| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
7.2. Цілі і завдання державного регулювання |
||
|
В економічній науці виділяють так звану піраміду цілей державного регулювання. Вищими цілями державного регулювання є формування сприятливих умов для підтримки економічного розвитку та соціальної стабільності суспільства. Решта мети випливають з цих вищих цілей. Цілі першого порядку (їх називають магічним чотирикутником) включають в себе чотири основні цілі державного регулювання: 1) забезпечення зростання ВВП; 2) мінімізацію безробіття; 3) стабільність рівня цін, 4) зовнішньоекономічне рівновагу, що виражається в бездефіцитний платіжному балансі. Магічним чотирикутником ці цілі називаються тому, що вони суперечать один одному. У попередніх розділах ми вже розбирали взаємозв'язок інфляції і безробіття, з якої випливає, що боротьба з одним явищем може викликати посилення іншого. Так, стимулювання зайнятості за допомогою збільшення державних витрат веде до зростання бюджетного дефіциту, що вважається однією з важливих причин інфляції. Боротьба з інфляцією шляхом «подорожчання грошей» має своїм наслідком скорочення інвестицій і зростання безробіття. Тому у всіх чотирьох напрямках слід рухатися рівномірно. Цілі другого порядку направлені на створення сприятливих законодавчих умов для збільшення прибутку і розгортання конкуренції, стимулювання помірного економічного зростання, впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу, згладжування циклічності економіки, підтримання задовільного стану довкілля та деякі інші. Безпосереднім конкретним втіленням цілей є завдання, що стоять перед національною економікою. Цілий ряд основних завдань державного регулювання здійснюється через державні функції. Основною функцією держави в сучасній економіці є створення правової бази економічної діяльності. Ця функція держави передбачає розробку, ухвалення і контроль за виконанням законів і правових норм, що забезпечують функціонування економіки в цілому, регулюють економічну діяльність окремих її суб'єктів. Важливим завданням держави є встановлення (специфікація) прав власності на економічні ресурси. Для Росії дуже важливий контроль за виконанням законодавчих норм. Проведення антимонопольної політики також вважається першорядним завданням державної економічної політики. У Німеччині, наприклад, антимонопольний закон називають конституцією ринкової економіки. Спираючись на антимонопольне законодавство, держава веде боротьбу з монополізмом, захищає принципи вільної конкуренції, що дозволяє в кінцевому підсумку реалізовувати переваги ринкової економіки, підвищувати ефективність господарювання. Створення громадських благ - ще одна важлива функція держави. Ринкова економіка, як і будь-яка інша, не може без них існувати. Проте комерційні організації виробляють лише те, що приносить прибуток. Тому громадські блага створюються головним чином державою або недержавними некомерційними організаціями, які також користуються підтримкою держави. Рівень споживання суспільних благ, гарантований державою, залежить від його можливостей, обумовлених розмірами державного бюджету. Регулювання зовнішніх (побічних) ефектів. Створення інфраструктури економіки - ще одне завдання, що вимагає державного втручання. Розвинена інфраструктура є неодмінною умовою ефективної економіки. Під інфраструктурою розуміють комплекс галузей господарства, що забезпечують процес відтворення. Існує кілька видів інфраструктури: | виробнича (транспорт, зв'язок, мережа енергопостачання); | ринкова (установи, організації та служби, що забезпечують функціонування ринку: мережу оптової та роздрібної торгівлі біржі і пр.); | інституційна (апарат державного управління); | соціальна (наука, охорона здоров'я, система освіти, установи культури); | інформаційна (сукупність інформаційних каналів, сховищ інформації, інформаційних технологій). Держава може виступати і як підприємця. Під державним підприємництвом розуміється діяльність державних підприємств, що випускають товари і послуги, необхідні для розвитку національної економіки, але, як правило, недостатньо рентабельні для ринкового сектора господарства. На відміну від приватних підприємницьких структур державні підприємства орієнтуються не лише на отримання прибутку, а й на надання соціально значущих товарів, робіт, послуг, що забезпечують функціонування економіки в цілому, включаючи приватний капітал. Перерозподіл доходів з метою соціально-економічного вирівнювання та підтримки соціально вразливих верств населення стало характерною рисою державної політики в умовах соціально орієнтованої економіки. Держава використовує різні форми вилучення частини доходів у більш заможних верств населення з метою передачі їх іншим особам, більше в них має потребу. Такий перерозподіл служить умовою попередження соціальних конфліктів і досягнення соціальної стабільності в суспільстві, дозволяє вирішувати багато завдання загальнонаціонального значення. До основних форм перерозподілу доходів відносяться: | податкове перерозподіл доходів, яке передбачає часткове або повне звільнення від сплати податків одних осіб і підвищену ставку їх оплати для інших. Таким шляхом держава вирішує серйозні соціально-економічні завдання: здійснює підтримку непрацездатних і соціально вразливих верств, стимулює мале підприємництво, розвиток соціально значущих галузей, залучає іноземні інвестиції і пр.; | державне кредитування і субсидування господарюючих суб'єктів за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також спеціальних фондів; | державна закупівля товарів і послуг для державного споживання. Держава купує продукцію для розвитку бюджетної сфери: армії, цивільного будівництва, системи освіти та охорони здоров'я. У сучасних умовах дуже важливе значення надається такої функції держави, як макроекономічна стабілізація економіки. За допомогою фіскальних та грошово-кредитних важелів економічної політики держава здійснює заходи зі згладжування економічного циклу: гальмування циклічного падіння виробництва, пожвавлення економіки в умовах спаду, а також охолодження її при проявах перегріву, що загрожує новою кризою. До завданням, що стоять перед державним регулюванням економіки, належить підтримка малого бізнесу за допомогою податкової та кредитної політики, надання консультаційних послуг, допомоги підприємствам у впровадженні досягнень науково-технічного прогресу. Розвиток малого бізнесу в даний час розглядається як фактор підтримки конкуренції в ринковій економіці, а також як важливий напрямок боротьби з безробіттям. Найважливішою функцією держави є створення сприятливих зовнішньоекономічних умов для функціонування національної економіки. Здійснюючи регулювання зовнішньоекономічної діяльності у відповідності зі сформованою ситуацією на світових ринках і виходячи з конкретних національних інтересів, держава проводить протекціоністську або фритредерскую (ліберальну) політику. Заходи державної зовнішньоекономічної політики поділяють на тарифні, що припускають активне використання митних зборів, і нетарифні, що включають в себе імпортні квоти, ліцензування імпорту, використання жорстких стандартів і норм якості тощо Зупинимося на такій важливій функції держави в умовах інформаційного суспільства, орієнтованого на активне створення і споживання знань, як підтримка фундаментальної науки, проведення активної науково-технічної та інноваційної політики. Держава фінансує фундаментальні наукові дослідження, безпосередньо не приносять прибуток, але необхідні для успішного розвитку прикладної науки і розширення наукового потенціалу суспільства. Функцією держави виступає також забезпечення екологічної безпеки. Господарська діяльність завдає шкоди навколишньому середовищу шляхом її забруднення, руйнування екосистем, вичерпання непоправних ресурсів. У свою чергу це призводить до негативних економічних, фінансових і соціальних наслідків для населення. Значною мірою їх можна зменшити або навіть усунути за допомогою комплексу заходів щодо екологізації виробництва, реалізованих державою, яка бере на себе організацію системи контролю за станом навколишнього середовища за допомогою прийняття природоохоронного законодавства, податкової політики, примушує підприємців дотримуватися природоохоронні правила. Державні органи контролюють експлуатацію природних ресурсів, здійснюють експертизу інвестиційних проектів, встановлюють адміністративні санкції за порушення природоохоронного законодавства, екологічних норм аж до заборони випуску певних видів продукції або відкликання ліцензій на видобуток корисних копалин. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 7.2. Цілі і завдання державного регулювання " |
||
|
||