| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
11.1. Зміст і завдання аналізу розрахункових операцій, джерела інформації для аналізу кредиторської та дебіторської заборгованості |
||
|
Останнім часом розширюється практика формування і використання науковими установами різних видів позабюджетних коштів (спонсорство, прибуток тощо), які виступають додатковим джерелом доходів і дозволяють збільшувати обсяги послуг, підвищувати якість обслуговування виробництва, поліпшувати матеріальну підтримку працівників, розвивати найбільш перспективні напрямки як фундаментальної, так і прикладної науки. Отримання прибутку науковими організаціями має важливе економічне значення. Це є свідченням реалізації результатів їх діяльності з економічним ефектом, який дозволяє забезпечувати розширення діяльності наукової установи. Прибуток також є джерелом відрахувань до державного бюджету, централізований фонд розвитку науки і формування власних коштів установи. За рахунок прибутку з'являється можливість додаткового формування фінансових ресурсів, необхідних для розширення матеріально-технічної бази і підвищення рівня заробітної плати. За рахунок коштів замовників здійснюють свою діяльність науково-дослідні установи, що укладають господарські договори з підприємствами та організаціями на проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських, технологічних і дослідницьких робіт. Вони мають у своєму розпорядженні отриманими від замовників грошовими ресурсами, які використовують на покриття поточних витрат, на формування виробничих запасів у вигляді сировини, покупних напівфабрикатів, палива та інших матеріальних цінностей (оборотних коштів). Відповідно до діючого порядку бюджетні та наукові установи, що мають позабюджетні кошти, направляють їх на цілі, встановлені при їх утворенні відповідно до кошторису доходів і витрат з позабюджетних коштів. Розмір витрат визначається по кожному виду позабюджетних коштів відповідно з обсягом роботи і з урахуванням необхідності дотримання режиму економії і господарської доцільності використання ресурсів. Основними показниками фінансового стану закладів виступають забезпеченість грошовими коштами та дотримання фінансової дисципліни. Централізація грошових коштів державного бюджету в рамках Казначейства виключає можливість участі установи в розпорядженні грошовими коштами без дозволу держави. При використанні бюджетних асигнувань та позабюджетних коштів установа повинна контролювати стан розрахунків, своєчасне виконання оплачених з рахунків казначейства зобов'язань, а також збереження товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, виявляти і відшкодовувати їх нестачі. Бюджету ж, у свою чергу, необхідно своєчасно і повно виділяти установам бюджетні кошти відповідно до кошторису. Що ж до коштів, отриманих з інших джерел, то тут, незважаючи на існуючу систему кошторисного планування, у організацій більше можливостей впливати на її виконання як за видатками, так і за доходами, а також на рівень забезпечення діяльності фінансовими ресурсами через контроль за розрахунками із замовниками та вільний вибір постачальників, регулювання швидкості обороту дебіторської та кредиторської заборгованості. Наукові установи та організації мають різноманітні економічні зв'язки з постачальниками товарів, бюджетом, профспілковими органами, підзвітними особами, робітниками і службовцями та іншими організаціями та особами, безпосередньо вступаючи з ними в розрахунки. Система економічних розрахунків має бути побудована таким чином, щоб всі платежі проходили в стислі терміни і здійснювалися на законних підставах. Незакінчені розрахунки являють собою дебіторську або кредиторську заборгованість. Правильне розміщення коштів установи робить великий вплив на результати його діяльності. Навіть при достатньому фінансуванні установи можуть відчувати фінансові труднощі, якщо вони нераціонально використовували свої фінансові ресурси, допустивши велику дебіторську заборгованість. При існуючих в нашій країні умовах дебіторська заборгованість відноситься до найменш ліквідної частини активів організації. Мета даної глави - вивчення видів дебіторської та кредиторської заборгованостей установи, аналіз їх впливу на економічну діяльність установи. Для проведення аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості обраний науково-дослідний інститут (НДІ) Національної академії наук. На основі даних бухгалтерського обліку проводиться аналіз розрахункових операцій, який дозволяє встановити законність здійснення розрахунків, а також утворення заборгованості, її стан в порівнянні з початком року, її склад і терміни, причини утворення заборгованості та виявити резерви для поліпшення стану розрахункових операцій в організації. Тому основними завданнями аналізу розрахункових операцій є: 1) оцінка забезпеченості установи фінансовими ресурсами і їх використання за цільовим призначенням; 2) здійснення контролю за дотриманням розрахункової дисципліни; 3) характеристика складу і структури кредиторської заборгованості, а також її зміни; 4) характеристика складу і структури дебіторської заборгованості, а також її зміни; 5) виявлення причин фінансових порушень та освіти заборгованостей; 6) визначення повноти та своєчасності застосування заходів матеріальної відповідальності до порушників договірних зобов'язань; 7) виявлення резервів поліпшення стану розрахунків і розробка заходів щодо їх реалізації. В якості джерел інформації для аналізу розрахункових операцій використовуються: - баланс виконання кошторису витрат (форма № 1), пояснювальна записка до нього; - звіт про виконання кошторису видатків установи (форма № 2); - місячний звіт (форма № 1-м); - звіт виконання кошторису доходів і витрат з позабюджетних джерел (форма № 4); - меморіальні ордери та додані до них первинні документи; - договори та контракти з постачальниками та підрядниками, покупцями і замовниками. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 11.1. Зміст і завдання аналізу розрахункових операцій, джерела інформації для аналізу кредиторської та дебіторської заборгованості " |
||
|
||