Головна |
« Попередня | Наступна » | |
4.4 Розгляд індивідуальних трудових спорів у судах |
||
? працівника чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони не згодні з рішенням КТС; ? прокурора, якщо він вважає, що рішення КТС суперечить чинному законодавству. Крім того, ст. 232 КЗпП України передбачає ряд трудових спорів, які підлягають безпосередньому розгляду в судах, без попереднього звернення до КТС: ? працівників підприємств, установ, організацій, де КТС не обирається (тобто з чисельністю працюючих менше 15 осіб); ? працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору та зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи; ? керівника підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення та іншого відокремленого - підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і посадових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначених на посаду державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причин звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладення дисциплінарних стягнень; ? власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації; ? працівників у питанні застосування законодавства про працю, який відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і профспілковим органом підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав (наприклад, за прогул працівникові відпустку перенесений на зимовий час, як це передбачено в колективному договорі, рішенням власника, погодженим з профкомом). Безпосередньо в суді розглядаються також спори про відмову у прийнятті на роботу: ? працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації; ? молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, установу, організацію; ? вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а одиноких матерів - при наявності дитини віком до 14 років; ? виборних працівників після закінчення строку повноважень за виборною посадою; ? працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу після звільнення за скороченням чисельності або штату працівників; ? інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства, зобов'язаний укласти трудовий договір (наприклад, з особами, які до призову до лав Збройних Сил працювали на даному підприємстві, установі, організації і повертаються на нього після закінчення служби). У той же час, кажучи про підвідомчість трудових спорів, т. Порядок розгляду трудових спорів у судах, на відміну від інших цивільних справ, має ряд особливостей: ? на відміну від загальної процесуальної дієздатності, яка настає з 18 років, звернутися до суду з позовом щодо трудового спору може особа з 15 років (в окремих випадках, з 14 років), якщо воно було прийнято на роботу; ? незалежно від того, хто звернувся з заявою до суду - працівник або власник або уповноважений ним орган, коли вони не згодні з рішенням КТС, позивачем завжди вважається працівник, а відповідачем - власник або уповноважений ним орган (за винятком випадків, коли власник або уповноважений ним орган звертається до суду з позовом про відшкодування працівником заподіяної їм майнової шкоди підприємству, установі, організації); ? позивачі - працівники та профспілкові органи, що виступають від їх імені, по трудових спорах звільняються від сплати судових витрат; ? якщо, за загальним правилом, позови пред'являються до суду за місцем проживання або перебування відповідача, то позови, що випливають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися до суду за місцем знаходження відповідача або за місцем проживання позивача; ? профспілки можуть через своїх представників брати участь у судовому розгляді справи для захисту прав працівника; ? рішення про поновлення на роботі незаконно звільнених або переведених на іншу роботу працівників, а також про виплату працівникові заробітної плати за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню, на відміну від інших рішень, які виконуються після вступу рішення в законну силу; ? з трудових справ встановлений семиденний термін їх розгляду. Для звернення із заявою до суду за індивідуальним трудовому спору існують встановлені законом процесуальні терміни, тривалість яких залежить від предмета спору. За загальним правилом, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права; по справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки; в десятиденний строк з дня вручення виписки з протоколу засідання КТС чи його копії, якщо працівник чи власник або уповноважений ним орган оскаржить це рішення; протягом року з дня виявлення, заподіяної працівником матеріальної шкоди підприємству, установі, організації за позовами про стягнення з працівника цієї шкоди. Порядок розгляду трудового спору в суді регулюється цивільно-процесуальним законодавством. Якщо розглядається спір про поновлення на роботі, то у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі. При цьому не має значення, чи є на підприємстві колишня робота або посада, вакантна Чи вона. При винесенні рішення про поновлення на роботі одночасно приймається рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше ніж за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, суд виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. При визнанні формулювання причини звільнення неправильним або невідповідної чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, суд зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюваннями чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У разі неможливості поновлення працівника на колишній роботі внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення незаконним, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а в відповідних випадках - правонаступника) виплатити працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу і одночасно визнає працівника звільненим у зв'язку з ліквідацією підприємства за п. 1 ст. 40 КЗпП України. На посадову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, суд покладає обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник або уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі. Посадова особа може залучатися в цьому випадку до участі у розгляді трудового спору в якості третьої особи на стороні відповідача. Матеріальний збиток відшкодовується ним у повному обсязі. У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, суд виносить рішення про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. При розгляді трудових спорів у інших фінансовим вимогам (крім вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу), суд має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 4.4 Розгляд індивідуальних трудових спорів у судах " |
||
|