| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4.5 Колективні трудові спори та порядок їх вирішення |
||
|
Колективні трудові спори (конфлікти), що виникають між власником підприємства, установи, організації або уповноваженими ним органами і трудовими колективами (колективами підрозділів) або профспілками з питань встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та побуту, укладення та виконання колективних договорів та інших угод, розглядаються відповідно до законодавства про порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів). Порядок вирішення колективних трудових спорів визначений Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 року. Цей закон не регулює розгляду індивідуальних трудових спорів з питань застосування законодавства про працю та однакові за змістом індивідуальні трудові спори працівників даного підприємства якщо в сумі вони не становлять предмет колективного трудового спору. Так, спори про невиплату заробітної плати працівникам підприємства, повинні розглядатися в порядку вирішення індивідуальних трудових спорів, незважаючи на те, що з одним і тим же заявою звертаються всі працівники підприємства. Вимоги трудового колективу або профспілкового органу з питань встановлення на підприємстві, в організації, установі нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці, укладення або виконання колективного договору формуються і затверджуються на загальних зборах (конференції) більшістю голосів членів даного колективу, профспілки або делегатів конференції. Висунуті вимоги викладаються в письмовій формі та надсилаються власнику підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу. Одночасно, трудовий колектив або профспілка доручає представляти їх інтереси тому або іншому органу (профкому, раді трудового колективу, страйкові або страйкового комітету та ін.) Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний розглянути висунуті вимоги у триденний термін з дня їх отримання та негайно повідомляти про своє рішення. Прийняте рішення повинно бути викладено у письмовій формі і доведено до відома всього трудового колективу або профспілки. Про кожен випадок колективного трудового спору (конфлікту) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний інформувати орган місцевого самоврядування. У разі якщо вимоги трудового колективу або профспілки відхилені або задоволені частково, трудовий спір розглядається примирною комісією, яка створюється у триденний термін з ініціативи однієї зі сторін з рівного числа їхніх представників. Кожна зі сторін висуває своїх представників до комісії своїм рішенням: власник або уповноважений ним орган - наказом, орган, що представляє трудовий колектив або профспілка - рішенням, де вказується, кого вони виділяють до складу примирної комісії. Рішення комісії приймається за згодою між сторонами на основі переговорів, оформляється протоколом і має для сторін обов'язкову силу. Строк виконання рішення примирної комісії в законі не вказано і вона сама може визначити час його виконання. При не досягненні угоди в примирної комісії для вирішення колективного трудового спору (конфлікту), а також у випадках виникнення спору з питань невиконання колективного договору або невиконання законодавства про працю, створюється трудовий арбітраж, який являє собою тимчасовий орган з розгляду даного спору. Трудовий арбітраж створюється в десятиденний термін сторонами колективного трудового спору за участю відповідного органу місцевого самоврядування. Кількісний та персональний склад трудового арбітражу по кожному конфлікту визначається сторонами. До його складу можуть входити народні депутати, представники профспілок, органів з праці та соціальних питань, фахівці-експерти та інші особи. Голова арбітражу затверджується угодою сторін з числа членів даного трудового арбітражу. Колективний трудовий спір розглядається цим арбітражем з обов'язковою участю представників сторін та, при необхідності, представників інших зацікавлених органів. Трудовий арбітраж повинен прийняти рішення у десятиденний строк з дня його створення. За рішенням більшості членів тркдового арбітражу цей строк може бути продовжений до 20 днів. Рішення трудового арбітражу є обов'язковим для сторін, але тільки в тому випадку, якщо сторони попередньо про це домовилися. В іншому випадку воно буде носити рекомендаційний характер і необов'язково до виконання. Якщо примирна комісія і трудовий арбітраж не змогли врегулювати розбіжності сторін, причини цього доводяться до відома трудового колективу або профспілки, які в цьому випадку має право використовувати для задоволення висунутих вимог все інші передбачені законом засоби (збори, пікетування , мітинги, демонстрації), аж до страйку. Страйк - це тимчасове добровільне повне або часткове припинення роботи з метою вирішення колективного трудового спору. Страйк - це засіб тиску працівників на власника з метою домогтися задоволення своїх вимог, знаряддя в їх боротьбі за свої інтереси. Право на страйк закріплено в ст. 44 Конституції України і вона є крайнім заходом вирішення колективного трудового спору (конфлікту). Рішення про страйк приймається на зборах (конференції) трудового колективу або профспілки таємним голосуванням і за нього має проголосувати більшість членів даного колективу або профспілки або 2/3 делегатів конференції. Тут же на зборах визначається орган, який очолить страйк (профспілковий комітет, страйком і т.д.). Участь у страйку є добровільною і ніхто не може бути примушений до участі або відмови від участі у страйку. Про початок страйку і можливої її тривалості власник або уповноважений ним орган повинен бути попереджений не пізніше, ніж за два тижні, для того, щоб він попередив постачальників, споживачів та інші зацікавлені підприємства, організації, установи. У той же час, проведення страйку як засобу вирішення колективного трудового спору не допускається, якщо це створює загрозу життю і здоров'ю людей, а також на підприємствах і організаціях, на які покладено виконання завдань щодо забезпечення обороноздатності, правопорядку і законності країни. Трудові колективи цих підприємств і організацій після дотримання всієї примирної процедури можуть звернутися за захистом своїх законних прав та інтересів в Національну службу партнерства і примерения. Якщо її рекомендації не виконуються власником то НСПП звертається з позовом до суду. Власник або уповноважений ним орган, органи місцевого самоврядування, трудовий колектив або профспілку, що бере участь у страйку, орган, який очолює страйк, зобов'язані вжити необхідних заходів до забезпечення життєдіяльності підприємства, організації, збереження їх майна, дотримання законності і порядку. За заявою власника або уповноваженого ним органу, рішенням Верховного Суду України чи обласного суду, оголошена чи що почалася страйк може бути визнана незаконною. Незаконними визнаються страйки з політичних мотивів, у тому числі про зміну конституційного ладу, скликання, розпуску або зміни порядку діяльності вищих органів державної влади, відставку їх керівників, а також страйки, оголошені без дотримання необхідної примирної процедури або на підприємствах і в організаціях, де проведення страйків не допускається. Рішення про визнання страйку незаконним зобов'язує трудовий колектив або профспілка скасувати або припинити її і відновити роботу не пізніше наступного дня після вручення копії рішення суду органу, очолює страйк. Участь у страйках (за винятком визнаних судом незаконними) не може розглядатися як порушення трудової дисципліни і тягти застосування заходів дисциплінарного та іншого впливу, передбачених у законодавстві. За час страйку беруть участь у ній працівникам заробітна плата не зберігається. За працівниками, що не приймають участі у страйку, але у зв'язку з нею не мали можливості виконувати свою роботу, заробітна плата зберігається в розмірах, встановлених законодавством, як за простій не з вини працівника, тобто не нижче двох третин ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Організація визнаної судом незаконного страйку або участь у ній розглядається як порушення трудової дисципліни і може спричинити застосування заходів дисциплінарного стягнення, передбачених у законодавстві, колективному договорі або угоді. Керівники та інші посадові особи, винні у виникненні колективного трудового спору (конфлікту) або затримці виконання рішень примирної комісії або трудового арбітражу, притягуються до дисциплінарної відповідальності аж до звільнення, а в разі заподіяння їх діями матеріального збитку - і до матеріальної відповідальності. У випадку, якщо незаконна страйк проводилася з ініціативи профспілки, відшкодування шкоди, заподіяної власникові в результаті цієї незаконної страйку проводиться за рахунок коштів профспілки в розмірі, що визначається судом з урахуванням майнового стану профспілки. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 4.5 Колективні трудові спори та порядок їх вирішення " |
||
|
||