| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Споживча вартість і корисність |
||
|
В основі категорійного апарату проблеми вартості лежать три вихідні поня-ку - предмет (річ або послуга), потреба і фактори виробництва (рис. 1). 1. «Вихідні» категорії - ті, які вводяться без визначення. Звичайно, можна дати визначення і їм (зокрема, нижче, «заднім числом», фактори виробництва одержують-таки визначення). Але, ставши на цей шлях, ми ризикуємо отримати «погану бесконеч-ність», тому слід прийняти деякі поняття як «вихідних». 2. Іноді висловлюється думка, що «потреба»? не економічна, а биологиче-ська категорія. Безумовно, потреба характеризує людину насамперед як біологи-чеський істота. Але якщо для її задоволення індивід повинен здійснити витрати влас-них факторів виробництва і обміняти потім отриманий в результаті цих витрат продукт на чужий товар, «потреба» стає економічною категорією. 3. Принцип формування схеми категорій, зображеної на рис. 1, наступний. Сну-чала вводяться вихідні категорії, потім ті, які «випливають» безпосередньо з них, і т. д. Визначення нових категорій, як правило, містять згадки вже введених ра-неї, тим самим «старі» категорії як би «народжують» наступні ,? саме цей факт від-ражают стрілки на рис. 1. Наявність стрілок вносить деяку умовність в схему і робить її вразливою для критики, але в ній закладена певна пізнавальна цінність. Крім того, ця схема сприяє досягненню поставленої мети? впорядковування системи категорій. Тому її переваги переважує містяться в ній недоліки. Матеріальною основою задоволення потреби служить предмет; взаємодію цих вихідних категорій породжує дві нові - споживчу вартість (здатність предмета задовольняти яку-небудь людську потребу) і благо (сам цей предмет, носій споживчої вартості). Таким чином, споживча вартість виступає як критерій, позво-ляющего виділити благо із сукупності речей і послуг. Термін «благо» слід поні-мати двояко - як родове благо (наприклад, вода взагалі; взуття взагалі) і як одиничне благо (стакан води; конкретна пара взуття). 1. Споживча вартість відображає здатність блага задовольняти потребу індивіда в принципі, взагалі, тобто, безвідносно обставин часу і місця. 2. Визначення споживної вартості взято з марксистської версії трудової тео-ріі4. Це визначення, звичайно, не можна визнати вдалим, оскільки під нього потрапляє мало не все, що нас оточує, наприклад, навіть комарі і мухи - в якості частини біоце-ноза, необхідного для нашого існування. Однак кращого визначення споживач-ної вартості досі не запропонували, ймовірно, унаслідок того, що пошук критерію, на підставі якого можна було б звузити перелік споживчих вартостей, представ-ляє собою нелегке завдання. Крім того, невдалим (у всякому разі, російською мовою) є й назва цієї категорії, так як «споживча вартість» не має ніякого відношення до вартості. Можливо, кілька кращим варіантом було б «потребительное значення»: благо дію-вітельно володіє споживної значенням для індивіда. 3. Чітке розмежування родового і одиничного блага характерно для Австрійської школи. Вихідні категорії є чисто якісними, вони вказують тільки на на-відмінність того чи іншого чинника - потреби, предмета або фактора виробництва. Важ-ність потреби і витрати чинників виробництва служать кількісними є характеристики відповідних категорій. Слід зауважити, що «важливість потреби» - не «кабінетна» категорія, вона су-суспільством в реальності. Наша мова постійно представляє нам свідчення її істота-вання - адже говоримо ж ми «нагальна потреба», «першочергова потреба» і т. п. У всіх цих і подібних випадках категорія «важливість потреби» використовується для кількісної оцінки потреби, розділяючи різні потреби по ступенем їх важливості. Тим дивніше, що в класичній політекономії (від Сміта до Маркса) категорія «важливість потреби» відсутня! Це твердження тільки на перший погляд здається неймовірним. Звичайно, вираз «важливість потреби» присутній в мові класиків. Але воно відсутнє в їх системі категорій - як поняття, що випливає з одних понять і визначає зміст інших. За визначенням, категорія - наукове поняття, Вира-лишнього найбільш загальні властивості і зв'язки явищ действітельності8. Проте категорія? це не просто окреме, одиничне поняття, а поняття, вбудоване в систему категорій, що знаходиться у зв'язку з іншими категоріями. Категорії це не тільки словесні позначення-ня явищ, а й усвідомлений інструмент аналізу. У класичній політекономії «важ-ність потреби» не стала таким інструментом. Причина цього криється в недостатній увазі, приділену класиками споживної вартості. Досить згадати в цьому зв'язку, що Сміт, вказавши на її відмінність від вартості, більше у своїй праці до споживної вартості не звертався. Важливість потреби можна розглядати як з об'єктивної, так і суб'єктивних-ної сторони. Блага, що задовольняють самі насущні потреби людини - в їжі, воді, одязі - об'єктивно є більш важливими, ніж інші. Об'єктивна важливість потреби характеризує кількісне значення споживної стоїмо-сті. Споживчі вартості і відповідні їм блага можуть бути ранжовані, тобто, розташовані в ряд у порядку зростання або зменшення об'єктивної важливості удовлетворяемой потреби конкретного індивіда, хоча величина цих відмінностей і не може бути виміряна абсолютно. Принципово, що об'єктивна важливість потреби не залежить від ступеня задоволення потреби. Ранжування? кількісне порівняння потреб за принципом «більше важ-ва» - «менш важлива», але без визначення абсолютної величини кожної потреби. (В суб'єктивної теорії подібний підхід отримав назву ординалізму). «Об'єктивна важ-ність потреби» служить кількісною оцінкою потреби, але не з точки зору сте-пені її задоволення, а з точки зору її значення для нас. Можливість ранжирування перетворює споживчу вартість в якісно-кількісну категорію. При цьому кількісні відмінності між споживчими вартостями виражаються не числовими значеннями, а тільки порядком їх розташування в ряд залежно від співвідношення об'єктивних важливість різних потреб інді-виду. Суб'єктивна важливість потреби - оцінка індивідом важливості потребно-сті в поточний момент часу. Суб'єктивна оцінка важливості потреби безпосередньо залежить від того, наскільки вона задоволена. Наприклад, якась потреба може обла-дати високим значенням об'єктивної (!) Важливості для індивіда. Однак в конкретний момент часу вона може бути повністю задоволена, і тому суб'єктивна (!) Важливість цієї потреби може бути мала або навіть дорівнює нулю. Навпаки, потреб-ність, об'єктивно про незначну, але не вдоволена достатньою мірою, внаслідок обставин, що склалися в певний момент може придбати величезну суб'єктів незалежно єктивні важливість. Стосовно до благу суб'єктивна важливість потреби перетворюється в по-корисність - суб'єктивну оцінку важливості блага з точки зору задоволення відповідної потреби. Таким чином, корисність, поряд з споживчу вар-стю (мається на увазі її кількісна сторона, що виражається у здатності до ранжування-вання) служить кількісною характеристикою важливості блага для індивіда. Поліз-ність тієї одиниці запасу даного блага, яка призначається для найменш інтенсивної з задовольняються потреб, прийнято називати граничної корисно-стью9. 1. Принципова відмінність об'єктивної важливості потреби від суб'єктивної за-лягає у тому, що перша не залежить від ступеня задоволення (насичення) потребно-сті, а другий залежить. 2. Вище було відзначено змішання і різне розуміння категорій «споживна вартість» та «корисність» у різних теоріях вартості. У схемі, представленої на рис. 1, вдалося провести чітку межу між споживчою вартістю і корисністю, наді-лів кожну власним змістом. Для цього вихідні категорії «потреба» і «предмет» розглянуті як з якості-кої, так і кількісної сторони. Їх якісна сторона насамперед виявляється в споживної вартості, яка виступає як принципова здатність предмета задовольняти яку-небудь потребу. Наявність у предмета споживної вартості ви-є залежно від відповіді на критерійний питання: чи здатний він в принципі удовле-творити якусь потребу індивіда чи ні? Кількісна міра (ступінь) задоволений-ня потреби при цьому в розрахунок не приймається. Категорія «корисність» з якісною свого боку є похідною від «по-требітельной вартості» (через «благо»? Див. рис. 1), але не тотожна їй. У економік-се (у тих випадках, коли вважають за потрібне навести визначення цієї категорії) корисність визначають точно так само, як визначають споживчу вартість у трудовій теорії? як здатність задовольняти потребу. З таким визначенням можна погодитися, ес-Чи визнати за корисністю цю здатність не скрізь і завжди? це властивість характеризує споживчу вартість,? а тут і зараз, тобто в даний, поточний момент часу. Благо володіє споживною вартістю скрізь і завжди, корисністю? тільки тут і зараз, і воно може позбутися корисності в інший момент часу. Ця обставина визначае якісна відмінність між «споживчою вартістю» і «корисністю». Кількісна сторона потреби виражається категорією «важливість потреби», в якій виділяються об'єктивна і суб'єктивна складові (див. рис. 1). Об'єктивна важливість потреби не залежить від обставин часу і місця, а суб'єктивна? зави-сит. Об'єктивна і суб'єктивна важливості потреби передають свої кількісні властивості різним категоріям, перша - «споживної вартості», друга - «корисно-сті» (див. рис. 1). Відповідно до об'єктивної важливістю удовлетворяемой потреби можливість ранжирування набувають самі потреби, а також споживчі вар-тості та їх матеріальні носії? блага. Одночасно благо також і через корисність наділяється кількісними властивостями, що характеризують суб'єктивну важливість удовлетворяемой їм потреби. Таким чином, кількісне розходження між «споживчою вартістю» і «по-корисності» визначається тією обставиною, що перша категорія дозволяє ранжувати блага відповідно з об'єктивними важливість задовольняються ними потреб, а друга служить кількісною мірою здатності блага задовольняти якусь потребу індивіда «тут і зараз», тобто, з точки зору суб'єктивної важливості удовлетворяемой благом потреби. 3. Для наявності споживної вартості має значення принципова спосіб-ність предмета задовольнити потребу, безвідносно його кількості, необхідного для цього. Тому м'ясо і огірки мають однаковою споживчою вартістю, що не-дивлячись на те, що для досягнення насичення першого треба менше, ніж других. Аналогич-но, вода, квас або пиво в рівній мірі здатні задовольнити спрагу, тому їх потре-бітельние вартості однакові. Індивідуальні смаки і переваги суб'єкта відображаючи-ються головним чином на величині корисності благ, тому в конкретний момент часу корисності перерахованих вище продуктів для якогось суб'єкта, швидше за все, будуть раз-Ліча. Втім, в наступний момент часу ситуація може змінитися. Однак для вирішення що стоїть перед нами завдання цілком достатньо обмежитися ска-занним і навряд чи необхідно вдаватися в подібні тонкощі. 4. Що ж станеться, якщо ми введемо «важливість потреби» в категорійний апарат класичної політекономії? Очевидно, нам доведеться перенести цю кількісну ха-характеристику з потреби на споживчу вартість, оскільки категорія «потреби-кові вартість» прямо випливає з категорії «потреба». У підсумку споживчі вартості стануть ранжуватися. Потім ми зіткнемося з необхідністю пояснити, почім-му важливість блага (наприклад, води), що задовольняє якусь потребу (в питво), в раз-них ситуаціях має для індивіда різне значення, хоча об'єктивна важливість удовле-яка творить потреби не може залежати від обставин часу і місця і тому залишаеться незмінною. Доведеться визнати, що крім об'єктивної складової категорії «важливість потреби» існує і суб'єктивна складова, яка якраз і визна-виділяється зазначеними обставинами ... Представляється очевидним, що, визнавши «важливість потреби» не тільки як жиз -ненную реальність, але і як економічну категорію, ми втратимо «свободу волі» і не-избежно, просто дотримуючись логіки наукового аналізу, отримаємо всю «виноградне гроно» кате-горій, зображену на рис. 1. Дивно, що, вивівши з категорії «потреба» чисто якісну категорію «споживча вартість», засновники класичної політекономії утрималися від то-го, щоб ввести доповнює її кількісну категорію «важливість потреби». Можлива причина - чисто технічна: якби Сміт, Рікардо або Маркс представили собі категорійний апарат у вигляді схеми, вони б напевно виявили вказане порушення-ня логіки. Звичайно, зі схеми неможливо отримати нову категорію, але графічне представлення «впорядковує» мислення і змушує шукати логіку і взаємозв'язку там, де раніше це і в голову не прийшло б. 5. За допомогою введених категорій можна легко описати принцип побудови знаме-нітой шкали Менгера10: кожна її рядок є ряд благ різного роду з поні-лишнього (у напрямку зліва направо) об'єктивної важливістю що задовольняються ними потреб; при русі вздовж стовпця зверху вниз зменшується суб'єктивна важ- ність удовлетворяемой благом потреби. Внаслідок своєї суб'єктивної основи корисність схильна до постійних змінам залежно від моди, появи нового товару-замінника і, головне, від ступеня-ні задоволення потреби індивіда. У міру насичення останньої корисність і гранична корисність зменшуються. При повному задоволенні потреби благо те-ряет корисність, зберігаючи, між тим, споживчу вартість. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Споживча вартість і корисність" |
||
|
||