| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Обгрунтування трудової теорії |
||
|
Для обгрунтування трудової теорії досить довести «особливість» праці серед застосовуваних факторів виробництва. (Слід зауважити, що у трудовій теорії її обос-нувального розглядаються скоріше як докази її істинності). Перше загальновідоме обгрунтування представлено в «Капіталі», і воно особливо цікаво тим, що засноване на аналізі категорій. Зміст аргументації викладено всього в двох фразах: «Як споживчі вартості товари різняться насамперед якісно, як мінові вартості вони можуть мати лише кількісні відмінності, отже, не містять в собі жодного атома споживної вартості. Якщо від-спричинятися від споживної вартості товарних тіл, то у них залишається лише одне свойст-во, а саме те, що вони - продукти праці »24. В основу цієї аргументації покладено безумовний факт: товар являє собою єдність споживної вартості і мінової вартості. На тій підставі, що потре-бітельная вартість «насамперед» якісна (!) Категорія, а мінова вартість? тільки кількісна (!) категорія, робиться висновок, що кількісна величина обмін-ного відносини (мінової вартості) не залежить від втілених у споживної вар-тості якісних характеристик товару. А раз це так, то - за відсутності «хоча б одного атома» якісних характеристик - залишається єдине (за припущенням Маркса) властивість, що додає товарам кількісну соизмеримость і робить їх міновими вартостями, а саме те, що вони? продукти праці. При найближчому розгляді звертає на себе увагу твердження, що по-требітельние вартості різняться насамперед якісно? адже у трудовій тео-рії «споживча вартість" не "насамперед», а безумовно є чисто якості-кої категорією! Якщо припустити, що взагалі (за межами «перш за все») по-требітельние вартості ранжуються і, тим самим, володіють не тільки якісними, але й кількісними властивостями, вся логіка Маркса «сиплеться» на самому початку: напів-чітся, що своє кількісне значення, яке виражається в мінової вартості, товар напів-чає не тільки від витрат праці, а й від того, як індивід оцінює об'єктивну важ-ність задовольняти потреби. А це в корені суперечить трудової теорії. Але в даному випадку, ймовірно, ми маємо справу зі стилістичною похибкою або неточним перекладом. По-друге, у трудовій теорії мінова вартість також не чисто кількісна, а якісно-кількісна категорія, так як вона характеризує не тільки количествен-ную міру товара в обмінному відношенні, але і його здатність до обміну , а це? качест-жавна характеристика товару. Але це теж не більше ніж стилістичне зауваження. Принципове заперечення полягає в тому, що кінцевий висновок не аргумен-тируется, а декларується. У його підтвердження не наводиться жодних доводів. Адже з рівною мірою доказовості в наведеній вище цитаті «праця» можна замінити на «всі фактори виробництва»: «якщо відволіктися від споживної вартості товарних тіл, то у них залишається лише одна властивість, а саме те, що вони - продукти праці," землі "і капіталу». Зауважимо, що тут метод, застосовуваний трудовою теорією, повернувся до неї бумерангом: затвердження трудової теорії спростовується, спираючись на постулат вартості другий тео-рії. Останній висновок і за своєю декларативності, і за ступенем обгрунтованості нічим не відрізняється від виведення Маркса. Тому вся логічний ланцюг Маркса жодною мірою не доводить «особливість» праці, причинно-наслідковий зв'язок тут прямо протилежна: кінцевий висновок випливає з «окремішність» праці, покладеної в основу трудової тео-рії. Друга ланцюжок аргументів на найбільш «концентрованому» вигляді наведена в ра-боті К. Маркса «Заробітна плата, ціна і прибуток». Суть аргументації зводиться до наступ-ного. Товар набуває безліч мінових відносин з іншими товарами, проте його вартість у всіх цих випадках залишається однією і тією ж. Отже, ця вар-тість повинна бути чимось відмінним від тих різноманітних пропорцій, в яких вона про-менівается на інші товари, і чомусь незалежною від них: «... якщо я говорю, що ... вар-тість одного квартер пшениці виражається в певній кількості заліза, я тим са-мим кажу, що вартість пшениці та її еквівалент у вигляді заліза рівні якоїсь третьої речі, яка не є ні пшеницею, ні залізом, бо я виходжу з того, що вони виражають одну і ту ж величину у двох різних формах »25. І формулюється Іто-говий тезу: «Так як мінові вартості товарів являють собою тільки гро-ються функції цих речей і не мають нічого спільного з їх природними властивостями, то ми насамперед повинні запитати: яка загальна суспільна субстанція всіх това-рів? Це праця. Щоб виробити товар, необхідно затратити на нього або вкласти в НЕ-го відоме кількість праці. І я говорю не просто про працю, а про суспільне тру-де »26. І тут логіка, що обгрунтовує «особливість» праці, декларативна. Зрозуміло, з чого виходить Маркс? зі свого вчення про двоїстий характер праці. На його думку, «спільної громадської субстанцією всіх товарів» може бути тільки абстрактна праця (точніше сказати, витрати абстрактної праці), тобто знеособлений, позбавлений всяких відмінностей людську працю, безвідносно його конкретної форми. Однак, що нам заважає і витрати засобів виробництва розглядати в конкретній формі, що створює споживчу вартість і корисність, і в абстрактній формі, що створює вартість? Якщо додатково припустити, що конкретний капітал (та його частина, яка витрачається при створенні товару) переносить свою вартість на продукт, а абстрактний капітал на-рівні з абстрактною працею створює нову вартість, ми остаточно «обгрунтуємо» тео-рію витрат виробництва. У цьому випадку ми з тією ж переконаністю у своїй правоті заявимо, що спільною громадської субстанцією всіх товарів є суспільно необ-ходимое витрати всіх факторів виробництва. Тому очевидно, що і це обгрунтування трудової теорії не може бути визнано переконливим. Причина в тому, що вчення про двоїстий характер праці? наслідок прийнятого постулату вартості. Не можна дока-мовити постулат (у формі «окремішність» праці), спираючись на слідство з нього. Необхідно згадати ще одне можливе обгрунтування «окремішність» праці. У трудовій теорії стверджується, що нова вартість створюється тільки живим, причому аб-страктним працею, а вартість спожитих засобів виробництва (в них втілено минулий працю) лише переноситься на продукт конкретною працею працівника. Вже саме формулювання цієї тези ставить працю в особливе становище стосовно решти чинників виробництва, тому його доказ мало б вирішальне значення для трудової теорії. У спробі такого доказу стверджують, що капітал, витрачений на прид-бання засобів і предметів праці, не може збільшити своєї величини в процесі про-виробництва. Однак будь-якого переконливого обгрунтування цього не приводять. Маркс наводить такий аргумент: «Робочий приєднує до предмета праці нову вартість ... З іншого боку, вартості спожитих засобів виробництва ми знову знаходимо у вигляді складових частин вартості продукту, наприклад, вартість бавовни і веретен (вартість спожитих засобів виробництва. У трудовій теорії тезу про перенесення вартості спожитих засобів виробництва на продукт служить одним з обгрунтувань двоїстого характеру праці. У «Капіталі» про це говориться так: «Робітник не працює подвійно в один і той же час: один раз, для того щоб своєю працею приєднати до бавовни (новую.? Ю.А.) вартість, а інший раз, для того щоб зберегти стару вартість бавовни ... Ця подвійність результату, очевидно, може бути пояснена лише двоїстим характером самого його праці. В один і той же час праця, в силу одного свого властивості, повинен створювати вартість, а в силу іншого властивості повинен зберігати або переносити вартість »28. З цього видно, що теза про пере-носі старої вартості на продукт (в рівній мірі, як і положення про працю як джерелі нової вартості) служить підтвердженням, а отже, додатковим доказом існування двоїстого характеру праці. Проте в додатковому підтвердженні немає необхідності. Первісне поділу-ня у трудовій теорії витрат праці на дві форми виникає з двоїстого характеру самого товару як носія споживної вартості, створюваної конкретною працею, і вартості, створюваної абстрактною працею. Тому в рамках трудової теорії положення про існування витрат праці в двох формах? конкретною і абстрактною зберігається незалежно від того, приймається чи ні тезу про перенесення вартості «нетрудових» факто-рів виробництва на продукт. Звернення до суспільної сутності вартості також не забезпечує сторонни-кам трудової теорії вирішального прориву. Зокрема, вони посилаються на той факт, що вартість виражає собою відношення між товаровиробниками, тому енергія машин не є чинником, бере участі у створенні вартості. Дійсно, со-гласно трудової теорії, вартість? це «суспільне ставлення». Однак товаро-виробники можуть вступати в суспільні відносини між собою не тільки у зв'язку з містяться в їх товарах витратами праці, а й у зв'язку з які у них за-тратами всіх факторів виробництва. Чому з цих двох можливостей приймається тільки перша, а друга ігнорується, абсолютно не ясно. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " обгрунтування трудової теорії " |
||
|
||