| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4. Основні риси і протиріччя економіки перехід-ного періоду |
||
|
Специфіка перехідної економіки виявляється в її особливих чер-тах: 1) Перманентне реформування, тобто безперервне проведення економічних реформ. Економічна реформа - свідомо проводь-моє перетворення, спрямоване на зміну існуючих економі-чеських відносин. Причини економічних реформ в різних країнах раз-особисті - зміна об'єктивних умов, політичних сил при владі, не-ефективність раніше використовуваних інструментів досягнення госпо-ських або соціальних цілей. Їх необхідність виникає регулярно, вони зазвичай не зачіпають глибинних основ системи. Інший характер носять реформи, які прагнуть до перетворення системи в цілому, вони бо-леї тривалі. Перша третина 20 століття характеризувалася посиленням державного втручання в економіку, розкид форм якого змінювався від планово-го господарства в СРСР до нового курсу Рузвельта. В економічній теорії цей період характеризується як кейнсіанська революція. Теорія дер-жавного втручання Кейнса панувала в теорії і на практи-ке протягом декількох десятиліть і виходила з того, що ринок неефектив-фектівен, його треба обмежувати. З останньої чверті 20 століття почався період економічних реформ, сенс яких можна охарактеризувати як ренесанс ринку. З початку 80-х в США, Англії, СРСР, країнах Вос-точної Європи, Азії почалося посилення ринкових засад в економі-ці. 2) Економічна криза - трансформаційний спад (Корнаи), його особливості: - криза носить загальний характер, торкнувся всі сфери і галузі економіки, його рівень критичний; - довготривалий (спад йшов 9 років); - робоча сила і капітал тільки починають вивільнятися з уста-застарілих галузей; - його ступінь не відповідає трансформаційному спаду, а являють-ся наслідком ряду відхилень російської економічної політики від світових ринкових стандартів: - боязнь ринку корпорацій і спрямованість на формування ринку підприємств (зараз виправляється через створення фінансово-промислових груп); - встановлення позичкового відсотка на рівні, нижче інфляційно-го зростання цін з метою постачання приватного сектора засобами для скупки держсектора; - розпродаж держмайна за символічними цінами, що блоки-рует інвестиційну активність; - встановлення цін на енергоносії в кілька разів переви-шує середній рівень цін (доведення до світових); - запровадження внутрішньої конвертованості рубля в умовах раз-прориву між курсом долара і реальною купівельною спроможністю рубля, що дає інфляційний ефект; - нестабільність економічної і політичної системи. Стабільність (стійкість) економічної системи визначає-ся: ? навантаженням на економіку - оптимальним задоволенням по-требностей через використання обмежених ресурсів. Историче-скі сформований рівень споживання інерційний, тому в умо-вах кризи навантаження на ослаблену економічну систему уве-личивается; ? структурою системи - тобто системою виробничих відношень - ламається стара, планова економіка, і будується нова - ринкова; ? жорсткістю - здатністю чинити опір деформацій. Вона характеризує консерватизм економічної системи, її здатність до розвитку в рамках певного господарського механізму; ? недосконалостями системи - відхиленнями від норми, ослаб-ляющая стійкість, але легко усувається. Ступінь нестійкості перехідної економіки, як уже зазначає-лось, об'єктивно висока, що обумовлено тим, що рівень споживання (навантаження) зменшується (споживання м'яса в 1992 р. знизилося на 42%), але стабільність перестав відновлюється, оскільки стан економічної системи можна охарактеризувати як позамежне. Аналізуючи характер протиріч сучасної економіки перехідного періоду, слід врахувати, що на зміну діалектики подвійності приходить діалектика множинності. Тому за аналогією з діалект-кой подвійності Гегеля, основним протиріччям перехідною до ринку економіки слід було б вважати протиріччя між державним і приватним (приватно-корпоративним) секторами, яке дозволяється в про-процесі боротьби між ними. Однак, відмовляючись від політичного поняття боротьби, можна сказати, що ці сектори економіки повинні не боротися за розширення свого масштабу, а займати відповідну економіч-ської природу кожного з цих секторів економічну нішу, тобто обхвати-вать ті галузі виробництва матеріальних благ і послуг, для нормального функціонування яких вони забезпечують найбільш сприятливі умови. Тому найважливіше протиріччя перехідної економіки - це про протиріч між старою економічною системою (централізовано-керованої) і нової (ринкової). Формальне руйнування старої систе-ми не може усунути одномоментно ті форми економічного поведе-ня та економічної психології, які культивувалися на протяже-ванні життя трьох поколінь. У силу цього основне протиріччя перехід-ної економіки зумовлено існуванням наступних головних препят-наслідком на шляху становлення ринкової економіки: 1. Панування групових інтересів. 2. Антикапіталістична ментальність: підпорядкування індивіда державі треба замінити новою економічною психологією, совмес-Тімою з принципом свободи підприємництва, глибокої диференціації доходів, вірою в особисті сили. 3. Відсутність довіри до уряду, до влади, яке є одним з перешкод лібералізації економіки. Воно обумовлене по постійними змінами економічного курсу (спочатку намагалися ре-формувати соціалістичну систему), недосконалістю законодав-ства, непослідовністю і рухом ривками з відступом назад. Але головне все-таки досягнуто - конституційно оформлена ча-стная власність. 4. Синдром ринкового соціалізму, відповідно до якого вва-шається можливим перехід до ринкової (тобто ефективною) економіці без приватної власності, лише на основі зміни форм господарство-вання. Популяризується перехід до регульованого ринку, тобто до ринкової ному соціалізму. Але джерелом всіх перерозподільних процес-сов є лише виробництво, збільшення податків на яке (тобто на підприємців) підриває саме виробництво. Прагнення до соці-альної справедливості призводить до її порушення і переходу до старого розподілу державою жебрацьких доходів. 5. Мафіозні структури і корупція. 6. Регіоналізм і сепаратизм - претензії регіонів на все маю-щиеся у них природні ресурси (Якутія, Тюмень). Власником усіх своїх природних ресурсів може бути лише територіальне образо-вання, здатне до самостійного виживання в економічному, по-литическом і військовому відносинах. Якщо цього немає, то регіон не може розраховувати на безкарність сепаратистських устремлінь (відділі-ня, відокремлення). Економічний сепаратизм виключає організацію рентної системи оподаткування, в якій рента з природних ресур-сов, рівним співвласником яких є кожен громадянин РФ, ви-ступає найбільш природним джерелом пенсійних та інших соціальних виплат. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 4. Основні риси і протиріччя економіки перехід-ного періоду " |
||
|
||