4.4 Організація і управління виробництвом
Рис. 4.2 Організація і управління процесом виробництва на підприємстві
Організація виробництва підпорядковується загальному ритму роботи підприємства. Всі ланки працюють під єдиним управлінням в ім'я досягнення головної мети, яку намічає адміністрація підприємства. Організаційно-адміністративна система фірми приймає форму вертикальної ієрархії із суворим розподілом прав і обов'язків її учасників. Встановлюється безумовна відповідальність управлінських ланок за результати роботи підпорядкованих їм структур та персоналу. Велика увага при цьому приділяється чіткості зв'язків і взаємовідносин між персоналом, зайнятим всередині структурних одиниць фірми, і між працівниками різних структур.
При чіткому розподілі обов'язків та ступеня відповідальності персоналу за результати роботи і точно намічених цілях, добре розробленою організації процесів виробництва та організації управління - велика частина роботи з координації здійс-нюється автоматично. Оптимальний варіант організації виробництва і управління на підприємстві - це чітко окреслені економічні завдання і цілі, ясно сформульовані шляхи їх досягнення на кожному робочому місці, коли кожен робітник і службовець знає свої обов'язки і має засобами та методикою для виконання роботи. Координація є однією з вузлових проблем організації управління виробництвом. В даний час ці проблеми вирішуються в основному на основі інформаційних технологій - програмування із зворотним зв'язком. У промисловості реалізуються проекти, сполучні систему управління підприємства з керуванням конкретними технологічними процесами, здійснюваними на автоматичному обладнанні. У сфері промислової автоматики автоматизовані системи управління стали частиною інтегрованої інформаційної системи управління виробництвом.
Тип виробництва. Слід розрізняти такі типи виробництва: масове, се-рійное, одиничне і змішане. У свою чергу, серійне виробництво поділяється на дрібно-серійне, среднесерійное і багатосерійне. Віднесення підприємства до того чи іншого типу виробництва носить дещо умовний характер. З одного боку, на підприємстві не ис-ключается можливість організації в його підрозділах виробничого процесу по різних типах. Наприклад, на заводах машинобудування виготовлення ряду вузлів і деталей та виробничої оснастки може бути організовано одночасно по типу серійного, одиничного і масового виробництва. У такому випадку має місце змішаний тип виробниц-ства. З іншого боку, сучасні технічні засоби автоматизації на базі виробниц-дарських модулів з числовим програмним управлінням дозволяють організувати, по суті, масовий невпинний випуск невеликими партіями різної за характеристиками продукції. У такому випадку випуск продукції невеликими серіями організовується за принципом масового або великосерійного виробництва.
Тип виробництва зазвичай характеризується коефіцієнтом спеціалізації робочих місць, який називається коефіцієнтом серійності. Він визначається числом деталь-операцій, які виконуються в середньому на одному робочому місці:
де r - середня кількість операцій, які виконуються при виготовленні кожної де-талі; п - кількість найменувань деталей, які обробляються даної групою ра-бочих місць; р - число робочих місць.
Цей коефіцієнт, за даними багатьох підприємств промисловості, для масового виробництва орієнтовно становить від 1 до 3, для великосерійного - 4-10, для среднесерійного: 11-20, для дрібносерійного - більше 20.
Поряд з цим перехід до використання гнучких технологій на базі обробних центрів і обладнання з числовим програмним управлінням у багатьох випадках руйнує усталене розподіл типів виробництва за кількістю деталь-операцій на одному робочому місці. Новітні технологічні модулі, що допускають обробку десятків однопрофільних, але різних виробів на одному агрегаті, зосереджують всі типи виробництва - від одиничного до масового. Важливо лише, щоб це виробництво було великомасштабним, дозволяло окупати великі капіталовкладення в новітню техніку.
Характерні для одиничного типу виробництва нестійкість номенклатури та відносно невеликий об'єм випуску однотипної продукції призводять до обмеження можливостей використання спеціальних високопродуктивних технологічних рішень. Відмінними рисами даного типу виробництва є:
- переважання технологічної спеціалізації цехів, дільниць і робочих місць і відсутність постійного закріплення за ними певних виробів;
- використання універсального, швидко переналагоджуваної обладнання та його розміщення по однотипним групам;
- відносно велику питому вагу ручних операцій і велика тривалість виробничого циклу;
- наявність робітників високої кваліфікації.
До продукції одиничного типу виробництва відносяться унікальні верстати, турбіни, прокатні стани, потужні електричні машини, а також більшість будівельних об'єктів (крім стандартного житлового будівництва). До одиничного виробництва належать практично вся сфера ремонтних робіт, значна частина транспортних перевезень, виготовлення предметів споживання за замовленнями населення.
Серійне виробництво характеризується тим, що до робочого місця предмети праці надходять не по одній-дві штуки, як в одиничному виробництві, а періодичними конструктивно однаковими партіями (серіями). Для даного типу виробництва характерна відносно широка номенклатура виробів, однак значно менша, ніж при одиничному типі. Як правило, виготовлення значної частини продукції (на відміну від одиничного виробництва) періодично повторюється протягом року або ряду років, що дає можливість організувати цей випуск на технологічно спеціалізованих дільницях. Це в першу чергу відноситься до організації среднесерійного і багатосерійного виробництва. Якщо для дрібносерійного типу виробництва характерні риси одиничного виробництва, то багатосерійне часто нагадує масове виробництво.
Розрізняють два види масового і багатосерійного виробництва:
1) великомасштабне вузькоспеціалізоване, призначене для виробництва однотипної продукції (наприклад, однієї деталі автомобіля якогось одного класу або тканини, виготовленої з одного і того ж сировини, та ін.), 2) великомасштабне виробництво, яке спеціалізується на випуску широкого асортименту однопрофільних продукції. Наприклад, виготовлення різних конструкцій деталей, призначених для складання різного класу автомобілів.
Різниця між зазначеними видами масового виробництва визначається складом машин і устаткування. Перший вид перед вважає застосування спеціального обладнання, характеризується вузькою спеціалізацією робочих місць, орієнтованих на виконання однієї-двох постійно повторюваних деталь-операцій. Основною ознакою масового типу виробництва є виготовлення однорідної продукції обмеженої номенклатури (нерідко одного-двох найменувань) у великому обсязі протягом відносно тривалого періоду часу.
Другий вид масового виробництва - великомасштабне виробництво, організоване на базі обробних центрів та іншого обладнання з числовим програмним управлінням, усуває жорсткість вузькоспеціалізованих технологій. На одному і тому ж технологічному потоці, укомплектованому обладнанням з гнучкою системою налаштування, можна по черзі обробляти десятки однотипних, але різних за конструкцією виробів. Головний недолік цього типу організації виробництва - висока вартість обладнання і відповідно великі поточні витрати на його обслуговування. Так що в будь-якому випадку треба проводити ретельні економічні розрахунки.
При всіх недоліках масового виробництва в умовах сучасної галузевої та міжнародної інтеграції економіки звужується сфера виготовлення продукції на основі традиційних технологій індивідуального і дрібносерійного виробництва. Масове виробництво створює сприятливі умови для поглиблення спеціалізації, різкого зростання продуктивності праці, високого завантаження обладнання (без частої переналагодження, як в одиничному і серійному виробництві), встановлення чіткого ритму роботи. Все це веде до підвищення ефективності виробництва: зниження собівартості продукції, підвищення її якості і зростання продуктивності праці.
Що стосується недоліків масового і багатосерійного виробництва, то головний з них, мабуть, - це орієнтація не на конкретного споживача з його індивідуальними за-просами, а на усереднені стандарти. Другий недолік - з одного боку, жорсткість технології і пов'язані з цим труднощі з перебудовою виробництва через значної частки спеціального устаткування і оснащення, а з іншого боку - надзвичайно висока вартість гнучких технологій. Для подолання недоліків масового виробництва широко використовується технічний метод уніфікації та стандартизації матеріалів, деталей, вузлів і агрегатів, з яких комплектується готовий виріб. Міняючи набір комплектуючих елементів, їх взаємне розташування, можна значно змінювати характеристику готової продукції і пристосовувати її до вимог замовника. Застосовується також організаційно-торговий метод: розширення географії продажів стандартної продукції. Так, якщо в невеликому селищі жінки, виявивши в магазині всього один стандартний фасон і забарвлення суконь, не стануть їх купувати, то якщо ці сукні розмістити в багатьох віддалених магазинах, їх збут забезпечений.
Очевидно, що поєднання великосерійного і масового виробництва з наближенням кінцевої продукції до індивідуального попиту - найбільш перспективний метод організації виробничого процесу.
Інформація, релевантна " 4.4 Організація і управління виробництвом "
- 3.7. Деякі важливі висновки
організації робіт з якості, виявлення можливості додатка до робіт по якості принципів загальної теорії управління, розробка схем механізму управління якістю привели до ряду важливих висновків, що визначили подальшу організаторську та наукову діяльність у сфері якості продукції , ними є: - поза ідей і принципів загальної теорії управління не може бути забезпечена ефективна - ГЛАВА 3. УПРАВЛІННЯ У ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМАХ
організацію; координацію; регулювання; - 88. Управління персоналом в організації
організації - це люди зі складним комплексом індивідуальних якостей, наявність яких відрізняє їх від речових факторів виробництва. Управління персоналом організації - цілеспрямована діяльність керівного складу організації, керівників і фахівців підрозділів системи управління персоналом, що включає розробку концепції і стратегії кадрової політики, принципів і методів - ЛІТЕРАТУРА
управління: керівництво для вищого управлінського персоналу: У 2-х т. М: МНІІПУ, 1996. Мільпер Б.З. Реформи управління і керування реформами. М.: ІЕ РАН, - 86. Управління працею в організації
організації здійснюється управління працею. У цьому плані відмінність між організаціями полягає лише в ступені значимості управління, повноті його змісту, постановці цілей, визначення об'єктів і функцій управління для досягнення конкретних результатів діяльності даної організації. Метою управління працею в організації є найбільш раціональне та ефективне використання персоналу, - Опції
управлінська, інтегруюча: - управління виробництвом; - управління фінансами; - управління кадрами; - управління збутом. 2) ресурсна; 3) творча; 4) соціальна, орієнтовані на: - раціоналізацію виробництва, використання зберігаючих техноло-гий; - вирішення соціальних проблем - у формі проведеної на найбільш великих підприємствах соціальної політики, орієнтації виробництва на - Керована підсистема
управління. Об'єкт управління - структурована соціальна спільність, що функціонує під направляючим впливом суб'єкта для досягнення спільних цілей системи управління. Об'єктом соціального управління є суспільство в цілому, об'єктами управління в різних сферах - економіка, держава і т.д. Будь сфера докладання суспільної праці потребує управлінні, а отже, може - 1.1. Сутність аналізу господарської діяльності як функції управління бюджетною організацією
організацій. Бюджетні організації є важливими суб'єктами виробничих та фінансово-економічних відносин при будь-якій системі господарювання та в будь-якої моделі державного устрою. Вони покликані забезпечувати задоволення цілого ряду суспільно значущих потреб, таких як освіта, охорона здоров'я, наукові дослідження, соціальний захист, культура, державне - 21 НЕКОМЕРЦІЙНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
організація - це організація, яка не ставить головною метою своєї діяльності отримання прибутку, яка при можливому отриманні не ділиться між учасниками. Некомерційна організація здатна проводити підприємницьку діяльність тільки в тому випадку, якщо вона служить досягненню цілей, заради яких вона створена. Рішення про створення некомерційної організації приймається її засновниками. - Глава 12. Система управління сучасним підприємством
управління підприємством. Сутність і основні види маркетингу Сьогодні надзвичайно важливу роль в успішному розвитку підприємства відіграє наукова система управління, зокрема, маркетингова діяльність, причому більш значну, ніж впровадження нової техніки і технології. Величезний досвід науково обгрунтованого управління підприємствами накопичили США і Японія. Мета теми - розкрити сутність, основні - Науковість
управління є дієвим засобом подолання волюнтаризму. Даний принцип передбачає, що кожен учасник процесу управління зобов'язаний в ході своєї діяльності вивчати і використовувати закономірності й об'єктивні тенденції соціального розвитку, застосовувати сучасні науково-технічні досягнення і науково обгрунтовані методики. Науковий підхід до управління, який випливає з даного - 16.1. ЩО ТАКЕ «МАРКЕТИНГ»?
організації виробництва на основі вивчення ринку. Це такий вид діяльності, при якому повинна реалізуватися головна мета фірми? забезпечення максимального прибутку в заданих межах часу і в межах наявних ресурсів. За допомогою маркетингу можна підтягнути виробництво до потреб потенційних покупців і отримати запланований прибуток. А що ще потрібно підприємцю в ринковій - 3тіпа УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОМ
управління капіталом від "поганих". Ні, її завдання - дати читачеві загальне уявлення про основні ідеї та стратегіях, що використовуються в процесах управління грошовими ресурсами. Поговоримо про два обширних групах методів управління - Мартингейл і Анти-Мартингейл - 3. Використання консультантів
організація філій, відділень та нових фірм, зміна форми власності або складу власників, придбання майна, акцій або паїв, вдосконалення організаційної структури; 2) фінансові питання: фінансове планування і контроль, податки, бухгалтерський облік, розміщення на ринку акцій або паїв, кредит, страхування, оцінка вартості підприємств або майна; 3) управління