Головна |
« Попередня | Наступна » | |
6. Монополія і прогрес |
||
Досі наша увага була зосереджена напроблемах функціонування монополії з фікс-рова, незмінною технологією. При цих умо-вах для характеристики монополії мало що мож-но додати понад те факту, що економія від масштабу обумовлює ефективність виробництва внекоторих галузях тільки при наявності в них од-ного виробника. Але картина змінюється, коли ми звертаємося кнововведеніям і технічному прогресу. Монопо-лія - це зло, але стандартна технологія - і тогохуже. Більшість людей радше віддали б ав-Томобе, вироблені монополією, ніж баггі, вироблені зовсім конкурентною отраслью.Осознавая це, уряди більшості країн уметою прискорення технічного прогресу предостав-ляють винахідникам права на тимчасові монополії. У Сполучених Штатах патенти обеспечіваютмонопольние права протягом 17 років. Багато круп-ні фірми, такі, як «Жілетт», «AT & T», «Ксе-рокс» і «Поляроид», починали як патентні моно-поліі. Закони, що охороняють професійні сек-рети, іноді дають поштовх до розвитку навіть монополій-«довгожителів». В принципі система, при якій ізобретателіполучалі б грошові премії, але не могли бипрепятствовать використанню їх винаходів, промінь-ше відповідала б інтересам суспільства в цілому, ніж патентна система, тому що дозволила б хаті-жати обмеження випуску, притаманного деятельностіпатентних монополій. Але на практиці проблемасостоіт в тому, що величина економічно обгрунтувати ванній премії за будь-який винахід залежить не відблиску його технічного рішення, а від його ценностідля суспільства. І ніхто досі не представляетсебе, як можна точно визначити общественнуюценность винаходи без того, щоб винести Егона ринок і подивитися, скільки покупці готові за нього платити. Система винагород, заснований-ная на тимчасових монополіях, діє іменнотак, являючи собою найкращий з доступних способовсодействія технічному прогресу на практиці. Існує й іншого роду взаємозв'язок междумонополіей і технічним прогресом. Перша частина аргументації Шумпетера пов'язана сусіліямі, спрямованими на досягнення техниче-ського прогресу. Зміст даного аргументу полягаєв тому, що великі фірми, що володіють монополь-ної владою, будуть витрачати більшу частку доходаот реалізації на дослідження і розробки, чеммелкіе конкурентні фірми. Цей висновок, по-види-мому, підтверджується тим фактом, що дуже крейда-кі фірми не дуже-^ го багато займаються, якщо по-загально займаються, дослідженнями та разработкамі.Но в більшості секторів економіки з встоявши-шимся розміром фірм зв'язок між розміром фір-ми і часткою її доходу від реалізації, що йде на ис-прямування і розробки, виявляється слабкою. У той 'Шумпетер, австрійський економіст, який викладав в Гарвардському уні-верситету, доводив це в своїй знаменитій книзі «Капіталізм, соціалізм і демократія», опублікованій в 1943 р. Міркування Шумпетерапо приводу технічного прогресу стимулюють подальші досліджень-ня у цій галузі, але мають кілька темних місць, тому биломного суперечок про те, що ж він насправді хотів сказати. Час як галузі, структура яких наближає-ся до конкурентного ідеалу (наприклад, фермери), не схильні проводити багато досліджень, отраслісо структурою, близькою до монополії, як правило, виявляються не набагато краще. Друга частина аргументації Шумпетера пов'язана срезультатамі витрат на дослідження і розробки. Якщо фірма А витрачає в два рази большесредств, ніж фірма В, то наскільки ймовірно, чтодостігнутий нею в області технічного прогрессарезультат буде також приблизно в 2 рази більшим? Звичайно, виміряти результати діяльності в обла-сти досліджень і розробок дуже важко, нофакти свідчать про те , що для большінствасекторов економіки малоймовірно, щоб результа-ти фірми А в 2 рази перевищували результати фір-ми В. До всього іншого, при вивченні значімихізобретеній часто виявляється, що фірмисредніх розмірів переганяють галузевих лідерів. Таким чином, фірми, предпринимающие усі-лія в галузі досліджень і розробок, должнибить розумних розмірів, і деяка влада надринком може тут допомогти. Але технічний про-гресс в більшості областей, очевидно, завісітне від гігантських фірм, що володіють величезною мо-нопольной владою. Скоріше в силу патентного законо-давства монополія є результатом тех-ного прогресу, а не його причиною. | Монополія являє собою і саму край-ню форму недосконалої конкуренції, і най-леї просту з точки зору аналізу. Як ми уви-дим в гол. 12, більшість існуючих ринків вважнейшіх аспектах займають проміжне по-ложение між монополією і конкуренцією. Кро-ме того, якщо вибір між монополією і конку-Ренцо для суспільства в цілому виявляється легким, то природні монополії і більш поширений-ні проміжні ринкові форми ставлять працю-ні проблеми політичного вибору, якими мизаймемся в гол. 14. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 6. Монополія і прогрес " |
||
|