| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Кейнсіанська макроекономічна модель |
||
|
Справедливості заради необхідно відзначити, що неспроможність положень класичної школи полягала не в тому, що її представники в принципі приходили до неправильних висновків, а в тому, що їхні висновки розроблялися в ХIX ст. і положення класичної моделі відображали економічну ситуацію того часу, тобто епохи досконалої конкуренції. Однак вони вже не відповідали економіці першої третини ХХ в., Характерною рисою якої стала недосконала конкуренція. Дж. М. Кейнс спростував основні передумови та висновки класичної школи, побудувавши власну макроекономічну модель. Її основні положення полягають у наступному. 1. На всіх ринках діє недосконала конкуренція. 2. Реальний і грошовий сектори тісно взаємопов'язані і взаємозалежні. Принцип нейтральності грошей, характерний для класичної моделі, замінюється принципом «гроші мають значення» («money matters»), що означає: гроші впливають на реальні показники. Грошовий ринок стає макроекономічним ринком, частиною (сегментом) фінансового ринку поряд з ринком цінних паперів (позикових коштів). 3. Оскільки на всіх ринках недосконала конкуренція, то ціни негнучкі, вони жорсткі, або, за термінологією Кейнса, липкі, тобто Липкі на певному рівні і не змінюються протягом певного періоду часу. Так, на ринку праці жорсткість (липкість) ціни праці (номінальної ставки заробітної плати) обумовлена тим, що: а) діє контрактна система. Контракт підписується на термін від одного до трьох років, і протягом цього періоду номінальна ставка заробітної плати, обумовлена в контракті, мінятися не може; б) діють профспілки, які підписують колективні договори з підприємцями, обумовлюючи певну величину номінальної ставки заробітної плати, нижче якої підприємці не мають права платити робітникам. Таким чином, ставка заробітної плати не може бути змінена до тих пір, поки умови колективного договору не будуть переглянуті; в) держава встановлює мінімум заробітної плати, тобто підприємці не мають права наймати робітників по ставкою нижче мінімальної. Завдяки цьому на графіку ринку праці (рис. 3.3, а) при скороченні попиту на працю (зсув кривої LD 1 до LD 2) ціна праці (номінальна ставка заробітної плати) не знизиться до W 2, а залишиться («залипне») на рівні W 1. На товарному ринку жорсткість цін пояснюється тим, що на ньому діють монополії, олігополії або фірми - монополістичні конкуренти, які мають можливість фіксувати ціни. Тому на графіку ринку товарів (рис. 3.3, в) при скороченні попиту на товари рівень цін не знизиться до Р 2, а збережеться на рівні Р 1. Ставка відсотка, на думку Кейнса, формується не на ринку капіталу (позикових коштів) в результаті співвідношення інвестицій і заощаджень, а на грошовому ринку - за співвідношенням попиту на гроші і пропозиції грошей. Кейнс обгрунтував це положення тим, що при одному і тому ж рівні ставки відсотка фактичні інвестиції та заощадження можуть бути нерівні, оскільки вони робляться різними економічними агентами, що мають різні цілі та мотиви поведінки. Інвестиції виготовляють фірми, а заощадження роблять домогосподарства. Основним чинником, що визначає величину інвестиційних витрат, на думку Кейнса, є не рівень ставки відсотка, а очікувана норма внутрішньої віддачі від інвестицій, то, що Кейнс назвав граничною ефективністю капіталу. Інвестор приймає інвестиційне рішення, порівнюючи величину граничної ефективності капіталу (що є суб'єктивною оцінкою інвестора) зі ставкою відсотка. Якщо перша величина перевищує другу, то інвестор фінансуватиме інвестиційний проект незалежно від абсолютної величини ставки відсотка. Так, якщо оцінка граничної ефективності капіталу інвестором дорівнює 101%, то кредит буде взятий та за ставкою відсотка, що дорівнює 100%; а якщо ця оцінка становить 9%, то він не візьме кредит та за ставкою в 10%. Фактором, що визначає величину заощаджень, також є не ставка відсотка, а величина наявного доходу. Кейнс вважав, що заощадження не залежать від ставки відсотка і навіть зазначав (використовуючи аргументацію французького економіста ХIХ в. Сарган, що отримала в економічній літературі назву «ефекту Сарган»), що між заощадженнями і ставкою відсотка може існувати зворотна залежність, якщо людина хоче накопичити фіксовану суму до певного терміну. Так, якщо людина хоче забезпечити до пенсії суму в 10 тис. дол, то при ставці 10% він повинен накопичити 100 тис. дол, а при ставці 20% - тільки 50 тис. дол . Графічно співвідношення інвестицій і заощаджень у кейнсіанської моделі представлено на рис. 3.4. Оскільки заощадження не залежать від ставки відсотка, то їх графік являє собою вертикальну криву, а інвестиції слабо залежать від ставки відсотка, тому можуть бути зображені кривої, що має невеликий негативний нахил. Якщо заощадження збільшуються до S 1, то рівноважну ставку відсотка визначити неможливо, так як крива інвестицій I і нова крива заощаджень S 2 не мають точки перетину у першому квадраті. Значить, рівноважну ставку відсотка (Rе) слід шукати на іншому, а саме - грошовому ринку (за співвідношенням попиту на гроші МD та пропозиції грошей МS) (рис. 3.5). 4. Оскільки на всіх ринках ціни жорсткі, то рівновага ринків встановлюється не на рівні повної зайнятості ресурсів. Так, на ринку праці (рис. 3.3, а) номінальна ставка заробітної плати фіксується на рівні W 1, при якій фірми пред'являть попит на кількість робочих, рівне L 2. Різниця між LF і L 2 - це безробітні. Причому в даному випадку причиною безробіття є не відмова робітників працювати за дану номінальну ставку заробітної плати, а жорсткість цієї ставки. Безробіття з добровільної перетворюється на вимушену: робочі згодні були б працювати і за нижчою ставкою, але знизити її підприємці не мають права. Безробіття стає серйозною економічною проблемою. Рис. 3.4. Інвестиції та заощадження в кейнсіанської моделі Рис. 3.5. Грошовий ринок На товарному ринку (рис. 3.3, в) ціни також «залипають» на певному рівні (Р 1). Зниження сукупного попиту в результаті зниження доходів через наявність безробітних (зауважимо, що допомоги по безробіттю не виплачувалися) і тому зниження споживчих витрат веде до неможливості продати всю вироблену продукцію (Y 2 6. Головною економічною проблемою (в умовах неповної зайнятості ресурсів) стає проблема сукупного попиту, а не сукупного пропозиції, т. 7. Оскільки стабілізаційна політика держави, тобто політика з регулювання сукупного попиту, впливає на економіку в короткостроковому періоді, то і кейнсіанська модель описує поведінку економіки в короткостроковому періоді («short-run»). Кейнс не вважав за потрібне заглядати далеко в майбутнє, вивчати поведінку економіки в довгостроковому періоді, дотепно зауваживши, що «в довгостроковому періоді ми всі небіжчики». У короткостроковому періоді крива сукупної пропозиції SRAS (short-run aggregate supply), якщо в економіці є велика кількість незайнятих ресурсів (як, наприклад, було в період Великої депресії), має горизонтальний вигляд. Це так званий «крайній кейнсіанський випадок» (рис. 3.6, а). Коли ресурси не обмежені, ціни на них не змінюються, тому не змінюються витрати і немає передумов для зміни рівня цін на товари. Однак у сучасних умовах економіка має інфляційний характер, ріст цін на товари відбувається не одночасно із зростанням цін на ресурси (як правило, має місце запізнення, тобто часовий лаг, тому зростання цін на ресурси відбувається непропорційно зростанню загального рівня цін) і все більшого значення набувають очікування економічних агентів, то в макроекономічних моделях (і неокласичної, і неокейнсианской) крива короткострокового сукупної пропозиції (SRAS) графічно зображується як крива, що має позитивний нахил (рис. 3.6, б). Крива довгострокового сукупної пропозиції (LRAS) зображується як вертикальна крива (рис. 3.7, а), оскільки в довгостроковому періоді ринки приходять у взаємне рівновагу, ціни на товари та ресурси змінюються пропорційно один одному (вони гнучкі), змінюються очікування агентів і економіка прагне до потенційного обсягу виробництва. При цьому реальний обсяг випуску не залежить від рівня цін і визначається виробничим потенціалом країни, кількістю наявних ресурсів. Оскільки при зміні рівня цін величина сукупної пропозиції не змінюється, то цінові фактори не роблять впливу на величину сукупної пропозиції в довгостроковому періоді (рух уздовж вертикальної кривої довгострокового сукупної пропозиції з точки А в точку В). При зростанні рівня цін від Р 1 до Р 2 величина випуску залишається на своєму потенційному рівні (Y *). Рис. 3.6. Крива короткострокового сукупної пропозиції Основной нецінової фактор, який змінює саме сукупна пропозиція в довгостроковому періоді і обумовлює зсув кривої LRAS (рис. 3.7, б), - це зміна кількості та (або) якості (продуктивності) економічних ресурсів, що лежить в основі зміни виробничого потенціалу економіки і, отже, зміни величини потенційного обсягу випуску (від Y 1 * до Y 2 *) при кожному рівні цін. Збільшення кількості та (або) вдосконалення якості економічних ресурсів зрушує криву LRAS вправо, що означає економічне зростання. Відповідно, зменшення кількості і (або) погіршення якості економічних ресурсів обумовлює скорочення виробничого потенціалу економіки, зменшення величини потенційного обсягу випуску (зсув кривої LRAS вліво). Величина сукупної пропозиції в короткостроковому періоді залежить від рівня цін. Чим вище рівень цін (Р 2> Р 1), тобто чим вище ціна, за якою виробники можуть продати свою продукцію, тим більше величина сукупної пропозиції (Y 2> Y 1) (рис. 3.7, в). Залежність величини сукупної пропозиції від рівня цін в короткостроковому періоді пряма, і короткострокова крива сукупної пропозиції має позитивний нахил. Таким чином, цінові фактори (загальний рівень цін) впливають на величину короткострокового сукупної пропозиції і пояснюють рух уздовж кривої SRAS (з точки А в точку В). Рис. 3.7. Вплив цінових і нецінових факторів на сукупну пропозицію. Фактори: а, в - цінові, б, г - нецінові Неціновими чинниками, які впливають на саме сукупна пропозиція в короткостроковому періоді і зрушуючими криву сукупної пропозиції, як вже було розглянуто раніше, виступають всі фактори, що змінюють витрати на одиницю продукції. Якщо витрати ростуть, сукупна пропозиція скорочується і крива сукупної пропозиції зсувається вліво вгору (від SRAS 1 до SRAS 2). Якщо витрати знижуються, то сукупна пропозиція збільшується і крива сукупної пропозиції зсувається вправо вниз (від SRAS 1 до SRAS 3) (рис. 3.7, г). Рівновага в моделі «AD - AS» встановлюється в точці перетину кривої сукупного попиту та кривої сукупної пропозиції. Координати точки перетину дають величину рівноважного обсягу виробництва (рівноважного ВВП) і рівноважного рівня цін. Зміна або сукупного попиту, або сукупної пропозиції (зсуви кривих) ведуть до зміни рівноваги і рівноважних значень ВВП і рівня цін. Рис. 3.8. Наслідки збільшення сукупного попиту в моделі «AD - AS» На рис. 3.8 показано, що наслідки зміни (у даному випадку росту) сукупного попиту залежать від виду кривої сукупної пропозиції. Так, у короткостроковому періоді, якщо крива AS горизонтальна, зростання AD веде тільки до зростання рівноважного обсягу випуску (Y 1 збільшується до Y 2), не змінюючи рівня цін (рис. 3.8, а). Якщо крива короткострокового сукупної пропозиції має позитивний нахил, то збільшення сукупного попиту має наслідком зростання і рівноважної величини випуску (від Y 1 до Y 2), і рівноважного рівня цін (від Р 1 до Р 2) (рис. 3.8, б). У довгостроковому періоді зміна сукупного попиту не впливає на рівноважну величину випуску (економіка залишається на рівні потенційного ВВП - Y *), а впливає тільки на зміну рівноважного рівня цін (від Р 1 до Р 2) (рис. 3.8, в). Зміна сукупної пропозиції має однакові наслідки незалежно від виду кривої AS. Як видно з рис. 3.9, зростання сукупної пропозиції у всіх трьох випадках (якщо крива сукупної пропозиції горизонтальна, має позитивний нахил і вертикальна) веде до зростання рівноважного рівня випуску (від Y 1 до Y 2) і зниження рівноважного рівня цін (від Р 1 до Р 2). Відмінність полягає в тому, що в короткостроковому періоді (при зсуві SRAS) росте величина фактичного ВВП (рис. 3.9, а і рис. 3.9, б), в той час як в довгостроковому періоді (при зсуві LRAS) збільшується потенційний ВВП (Y *), тобто виробничі можливості економіки (рис. 3.9, в). Розглянемо економічний механізм зміни рівноваги в моделі «AD - AS» в короткостроковому і довгостроковому періодах (рис. 3.10). Припустимо, що економіка спочатку перебуває в стані короткострокового і довгострокового рівноваги (точка А), де перетинаються всі три криві: AD, SRAS і LRAS. Якщо збільшується сукупний попит, то крива AD зсувається вправо до AD 2 (рис. 3.10, а). Зростання сукупного попиту веде до того, що підприємці починають розпродавати запаси і збільшувати виробництво, залучаючи додаткові ресурси, і економіка потрапляє в точку В, де фактичний обсяг виробництва (Y 2) перевищує потенційний ВВП (Y *). Точка В є точкою короткострокової рівноваги (перетин кривої сукупного попиту з кривою короткострокового сукупної пропозиції). Залучення додаткових ресурсів (понад рівень повної зайнятості) вимагає додаткових витрат, тому витрати фірм ростуть і сукупна пропозиція скорочується (крива SRAS поступово зсувається вгору до SRAS 2), в результаті чого зростає рівень цін (від Р 1 до Р 2) і величина сукупного попиту знижується до Y *. Економіка повертається на довгострокову криву сукупної пропозиції (точка С), але при більш високому в порівнянні з первісним рівні цін. Точка С (як і точка А) - це точка довгострокової рівноваги (перетин кривої сукупного попиту з кривою довгострокового сукупної пропозиції). Тому слід відрізняти рівноважний ВВП і потенційний ВВП. На нашому графіку рівноважний ВВП відповідає всім трьом точкам: А, В і С, в той час як потенційний ВВП відповідає тільки точкам А і С, коли економіка знаходиться в стані довгострокової рівноваги. У точці В встановлюється фактичний ВВП, тобто рівноважний ВВП в короткостроковому періоді. Рис. 3.9. Наслідки зростання сукупної пропозиції в моделі «AD - AS» Аналогічно можна розглянути встановлення довгострокового і короткострокового рівноваги в економіці, якщо крива AS має позитивний нахил (рис. 3.10, б). Відмінність тут полягає в тому, що при обгрунтуванні переходу економіки з точки А в точку В потрібно мати на увазі, що при зростанні сукупного попиту фірми не тільки розпродають запаси і збільшують обсяг виробництва (що до деяких пір можливо без підвищення цін на ресурси), але і підвищують ціни на свою продукцію. Тому спочатку економіка рухається уздовж кривої SRAS, так як діє тільки ціновий фактор і росте величина сукупної пропозиції. В результаті економіка потрапляє в точку короткострокової рівноваги (точка В), якій відповідає не тільки більш високий, ніж у точці А, обсяг випуску (Y 2), але і більш високий рівень цін (Р 2). Оскільки ціни на ресурси не змінилися, а рівень цін виріс, реальні доходи (наприклад, реальна заробітна плата) скоротилися (W / P 2 Шоки сукупного попиту та сукупної пропозиції. Шок - це несподіване різка зміна або сукупного попиту, або сукупної пропозиції. Розрізняють позитивні шоки (несподіване різке збільшення) і негативні шоки (несподіване різке скорочення) AD і AS. Позитивні шоки сукупного попиту зрушують криву AD вправо. Позитивні шоки сукупної пропозиції зрушують криву AS: вниз, якщо вона має горизонтальний вигляд (SRAS); вправо вниз, якщо вона має позитивний нахил (SRAS); вправо, якщо вона вертикальна (LRAS). Негативні шоки сукупного попиту зрушують криву AD вліво, а негативні шоки сукупної пропозиції зрушують криву AS в залежності від її виду вгору (SRAS), вліво вгору (SRAS) або вліво (LRAS). Причинами позитивних шоків сукупного попиту можуть бути або різке непередбачене збільшення пропозиції грошей, або несподіване різке збільшення будь-якого з компонентів сукупних витрат (споживчих, інвестиційних, державних або іноземного сектора). Механізм і наслідки впливу позитивного шоку сукупного попиту на економіку фактично розглянуті вище (рис. 3.10), і в короткостроковому періоді проявляються у вигляді інфляційного розриву випуску, коли фактичний ВВП перевищує потенційний (Y 2> Y *), що в результаті веде до зростання рівня цін (інфляції). Протилежними є наслідки негативного шоку (різкого скорочення) сукупного попиту (рис. 3.11), причинами якого можуть бути або несподіване скорочення пропозиції грошей (стиснення грошової маси), або різке скорочення сукупних витрат. У короткостроковому періоді це веде до зменшення обсягу випуску і означає перехід економіки з точки А в точку В - точку короткострокової рівноваги (зниження сукупного попиту, тобто сукупних витрат, обумовлює збільшення запасів фірм, затоварення, неможливість продати вироблену продукцію, що служить причиною згортання виробництва). З'являється рецесійний розрив випуску - ситуація, коли фактичний ВВП менший за потенційний (Y 2 Рис. 3.11. Негативний шок сукупного попиту У макроекономіці «ефект храповика» виявляється в тому, що ціни легко підвищуються, але їх практично неможливо знизити, що пов'язано насамперед з жорсткістю номінальної ставки заробітної плати (у сучасних умовах ні робітники, ні профспілки не допустять її зниження), складової значну частину витрат фірм і, отже, цін товарів. Негативні шоки сукупної пропозиції (рис. 3.12, а) зазвичай називають ціновими шоками, оскільки їх причинами служать зміни, що ведуть до зростання витрат і тому рівня цін. До таких причин належать: 1) зростання цін на сировинні ресурси, що є одним з основних компонентів витрат; 2) боротьба профспілок за підвищення номінальної ставки заробітної плати (якщо боротьба виявляється успішною і заробітна плата істотно збільшується, то викликане цим зростання витрат веде до скорочення сукупної пропозиції); 3) екологічні заходи держави (закони про охорону навколишнього середовища вимагають зростання витрат фірм на будівництво очисних споруд, використання фільтрів і т. п., що позначається на обсязі виробництва); 4) стихійні лиха, що призводять до серйозних руйнувань і завдають шкоди економіці та ін Негативний шок сукупної пропозиції впливає на економіку тільки в короткостроковому періоді, оскільки, як правило, уряд вживає заходів, що стимулюють сукупна пропозиція, з тим щоб не допустити скорочення виробничого потенціалу країни, тобто скорочення ВВП у довгостроковому періоді (потенційного ВВП). Саме така ситуація мала місце в середині 1970-х рр.. у зв'язку з нафтовою шоком. Різке зростання цін на нафту та інші енергоносії збільшив витрати і привів до скорочення сукупної пропозиції в короткостроковому періоді (зсув кривої SRAS вліво вгору до SRAS 2). В результаті одночасно сталися серйозний спад виробництва, тобто рецесія, або стагнація (ВВП скоротився від Y * до Y 2 і знаходився на цьому низькому рівні протягом досить тривалого часу), і зростання рівня цін (від Р 1 до Р 2) , тобто інфляція (точка В на рис. 3.12, а). Ця ситуація в економічній літературі отримала назву «стагфляція» (від злиття слів «стагнація» і «інфляція»). Уряди розвинених країн, побоюючись скорочення економічного потенціалу через високе безробіття, зробили все можливе, щоб збільшити сукупну пропозицію (повернути назад криву SRAS, забезпечивши зростання ВВП і зниження інфляції). Якщо ж уряд не вживає ніяких заходів, то говорять, що воно пристосовується до шоку, сподіваючись на те, що сукупна пропозиція поступово збільшуватиметься і економіка сама за допомогою ринкового механізму подолає наслідки негативного шоку пропозиції і повернеться в початкове положення (з точки В в точку А на рис. 3.12, а). Рис. 3.12. Шоки сукупної пропозиції: а) негативний; б) позитивний Позитивний шок сукупної пропозиції (рис. 3.12, б) зазвичай називають технологічним шоком, оскільки різке збільшення сукупної пропозиції, як правило, пов'язане з науково-технічним прогресом, і насамперед з удосконаленням технології. Технологічні зміни обумовлюють зростання продуктивності ресурсів, що є одним з найважливіших факторів збільшення сукупної пропозиції. Поява технологічних нововведень веде спочатку до зростання короткострокового сукупної пропозиції (крива SRAS 1 зсувається вправо вниз до SRAS 2). Обсяг випуску в короткостроковому періоді збільшується до Y * 2, а рівень цін знижується до Р 2. Але оскільки зміни в технології збільшують виробничі можливості економіки, то відбувається зрушення вправо довгострокової кривої сукупної пропозиції. Тому точка В стає також точкою довгострокової рівноваги. Збільшується потенційний ВВП (від Y * 1 до Y * 2). В економіці відбувається економічне зростання. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Кейнсіанська макроекономічна модель" |
||
|
||