Головна |
« Попередня | Наступна » | |
3. Моделі змінної раціональності |
||
Ще один різновид теорії обмеженої раціональності трактує ступінь раціональності економічного суб'єкта не як фіксовану, а як змінну: людина, в залежності від обставин, веде себе більш-менш обдумано і расчетліво7. Ідея змінної раціональності існувала в економічній теорії досить давно8. Найбільш відома з сучасних теорій цього роду концепція гарвардського професора Харві лайби- См,: Selten R. Bounded Rationality / / Journal of Institutional and Theoretical Economics. 1990. Vol. 146. P. 651-653. 7 Зрозуміло, що, говорячи про змінної раціональності, ми маємо на увазі раціональність в загальному широкому розумінні. Економічна ж раціо нальность, тотожна максимізації цільової функції, за визначенням не можетбить змінної. У даному випадку її можна представити як верх ний межа, до якої асимптотично прагне змінна рациональ ність у разі максимальних витрат розумової енергії. 8 «До відомого пункту вигода, одержувана нами завдяки старатель ному розрахунку, може перевищувати соединяющуюся з ним витрату розумової жергіі, і в такій мірі затрата ця виявляється раціональною з госпо кої точки зору. Але за зазначеними межами розважливість починає приводити вже до результатів абсолютно протилежним ... в справах важ ли вих і великих розрахунок повинен бути дуже точним, в справах середньої важливості oir повинен бути помірно точним, в незліченної масі дрібниць обиден ної господарського життя він повинен бути дуже поверхневим * (Бем-Ба-іерк Є. Основи теорії цінності господарських благ / / Австрійська школа і політичної економії. М., 1992. С. 338). 645 Стайна. Згідно Лайбенстайну, ступінь раціональності (продума> «ності) людської поведінки залежить від двох сил. Фізіологічес! кая, тваринна природа людини вимагає від нього економити думки | тельную енергію і душевні сили. Однак на практиці цього не відбувається, і причина тому - громадська природа людини, стандарти і норми, які стави | перед ним суспільство. Ці вимоги частково інтеріорізіруются відчуваються людиною як свої власні, почасти ж дійству! ють як зовнішні обмежувачі його поведінки, В обох випадках про | людини потрібні великі витрати фізичних і розумових сил в суспільстві більш продумане, раціональне поведінка всегд користується великою повагою і приносить людині більшу удоа | летворенія. Таким чином, в реальному житті відбувається конфло * піднесених прагнень і суспільних (групових) норм пс ведення з фізіологічними потребами людини і його стрем! ленням до економії сил. У результаті досягається деяка опти | мальная для душевного комфорту індивіда ступінь раціональне! ти, з якою він вирішує господарські питання і яка, ЕСТС | ственно, далека від абсолютної раціональності, передбачати! мій оптимизационной моделлю. Працюючи у фірмі, він в першу оче | редь прагне саме до оптимального комфорту. Звідси випливає ^ що, оскільки трудовий контракт не може повністю регламен | тувати поведінка працівника на робочому місці, ніяка фірма! Leibenstein H. Beyond the Economic Men. Cambridge (Mass.), 1976. 10 Наприклад, людина може не ламати голову над тим, як йому распоря диться своїми доходами, але якщо в результаті він не зможе вчасно вніс квартирну плату, його чекають неприємності - це зовнішнє обмеження. Що стосується техніки аналізу, то Лайбенстайн використовує an Параті кри вих байдужості, що показують залежність душевного комфорту інді виду від двох змінних: ступеня раціональності і сили тиску ізш-(залежність в обох випадках зворотна) (див. : Автономов BC Еволюція кон цепції економічного суб'єкта в буржуазної політичної економії, Економіка і математичні методи. 1985. № 2. С. 232-233). 646 принципі не здатна повністю використовувати інтелектуальний потенціал своїх працівників і досягти максимальної ефективності - максимізації прибутку. Вона не знаходиться на зовнішній гра-шще своїх виробничих можливостей. Це явище, притаманне будь-якій економічній системі, Лайбенстайн назвав «А'-неефектив- | |) СКТІВНОСТЬЮ». Поняття А1 неефективності має сенс тільки в зіставленні з оптимальним рівнем, притаманним системі загальної рівноваги і умов повної і безкоштовної інформаціі11, так що Лайбенстайн иг відходить тут занадто далеко від основної течії. (На цьому ос-нпіаніі упорядник двотомної антології поведінкової економічної теорії П. Ерл назвав його концепцію «псевдоповеденческой» 13.) Концепція Лайбенстайна випускає з уваги, що максимізація працівниками фірми своєї особистої цільової функції, що включає в себе приємне проведення часу на робочому місці, може вва - |. і'ся проявом неефективності тільки в тому випадку, якщо ма-к-ріальні блага ми завжди цінуємо вище дозвілля, що не відповідає 'і-йствітельності14. В рамках поведінкового напрямку можна виділити неяк-i про найбільш відомих, у великій мірі самостійних шкіл. It порядку старшинства і значення почати слід зі школи, служив- йся в Піттсбурзі навколо Університету Меллона-Карнегі і особисто Ь-рберта Саймона. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 3. Моделі змінної раціональності " |
||
|