|
. У 80-90-ті роки відбулися зміни в розподілі доходів за групами світового населення. Верхні п'ять децилів підвищили свою частку в доходах, головним чином, завдяки швидкому зростанню доходів у КНР та Індії, враховуючи їх місце у світовому населенні. У міру того як КНР переходила з перших децили в більш високу, темпи зростання доходів у першій децили вповільнювалися. На початку 90-х років ця дециль визначалася населенням Тропічної Африки і Бангладеш.
У зв'язку із зменшенням доходів на душу населення шоста-дев'яте децили зменшили свої частки. Сьома дециль, що включає населення країн з середнім рівнем доходу, головним чином країн Латинської Америки, втратила приблизно один пункт. У дев'ятому деціле зосереджено населення нефтеекспортірующіх країн, їх частка у світовому доході скоротилася на три пункти - з 27 до 24%.
Нижній дециль багатого світового населення збільшив свою частку в доході у зв'язку з відносно високими темпами економічного зростання в США.
В цілому верхні і нижні децили збільшили свої частки, а передні групи - скоротили. Відмінності між децілямі залишаються суттєвими. Незважаючи на значне зростання в п'яти верхніх групах світового населення дохід на душу населення там не перевищує 10% від середньосвітового рівня, і тільки 1,25% доходу на душу населення у верхній групі (табл. 16.1).
Таблиця 16.1
Розподіл світового доходу 1981 1989
1981 1989 децілі
населення Частка
доходу Кумулятивна
частка Частка
доходу Кумулятивна
частка 1 0,56 0,56 0,64 0,64 2 0,58 1,14 0,93 1,57 3 0,64 1,78 0,92 2,49 4 0,90 2,68 1,00 3, 49 5 0,94 3,62 1,02 4,51 6 1,62 5,24 1,36 5,87 7 4,56 9,80 3,69 9,56 8 9,33 19,13 8,19 17,75 9 27,36 46,49 24,34 42,09 10 53,51 100 57,91 100
І с т о ч н і до: Report on the World Social Situation.
1993. UN., N.-Y., 1993, p. 84.
За іншими підрахунками, при розподілі світового населення на п'ять груп по 20% частка світового доходу, що припадає на багатющий квінтель, збільшилася з 1965 по 1990 рр.. до. 83%. Частка інших квінтелей скоротилася. У 1965 р. середній дохід на душу населення в найбагатшому квінтіле був у 31 разів більше доходу в нижчому квінтеле, а в 1994 р. - в 78 разів більше. Для порівняння зазначимо, що сукупний дохід 582 млн жителів найменш розвинених країн, що входять в верхній дециль, майже в 8 разів менше сукупного багатства 200 найбільших мільярдерів, оцінювався в 1135 млрд дол в 1999 р.
Одним зі способів аналізу особистого доходу є побудова кривої Лоренца (рис. 16.1). На горизонтальній осі розташовують одержувачів доходу за пайовою групам по відношенню до всього населення - звичайно в децил або квінтель. На вертикальній осі відкладаються частки загального доходу, одержувані кожною групою. Кінець кожної осі дорівнює 100%, і вони рівні. Графік полягає в квадрат, і з нижнього лівого кута до верхнього правого проходить діагональ. На кожній точці діагоналі відсоток отриманого доходу дорівнює частці що одержує його населення. Це лінія рівності в розподілі доходу. Кожній процентної групі одержувачів доходу дістається точно такий же за величиною відсоток загального доходу (рис. 16.1).
У світі немає жодної країни, в якій існувало б повне, ідеальне рівність у розподілі доходу, тому крива Лоренца завжди розташована правіше діагоналі, що йде з нижнього лівого кута. Чим нерівномірніше розподіляється дохід між процентними групами населення, тим сильніше вигнута крива Лоренца у бік горизонтальної та правої вертикальної осей.
Найчастіше відносне нерівність у доходах показується у вигляді коефіцієнта Джині, або коефіцієнта концентрації Джині. Він може бути підрахований шляхом ділення площі межу діагональної лінією і кривою Лоренца на площу половини квадрата, в якій лежить дана крива. Коефіцієнт Джині являє собою сукупний, агрегований показник і може змінюватися від 0 до 1. Показник, що дорівнює нулю, означає повну рівність населення у розподілі доходів, в той час як показник, що дорівнює одиниці, означає повну нерівність у розподілі доходів. Таким чином, чим вище величина коефіцієнта Джині, тим більше рівень нерівності в розподілі доходів у країні. У країнах з нерівномірним розподілом доходів коефіцієнт коливається в межах від 0,5 і вище, а в країнах з відносно рівномірним розподілом доходів - від 0,20 до 0,35.
Рис. 16.1. Крива Лоренца
Показники коефіцієнта Джині, так само, як і порівняння часткою доходу, що припадають на десяту, п'ятий частини населення, показують збільшення розриву в розподілі світового доходу. У 1960 р. він становив 0,44, в 1989 р. - вже 0,55.
|
- Співвідношення показників у системі національних рахунків.
Міжкраїнових порівнянь ці показники розраховуються в доларах США. У той же час дані показники дуже недосконалі і не в змозі точно відобразити якість життя. Їх основні недоліки полягають, по-перше, в тому, що вони усереднені (наприклад, якщо в однієї людини два автомобілі, а в іншого ні одного, то виходить, що в середньому кожен має по одному автомобілю), по-друге, вони не
- Номінальний і реальний ВВП. Індекси цін.
Міждержавні порівняння, так і порівняння рівня економічного розвитку в різні періоди часу. Такі порівняння можна робити тільки за допомогою реальних показників (показників реального обсягу виробництва і реального рівня доходу), які виражені в незмінних (порівнянних) цінах. Тому важливо розрізняти номінальні і реальні (очищені від впливу зміни рівня цін) показники.
- Економічне зростання
міждержавні і міжчасового відмінності в рівні реального ВВП (і реального ВВП на душу населення) і в темпах його зростання, необхідно проаналізувати типи і фактори економічного зростання. Збільшення виробничих можливостей і зростання потенційного ВВП пов'язані із зміною або кількості, або якості ресурсів. Відповідно виділяють два типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний.
- Неокейнсианские моделі економічного зростання
міжкраїнових відмінностей у темпах зростання. Традиційна теорія не могла дати задовільного пояснення цим явищам. Адже відповідно до неї дефіцит капіталу в «третьому світі» повинен вести до підвищеної рентабельності інвестицій. І саме на зростання інвестицій була націлена політика формування вільного ринку, які Світовий банк і МВФ нав'язували країнам з великою зовнішньою заборгованістю. Зростання
- Тема 37. ВАЛОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ І СПОСОБИ ЙОГО ВИМІРЮВАННЯ
міжкраїнових порівнянь рівня життя. Для того щоб характер розвитку економіки в тривалому періоді не спотворювався під впливом зміни цін, використовуються показники номінального і реального ВНП. Номінальний ВНП розраховується в поточних ринкових цінах, а реальний ВНП - в незмінних, порівнянних, що враховують індекс цін. {Foto81} Зміна цін включаються до складу ВНП кінцевих товарів і
- 6. Зіставлення на основі ВНП
міжкраїнових зіставлень затруд-нено через відмінності в номенклатурі проізводімихтоваров, а також відмінностей валют, що застосовуються длявимірювання в різних країнах, наприклад швейцар-ських франків в Швейцарії і доларів в Сполучений-них Штатах13. В деякі цифри важко повірити. Дохід на душу населення в Сполучених Штатах в 1984 г.превишал 15000 дол, тоді як в Ефіопії він билравен лише 110 дол І
- Глосарій
міждержавні разли-чия в динаміці цін. ТЕОРІЯ ЕФЕКТИВНИХ РИНКІВ. Theory of efficientmarkets. Точка зору, відповідно до якої ринок капі-талів є чутливим і точним преобразователеминформации, правильно реагує на появу любойновой інформації та виробляти правильну уровеньцен на акції та облігації. ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС Technical progress. Виникає, як
- Урок № 20. Багатство країни визначається економічними інститутами, силою законів і політичної підзвітністю
міждержавні порівняння дають схожі результати. Економічний розвиток супроводжується збільшенням продуктивності національного багатства (величина, зворотна відношенню багатства до ВВП), при цьому співвідношення виробничого капіталу і ВВП фактично не змінюється. Як інтерпретувати ці результати? Такого роду закономірності не дають можливості відповісти на питання про те, що є
- РОЛЬ ФІНАНСОВОГО РОЗВИТКУ
міжкраїнових і міжгалузевих відмінностей всі галузі в країнах з високим рівнем фінансового розвитку ростуть в довгостроковій перспективі в середньому на 1 відсоток на рік швидше. Від фінансової нерозвиненості в першу чергу програють такі складні галузі, як машинобудування, фармацевтика, мікроелектроніка і т. п. Крім того, виявляється, що в країнах з менш розвиненими фінансовими ринками в структурі
- 3. Праксиологической аспект полілогізма
рівні. Ідеї творять історію, а не навпаки. Марно сперечатися з містиками і пророками. Вони засновують свої твердження на інтуїції і не готові піддати їх раціональному аналізу. Марксисти претендують на те, що історія розкриває себе у всьому, що проголошує їх внутрішній голос. Якщо інші не чують цей голос, то це лише свідчить про те, що вони не належать до числа
|