| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2.3. Міжбюджетні відносини |
||
|
Усі бюджети, що входять у бюджетну систему країни, взаємопов'язані в рамках міжбюджетних відносин. Міжбюджетні відносини - це відносини між органами державної влади Російської Федерації, органами державної влади суб'єктів Російської Федерації і органами місцевого самоврядування, пов'язані з формуванням та виконанням відповідних бюджетів. Міжбюджетні відносини грунтуються на наступних принципах: - розподілу та закріплення видатків бюджетів за певним рівням бюджетної системи Російської Федерації; - розмежування (закріплення на постійній основі та розподілу за тимчасовими нормативами) регулюючих доходів за рівнями бюджетної системи Російської Федерації; - рівності бюджетних прав суб'єктів Російської Федерації, рівності бюджетних прав муніципальних утворень; - вирівнювання рівнів мінімальної бюджетної забезпеченості суб'єктів Російської Федерації, муніципальних утворень; - рівності всіх бюджетів Російської Федерації у взаєминах з федеральним бюджетом, рівності місцевих бюджетів у взаєминах з бюджетами суб'єктів Російської Федерації. Відповідно до цих принципів окремі види бюджетних витрат можуть передаватися з федерального бюджету до бюджетів суб'єктів РФ і з бюджетів суб'єктів РФ - до місцевих бюджетів. В основі процесу розподілу витрат і доходів між ланками бюджетної системи закладено принцип рівності бюджетів суб'єктів РФ у взаєминах з федеральним бюджетом і місцевих бюджетів з регіональними бюджетами, який передбачає використання єдиної методики розрахунку нормативів фінансових витрат на надання державних і муніципальних послуг, нормативів розрахунку фінансової допомоги територіальним бюджетам, а також єдиний порядок сплати федеральних і регіональних податків. Бюджетним кодексом РФ (ст.48) встановлено, що при розподілі податкових доходів за рівнями бюджетної системи податкові доходи бюджетів суб'єктів РФ повинні становити не менше 50% від суми доходів консолідованого бюджету РФ. У другій половині 90-х років зразкову розподіл коштів між окремими ланками бюджетної системи в Російській Федерації характеризувався такими даними (табл. 2.1). Таблиця 2.1. Розподіл коштів між ланками бюджетної системи РФ (%) Консолідований бюджет РФ 100 Федеральний бюджет РФ 45-55 Консолідовані бюджети суб'єктів РФ з них: 55-45 Бюджети суб'єктів РФ (регіональні бюджети) 20-25 Місцеві бюджети у тому числі: 25-20 Міські бюджети 16-20 Районні бюджети 7,5-8 Селищні бюджети 0,5-0,7 Сільські бюджети 1-1,3 Розподіл головних бюджетних податків між ланками бюджетної системи ілюструє табл. 2.2. Таблиця 2.2. Розподіл основних податків між Федеральним, регіональними та місцевими бюджетами Росії (%) Найменування податку Федеральний бюджет Регіональні бюджети Місцеві бюджети 1. 2. 3. Податок на прибуток ПДВ Акцизи 33 66 84 40 21 13 27 13 3 Квітень. Для забезпечення видатків територіальних бюджетів (республіканських, республік у складі Російської Федерації, крайових, обласних, окружних, місцевих) вони повинні мати відповідні доходи. Доходи територіальних бюджетів складаються з власних і регулюючих. Власні доходи бюджетів - види доходів, закріплені на постійній основі повністю або частково за відповідними бюджетами законодавством Російської Федерації. Це податкові доходи, закріплені за відповідними бюджетами, бюджетами державних позабюджетних фондів законодавством Російської Федерації, і неподаткові доходи, визначені нормативними актами, а також безвозмезние перерахування. Власні доходи становлять меншу частину доходів територіальних бюджетів. Для фінансового забезпечення виконання покладених на регіональні та місцеві органи влади функцій, економічного і соціального розвитку територій, збалансованості територіальних бюджетів їм з бюджетів вищого рівня в порядку бюджетного регулювання передаються регулюючі доходи. Регулюючі доходи бюджетів - це федеральні і регіональні податки та інші платежі, за якими встановлюються нормативи відрахувань (у відсотках) до бюджетів суб'єктів Російської Федерації або місцеві бюджети на черговий фінансовий рік, а також на довготривалій основі (не менше ніж на три роки) з різних видів таких доходів. Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу РФ нормативи відрахувань визначаються законом про бюджет того рівня бюджетної системи Російської Федерації, який передає регулюючі доходи. До регулюючим доходів територіальних бюджетів належать також трансферти - кошти, що надходять з федерального і регіональних фондів фінансової підтримки регіонів, розмір яких розраховується за встановленими урядом методикою і формулою. Крім відрахувань від федеральних і регіональних податків, коштів, що надходять з фондів фінансової підтримки для збалансування територіальних бюджетів, використовуються дотації, субвенції та субсидії. Дотація - це кошти, що надаються бюджету іншого рівня бюджетної системи на безоплатній та безповоротній основах для покриття поточних витрат. Субвенція - це кошти, що надаються бюджету іншого рівня бюджетної системи або юридичній особі на безоплатній і безповоротній основах для здійснення цільових витрат. Відповідно до ст. 78 Бюджетного кодексу у разі нецільового використання субвенцій та субсидій і порушення термінів їх використання сума їх може бути затребувана органами влади, які видали ці кошти. Субсидія - це бюджетні кошти, які передаються бюджету іншого рівня, юридичній або фізичній особам на умовах часткового фінансування цільових витрат. Потрібно відзначити, що дотація, субвенція і субсидія як методи наділення фінансовими ресурсами територіальних бюджетів недосконалі. Проте, відзначаючи всі негативні сторони дотацій, субвенцій і субсидій, повністю виключити їх як методи наділення територіальних бюджетів необхідними засобами не можна. При формальному підході до вирішення проблеми ліквідації дотації цих бюджетів і передачу їм у великих розмірах відрахувань від нестійких джерел доходів їх положення може бути погіршене. Це призведе до постійних касовим розривів і необхідності багаторазового звернення за позиками з вищих бюджетів. В цілому це ускладнить фінансування планових заходів. Тому не скрізь і не завжди слід прагнути до заміни дотацій, субвенцій і субсидій якими засобами. Вони необхідні в тих населених пунктах, де в силу сформованих умов і проведеної політики в галузі охорони навколишнього середовища, наявності історичних пам'яток та інших причин, економічний потенціал не може бути розширений в таких розмірах, щоб забезпечити територіальне формування доходів. Місцеві ж джерела не в змозі забезпечити покриття необхідних витрат. Прикладом можуть служити міста і селища-курорти, міста - історичні та архітектурні заповідники, наукові центри та ін Субвенції ж слід видавати цільовим призначенням на певні заходи, на здійснення яких на місцях не вистачає засобів. Крім відрахувань від державних доходів і податків, трансфертів, дотацій, субсидій і субвенцій, значним джерелом формування доходної бази територіальних бюджетів є кошти, отримані з інших бюджетів. У порядку взаємних розрахунків частина коштів передається з вищестоящого бюджету в нижчий. Слід зазначити, що при цьому велика частина осідає в нижчестоящих бюджетах. Так, якщо в 1997 р. в територіальні бюджети надійшло з федерального бюджету 22263 млрд. руб., То передано федеральному бюджету 214 млрд. руб. Отже, 22049 млрд. руб. осіло в доходах територіальних бюджетів. Значною мірою цей вид доходів в останні десятиліття заміняв пряму дотацію. З усіх регулюючих доходів це джерело найменш придатний для забезпечення територіальних бюджетів фінансовими ресурсами. Якщо відрахування від державних доходів і податків, трансферти, дотації, субвенції та субсидії заздалегідь плануються в доходах цих бюджетів, то кошти, які передаються їм у процесі виконання бюджету, ставлять їх у ще більшу залежність від вищестоящих бюджетів. Загальну схему власних і регулюючих доходів територіальних бюджетів можна представити в наступному вигляді (рис. 2.2). 2. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 2.3. Міжбюджетні відносини " |
||
|
||