Головна
Економіка
Мікроекономіка / Історія економіки / Податки та оподаткування / Підприємництво. Бізнес / Економіка країн / Макроекономіка / Загальні роботи / Теорія економіки / Аналіз
ГоловнаЕкономікаТеорія економіки → 
« Попередня Наступна »
С. Фішер, Р. Дорнбуш, P. Шмалензи. Економіка, 1995 - перейти до змісту підручника

Корпорації


Якщо ваше підприємство здорової їжі розширює-ся і перспективи зростання виглядають сприятливими, то, враховуючи недоліки форми партнерства, ви, ве-роятно, підете на инкорпорирование вашого під-приємства, т. е організуєте корпорацію.
Про Корпорація - це організація, займаю-щаяся на законних підставах визначені-ми видами діяльності, такими як експлу-тація залізниць або випуск газети. Воло-ділки корпорації несуть ответственностьтолько за свої вкладення в дану корпора-цію, навіть якщо їх недостатньо для покритіяубитков, які вона терпить.
Корпорація на відміну від одноосібного владеніяілі партнерства має юридичне існування, відмінне від існування людей, які являють-ся власниками корпорації в будь конкурують-ний момент часу. Таким чином, корпорація
3 З цієї причини фірми, які потребують довірі своїх клієнтів, такі, як юридичні та бухгалтерські контори, часто є парт-нерствамі. Форма партнерства показує потенційним клієнтам, чтолюді, керуючі фірмою, здатні поставити інтереси справи фірмивише своїх власних успіхів.
Не припиняє свого існування, коли один ізее власників, званий акціонером, або пайщі-ком, помирає або коли з'являються нові володів-ци.
Власність корпорації розділена між ееакціонерамі. Початковими акціонерами є-ються ті, хто вносить вклад у вигляді грошей або другіхресурсов (таких, як безкоштовна робота або самаідея вироби, виробленого компанією) в моментсозданія корпорації. Як відшкодування своіхзатрат вони отримують права на участь в доходахкомпаніі. Це здійснюється за допомогою поширення странения листків паперу, званих сертифікатів-тами акцій, що встановлюють характер доходу дляіх власників, на отримання якого вони імеютправо4. Власники акцій, або акціонери, каждойкорпораціі (тобто володарі сертифікатів акцій) обирають раду директорів, який відповідає занайм вищої адміністрації корпорації і осуще ствляется контроль за її роботою.
У міру зростання фірма може отримувати гроші зарахунок збільшення випуску акціонерних сертифікатів-тов і їх продажу. В обмін на права володіння кор-порція отримує необхідні їй ресурси для фун-кціонірованія і зростання. У свою чергу акціонеримогут, як правило, перепродати свої акції за на-особисті гроші кожному, хто може їх купити. Та-ким чином, сьогоднішні власники корпорацііне обов'язково є тими, хто придбав акцііпервого випуску. Більш ймовірно, що сегодняшніевладельци придбали свій капітал у предидущіхвладельцев через посередника (брокера) на фондовій У деяких невеликих компаніях сущест-вують обмеження на право власника продавати ак-ції, щоб перешкодити аутсайдерам пріобрестіконтроль над фірмой5. Але аутсайдери можуть пріоб-РЕТА контроль над великими фірмами без такіхограніченій шляхом покупки їх акцій. Вікно 7-1 іл-люстрірует цей процес.
Прибуток корпорації може бути виплачена ак-рів у вигляді дивідендів або може залишитися вфірме у вигляді нерозподілених доходів (нерозподіленого прибутку).
4 Незважаючи на безліч різних видів акцій, мається принципиаль-ве відмінність між звичайними і привілейованими акціямі.Прівілегірованние акції забезпечують виплати з фіксованим ді-дів, в той час як звичайні - немає. За звичайним ак-циям дивіденди не можуть бути виплачені до тих пір, поки все тримають-ли привілейованих акцій не отримали точно встановлених дивідендів, на які вони мають право. З іншого боку, не существуетверхнего межі розміру дивіденду, який може бути виплачений пообикновенной акції.
S Якщо група акціонерів володіє більшою частиною акцій корпорації, ка-жуть, що ця група контролює корпорацію. Така група можетізбірать членів ради директорів фірми, а рада може потім уволітьсуществующую адміністрацію або змусити корпорацію злитися сдругой фірмою
Вікно 7-1.
Боротьба допомогою довіреностей, придбання контролю та корпораціяGAF
У 1968 р. Самюел Дж. Хейман, тоді молодий адвокат, після смерті батька взяв у свої руки сімейну справу поторговле нерухомістю в Коннектикуті. Справи йшли хо-рошо, і Хейман почав колекціонувати предмети со-тимчасового мистецтва і вкладати кошти в акції. Докінця 1981 року володів 3% капіталу корпорації GAF-виробника хімічних і будівельних матеріа-лів. Хейман вважав, що GAF - економічно надеж-ная, але погано керована фірма, і очікував ізмененійв керівництві, які сприяли б увеліченіюстоімості його капіталу.
Проте голова ради директорів GAF вопрекіожіданіям Хеймана не подав у відставку, і попиткіХеймана переконати фірму змінити свій курс провали-лись. У березні 1983 р. Хейман почав боротьбу посредствомдоверенностей в спробі отримати контроль над GAF.Он безпосередньо писав акціонерам фірми і займав рек-ламою цілі сторінки газет, намагаючись переконати їх з-брати його кандидатом до ради директорів фірми вместопереізбранія існуючого ради. Адміністраціяфірми також звернулася до акціонерів та поместіларекламние оголошення, що підкреслюють отсутствіеуправленческого досвіду у Хеймана Більшість попитокподобного роду в придбанні контролю над крупнимікорпораціямі провалюється, але в квітні 1983 Хей-ману це вдалося.
8 протягом перших 9 місяців після його обрання перед-вою правління акціонерів GAF Хейман сократілрасходи на 23%, частково за рахунок закриття трьох заводові звільнення 700 з 4700 працівників фірми. Він пере-ніс головне управління компанії з Манхеттена в Вейн, Нью-Джерсі, щоб заощадити на орендній платі. Впослед 3 роки прибутку GAF різко виросли.
9 грудня 1985 GAF зробила спробу поглинання-тить «Юніон Карбайд» - виробника хімічних і
споживчих товарів, яка раз на 10 превишалапо розміром GAF. У грудні 1984 р. в результаті аварііна заводі «карбайд» в індійському місті Бхопал загинув-ло більше 2000 чоловік, і рік потому було неясно, скільки-ко в результаті повинна заплатити «Карбайд». Після тра-гедіі в Бхопалі «Карбайд» виявилася залученою в ж-стку програму скорочення витрат. Але загальне впе-чатление у фінансовому світі склалося таке, що, каквиразілся один аналітик, «" Карбайд "благополучна, хотямногіе думають, що управління її справами йшло годамііз рук геть погано».
Корпорація GAF вже володіла 10% акцій «Карбайд», коли зробила спробу приєднати її. Вона ви-ступила з пропозицією про скупку акцій до акціонерів «карбайд», пропонуючи купити залишок капіталу «Кар-байд» по 68 дол за акцію. На день пропозиції акції «Карбайд» продавалися по 63 дол за акцію. Действіепо придбання контролю представляло собою ворожий-ний захоплення по відношенню до «Карбайд», оскільки ееруководство було проти. У цей момент Хейманн неудалось дістати контроль. Він був змушений отозватьсвое пропозицію 8 січня 1986 г, так як не міг про-тівостоять контрпропозицією керівництва «Карбайд» - по 85 дол за акцію. (Щоб заплатити за це, «Кар-байд» вирішила продати всі свої підприємства по вироб-ництва споживчих товарів.) З іншого боку, продаж більшої частини паю «Карбайд» по 85 дол за ак-цію принесла корпорації GAF 81 млн. дол послеуплати податків.
Примітка. Більш докладно про це див: The Proxy FighterWho's Turning around GAF, Fortune February 3, 1985; UnionCarbide is Target of Takeover Bid by GAF, New York Times, December 10, 1985; GAF Ends Carbide Bid: Gain Put at $ 81Million, New York Times, January 9, 1986.

Про Дійідекдм являють собою більш іліменее регулярні (зазвичай щоквартальні) виплати, що направляються корпорацією своімакціонерам. Нерозподілений прибуток - еточасть прибутку, яку фірма не виплачується ет своїм акціонерам як дівідендов.Еті доходи залишаються в розпорядженні фірми.
Виплати дивідендів являють собою прямиедоходи на вкладення акціонерів.
Корпорації необязани платити дивіденди, але більшість корпо-рацій їх платить. Великі фірми, як правило, пи-тають підтримувати стійкий потік виплат ді-дів своїм власникам. Ставка виплачіваемихдівідендов, як і норма прибутку фірми і процентної ставка курсу акцій, істотно змінює-ся від фірми до фірми
Частина прибутку, що залишається в распоряженііфірми у вигляді нерозподіленого прибутку, зазвичай
використовується для фінансування інвестицій і, та-ким чином, збільшує вартість акцій фірми.В кінцевому рахунку нерозподілений прибуток за-безпечує акціонерам віддачу у вигляді доходів на при-ріст капіталу.
Про Доходи на приріст капіталу мають ме-сто, коли якийсь актив, наприклад частина акціонерних капіталу, продається і продавці одержують більше, ніж було спочатку запла-чено за цей актив.
Корпорація може використовувати нераспределеннуюпрібиль для збільшення своєї здатності до напів-чению прибутку багатьма способами. Вона можетфінансіровать нові вкладення в устаткування абов заводи, може придбати іншу компанію, збіль-шити залишок на своєму рахунку в банку або повели-чить інші фінансові активи. Якщо компанія
зберігає частину прибутку і використовує її для відвели-чення активів, що приносять доходи, то стоімостьакціі компанії, по всій видимості, зростає, так як сьогоднішні і потенційні акціонерибудут очікувати від фірми збільшення виплат по ді- дивідендів у майбутньому. Таким чином, существованиенераспределенной прибутку в загальному випадку вигодноакціонерам, оскільки дає їм можливість реалі-зувати доходи на приріст капіталу в разі прода-жи ними своїх акцій.
Акціонери, які є власниками якої частини корпорації, несуть обмежену відпові-дальність. Це означає, що вони не несуть відпові-дальності понад тієї суми грошей, яку онівручілі корпорації. Якщо ми купуємо акції ва-шого новоутвореного акціонерного підприєм-ку здорової їжі, то найгірше, що може снами трапитися, - так це те, що наші акцііобесценятся в разі краху вашого предпріятія.Однако якщо ми є партнерами і ваше підпри-ємство повинне на 10 млн. дол більше, ніж мо-же заплатити, все наше стан може бути взя-то для погашення боргів фірми, при цьому не імеетзначенія, наскільки малим був початковий вкладкаждого з нас. Акціонер корпорації, очевидно, має набагато менше приводів для занепокоєння, ніж партнер.
Два важливих переваги корпоративної, іліакціонерной, форми організації виробництва за виключаються в тому, що частини акціонерного капіталамогут бути швидко і легко куплені і продані ичто акціонери мають обмежену відповідальність-ність. Ці переваги призвели до того, що кор-пораціі стали основною формою організації круп-ного бізнесу. Фірми, назви яких всім хоро-шо знайомі, є корпораціями. У 1985 р. вСША найбільшою фірмою за кількістю зайнятих була «Дженерал моторз» - корпорація, насчітивающая811 тис працівників, або майже 1% загальної величини ни робочої сили в США6. У 1986 р. 40 фірм США-все корпорації - мали понад 100 тис зайнятих кожна, а сумарна чисельність зайнятих вних склала 8,7 млн. чоловік Таким чином, Надолю декількох великих корпорацій пріходітсявесьма істотна частина загального числа зайнятих (івипуска) в Сполучених Штатах. Навпаки, при-близно 12 млн. одноосібних володінь в Сої-діненія Штатах сьогодні виробляють менше 20% ВНП і, незважаючи на їх кількість, оказиваютсяекономіческі набагато менш важливими, ніж корпо-рації.
6 У 1986 р. активи «Дженерал моторз» (63 млрд. дол) були менше, чемактіви «Екссон» (69 млрд. дол), але «Екссон» мала тільки 146 тис за -нятих. Какал з цих фірм крупніше, залежить, таким чином, виключи-кові від того, як визначено поняття «крупніше *.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Корпорації "
  1. 1. Грошовий розрахунок як метод мислення
    корпораціях завжди діють індивіди, хоча і не один-єдиний індивід.]. Всі його результати відносяться тільки до дій індивідів. Коли статистики підсумовують ці результати, загальний підсумок показує суму автономних дій самонавідних індивідів, а не результат діяльності колективного органу, цілісності, сукупності. Грошовий розрахунок абсолютно непридатний і абсолютно даремний в тих
  2. 7. Інтеграція каталлактіческіх функцій
    корпорації, то очевидно, що загальна сума збитків цієї корпорації дорівнює загальній сумі прибутку. Нам потрібно лише націоналізувати цю корпорацію, щоб отримати соціалістична держава без прибутків і збитків, держава безтурботної захищеності і стабільності. Але так виходить тільки тому, що за нашим визначенням стаціонарна економіка передбачає рівність загальної суми збитків і загальної
  3. 9. Підприємницькі прибутки і збитки в економіці, що розвивається
    корпорацій зазвичай називаються прибутком. Насправді вони являють собою відсоток на інвестований капітал плюс частину прибутку, що не реінвестується в підприємство. Якщо підприємство працює невдало, то або не виплачується взагалі ніяких дивідендів, або дивіденди включають в себе відсоток на весь капітал або його частину. Соціалісти і інтервенціоністи називають капітал і прибуток
  4. 10. Промоутери, керуючі, фахівці та бюрократи
    корпорацій типової форми сучасного підприємства. Кажуть, що корпорації управляються адміністраторами, які отримують твердий оклад, в той час як акціонери є просто пасивними спостерігачами. Вся влада зосереджена в руках найманих працівників. Акціонери нероби і марні, вони пожинають те, що посіяли керуючі. Ця теорія абсолютно ігнорує роль, яку в керівництві
  5. 4. Облік витрат виробництва
    корпорацій, обтяжених боргами, тим самим не знижують витрати. Політика списання боргів або відсотків по ним, повністю або частково, не зменшує витрат. Вона передає багатство від кредитора до боржника; вона перекладає тягар понесених у минулому збитків з однієї групи людей на іншу, наприклад, з власників звичайних акцій на власників привілейованих акцій і корпоративних
  6. 6. Монопольні ціни
      корпорація або інститут, а кілька власників, які бажають співпрацювати з метою встановити монопольну ціну замість конкурентної, то між ними має бути укладено угоду (зазвичай іменоване картелем і визначається американським антитрестовским законодавством як змова), визначальне кожному учаснику частку m, яку йому дозволяється продати саме по монопольної ціною. Найважливішою частиною будь-якого
  7. 6. Вплив минулого на діяльність
      корпорації витрачають величезні суми на пошук нових процесів і пристроїв. Ті, хто журиться з приводу уявного приховування винаходів системою вільного підприємництва, має бути, не замислюються над тим, що обгрунтовують свої твердження, посилаючись на те, що багато патенти або взагалі ніколи не використовуються, або знаходять застосування після тривалих затримок. Очевидно, що безліч
  8. 4. Початковий відсоток в змінюється економіці
      корпораціями, люди говорять про прибуток.]. Зрозуміло, виділення з комплексу інших складових, включених в класичну концепцію прибутку, заробітної плати підприємця не представляє особливої проблеми. Важче відокремити підприємницьку прибуток від первинного відсотка. У змінюється економіці відсоток, обумовлений в кредитних договорах, завжди являє собою валовий величину, з
  9. 5. Квазіринок
      корпорацією діє в ринковому суспільстві не на свій страх і ризик, а від імені корпорації, тобто акціонерів. При соціалізмі він продовжуватиме працювати з такою ж уважністю і обережністю. Єдина різниця буде полягати в тому, що плоди його зусиль будуть збагачувати суспільство в цілому, а не акціонерів. В іншому він буде робити те ж саме, що й раніше: купувати і продавати, наймати
  10. 3. Фіскальні і нефіскальні мети оподаткування
      корпорації та великі підприємства призвели б до повного зникнення корпорацій і великих підприємств. Податок на капітал, податки на спадщину та майно, а також прибуткові податки приречені на провал, якщо доводяться до крайнощів. Дозволи непримиренного конфлікту між фіскальними та нефіскальний цілями оподаткування не існує. Як цілком доречно зауважив голова Верховного суду США
© 2014-2022  epi.cc.ua