| Головна |
| « Попередня | ЗМІСТ | Наступна » |
|---|
Інфляція як процес знецінення (зниження купівельної спроможності) грошей з епізодичного явища до XX ст. перетворилася в перманентно актуальну проблему після переходу від товарних до фідуціарні грошей і активного використання грошової політики для стимулювання сукупного попиту.
Комплексний аналіз впливу інфляції на економічну кон'юнктуру можна провести, встановивши характер залежності розмірів сукупного попиту і сукупної пропозиції від темпу зростання рівня цін, т. Е.
побудувавши динамічні функції цих макроекономічних агрегатів. Динамічна функція сукупної пропозиції ґрунтується на: а) зворотній залежності ставки грошової заробітної плати від рівня безробіття;
Для побудови динамічної функції сукупного попиту необхідно: а) розрізняти номінальну і реальну ставки відсотка; б) встановити залежність попиту на інвестиції від очікуваної реальної ставки відсотка; в) представити у вигляді збільшень залежність обсягу сукупного попиту від визначальних його факторів. Її графік в системі координат у, nt має негативний нахил, так як при заданому номінальному кількості грошей з підвищенням темпу інфляції зменшуються реальні касові залишки, що веде до підвищення реальної ставки відсотка і зниження сукупного попиту.
Точка перетину графіків динамічних функцій сукупного попиту і сукупної пропозиції на перпендикуляре, що відбиває національний дохід повної зайнятості, відповідає динамічної рівноваги економіки, при якому темп інфляції постійний і дорівнює темпу приросту пропозиції грошей.
Рівноважний темп інфляції підвищується (знижується) слідом за підвищенням (зниженням) темпу приросту пропозиції грошей. При цьому в разі адаптивних очікувань під час переходу від одного рівноважного стану до іншого виникає кон'юнктурний цикл. У першій фазі цього циклу прискорення інфляції супроводжується зростанням національного доходу. Потім настає фаза стагфляції, що характеризується зниженням обсягу реального національного доходу при триваючому зростанні рівня цін; причому зростання останнього випереджає зростання кількості знаходяться в обігу грошей. У разі раціональних інфляційних очікувань зміна темпу приросту грошей відразу, минаючи кон'юнктурний цикл, змінює темп інфляції в тому ж напрямку.
Разове збільшення державних витрат (автономного попиту) без збільшення темпу приросту грошей при адаптивних очікуваннях викликає кон'юнктурний цикл, після якого темп інфляції відновлюється на колишньому рівні. При раціональних очікуваннях фіскальний імпульс повністю нейтралізується «ефектом витіснення».
Неодмінною умовою виникнення або прискорення інфляції є підвищення темпу приросту пропозиції грошей. При екзогенному збільшенні темпу зростання грошової маси кажуть, що інфляція має монетарний походження. Якщо прискорення пропозиції грошей стало наслідком змін в реальному секторі економіки (зростання витрат виробництва, структурні зрушення попиту), то інфляція має немонетарний характер.
Найважливішим соціально-економічним наслідком інфляції є перерозподіл доходу і майна між населенням і державою, а також між різними верствами населення, що знижує ефективність використання виробничих ресурсів країни.
Невелика інфляція може сприяти економічному зростанню, прискорюючи оборотність грошей і збільшуючи сукупний попит; вона служить також бар'єром для виникнення дефляції.
Необхідними складовими антиінфляційної політики, спрямованої на запобігання гіперінфляції, є зниження темпу приросту грошової маси, що приводить до спаду виробництва і скорочення зайнятості, і забезпечення довіри населення до грошових владі в зв'язку з тим, що інфляційні очікування є визначальним фактором розвитку інфляції. Вибір між двома варіантами антиінфляційної політики - шокової терапії і градуювання - здійснюється в залежності від конкретної соціально-економічної ситуації в країні і ступеня розвиненості фінансового сектора економіки.