| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
7.1. Інформаційна та методична база аналізу матеріальних цінностей |
||
|
В умовах економічної кризи і під впливом інфляційних процесів, у зв'язку з браком бюджетних коштів перед більшістю бюджетних установ стоїть завдання, пов'язана із забезпеченням їх матеріальними цінностями, необхідними для нормальної діяльності установ. Метою даної лекції є вивчення організації та методики проведення аналізу матеріалів на прикладі територіального медичного об'єднання (ТМО), яке включає центральну районну лікарню і амбулаторно-акушерські пункти. У процесі здійснення своєї діяльності ТМО систематично набуває і витрачає різні матеріальні цінності. Під матеріальними цінностями розуміють речові елементи, використовувані в процесі господарської діяльності в якості предметів праці. Вони цілком споживаються в кожному господарському та виробничому циклі і повністю переносять свою вартість на витрати бюджетних організацій і вартість виробленої ними продукції (послуг, послуг). Особливістю функціонування матеріалів у невиробничій сфері є те, що у міру їх витрачання вони повністю вибувають з обороту. Крім того, частка споживання матеріалів у невиробничій сфері в загальному обсязі витрат значно нижче, ніж у виробництві. Але в той же час матеріали у бюджетних установах, як і в сфері матеріального виробництва, відіграють одну з першорядних ролей у забезпеченні нормальної їх діяльності, належної якості надаваних послуг і виконуваних робіт. Повне і своєчасне забезпечення установ матеріалами є важливою умовою виконання ними своїх функцій, створення необхідних передумов для відтворення робочої сили. В даний час спостерігається зростання потреби установ невиробничої сфери в матеріальних ресурсах, яка може бути задоволена екстенсивним (придбанням більшої кількості матеріалів) або інтенсивним шляхом (більш економним використанням наявних ресурсів). Найбільш прийнятним і ефективним, особливо в умовах дефіциту бюджетних ресурсів, є другий шлях. Але при цьому слід враховувати, що всі витрати галузей невиробничої сфери можна розділити на дві групи: - витрати матеріалів, які використовуються в процесі виробництва послуг і які можна скоротити без шкоди для задоволення потреби в них та підвищення якості обслуговування (канцелярське приладдя, господарські матеріали і т.д.); - витрати, які здійснюють прямий вплив на яку-небудь сторону діяльності установи і які безпосередньо пов'язані з підтриманням життєдіяльності людей, які отримують послуги (продукти харчування, медикаменти та перев'язувальні засоби, що мають значну частку в загальному обсязі матеріальних витрат). З урахуванням цього дотримання режиму економії по більшості матеріальних цінностей, що використовуються в установі, має бути обмежена доцільністю, раціональністю їх розподілу і використання без шкоди якості лікування хворих. Більш широкі межі економії матеріальних ресурсів, які використовуються працівниками ТМО у процесі своєї трудової діяльності, можливі за такими видами, як паливо, електроенергія, господарський інвентар та ін Тут допустимо зниження їх питомої витрати без погіршення якості послуг. При аналізі використання матеріальних ресурсів і вишукуванні внутрішніх резервів їх економії необхідно вирішити наступні завдання: - оцінка обгрунтованості заявок на придбання матеріальних цінностей, а також повноти їх задоволення; - характеристика комплектності та своєчасності надходження матеріальних ресурсів; - вивчення стану запасів матеріальних цінностей; - визначення повноти та раціональності використання матеріалів; - виявлення і вивчення причин недоліків у забезпеченості установи матеріальними ресурсами та їх використання; - пошук внутрішніх резервів підвищення ефективності використання матеріальних цінностей та розробка заходів щодо їх впровадження. У роботі з аналізу, здійснюваному безпосередньо в самій установі, провідна роль належить бухгалтерам та економістам. Залежно від цілей аналізу, від періодичності його проведення в якості джерел інформації використовується різна облікова, звітна та нормативна документація. При проведенні детального аналізу господарської діяльності установи за результатами роботи за рік широко застосовуються відповідні джерела інформації: 1) баланс виконання кошторису витрат; 2) звіт про виконання кошторису витрат; 3) звіт про виконання плану по мережі, штатах і контингентах (форма № 3-2); 4) звіт про рух матеріальних цінностей (форма № 6); 5) пояснювальна записка до річного звіту; 6) дані актів інвентаризацій і ревізій, довідок перевірок та обстежень, нормативних і законодавчих актів, розроблених відомчих і галузевих інструкцій і вказівок. З метою прийняття оперативних рішень в якості джерел інформації можуть залучатися дані первинних документів, що відображають надходження і витрачання матеріалів (товарні накладні, рахунки-фактури, відомості видачі матеріалів на потреби установи, накладні (вимоги), меню -закладки та вимоги на видачу продуктів зі складу і т.д.), дані облікових регістрів (книги складського обліку, меморіальних ордерів № 6, 6а, 7, 11, 12, 13, оборотних відомостей по субрахунках, книги «Журнал-Головна» та ін.), укладені з постачальниками договори на постачання матеріальних цінностей. Крім цього, в процесі аналізу широко використовується інформація про господарську діяльність установи за попередні періоди, а також інших установ, що дозволяє судити про темпи зміни результатів роботи або місці установи в галузі. Для отримання об'єктивних результатів аналізу діяльності ТМО важливою умовою є достовірність інформаційної бази. Особливе значення має достовірність звітності - найбільш насиченого інформацією джерела. Достовірність звітності забезпечується в результаті її перевірки, яка включає контроль за дотриманням правил складання та подання звітності, повнотою і своєчасністю проведення інвентаризацій, наявністю взаємної узгодженості показників різних форм звітності, правильністю планових показників, включених у звітність, і наступністю показників за суміжні періоди. Після перевірки достовірності інформаційні матеріали піддаються аналітичної обробці. Обробка наявної інформації здійснюється з використанням різних методів і прийомів, які складають основу методики аналізу господарської діяльності. Найбільш поширеним є метод зіставлення або порівняння. Він полягає в зіставленні звітних показників з плановими даними, нормами і нормативами, кошторисом, показниками за ряд попередніх років, а також аналогічними показниками роботи інших установ. Вибір форми порівняння залежить від завдань аналізу. Так, для оцінки виконання плану фактичне значення звітних показників порівнюється з планом, для встановлення тенденцій розвитку - з показниками попереднього періоду, для характеристики стану або рівня використання матеріалів - відповідно з нормативом або нормою. У всіх випадках обов'язковою умовою правильності порівнянь є порівнянність даних. В умовах інфляційних процесів порівнянність показників за ряд років забезпечується в результаті їх перерахунку в умовні одиниці - тверду валюту (наприклад, в долари США), використовуючи інформацію про середньомісячні і середньорічних курсах валют. Іноді для повного аналізу буває недостатньо порівняння показників, наявних у звіті, без визначення відносних величин. У цьому випадку виводяться питомі ваги або відсотки, які потім зіставляються. Розрахунок відносних величин (коефіцієнтів, процентів тощо) застосовується для оцінки темпів розвитку, ступеня виконання планових завдань, дотримання норм і нормативів, стану та рівня використання матеріальних ресурсів. Для розрахунку впливу різних факторів (середньорічної кількості ліжок, середнього числа днів функціонування одного ліжка в році, грошових норм витрати продуктів харчування, медикаментів на один ліжко-день) на зміну узагальнюючих показників (величину витрат на матеріали , продукти харчування та перев'язувальні засоби) застосовують методи елімінування - прийом ланцюгових підстановок, абсолютних і відносних різниць. При їх використанні вимір впливу факторів здійснюється у встановленій послідовності, яка передбачає, що при визначенні впливу одного з факторів інші залишаються незмінними. Перевірка правильності розрахунку впливу окремих факторів на зміну результативного показника, а також повноти використання матеріальних ресурсів, їх руху та стану здійснюється за допомогою балансового прийому. Розгляд даних, представлених в будь-якому балансі, в їх взаємної ув'язці дозволяє зробити важливі аналітичні розрахунки та висновки. Так, рух матеріальних цінностей можна охарактеризувати наступним балансом: ОМН + ПМ=РМс + Рмп + ОМК, (7.1) де ОМН, ОМК - залишки матеріальних цінностей відповідно на початок і кінець аналізованого періоду; ПМ - надходження матеріалів у звітному періоді; РМс, Рмп - витрата матеріальних цінностей відповідно на власні потреби та інше їх вибуття. Використання цієї форми балансу при аналізі дозволяє обчислити показники використання матеріальних ресурсів, простежити за їх розміщенням, встановити форми руху. Згладжування позитивних і негативних результатів діяльності установи в окремі періоди, а також результатів роботи окремих підрозділів - відділень лікарні - на рівні узагальнюючих показників викликає необхідність використання прийому деталізації, який являє собою розкладання зведених показників за часом і місцем їх формування на приватні. Це дозволяє виявити недоліки в роботі в тому чи іншому періоді або того чи іншого відділення. Оброблені за допомогою всього перерахованого арсеналу прийомів дані зводяться в таблиці, форма і зміст яких повинні відповідати вимогам повного відображення і доцільною послідовності розгляду показників. Безпосередньо в ТМО для проведення та оформлення аналізу аналітичні таблиці розробляються завчасно. У них накопичується інформація в динаміці за ряд років, необхідна для прийняття рішень з організації планування та контролю за роботою закладу. Особливо велике практичне значення таблиці набувають в умовах централізації обліку та складання зведених звітів по цілій групі установ. Тут виникає необхідність систематичного повторення аналізу по одній і тій же програмі, що відкриває можливість автоматизації збору та аналітичної обробки даних. Отримані результати аналізу відображаються у пояснювальній записці до річного звіту, викладаються в аналітичних записках із зазначенням у них заходів щодо усунення виявлених недоліків і поліпшення діяльності установи. Важливе місце в роботі по реалізації пропозицій займає правильна організація контролю за їх виконанням. Практика показує, що там, де добре налагоджені і діють всі важелі контролю, пропозиції виконуються вчасно і якісно. А це в свою чергу забезпечує досягнення головної мети аналізу - сприяння вдосконаленню діяльності ТМО, більш раціонального і економного використання матеріальних цінностей за умови повного задоволення потреби в них, підвищує ефективність і результативність проведеної аналітичної роботи. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 7.1. Інформаційна та методична база аналізу матеріальних цінностей " |
||
|
||