Головна
Економіка
Мікроекономіка / Історія економіки / Податки та оподаткування / Підприємництво. Бізнес / Економіка країн / Макроекономіка / Загальні роботи / Теорія економіки / Аналіз
ГоловнаЕкономікаПідприємництво. Бізнес → 
« Попередня Наступна »
Ю. Александров. СИНТЕТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ ВАРТОСТІ, 2011 - перейти до змісту підручника

Філософське обгрунтування


Під цей спосіб виробництва можна підвести філософське обгрунтування. Справа в тому, що логіка процесу усуспільнення засобів виробництва дуже добре ілюструє діалектичну сутність закону заперечення заперечення.
Теорія Маркса стверджує, що, перш ніж піддатися демонтажу або зламу, будь-яка суспільно-економічна формація повинна досягти межі свого розвитку, повністю вичерпати свій позитивний потенціал, тобто, зжити себе. Це відноситься і до частнокапиталистической власності та заснованому на ній способу виробництва - вони повинні самі зжити себе в процесі еволюції продуктивних сил і розвитку суспільного виробництва.
Тим часом в СРСР необхідність скасування приватної власності обоснова-вали не економічними аргументами, а суто ідеологічної причиною - необхідністю усунення експлуатації людини людиною. Ніхто і не намагався довести, що приватна власність економічно зжила (!) Себе; як наслідок, єдиним спосо-бом боротьби з нею був адміністративний заборону. Тому з точки зору справжнього марксизму, якщо виходити з його духу, а не з вульгарною інтерпретації, огосударствлено-ня повинно розглядатися як голе заперечення (термін В.І. Леніна) приватної собст-ності. Подібне заперечення, що представляє собою абсолютний і повний розрив зі старою формою, змушує будувати нове практично з нуля. Порушення спадкоємно-сті позбавляє новий спосіб виробництва багатьох позитивних рис старого і ускладнює його подальший розвиток.
Радянська політекономія визнавала природний, еволюційний (!) Характер ста-новлення капіталістичного способу виробництва, який виникає у вигляді укладу вже в надрах феодалізму. У цьому випадку роль буржуазних революцій зводиться до спонукання но-вої або старої (в разі поразки політичної фази революції) влади до «Узаконюючи-нию» вже відбулися в економічному базисі суспільства змін і проведенню даль-кро прогресивних реформ.
Навпаки, вважалося, що соціалізм не може виникнути в якості готового укладу при капіталізмі. Якщо під соціалізмом розуміти соціалізм радянського типу, тобто, вульгарний комунізм, то цей висновок видається цілком обгрунтованим. На жаль, причин такого «переривання безперервності» ходу історичного розвитку, порушення його склалася логіки не приділялося належної уваги.

На противагу цьому колективізація засобів виробництва є діалектичної запереченням («зняттям») приватної власності. Остання у вигляді собст-ності трудового колективу досягає вищої форми свого розвитку, але одночасно і заперечується нею: з одного боку, ми маємо «дифузію» приватної власності, досягнення нею меж свого кількісного зростання, але, з іншого боку, це опору- вождается настільки кардинальними змінами сутності приватної власності, що ве-дет до її переродження і самозаперечення. Таким чином проявляється інший відомий закон: кількісне зростання приватної власності, поширення її на весь колектив підприємства призводить до якісної зміни в сутності відносин власне-сти. Тому, хоча колективна (групова) власність «виростає» з приватної, вона в силу своїх якісних відмінностей не тотожна їй і повинна розглядатися як осо-бая форма.
Як показує досвід, для обгрунтування майже будь-якого тези можна підібрати відповідні цитату у класиків. Так і наші міркування, слідуючи сформованою традицією, можна підкріпити цитатою з «Капіталу»: «Капіталістичний спосіб привласнення, вите-Розкаюваний з капіталістичного способу виробництва, а отже, і капиталистиче-ська приватна власність, є перше заперечення індивідуальної приватної власності, заснованої на власній труде. Але капіталістичне виробництво породжує з необ-ходимостью природного процесу своє власне заперечення. Це? заперечення негативні-ня. Воно відновлює НЕ приватну власність, а індивідуальну власність на основі досягнень капіталістичної ери: на основі кооперації і спільного володіння зем-лей і зробленими самою працею засобами виробництва »39.
Важко зрозуміти, що таке «індивідуальна власність на основі кооперації та про-ного володіння» засобами виробництва, але ніхто не заборонить нам думати, що Маркс мав на увазі колективну форму власності в тій інтерпретації, яка прийнята в цьому розділі.
Таким чином, справа не зводиться лише до голого заперечення - ліквідації приватної власності. Так як спадкоємність між старим і новим не порушується, нова, колективна форма акумулює в собі все позитивне утримання старої, приватної. Наприклад, і на новій, соціалістичної стадії розвитку суспільства зберігаються товарно-грошові відносини і ринкова форма організації економіки.
Діалектичне отри-цание старого способу виробництва не тільки не перешкоджає природній еволюції суспільного виробництва, а й, навпаки, створює базу для його подальшого роз-ку.
Логіка цих міркувань змушує визнати, що загальнонародна форма влас-ності по відношенню до частнокапиталистической є не першим, а другим негативні-ням (запереченням заперечення, де перше заперечення, як сказано, полягає в коллекти-візація власності). З теорії відомо, що в виникаючої в результаті другого від-ріцанія формі частково відновлюються і проявляються деякі сторони вихідної форми (до першого заперечення). Звичайно, загальнонародна власність в СРСР не була, як це іноді стверджують, різновидом приватної (оскільки нею нібито розпоряджався в своїх інтересах міфічний «клас» радянської бюрократії). Але як продукт другого заперечення частнокапиталистической власності вона дійсно несла в собі в пре-утвореному вигляді багато її риси. (Неповний перелік «родимих плям» капіталізму в радянському способі виробництва наведено в попередньому розділі).
Все це зайвий раз підтверджує, що, здійснивши усуспільнення власності в загальнонародної формі, ми «перестрибнули» через необхідну ступінь розвитку загально-ства - через соціалізм відразу в комунізм (комунізм у вульгарному, природно, вигляді, а аж ніяк не в марксової розумінні).
Разом з тим все сказане може розглядатися лише як формальне (!) Обос-нування колективізації власності, занадто абстрактне від реальних економіч-ських і соціальних процесів. Переконаність філософів в істинності відкритих ними за-конів - занадто хитка підставу для затвердження нового способу виробництва.
Звичайно, за допомогою тріади (вихідна форма - її заперечення - заперечення заперечення) довести нічого неможливо. Але якщо вдалося відобразити діалектику розвитку якогось явища або процесу у вигляді тріади, це означає, що механізм дії закону заперечення заперечення в даному випадку виявлено. А це служить непрямим свідченням вірності ана-ліза40.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Філософське обгрунтування "
  1. 6. Заробітна плата та засоби існування
    філософського обгрунтування. Кинувши погляд на історію людства від самого зародження цивілізації до наших днів, можна в загальному вигляді встановити той факт, що продуктивність людської праці збільшилася в багато разів, оскільки жителі цивілізованих країн насправді сьогодні виробляють набагато більше, ніж їхні предки. Однак концепція продуктивності праці взагалі не має ніякого
  2. 2. Економічна думка середньовіччя
    обгрунтуванням цих положень є: ідея справедливого Бога й ідея обмеженості кількості матеріальних благ. Остання своїми коріннями йде в язичество, до пануючим у період розпаду родового життя поданням, що надмірно щасливий з або мисливець - чаклун і злодій. Якщо хтось отримав кращий урожай, виходить, він украв його в сусіда й цей урожай - "парфумів урожай". Тут ми бачимо
  3. Лекція 2-я Формування економічних ідей марксизму
    філософського обгрунтування ролі пролетаріату. Економічне обгрунтування ролі робітничого класу дано впер-ші в книзі Енгельса «Становище робітничого класу в Англії». При оцінці цієї книги дуже важливе значення має ленин-ська стаття «Фрідріх Енгельс». В. І. Ленін підкреслював, що 27 «Енгельс перший сказав, що пролетаріат не тільки страждаю-щий клас; що саме те ганебне
  4. 1. Соціальна економія і економічна наука
    філософського обгрунтування. При цьому сам характер соціальної економії передбачає за-Нісим входять до неї концепцій від національних, культурних, правових і релігійних традицій. Тому ми можемо швидше говорити не про єдиному напрямку, а про різні прояви заклопотаності соціально-економічними питаннями, різному баченні причин та шляхів їх вирішення. Хоча за ступенем критичного напруження
  5. Філософія і економіка
    філософськи неосвічені дослідники, хоча і не завжди безплідні. Становище з філософською освітою економістів не поліпшився. Західні економісти? опоненти філософії, а тому практично не знають її можливостей. Східні економісти використовують філософію на словах, але не на ділі (що можливо гірше). В цілому, можна вважати однаково некомпетентними і тих і інших у філософських
  6. 2. Епістемологічні [4] проблеми загальної теорії людської діяльності
    філософських і наукових теорій і демонстрація їх ідеологічної беззмістовності є завданням соціології науки. Економічна наука це буржуазний паліатив, а економісти сикофанти [8] капіталу. Тільки безкласове суспільство соціалістичної утопії замінить правдою ідеологічну брехню. Пізніше цей полілогізм подавався в різних варіантах. Згідно історизму, наприклад, логічна
  7. 2. Формальний і апріорний характер праксиологии
    філософськими питаннями піднесена і благородна професія, якої не повинно зглянутися до переслідують вигоду занять. Професори обурює те, що він витягує дохід з філософствування; його зачіпає те, що він заробляє гроші подібно артисту або поденних робітників на фермі. Грошові питання означають речі, а філософ, який досліджує величні проблеми істини і абсолютних вічних цінностей,
  8. 3. Праксиологической аспект полілогізма
    філософським каменем і еліксиром молодості [Ibid. P. 726.], Чи ідеологічна надбудова егоїстичних класових інтересів буржуазії? Немає сумнівів у тому, що бактеріологічні дослідження стимулюються не тільки прагненням перемогти інфекційні хвороби, а й бажанням виробників вина та сиру удосконалити свої технології. Однак отриманий результат безумовно не ідеологічний в
  9. 4. Виробництво
    філософську чи наукову думку, народження шедеврів літератури і мистецтва і зробити маси більш освіченими. Вони розуміють: все, що суспільство може досягти в цих областях, це створити середовище, не зводять непереборних перешкод на шляху геніїв, і зробити звичайної людини досить вільним від матеріальних турбот, щоб він мав можливість цікавитися чимось іншим, крім пошуків засобів
  10. Коментарі
    філософсько-етичне вчення, яке вважає користь основою моральності і критерієм людських вчинків. Набуло широкого поширення у Великобританії в XIX в. Основоположник утилітаризму І. Бентам. [20] біхевіоризм напрямок в психології (переважно американської), що представляє поведінку людини і тварин як сукупність рухових і приводяться до них вербальних і емоційних
© 2014-2022  epi.cc.ua