|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Експлуатація та паразитичне споживання
|
|
Ще раз відзначимо, що в сучасній економічній реальності та частина капіталу і «землі» підприємства, яка по справедливості має належати найманим працівни-кам, на справі належить засновнику-капіталісту. Давайте припустимо, що заснував-тель-капіталіст відповідну частину додаткової вартості, тобто, створювану несправедливо присвоєними їм засобами виробництва, направляє на розвиток під-приємства. Таким чином, паразитичне споживання цих ресурсів у даному випадку від сутствует. (Подібне положення, як ми бачили, відрізняло спосіб виробництва, сущест-вова в СРСР, але воно не виключено і для приватного засновництва).
Уявімо собі тепер, що ні засновник-капіталіст, а самі наймані працівники володіють (наприклад, у вигляді акцій) належної їм частиною капіталу і «землі» під-приємства і привласнюють створювану останніми додаткову вартість.
Причому, в со-відповідності з логікою синтетичної концепції вони не споживають цю додаткову вартість, а направляють її цілком на розвиток підприємства (засобів виробництва).
Зіставимо ці дві ситуації. Їх об'єднує те, що в обох випадках додаткова вартість, створена засобами виробництва, направляється на їх розвиток, і паразити-тичне споживання відсутня. У такому випадку, яка різниця, хто? наймані праців-ки або засновник-капіталіст інвестує ресурси? І більше того: якщо паразитичне споживання з боку засновника-капіталіста відсутня, чи означає це, що відсутність про-ствует та експлуатація за другим напрямом?
Як відповідь на останнє питання можна нагадати формальний аргумент: дей-наслідком засновника-капіталіста в першій з описаних ситуацій повністю потрапляють під дане вище визначення експлуатації.
Але головне не в цьому. Справа в тому, що описані ситуації все-таки принципово різняться своїми результатами. Несправедливе привласнення засновником-капіталістом частини капіталу і «землі» підприємства, тобто, експлуатація за другим напрямом закріплює існуюче нерівноправність факто-рів виробництва, особливу, привілейоване становище засновника-капіталіста і під-лагоджена - найманого працівника. Все це сприяє консервації існуючих про-виробничих відносин і перешкоджає їх еволюційному розвитку. Тому, з точки зору синтетичної концепції, експлуатація за другим напрямом, поза залежно-сті від наявності паразитичного споживання, є перепоною на шляху розвитку загально-дарських продуктивних сил.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " Експлуатація та паразитичне споживання " |
- 1.2. Закономірності перехідної економіки
експлуатації) та збереження названих вище рис доринкових відносин і деформованих постриночних (посткапіталістіческом) феноменів (колективні підприємства, патерналізм, традиції колективізму і взаємодопомоги). В силу названої специфіки трудових відносин вони принципово несвідомих до поняттю «ринок праці». Відповідно коригується і механізм зайнятості. На місце гарантованої зайнятості
- Розподіл доходу між споживанням і накопиченням
експлуатації та паразитичного потребле-ня. Разом з тим наведений приклад показує, що фундація без направле-ня частини доходу на приватне (паразитичне) споживання самого засновника-капіталіста можливо. Таким чином, «проїдання» отриманої додаткової вартості заснувати-лем-капіталістом характерно не для всякої, а тільки для певної форми товарного виробництва, а саме,
- Можливі варіанти соціалістичного способу виробництва
експлуатації. Вважалося, що розподіл в СРСР здійснювалося у повній відповідності з кіль-кість і якістю (результатом) витрат праці. Якби це було дійсно так, со-радянськоїсторона економічна система не мала б собі рівних по ефективності, капіталізм у всьому світі давно був би «скасовано», як кріпосне право в царській Росії, і зараз ми не обговорювали б шляху відродження
- Висновки
експлуатація. Принцип розподілу по праці не був повною мірою реалізований. Як наслідок, радянський спосіб виробництва виявився нездатним виробити дієві економічні, матеріальні стимули до високопродуктивної праці. У попередньому розділі сформульовані умови оптимальності способу виробниц-ства. Суспільна власність на засоби виробництва сприяла відсутності
- Права трудового колективу
експлуатації. Разом з тим можливість паразитичного споживання зберігається: колектив-ний власник підприємства може направити на поточне споживання і ту частину при-бавочной вартості, яка створена засобами виробництва і, виходячи з логіки синте-тичної концепції і суспільних інтересів, повинна бути призначена для їх раз- витія. У підсумку виходить, що в нашій моделі трудової
- Проміжний висновок
експлуатації не залишилося місця. Проблема полягає в тому, щоб забезпечити реалізацію цих досягнень на рівні конкретного працівника. Не виключена ситуація, особливо на великих підпри-ятиях, відродження протистояння засновника - трудового колективу і рядового ра-ботника. Ця обставина може величезною мірою нівелювати переваги пе-рехода до нового способу виробництва. В
- 9. Підприємницькі прибутки і збитки в економіці, що розвивається
експлуатація найманих працівників і споживачів, тобто несправедливе зменшення ставок заробітної плати і настільки ж несправедливе збільшення цін на продукцію. По справедливості прибутку взагалі не повинно існувати. Економічна наука нейтральна по відношенню до подібних довільним ціннісних суджень. Вона не цікавиться проблемою, схвалюється або засуджується прибуток з точки зору так
- 9. Вплив монопольних цін на споживання
експлуатації. Монопольні ціни на ртуть, безумовно, гальмують швидкість виснаження її природних запасів. На погляд тих, хто наляканий перспективою нестачі ртуті в майбутньому, такий результат може здаватися вельми бажаним. Економічна наука, викриваючи подібні протиріччя, не прагне до виправдання монопольних цін на нафту, мінерали або руду. У завдання економічної науки не входить ні
- 13. Ціни та дохід
експлуатацією, то вони можуть розглядатися як джерела доходу. Саме бережливе обмеження використання факторів виробництва, а не їх природні і фізичні властивості, перетворює їх на до деякої міри довговічні джерела доходу. У природі не існує потоку доходів. Дохід категорія діяльності. Він є результатом дбайливою економії рідкісних ресурсів. Особливо очевидно це в
- 19. Золотий стандарт
паразитичних капіталістів і роботодавців-експлуататорів, звільнити державу від необхідності балансувати бюджет коротше, зробити всіх нормальних людей процвітаючими і щасливими. І тільки золотий стандарт це диявольський винахід зловмисних і безглуздих ортодоксальних економістів, заважає людству досягти вічного процвітання. Безумовно, золотий стандарт не є
|