Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Розподіл доходу між споживанням і накопиченням |
||
У главі «Облік витрат факторів виробництва у вартості товару» було показано, що забезпечення відтворення суб'єкта і зміст його родини? це специфічна форма компенсації витрат робочої сили. Тому зміст засновника-капіталіста і його сім'ї не входить в його МНТ і не враховується у вартості витрат засновництва. Однак дохід засновника-капіталіста складається не тільки з вартості, а й додаткової вартості. У зв'язку з цим виникає питання: як оцінити той факт, що устано-дитель-капіталіст направляє присвоєну їм додаткову вартість (дохід, переви-шує вартість) на особисте споживання? (Аналогічний за змістом питання мож-но адресувати і власникам орендованих засновником капіталу і «землі»). Спочатку слід розглянути правомірність споживання додаткової вартості. Вартість товару відповідає розміру компенсації здійснених суб'єктом витрат належать йому факторів виробництва. Засновник-капіталіст, крім того, при-привласнювати частину додаткової вартості, створеної іншими суб'єктами процесу вироб-ництва товару. Ця частина його доходу не обумовлена здійсненими їм витратами і не може вважатися справедливою з точки зору політекономії. Однак справедливість або несправедливість отриманого доходу не впливає на положення, згідно з яким розподіл доходу? це особиста справа самого суб'єкта. Тільки сам засновник-капіталіст може вирішувати, яку частину свого доходу він направить на особисте споживання. І його рішення буде повністю відповідати законам і традиціям існуючого способу виробництва. Це положення відноситься не тільки до капіталістів, а й до власника робочої сили. Договірна ціна його робочої сили може перевищувати його власну оцінку вартості за-трат праці. У цьому випадку найманий працівник замість того, щоб спожити цей надлишковий дохід, може використовувати його в якості капіталу, наприклад, покласти на рахунок у банку. Якщо ми визнаємо за найманим працівником право вирішувати, як розподілити свій дохід між-ду споживанням і накопиченням, ми повинні «дозволити» це і засновнику-капіталісту. Отже, ніхто не може заборонити засновнику-капіталісту використовувати прибавоч-ную вартість на його розсуд. Але якою мірою «проїдання» додаткової вартості відповідає логіці синтетичної концепції? Додаткова вартість може виникнути в тому випадку, якщо споживач оціни-кість здійснені витрати вище, ніж виробник товару (спотр, 2> Спроізв, 1). У цьому зв'язку напрям засновником-капіталістом будь, навіть самої малої, частини доходу на приватне споживання повинне розглядатися як паразитичне по-вання. Дійсно, відтворення суб'єкта є формою компенсації за-трат робочої сили. У разі засновника-капіталіста (і взагалі будь-якого суб'єкта, извле-Розкаюваний нетрудовий дохід) витрати праці відсутні, тому напрямок їм приба-вочной вартості на особисте споживання не може розглядатися в якості компенса-ції цих витрат. Засновник-капіталіст споживає блага, призначені для роз-ку фактора виробництва. Саме це і дає підставу вважати споживання цих благ паразитичним. (Термін не дуже приємний, але він відповідає змісту процесу. Справа не в тому, що вираз «непродуктивне споживання» менш емоційне, а в тому, що воно менш точне). 1. Нагадаємо, ми вважаємо, що засновник-капіталіст не витрачає власного тру-так. 2. Цікавий момент: якимось дивним чином синтетична концепція, яка заперечує «особливість» праці, з питання паразитичного споживання практично змикається з трудовою теорією! Але це тільки на перший погляд здається дивним. Просто таким чином виявляється синтетичний характер обговорюваної концепції вартості. Вследст-віє цього періодично «спливають» відомі положення і висновки інших теорій, але тут вони розглядаються під іншим кутом зору. Можна подумати, що напрямок засновником-капіталістом (частини або всієї) додаткової вартості на споживання є неминучим. Але це не так. У СРСР го-сударство виконувало функції не просто засновника, а засновника-капіталіста. При цьому «особисте споживання» держави було відсутнє: управлінці і держслужбовці в якості компенсації витрат своєї праці отримували зарплату, вони не отримували ніякого додаткового-ного доходу, що випливає з особливого становища держави в системі суспільного виробництва. Постійні посилання на справедливість не слід розглядати як відступ від твердої матеріалістичної платформи в сторону утопічних поглядів. Навпаки, по-літекономіческое розуміння справедливості відрізняється від інших трактувань конкретним економічним (тобто, цілком матеріалістичним) змістом. При її реалізації досягаються найвища ефективність використання суспільних ресурсів і оптимальні умови їх розвитку, так як при цьому дохід кожного фактора виробництва в точ-ності відповідає його внеску в загальну справу. Саме під цим кутом зору слід розглядати обговорювані в цій главі питання експлуатації і паразитичного потребле-ня. Разом з тим наведений приклад показує, що фундація без направле-ня частини доходу на приватне (паразитичне) споживання самого засновника-капіталіста можливо. Таким чином, «проїдання» отриманої додаткової вартості заснувати-лем-капіталістом характерно не для всякої, а тільки для певної форми товарного виробництва, а саме, заснованої на приватному засновництві та приватному володінні коштами виробництва (капіталом і «землею» підприємства). При цьому слід зауважити, що духу і принципам синтетичної концепції вартості відповідає відсутність па-разітіческого споживання засновника і власників інших факторів виробництва. Па-разітіческое споживання означає фактичне відволікання певної частини ресур-сов, якими володіє суспільство, від цілей розвитку і тим самим зниження ефектив-ності їх використання. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " Розподіл доходу між споживанням і накопиченням " |
||
|