Головна |
« Попередня | Наступна » | |
3.2 Економічні обмеження. Кордон виробничих можливостей |
||
Оскільки блага рідкісні, неминучою стає конкуренція за їх використання. Змістом боротьби є вибір напрямів використання обмежених ресурсів. Якщо ресурс використовується у виробництві якого-небудь певного товару, то він «втрачено» для інших товарів, у виробництві яких він міг би брати участь. Наприклад, якщо ділянка землі зайнятий під АЕС, це означає, що на цьому ділянці не вирощується буряк, не побудований стадіон і т. д. Значить, економіка постійно стикається з необхідністю вибору: збільшення випуску одних товарів означає скорочення випуску інших. Проілюструвати ефект вибору можна за допомогою кривої виробничих можливостей. Припустимо, що економіка виробляє не незліченна кількість товарів і послуг, а лише два продукти - масло і роботів. Масло символізує споживчі товари, роботи - засоби виробництва. Будемо виходити з того, що якщо все населення країни стане виробляти масло, то воно отримає 15 000 тонн. Якщо ж - роботів, то буде випущено 6000 штук. Звичайно, роботи і масло можуть проводитися і одночасно. Так як ресурси обмежені, то при зростанні виробництва роботів доведеться скоротити кількість масла і, навпаки. Це показано в табл. 3.1 і на графіку (рис. 3.1). Графік показує максимально можливе виробництво роботів і масла. Наприклад, в точці С при виробництві 10 000 тонн олії можна також провести 3000 роботів. Якщо буде потрібно збільшити виробництво роботів до 5000 (точка D), виробництво масла доведеться скоротити до 6000 тонн. Це означає, що виробництво 2000 додаткових роботів (від 3000 до 5000) змусить відмовитися від виробництва 4000 тонн масла (з 10 000 до 6000). У даному прикладі уряд країни зробив вибір: пожертвувало маслом заради роботів. Масло трансформувалося в роботи. Тому крива виробничих можливостей AE називається кривою трансформації. Передбачається, що в даній ситуації повністю використовувалися всі ресурси економіки. Вона функціонувала на кордоні своїх виробничих можливостей і була ефективна. Якщо ж допустити, що в країні безробіття, а значить, недовикористовується такий фактор, як праця, то економіка буде знаходитися не на кривій трансформації, а десь всередині кривої - у точці Х. Це свідчить про невдалий використанні ресурсів і неефективності економіки. Виробництво ж на основі вибору точки N взагалі нездійсненно, оскільки ця точка лежить за кордоном виробничих можливостей економічної системи. Даний приклад ілюструє концепцію альтернативної вартості (англ. opportunity cost). Альтернативна вартість - це ціна, яка вимірюється через іншу річ, яку потрібно віддати натомість. Вибір уряду став альтернативним для одних товарів на шкоду іншим. У розглянутому випадку альтернативною вартістю споживання населення буде передова промислова технологія. Висновок. Кожне суспільство стикається з однією і тією ж проблемою - обмеженості ресурсів, тобто своїх можливостей. А як справи з потребами? Потреба - це потреба особистості або суспільства в чому-небудь необхідному для підтримки життєдіяльності або розвитку. У марксистській теорії зазвичай виділяють три групи потреб: матеріальні, духовні, соціальні. На першому плані завжди стоїть задоволення матеріальних потреб - в їжі, одязі, житлі та ін Матеріальні потреби можуть задовольнятися як товарами, так і послугами (ремонт автомобіля, консультація юриста чи лікаря і т. п.). Духовні потреби задовольняються заняттям наукою, мистецтвом, отриманням освіти, моральним удосконаленням і пр. У широкому сенсі до духовної їжі відносяться всі види інформації, які отримує людина. У міру розвитку суспільства зростають можливості розширення та задоволення соціальних потреб, таких, які пов'язані з участю в різних формах суспільної та колективної діяльності. Вони можуть бути і матеріальними і духовними, але головне в них те, що вони мають суспільний характер і обумовлені необхідністю багатьох людей жити і співпрацювати разом. Таблиця 3.1 Шкала виробничих можливостей
Рис. 3.1. Графік виробничих можливостей У західній літературі найбільшого поширення набула теорія американського економіста А. Маслоу, згідно з якою всі потреби розташовуються у висхідному порядку від «нижчих» матеріальних до «вищих» духовних: фізіологічні (їжа, питво і т. д.); в безпеці (захист від болю, страху і т. д.); в соціальних зв'язках (любов, участь в групах за інтересами); в самоповазі (досягнення мети, визнання); в самоактуалізації (реалізація здібностей і т. д.). Згідно А. Маслоу, перші дві групи потреб належать до нижчого порядку, дві останні - до вищого. До тих пір поки не задоволені потреби нижчого порядку, не діють потреби вищого порядку. Ступінь задоволення потреб визначається рівнем розвитку двох сфер: до першої належить матеріальне виробництво, до другої - нематеріальне. У сфері матеріального виробництва створюються речові цінності (промисловість, сільське господарство, будівництво тощо) і виявляються матеріальні послуги (транспорт, торгівля, побутове обслуговування і т. д.). У невиробничій сфері створюються духовні, моральні й інші цінності і опиняються аналогічні послуги (освіта, культура та ін.) Обидві сфери перебувають у стані постійної взаємодії, яке в сучасних умовах різко посилилося. Так, високий рівень розвитку матеріального виробництва в ряді країн дозволив їм використовувати в нематеріальному виробництві більшу частину (5070%) всіх працюючих в країні. У свою чергу, досягнення у сфері нематеріального виробництва у вигляді наукових відкриттів, технічних винаходів роблять сильний вплив на розвиток виробничої сфери. Висновки Потреби суспільства (індивідів та інститутів) безмежні, повністю невгамовний. Ресурси суспільства, необхідні для виробництва товарів і послуг, обмежені або рідкісні. Описане протиріччя вирішується шляхом вибору товарів і послуг, які необхідно провести, і тих, від яких у певних умовах слід відмовитися. Джерелом задоволення потреб є благо. Різні автори по-різному його визначають. Одні з них обмежують розуміння блага речами і предметами. Благо - це будь-яка корисність (предмет, явище, продукт праці), що задовольняє певну людську потребу. В економічній літературі є складна система класифікації благ. Залежно від критеріїв, покладених в її основу, блага поділяються на: матеріальні та нематеріальні; економічні та неекономічні; громадські і несуспільний; справжні і майбутні; прямі і непрямі; довготривалі і короткострокові і т. д. Найважливішими є перші три групи. Розглянемо їх. Матеріальні блага - це дари природи (клімат, земля, повітря), продукти виробництва (будівлі, машини, продукти харчування). Нематеріальні блага - це блага, що впливають на розвиток здібностей людини: охорона здоров'я, мистецтво, театр, музей, освіту. Нематеріальні блага поділяються на дві групи: внутрішні-блага, дані людині природою, які він сам в собі розвиває (музичний слух - музикування, голос - спів); зовнішні - це те, що дає світ для задоволення потреб (ділові зв'язки, протекція і т. д.). В основі поділу благ на економічні та неекономічні лежить співвідношення між потребою в благах і доступним для розпорядження ними кількістю благ. До економічних благ належать блага, які є об'єктом чи результатом економічної діяльності, тобто ті, які можна отримати в кількості, обмеженому в порівнянні з потребами. Це явище пов'язане з рідкістю ресурсів. Неекономічні блага (дармових блага) надаються природою без зусиль людини (повітря, вода і т. д.). Ці блага існують в природі «вільно», в кількості, достатній для повного і постійного задоволення потреб людини. До суспільних благ відносяться національна оборона, охорона громадського порядку, радіопередачі, прогнози, вуличне освітлення, маяки, результати фундаментальних наукових досліджень і багато іншого. Громадські блага відрізняються від негромадських наступними двома характеристиками: 1. Відсутність суперництва у споживанні суспільних благ. Споживання такого блага небудь споживачем не зменшує кількості цього блага для інших. Наприклад, прослуховування радіопередачі одним слухачем не позбавляє такої ж можливості інших. 2. Неможливість перешкодити споживанню суспільних благ. Наприклад, неможливо заборонити використовувати світло маяка одним кораблям на догоду іншим. Особливе місце серед благ, необхідних людині, роль яких зростає, займають ПОСЛУГИ. Послуги - це доцільна діяльність людини, результатом якої є корисний ефект, що задовольняє будь-які потреби людини. Специфіка послуги полягає в тому, що вона не має речової форми, але є результатом діяльності людини, що має корисний ефект (торгівля, банно-пральне господарство, ремонтні роботи тощо). |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 3.2 Економічні обмеження. Кордон виробничих можливостей " |
||
|