| Головна |
| « Попередня | ЗМІСТ | Наступна » |
|---|
У пункті 7.4 було показано, що обсяг сукупної пропозиції при заданій технології виробництва залежить від поведінки підприємців і домашніх господарств на ринку праці. При цьому специфіка поведінки домашніх господарств полягає в тому, що в разі підвищення рівня цін ціна пропозиції праці (W ^ (N, Р)) однозначно не визначена. Наочно це відображає графік функції пропозиції праці, який при підвищенні рівня цін або взагалі не зрушується, або зсувається на невизначений відстань (див. Рис. 7.14).
Що ж визначає номінальну ціну пропозиції праці при заданому рівні цін?
Як і будь-яка ціна, ціна праці залежить від кон'юнктури ринку. Коли на ринку праці існує дефіцит, то робітники можуть розраховувати на велику ставку заробітної плати, ніж в період кон'юнктурного безробіття, і навпаки.
У 1958 р професор Лондонської школи економіки Елба Вільям Філліпс опублікував1 результати своїх досліджень взаємозалежності між рівнем безробіття і зміною ставки грошової заробітної плати у Великобританії в період 1861 - 1957 рр. У кожному з трьох виділених подпериодов (1961 - 1913; 1913-1948; 1948- 1957) ця залежність апроксимувати рівнянням
де W - річний темп приросту ставки номінальної заробітної плати; і - поточний рівень безробіття. Графік цієї залежності, що отримав назву кривої Філіпса, представлений на рис. 10.2.
Мал. 10.2. крива Філіпса
1 Phillips A. The relation between unemployment and the rate of change of money wage rates in the United Kingdom, 1861-1957 // Economica. 1958. Nov. Vol. 25 (100). P. 283-299. Елба Вільям (Білл) Філліпс народився в 1914 р в Новій Зеландії в сім'ї фермера. У 1937 р через Японію і Росію переїхав до Лондона, де перед Другою світовою війною отримав диплом інженера-електрика. Воював в англійській авіації, на острові Ява потрапив в полон до японців, залишався в полоні три з половиною роки. Повернувшись до Лондона в 1946 р, вступив до Лондонської школи економіки, де вивчав соціологію.
Оцінка параметрів кривої Філіпса на основі даних, що характеризують розвиток американської економіки протягом 1948-1965 рр., Дала такий результат: W = -0,514 + 23,24н-1. У 1950-1960-х рр. крива Філліпса добре відповідала статистичними даними і по інших країнах.
Узагальнено взаємозв'язок між зміною ставки грошової заробітної плати і рівнем безробіття (теоретичну криву Філіпса) можна представити формулою
де а - параметр, що характеризує зміну величини грошової заробітної плати в періоді t в порівнянні з се величиною в періоді (? - 1) в залежності від рівня безробіття в періоді t.
Перетворимо формулу (10.1) наступним чином:
Рівняння (10.2) в явному вигляді представляє залежність зміни ставки грошової заробітної плати від рівня безробіття. З нього випливає, що в поточному періоді ставка заробітної плати підвищується в порівнянні з попереднім тільки при зменшенні безробіття нижче її природного рівня, т. Е. Коли Nt > N *. Якщо в поточному періоді існує кон'юнктурна безробіття, то Wt < Wt_ г Графічно ця залежність представлена на рис. 10.3.
Мал. 10.3. Залежність ставки заробітної плати від рівня зайнятості
В умовах повної зайнятості ставка грошової заробітної плати поточного періоду дорівнює ставці в попередньому періоді: поки Nt= N *y ставка заробітної плати стабільна. Коли з'являється кон'юнктурна безробіття, тоді ціна праці знижується в порівнянні з його ціною в попередньому періоді. При надлишкової зайнятості поточна ставка заробітної плати вище ставки в попередньому періоді.
З формули (10.2) слід також, що крива, що залежність між ставкою номінальної заробітної плати і рівнем зайнятості, зміщується в періоди неповної або надлишкової зайнятості. Якщо в поточному періоді є кон'юнктурна безробіття, то в наступному періоді кожному рівню зайнятості буде відповідати більш низька ставка заробітної плати, т. Е. Лінія W (N) зміститься вниз. При надлишкової зайнятості лінія W (N) В наступному періоді зрушиться вгору (рис. 10.4).
Мал. 10.4. Зрушення кривої «заробітна плата - зайнятість» при неповній і надлишкової зайнятості
Припустимо, що в нульовому періоді існує повна зайнятість (iV0= AT = 100) і при цьому W0 = 10. Нехай далі в першому періоді зайнятість скоротиться до 80 і а = 0,5. Тоді за формулою (10.2) визначимо
Якщо у другому періоді зайнятість збережеться на тому ж рівні, що і в першому, то ставка заробітної плати знизиться ще більше:
Якби у другому періоді в економіці встановилася повна зайнятість ЛГ2 = Ю0, то
На цьому рівні ставка заробітної плати збережеться до тих пір, поки Nt= AT.
Нехай неповний робочий день існує з другого але сьомий період включно, а у восьмому періоді N8 = 122. Тоді
Якщо в дев'ятому періоді збережеться така ж зайнятість, то
а якщо 100, то відповідно до рівнянням (10.2) Wg = 10.
У разі збереження надлишкової зайнятості на тому ж рівні і в десятому періоді (Лг10 = 122)
а МРІ Л '|() = 100, т. Е. При поверненні до повної зайнятості, ?ю = 11.
Таким чином, при фіксованому рівні цін ставка номінальної заробітної плати постійна тільки в стані повної зайнятості. Коли фактичне безробіття відхиляється від природної, тоді ставка грошової заробітної плати змінюється від періоду до періоду, збільшуючись під час надлишкової зайнятості і зменшуючись під час кон'юнктурного безробіття.
Доповнимо тепер залежність (10.2), що відображає теоретичну криву Філіпса, емпірично отриманої А. Оукен залежністю між обсягом виробництва і рівнем безробіття (див. Формулу (7.4) і рис. 7.10). Для цього представимо рівняння кривої Оукена наступним чином:
Тоді рівняння теоретичної кривої Філіпса (10.2) набирає вигляду
де р = a / yyF характеризує реакцію ставки грошової заробітної плати на відхилення фактичного обсягу виробництва від величини національного доходу при повній зайнятості.
Для отримання функції сукупної пропозиції, що представляє взаємозалежність між рівнем цін і обсягом виробництва, залишилося висловити ставку грошової заробітної плати через ціну агрегованого блага, або рівень цін. В умовах недосконалої конкуренції, властивої сучасній економіці, найбільш поширеним способом встановлення цін є ціноутворення за методом "витрати плюс»:
де А, - коефіцієнт нарахування (цінова накидка) на виплачену заробітну плату для отримання нормального прибутку; т = N / y - трудомісткість одиниці продукції.
Підставами в рівність (10.4) значення Wt з рівняння (10.3), тоді
З рівняння (10.4) випливає, що твір перед квадратної дужкою в рівність (10.5) дорівнює PL_V т. е. рівність (10.5) можна представити у вигляді
Рівняння (10.6) являє функцію сукупної пропозиції в короткому періоді, що характеризує взаємозалежність між поточним рівнем цін і поточним обсягом сукупної пропозиції. Її графік наведено на рис. 10.5.
Мал. 10.5. Функція сукупної пропозиції при ціноутворенні за методом "витрати плюс»
Так як ця функція ґрунтується на залежності ставки грошової заробітної плати від рівня зайнятості (10.2), то графіки обох функцій схожі. Позитивний нахил графіка функції сукупної пропозиції пояснюється тим, що при збільшенні виробництва скорочується безробіття, зростає ставка грошової заробітної плати і слідом за нею підвищуються ціни благ.
Оскільки в стані неповної зайнятості грошова заробітна плата знижується від періоду до періоду, а ціни встановлюються за методом "витрати плюс», то при yt < yF кожному обсягом пропозиції відповідає нижчий рівень цін, т. е. крива сукупної пропозиції з часом зсувається вниз. При надлишкової зайнятості графік сукупної пропозиції періоду t проходить вище цього ж графіка періоду (t- 1).
Мал. 10.6. Динамічна функція сукупної пропозиції без інфляційних очікувань
Рівняння (10.7) відображає динамічну функцію сукупної пропозиції без урахування інфляційних очікувань. Графічно воно представлено на рис. 10.6.
З огляду на, що (Pf -Pt_l) / Pt_1 = nt, рівняння (10.6) можна записати в такий спосіб:
Сукупна пропозиція зростає в міру підвищення темпу інфляції. При стабільному рівні цін обсяг сукупної пропозиції дорівнює національному доходу повної зайнятості. Дефляція знижує сукупну пропозицію.