| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
5.1.2. Проблеми вдосконалення акумуляції та використання державних фінансових ресурсів |
||
|
Реорганізація економічного життя, зміна взаємодії сектора державного управління та державних фінансів з іншими секторами економіки тягне за собою зміни в характері фінансових операцій і вимагає адекватної концептуальної основи для їх систематизації і формування бюджетів та позабюджетних фондів усіх рівнів управління. Це необхідно для планування, обліку виконання та аналізу безлічі фінансових операцій, здійснюваних органами державного управління, і оцінки воздейст-вия державних фінансів на економіку країни, стан фінансів і платіжний баланс. В якості такої основи, що забезпечує рішення найбільш широкого кола завдань при розгляді державних фінансів, можуть бути використані характеристики потоків грошових коштів, які надходять до органів державного управління і виходять з них. На цій основі всі фінансові операції можна об'єднати в однорідні групи за наступними критеріями: надходження або платежі; поворотні або безповоротні; оплатне або безоплатні; поточні або капітальні; фінансові активи або зобов'язання, придбані з метою проведення державної політики або для управління ліквідністю. З урахуванням цих критеріїв державні фінанси можуть бути представлені у вигляді такої схеми: 1. Доходи і отримані офіційні трансферти 1.1. Доходи 1.1.1. Поточні доходи 1.1.1.1. Податкові надходження 1.1.1.2. Неподаткові надходження 1.1.2. Доходи від операцій з капіталом 1.2. Отримані офіційні трансферти 1.2.1. Поточні 1.2.2. Капітальні 2. Витрати і чисте кредитування (кредитування мінус погашення) 2.1. Витрати 2.1.1. Поточні 2.1.2. Капітальні 2.2. Чисте кредитування 2.2.1. Валове кредитування інших секторів 2.2.2. Погашення кредитів, наданих іншим секторам 3. Дефіцит або перевищення доходів над витратами (1-2) 4. Фінансування дефіциту (4.2 - 4.1 + 4.4 - 4.3 + 4.5) 4.1. Фінансові активи, придбані державою з метою управління ліквідністю 4.2. Надходження від продажу фінансових активів, придбаних державою з метою управління ліквідністю 4.3. Платежі за зобов'язаннями сектора державного управління (погашення боргів державою) 4.4. Прийняття зобов'язань сектором державного управління (державне запозичення) 4.5. Зміна залишків готівкових грошових коштів (грошової маси та депозитів) 5. Державний борг За такою схемою можуть будуватися класифікатори державних них фінансів для всіх рівнів і всіх підсекторів державного управління. х Бюджетні класифікації Російської Федерації затверджені Державною Думою 7.06.96. У порівнянні з класифікаціями, що діяли раніше, в них внесено низку змін відповідно до міжнародних стандартів, відображеними в рекомендаціях Міжнародного валютного фонду. Проте з ряду причин (незавершеність інституціональних перетворень, нерозвиненість інфра- структури, повільний перехід бухгалтерського обліку на міжнародні стандарти та ін.) забезпечити повну відповідність загальноприйнятим у світовій практиці нормам ще не вдалося. Прибуткові операції створюють основу для задоволення потреб у видатках та наданні державних кредитів за рахунок наявних ресурсів без залучення позикових коштів або коштів, накопичених за попередні періоди. В умовах переходу до ринкової економіки, коли механізми прямого контролю ліквідовані, на надходження доходів істотний вплив роблять такі погано піддаються прогнозуванню фактори, як інфляція, зміни валютного курсу, спад виробництва, великі масштаби взаємних неплатежів, укриття доходів від оподаткування та ін У 1996 р. сума фактично отриманих доходів склала лише 81%> від, передбачених за затвердженим федеральному бюджету, приблизно на такому ж рівні виконані доходи консолідованого (об'єднаного) бюджету - федерального бюджету і бюджетів суб'єктів Федерації. Для нормалізації ситуації з доходами необхідні розробка та реалізація заходів по ряду напрямків. Надходження в державний сектор охоплюють доходи і отримані офіційні трансферти федерального бюджету, бюджетів суб'єктів Федерації і муніципальних (місцевих) органів влади, а також доходи позабюджетних фондів. Центральне місце при цьому займають бюджети. Основним інструментом формування доходів є пологі - примусове відчуження засобів у всіх секторів економіки. У 1996 р. податкові доходи склали 78% всіх надходжень до федерального бюджету і близько 85% надходжень консолідованого бюд-жету Федерації і її суб'єктів. Найбільша частка в 1996 р. припадала на ПДВ - 35%, податок на прибуток дав 18%, прибутковий податок на фізичних осіб - 11% і акцизи - 6% надходжень. Загальний обсяг надходжень доходів, що передбачається при затвердженні бюджету, в останні роки не забезпечує потреб у видатках, у зв'язку з чим він зводиться з дефіцитом. Низький рівень надходжень в систему державних фінансів зумовлений насамперед кризовим станом економіки та пов'язаним з ним різким звуженням податкової бази. Відповідно основним фактором збільшення доходів є пожвавлення свавілля- ства і формування ситуації економічного зростання. Разом з тим у системі державних фінансів належить вирішити ряд специфічних проблем: здійснити податкову реформу, що забезпечує довгострокову підтримку виробництва, сприяння інвестиціям і економічному зростанню; здійснити заходи щодо формування цивілізованого институ- та платників податків з використанням, зокрема, інформаційних систем з даними про платників податків з метою кон-тролю за їх доходами; зміцнити податкову дисципліну; реалізувати принципи бюджетного федералізму; сформувати муніципальні податкові системи. Основна проблема оподаткування полягає в тому; щоб задовольнити фінансові потреби держави і одночасно забезпечити зацікавленість у розвитку виробництва та реалізації продукції та послуг. Система податкових ставок має бути побудована таким чином, щоб стимулювати відтворювальні процеси, оновлення виробництва, створення нових робочих місць, націлювати на структурні зміни. На жаль, в Росії податкове навантаження в останні роки перевищує допустимий рівень і в поєднанні із загальною кризою фінансово-кредитної системи є чинником, який веде до спаду виробництва. Прагнення до задоволення поточних фіскальних інтересів, закриття бюджетних дірок переважає над довгостроковими фінансово-економічними цілями. Потребують уточнення і чисто облікові категорії: що слід відносити до доходів і як агрегувати їх основні групи. Чинна класифікація доходів має ряд істотних недоліків. Так, в 1995 р. в категорію доходів були включені цільові позабюджетні фонди, які значною мірою базуються на вже увійшли в класифікацію доходи. Доцільно більш чітко розмежувати податкові платежі, доходи від власності і доходи від продажів. Земельна рента, на-приклад, являетя доходом від власності, а не податком, орендна плата - це дохід від продажу (від ринкових послуг), а не від власності. Платежі за використання природних ресурсів слід розділити на податки, доходи від власності держави, доходи від комерційних чеських продажів, доходи від продажу капіталу і трансферти. Потрібно чітко розмежувати категорії податків. Так, всі податки, що надходять до дорожнього фонду, зараз віднесені до податків на те- вари та послуги. Однак податок з власників транспортних засобів є податком на майно. Чи не виділені в самостійні позиції такі суттєві статті надходжень коштів, як отримані офіційні трансферти, доходи від реалізації державних запасів, від продажу землі і нематеріальних активів. Внести зміни до класифікації доходів можна було б при затвердженні нового податкового кодексу. Державні витрати, включаючи чисте кредитування, є витратами, пов'язаними із здійсненням державою своїх функцій: Витрати складаються в основному з закупівель товарів і послуг, оплати праці державних службовців, соціальних виплат і об-слуговування державного боргу. Витрати - це платежі, які не підлягають поверненню, що не створюють і не погашають фінансових вимог. До чистого кредитування належить надання позичок і придбання акцій за вирахуванням сум погашених кредитів і виручки від продажу акцій. Державні витрати за своїм функціональним призначенням можуть бути об'єднані в чотири групи: | державні послуги загального призначення (до них відносяться рас ходи на законодавчі та виконавчі органи влади, зовнішню політику, оборону, громадський порядок і безпеку тощо); | громадські та соціальні послуги (витрати на освіту, охорону здоров'я, соціальне страхування та забезпечення, житлово-комунальне господарство, засоби масової інформації, культуру тощо); | державні послуги, пов'язані з економічною діяльністю (витрати на забезпечення більш високої ефективності господарської діяльності, створення умов економічного зростання, цільові програми економічного характеру, створення нових робочих місць і тощо); | інші функції (виплати відсотків і витрати, пов'язані з обслуговуванням державного боргу, трансферти загального характеру, що передаються іншим державним органам). Відповідно з економічними характеристиками виділяються поточні витрати і капітальні витрати. До поточних витрат відносяться витрати на товари та послуги, виплату заробітної плати.взноси до фондів соціального страхування, виплати відсотків за користування позиковими засобами, субсидії, інші поточні трансфертні платежі. тала, товарів для створення запасів, а також землі, нематеріальних активів і капітальні трансферти. Для кредитування найбільш істотно підрозділ кредитів на надані внутрішнім і закордонним позичальникам. Класифікація витрат і чистого кредитування, як і класифікація надходжень, потребує уточнення. Згідно російській практиці до витрат включається повернення основної суми внутрішнього і зовнішнього боргу, хоча ці операції від-носяться до категорії фінансування дефіциту державного бюджету та з категорії витрат повинні бути виключені. У функціональній витрати бюджету включено витрати цільових бюджетних фондів, які є самостійними організаціями і повинні формуватися як за доходами, так і за видатками окремо від бюджетів. Потребують уточнення і багато інших статті функціональної класифікації видатків. У зв'язку з обмеженістю коштів і невиконанням затвердженого бюджету по їх надходженнях, а також у зв'язку з проблемами, віз-ника при запозиченні коштів, фактичне виконання державного бюджету Росії протягом ряду років набагато нижче, ніж передбачається бюджетами. У 1996 р. фактичні витрати по відношенню до передбачених федеральним бюджетом склали лише 79%. Промисловість та будівництво отримали 53% від закладеного в бюджеті, охорону здоров'я - 58%, культура і мистецтво - 36% о, Державний фонд боротьби зі злочинністю-4%>. Крім того, передбачені кошти знецінюються в результаті інфляції. За-щитой від знецінення в принципі може бути індексація статей витрат (наприклад, зарплати, пенсій) у міру зростання цін. Практичне використання індексації утруднюється загальним прагненням держави до зменшення виплат і обмеження знаходиться в обігу грошової маси. Нестача коштів змушує при скороченні витрат вирішувати проблему пріоритетності тих чи інших напрямків витрачання коштів. Враховуючи, що при затвердженні бюджету встановлюються граничні рівні дефіциту, стає неминучим секвестр (сік-рощення) витрат, тобто їх пропорційне урізання, крім спеціально захищених. До захищених статей відносяться зазвичай заро-бітної плата в бюджетній сфері, пенсії, витрати на медикаменти, дотації тваринництву. У цьому зв'язку виникає необхідність рег-ламентації секвестрування витрат. В умовах гострої нестачі фінансових ресурсів слід обгрунтовано визначати забезпеченість витратних статей наявними ресурсами, скорочувати державні витрати і забезпечувати ефективність їх використання. Для цього необхідно: | розподіляти державні замовлення і здійснювати державні закупівлі тільки з використанням процедури відкритого кон-курсу з публікацією вихідних цін та умов; | розробити федеральну інвестиційну програму , погоджує державні джерела фінансування з недержавними-ними; | розробити і здійснити програму надання пільг, дотацій та додаткових соціальних виплат окремим категоріям громадян, маючи на увазі більш тісну ув'язку їх з рівнем доходів одержувачів; | вирішити проблему перехресних субсидій у галузях природних монополій; | Вжити заходів, що виключають нецільове витрачання державних коштів, упорядкувавши використання бюджетних рахунків; | Здійснити на основі зростання реальних доходів населення реформу житлово-комунального господарства, передбачивши поетапне скорочення субсидій з державних коштів; | Припинити практику бюджетного фінансування шляхом видачі гарантій та поручительств за комерційними кредитами органам дер-жавної влади та бюджетним організаціям. У зв'язку з приватизацією і розвитком приватного підприємництва структура державних витрат істотно змінилася, насамперед за рахунок різкого скорочення витрат на народне господарство і, зокрема, на централізовані капітальні вкладення. У видатках затвердженого федерального бюджету на 1997 р. найбільш значущими статтями витрат є витрати на оборону -19,7%, на правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави припадає 8,8%>, на промисловість, будівництво, сільське господарство і транспорт - 13%> , на обслуговування державного боргу - 14,8% о і на фінансову допомогу суб'єктам Федерації і адміністративно-територіальним утворенням - 12%>. Продовжує зберігатися громіздкий державний апарат, що вимагає значних коштів на своє утримання. Разом з тим явно недостатні державні витрати на інституційні перетворення і розвиток інфраструктури ринку, що сприяють поглибленню реформ, прискорення оборотності капіталу приватних компаній і скорочення їх витрат. Недостатньо коштів виділяється для виплати заробітної плати державним службовцям, пенсій та інших соціальних виплат. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "5.1.2. Проблеми вдосконалення акумуляції та використання державних фінансових ресурсів " |
||
|
||