Головна |
« Попередня | Наступна » | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
22.5. Планування коштів на оплату праці працівників |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Для розуміння механізму формування коштів на оплату праці персоналу підприємства необхідно усвідомити зміст і взаємозалежність таких понять, як валовий дохід, валовий прибуток, чистий прибуток підприємства, кошти, що направляються на споживання і накопичення, доходи працівників підприємства. Взаємозв'язок зазначених понять показана на рис. 22.1. Рис. 22.1 Взаємозв'язок деяких економічних показників роботи підприємства
Виручка від реалізації, або валовий дохід підприємства, залежить від обсягу випущеної і реалізованої продукції, а також цін кожній її одиниці. Вона включає в себе витрати виробництва, або валові витрати і валовий прибуток (якщо виручка від реалізації перевищує витрати виробництва). Виручку від реалізації можна також розглядати як суму матеріальних витрат на виробництво, включаючи амортизацію, і ціни чистої продукції, або так званої доданої вартості (правильніше - ціни). Ціна чистої продукції, в свою чергу, складається з плати за працю - заробітної плати, чистого прибутку як результату дії інших, крім праці, факторів виробництва, відрахувань у позабюджетні фонди: пенсійний, соціального страхування та обов'язкового медичного страхування, до державного фонду зайнятості населення, інших платежів, податків, зборів з прибутку. Одна частина чистого прибутку може бути направлена до фонду накопичення для фінансування розширення і розвитку виробництва і соціальної сфери підприємства. Інша частина - на споживання у вигляді премій та інших виплат персоналу. Сума коштів, призначених для споживання, утворює доходи працівників підприємства. Вони складаються з: коштів на оплату праці з фонду оплати праці; доходів по акціях підприємства (дивідендів) працівникам підприємства - акціонерам; доходів від вкладів працівників в майно підприємства (відсотків); суми трудових і соціальних пільг працівникам підприємства, включаючи матеріальну допомогу. Кошти на оплату праці працівників становлять значну частину витрат на персонал. Кошти на оплату праці включають такі основні виплати: фонд заробітної плати, виплати соціального характеру, витрати, не пов'язані з фонду заробітної плати та виплат соціального характеру. Серед цих коштів фонд заробітної плати (ФЗП) є найбільшою величиною (80 і більше відсотків коштів на оплату праці), а на деяких підприємствах і в організаціях виплати соціального характеру і витрати, які не відносяться до ФЗП і виплат соціального характеру, взагалі відсутні. Тому потрібно, щоб сума коштів на оплату праці і особливо ФЗП були економічно обгрунтовані. Основними завданнями планування коштів на оплату праці є: порівняння витрат на персонал з результатами його функціонування; облік кон'юнктури ринку і ситуації з вартістю праці на ринку праці; забезпечення конкурентоспроможності продукції. Підприємства самостійно визначають, який розмір коштів на оплату праці воно може собі дозволити. При цьому важливо дотримуватися умова, сформульоване в свій час Генрі Фордом-старшим: «Якщо Ви вимагаєте від кого-небудь, щоб він віддав свій час і енергію для справи, то подбайте про те, щоб він не відчував фінансових труднощів» 35. Загальний ФЗП підприємства включає в себе ФЗП всіх категорій персоналу (керівників, спеціалістів, робітників і т.д.). ФЗП кожної категорії складається з фонду основної зарплати і фонду додаткової заробітної плати, що мають свою структуру. Розглянемо структуру ФЗП робітників, наведену в табл. 22.2. Таблиця 22.2 Структура ФЗП робочих
Фонд зарплати планується за такими елементами. Фонд основної заробітної плати робітників-відрядників (ФЗПсд) встановлюється на основі відрядних розцінок по кожному виду продукції, помножених на обсяг цієї продукції за формулою: , Фонд основної заробітної плати робітників-відрядників
(22.25) де: Рi - відрядна розцінка на виробництво одиниці i-ої продукції, грн.; Оi - плановий обсяг виробництва i-ої продукції, од.; п - кількість видів однорідної продукції. ФЗП робітників-відрядників може розраховуватися також на підставі середньої вартості нормо-години за даними базисного періоду як відношення суми заробітної плати за відрядними розцінками в базисному періоді до трудомісткості виробничої програми цього періоду. Потім вартість нормо-години множиться на трудомісткість виробничої програми планового періоду. Вартість нормо-години може узгоджуватися із замовником продукції. Сума відрядної заробітної плати за видами робіт розраховується підсумовуванням творів трудомісткості програми по кожному виду робіт на відповідні тарифні ставки за формулою: ,
(22. де: Тi - планова трудомісткість роботи i-го розряду; Сi - годинна тарифна ставка робітника i-го розряду; т - кількість видів робіт. Річний плановий фонд основної заробітної плати робітників-почасовиків (ФЗПповр) визначається за штатним розкладом і тарифними ставками за формулою: , Річний плановий фонд основної заробітної плати робітників-почасовиків
(22.27) де: Фпл - річний плановий фонд робочого часу, час; Чi - число робітників, які мають тарифні ставки i -го розряду, чол. Сума премій робітникам-відрядникам визначається на основі аналізу звітних даних за базисний рік з необхідною коригуванням по фактичного виконання плану. Сума премій робітникам-повременщикам визначається, виходячи з чисельності, тарифних ставок і діючих на підприємстві преміальних положень. Доплати за роботу в нічний і вечірній час, навчання учнів, керівництво бригадою, за суміщення професій визначаються на підставі фактичних витрат з необхідним аналізом і подальшим коректуванням. Доплати: за відхилення від нормальних умов праці, за роботу в надурочний час, у вихідні та святкові дні, оплата простоїв не з вини робітників - не плануються. Планування фонду додаткової заробітної плати робітників здійснюється за такими елементами. Оплата в плановому періоді основних і додаткових відпусток провадиться з урахуванням питомої ваги днів відпустки в номінальному фонді робочого часу за балансом робочого часу і того, що планові невиходи на роботу оплачуються з розрахунку основного фонду зарплати. Оплата навчальних відпусток визначається, виходячи з планової чисельності робітників, які мають право на навчальну відпустку, тривалості встановлених ним відпусток та розміру оплати. Розрахунок доплат за пільгові години підліткам проводиться множенням їх кількості на число робочих днів в планованому періоді і середню годинну тарифну ставку. Розмір оплати за час виконання державних і громадських обов'язків визначається, виходячи з питомої ваги днів, що припадають за балансом робочого часу на одного працівника до номінального фонду робочого часу, та фонду основної заробітної плати. Підсумовуючи основний і додатковий ФЗП, отримуємо загальний ФЗП робітників. Фонд заробітної плати керівників, фахівців та інших службовців, визначається по кожній категорії окремо множенням посадових окладів за штатним розкладом на кількість працівників даної категорії плюс доплати, встановлені у колективному договорі або індивідуальних трудових контрактах. ФЗП непромислового персоналу розраховується так само, як і ФЗП промислово-виробничого персоналу. У практиці роботи підприємств відомо велика кількість способів розподілу коштів на оплату праці між структурними підрозділами в залежності: від спеціалізації цехів на випуск окремих виробів або строгій послідовності виготовлення одного виробу багатьма цехами; від наявності вільних потужностей в ряді цехів; від можливості перебудови виробничого процесу на нові вироби та ін Переваги і недоліки різних способів встановлення фондів оплати праці колективам цехів, дільниць, бригад показані в табл. 22.3. Таблиця 22.3 Переваги та недоліки різних способів встановлення фонду оплати праці Формування фонду оплати праці (ФОП) структурних підрозділів підприємства на основі пріростних нормативів за кожну одиницю покращення показників, прийнятих для оцінки діяльності підрозділів, може здійснюватися за такою формулою: , фонд оплати праці (22.28) де: ФОТісх - виплати з фонду оплати праці у попередньому періоді; Н1, Н2, Н3, - нормативи приросту фонду оплати праці відповідно за приріст: продуктивності праці, зниження собівартості, поліпшення якості продукції в поточному періоді, у% до ФОП за 1% приросту показників; Е1, Е2, Е3 - приріст, відповідно: продуктивності праці, зниження собівартості, поліпшення якості продукції в поточному періоді,%. Використання для формування фонду оплати праці структурного підрозділу рівневих нормативів може здійснюватися за формулою: ФОП=Н? О, (22.29) де: Н - норматив освіти ФОП на одиницю продукції в натуральному виразі або на одиницю випущеної продукції, прийняту для обчислення продуктивності праці, грн.; О - обсяг продукції, од. Приростного і рівневий методи розподілу ФОП в умовах розвинених ринкових відносин навряд чи будуть широко застосовуватися, оскільки орієнтуються тільки на збільшення випуску продукції і не враховують необхідності постійного підлаштування до кон'юнктури ринку, оперативно змінюючи номенклатуру продукції, що випускається. Ці методи можливі лише в умовах постійного дефіциту продукції. При боротьбі за збут продукції отримання максимального прибутку максимум заробітної плати може бути отриманий навіть при скороченні випускається (наприклад, нерентабельної продукції). Максимум коштів на оплату праці в цих умовах повинен бути у того підрозділу, який забезпечило максимум доходу. Метод розподілу ФОП по підрозділах залежно від отриманого доходу застосовується на підприємствах, де всі структурні підрозділи працюють на підряді і для кожного з них розроблені ціни на роботи та послуги, а отже, можуть бути підраховані дохід або прибуток. У цьому випадку, віднімаючи з доходу (прибутку) всі необхідні платежі, отримують фонд оплати праці. Розрахунок ФОП підрозділи на основі вуст
ановленних розрахункових цін на вироби орендного підрозділу може бути здійснений за такою формулою: ФОТi=Вi - АПi - МЗi - УППi - ДНРДi, (22.30) де: ФОТi - кошти, що направляються на оплату праці i-го підрозділу; Вi - виручка від реалізації продукції, робіт і послуг i-го підрозділу; АПi - орендна плата i-го підрозділу, встановлена у договорі орендного підряду; МЗi - матеріальні та прирівняні до них витрати i-го підрозділу; УППi - участь колективу у доходах і платежах підприємства, в т.ч. у витратах на розвиток виробництва, науки і техніки та соціальні потреби, що визначаються в договорі орендного підряду; ДНРДi - інші напрями витрачання доходу, крім оплати праці. Орендні платежі для цехів передбачають тільки в тому випадку, якщо підрозділ бере відповідно до договору орендного підряду майно підприємства в оренду. Якщо ж укладається договір підряду, то підрозділ не платить орендні платежі, а бере участь в платежах підприємства до бюджету, в централізовані фонди тощо У міру розвитку ринкових відносин свобода дій структурних підрозділів або навіть підприємств, що входять у більші об'єднання, буде регулюватися договорами, незалежно від того, договір це орендного підряду або який-небудь договір з виробництва деталей, інструменту, послуг і т.п. У цих договорах суворо обумовлюють: номенклатуру і обсяг виробів або послуг; можливість розірвання договору з ініціативи однієї зі сторін і санкції за невиконання зобов'язань іншою стороною. Розрахунок ФОП підрядного колективу може здійснюватися за такою формою (табл. 22.4). Якщо при розподілі ФОП між підрозділами пропорційно показниками їх роботи для оцінки діяльності застосовують один показник, наприклад, обсяг продукції у прийнятих одиницях виміру або госпрозрахунковий дохід, то формується єдиний фонд оплати праці структурного підрозділу. У тому випадку, коли для оцінки діяльності структурного підрозділу використовують кілька показників, що характеризують як обсяг продукції, що випускається, так і ефективність роботи підрозділу (прибуток, рентабельність, зниження трудовитрат, економія ресурсів та ін.), утворюють фонд основної оплати і заохочувальний фонд. Фонд оплати праці структурного підрозділу може визначатися прямим рахунком, виходячи із середньої заробітної плати та чисельності працівників. При розподілі коштів на оплату праці всередині виробничого підрозділу може застосовуватися метод, що використовує узагальнюючі (сумарні) показники. Методика отримання узагальнюючих показників заснована на підсумовуванні всіх показників з урахуванням значущості кожного. Таблиця 22.4 Розрахунок ФОП підрядного колективу
Система показників для будь-якого підрозділу повинна, як правило, відображати виконання підрозділом плану або зобов'язань за договором, якість виконаних робіт і напруженість праці колективу. Наприклад, для випускаючих цехів можуть бути використані показники: виконання плану по номенклатурі (об'ємом) випускається; питома вага продукції, зданої з першого пред'явлення; зниження собівартості продукції, втрат від браку, трудомісткості продукції та ін Для допоміжних і обслуговуючих цехів застосовують як показники роботи підприємства в цілому, так і свої специфічні. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
« Попередня | Наступна » | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Інформація, релевантна "22.5. Планування коштів на оплату праці працівників" |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|