10.1. ОБ'ЄКТИВНА НЕОБХІДНІСТЬ ПЕРЕТВОРЕННЯ КОМАНДНО-АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЕКОНОМІКИ
Об'єктивна необхідність переведення економіки Росії від ко-мандно-адміністративної до ринкової, розпочатого більше 10 років тому, була продиктована погіршенням економічної ситуації в країні, наростанням соціальних протиріч і конфліктів.
З метою запобігання драматичного розгортання подій були прийняті конструктивні рішення, зокрема, - програма по стабілізації економіки і переходу до ринкових відносин в Рос-ці (весна, 1991 р.). З урахуванням виконаної роботи з реалізації це-го документа і змін у системі господарювання, що відбулися за минулі роки, робиться висновок про те, що сьогоднішня Росія - це країна з ринковою економікою. Можна погодитися і не погодитися з таким твердженням, але фактом залишається і те, що багатогранні нега-тивні явища в житті країни повністю все ще не подолані, хоча перелом у розвитку економіки відбувся.
У нових умовах Росія проводить соціально-економічну політику, головною метою якої є послідовне підви-щення рівня життя населення, зниження соціальної нерівності, модернізація економіки і на її основі досягнення стійких тем-пов економічного розвитку, прогресивних зрушень у структурі еко-номіки, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів і т. д.
Економіка, яка функціонувала в Радянському Союзі більш ніж 70 років, визначена як командно-адміністративна і характери-тися неподільним пануванням лише державної форми власності та відповідними їй підприємствами, загальним централізовано-плановим регулюванням соціально-еко-ких процесів.
Держава, керуючись теоретичними положеннями мар-ксістской політичної економії і тим, що встановилася форма власності, що об'єднує численні підприємства, галузі, регіони в єдиний, цілісний організм, робить узгоджене госпо-ствование в масштабі всієї країни об'єктивної необхідністю, здійснювало централізоване державне управління еконо-Мікою.
При цьому держава застосовувало різноманітні методи і середовищ-ства, комплекс яких вважався господарським механізмом. Серед них виділялися:
- розробка і затвердження державних планів економічного-ського і соціального розвитку країни у вигляді: довгострокових (до 20 років); перспективних (на 5 років) і поточних (на 1 рік);
- затвердження звітів про їх виконання;
- розробка єдиного державного бюджету країни і утвер-ганізацій звіту про його виконання;
- керівництво єдиною кредитно-грошовою системою;
- встановлення податків і доходів, що у дер-ний бюджет;
- визначення політики в галузі цін і оплати праці;
- контроль за роботою галузевих органів народного господарства по керівництву об'єднаннями та підприємствами;
- визначення основних напрямів науково-технічного про-гресу і загальних заходів щодо раціонального використання та ох-рані природних ресурсів і т.д.
Довгострокові плани розроблялися на кілька п'ятиліть. Першим планом такого роду був план ГОЕЛРО. Його вважали цілої щаблем у розвитку економічної теорії та практики.
Надалі довгострокові плани складалися у вигляді розрахунків перспектив розвитку окремих галузей, районів, служили основою при розробці п'ятирічних планів.
Останнім довгостроковим планом був план економічного і соціального розвитку Радянського Союзу на період до 2000 року. Він був складений на основі цільових комплексних програм, якими б-ли продовольча, енергетична програми, програми підйомі ма машинобудування, хімізації народного господарства, розвитку вироб-ництва товарів народного споживання і сфери послуг.
Перспективні п'ятирічні плани складалися на п'ять років і яв-лялісь основною формою планування на всіх рівнях, охоплювали плани розвитку підприємств (об'єднань, комбінатів), галузей народного господарства, весь народногосподарський комплекс країни. За 1928-1990 рр.. складалися і виконувалися 12 п'ятирічних планів, по-следний з яких - за 1986-1990 рр..
Застосування методів і засобів, тобто господарського механізму, характерного для командної економіки, забезпечувало виконання прийнятих планів. У результаті в Радянському Союзі був створений мощ-ний економічний потенціал, вирішено багато соціальні питання. Для таких висновків були серйозні підстави.
Зруйнована двома війнами (перша світова і громадянська з 1914 по 1920 рр..) Економіка Росії була відновлена за 6 років. У 1926 р. обсяг виробництва досяг рівня 1913
У наступні роки економіка країни розвивалася впевнено, високими темпами, не рахуючи роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр..) Та повоєнної відбудови. Так, до 1970-х років середньорічні темпи виробництва валового суспільного продукту (ВОВ), національного доходу (НД), промислової продукції, про-дуктивності праці були досить високими і перевищували 7%.
По виробництву валового національного продукту (ВНП), НД, промислової продукції Радянський Союз вийшов на друге місце, після США. Виробництво НД становило 67% до рівня США, промислової продукції - 80%, вугілля - 90%, нафти - 144%, стали 199% і т. д.
Поряд з досягнутими безперечними позитивними результа-тами в економічному і соціальному розвитку країни, особливо начи-ная з Х п'ятирічки (1976-1980 рр..), посилилися несприятливі тен-денця в економіці, виникло чимало труднощів.
Одне з них - падіння з п'ятиліття у п'ятиріччя темпів зростання економіки, продуктивності праці, життєвого рівня населення (див. табл. 10.1).
Таблиця 10.1
Зростання національного доходу, продуктивності праці
і реальних доходів за 1966-1985 рр..
Дані таблиці показують неухильне падіння темпів зростання як виробництва, так і життєвого рівня населення. І в країні при-нітрохи заходи з подолання такої динаміки. Здійснювалися аналіз ситуації, що склалася, уточнення поточних і довгострокових цілей, шляхів їх досягнення, застосування нових форм організації виробництва і його стимулювання. Але все це робилося в рамках ко-мандного системи.
XXVII з'їзд КПРС (березень, 1986 р.) прийняв постанову «Про ус-корінних соціально-економічного розвитку країни». Як йдеться в документі, це завдання може бути виконана на основі перебудови методів управління суспільними процесами, господарського ме-ханизма, мислення і настрої людей в дусі розуміння мети при-ренію соціально-економічного розвитку країни та активної боротьби за нього.
Однак, незважаючи на вжиті заходи, процес погіршення економічної ситуації йшов не тільки по наростаючій, але і роз-рялся. Поступово він охопив фінансову сферу, сферу грошового обігу, доходи і витрати населення, споживчий ринок. Так, дефіцит державного бюджету в 1989 р. склав 91800000000 руб., Що дорівнює приблизно 10% ВНП проти 3-4% в нормально розвивається ринкової економіки.
У цих умовах для фінансування витрат бюджету, тобто для покриття його дефіциту, держава стала на шлях залучення коштів з ресурсів Держбанку СРСР. Це викликало наростання дер-жавного внутрішнього боргу. Так, в 1985 р. він склав 141 600 000 000 руб., А в 1988 р. - 311 800 000 000 руб., В 1989 р. - 398 200 000 000 руб. Емісія готівки в 1989 р. досягла 18 млрд руб. в порівнянні з 4 млрд руб. в 1985 р. Рубль почав різко знецінюватися і поступово перестав виконувати функцію засобу обігу.
Не менш руйнівну роль відігравало і наростаюче расхожде-ня між грошовими доходами та витратами населення. Результатом цього є швидке зростання незадоволеного попиту населення (дефіцит) і диспропорції, що складаються на споживчому ринку. При цьому значна частина грошових доходів накопичувалася на руках у населення, замість того, щоб використовуватися для оплати товарів і послуг. Такий високий ріст грошових доходів населення, не підкріплений приростом товарів і послуг, - головна причина нездійснені-лансірованності ринку і зростаючої інфляції. З оцінки ситуації випливало, що економіка країни ближче підходить до тієї межі, за кото-рій потрібно буде говорити вже не про економічну кризу, а про ката-строфі.
У цих умовах стало абсолютно очевидним, що для подолавши-ня кризи необхідний перехід до ринку, створення відповідних йому структур, включаючи різноманіття видів і форм власності, ор-нізацію підприємництва, реорганізацію фінансової систе-ми, кредитної справи, запровадження відповідної ринку системи подат-гов і т.д. Розпад СРСР і утворення суверенних держав прискорили його перехід до ринку, ефективність якого доведена світовим досвідом-те. Так була розроблена і «Програма щодо стабілізації економіки і переходу до ринкових відносин», про що йшлося вище.
Інформація, релевантна " 10.1. ОБ'ЄКТИВНА НЕОБХІДНІСТЬ ПЕРЕТВОРЕННЯ командно-адміністративної економіки "
- 9.4. Сучасний етап розвитку світового господарства
об'єктивних причин. Економічні кризи 1980-1982 рр.. і 1992-1993 рр.. були більш глибокими і тривалими, ніж всі інші циклічні кризи повоєнної економіки. При цьому вони перепливли-талісь зі світовими галузевими, насамперед сировинними і енерге-тичними, і структурними кризами. Серед факторів, що викликають розбалансованість економіки, можна відзначити новий виток науково-го - § 2. Предмет економічної теорії та його відмінність від предмета економіці і політичній економії
об'єктивними, тобто не залежать від волі й свідомості людей. Економікс, розглядаючи в межах предмета свого дослідження економічні закони, акцентує увагу на їх імовірнісний характер. Повний розбіжність існує між політичною економією та економіці при визначенні самих законів. Так, політична економія розглядає закони вартості, попиту та пропозиції, грошового - § 24. Сутність ринкової, соціально-ринкової та змішаної економіки
об'єктивного ходу економічного розвитку людства, займати антигуманні, регресивні позиції як у теорії, так і на практиці. Критерії класифікації економічних систем. Як бачимо, при класифікації основних типів сучасних економічних систем використовуються різні критерії. Визначальним є власність, насамперед, на засоби виробництва. Пріоритет даного критерію - 2.5. ЗМІСТ КАТЕГОРІЙ «СТРУКТУРА ВИРОБНИЦТВА» І «ВИРОБНИЧІ ПРОПОРЦІЇ». МЕТОДИ ОЦІНКИ структурних зрушень в економіці
об'єктивних економічних законів. Їх встановлення, підтримання та зміна роблять значний вплив на ефективність функціонування господарського механізму і залежать від соціально-економічних умов, рівня розвит-ку продуктивних сил, темпів і масштабів розвитку науково-технічного прогресу. Економічні взаємозв'язки, виражені у певних кількісних пропорціях, - Питання для самоперевірки
об'єктивно виникають перехідні стани в розвитку гро-ва? 2. Що таке перехідна економіка і за якими критеріями різняться типи перехідної економіки? 3. Які сутність, причини та етапи розвитку кризи адміністративно-командної системи в Радянському Союзі? 4. Чому на зміну адміністративно-командної системи повинна прийти саме ринкова система? 5. Які економічні і - § 4. ПЕРЕТВОРЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ
об'єктивних і суб'єктивних причин. Оскільки в плановому порядку підтримувалася дефіцитна економіка, а нормально необхідні для відтворення резерви (вільні виробничі потужності, сировина, фінансові кошти) завжди були відсутні, то народногосподарський план являв собою якусь подобу не раз перекроєного "охрімової свити". Його остаточне доведення і виправлення проводилися в - 4.6. Додаткова інформація
об'єктивні права власності на об'єкт нерухомості. Соціальна норма площі житла - розмір площі житла, що припадає на одну людину, в межах якого здійснюється надання компенсацій (субсидій) з оплати житла і комунальних послуг. Еквівалентна мінімального розміру надання житлових приміщень, що встановлюється органами державної влади залежно від - 7.4. Особливості економічного розвитку Росії наприкінці XIX - початку XX вв.
Об'єктивно назріло загальний структурний криза феодально-кріпосницької системи. Кріпосне право тормо-зіло розвиток товарно-грошових відносин, особливо торгового зем-леделія. До того ж суспільство характеризувалося вкрай низьким освітньої рівнем (22% у віці старше 9-22 років, тоді як в розвинутих європейських державах цей показник був більше 85%). Це позначалося на повільному - § 8. Рушійні сили і фактори економічного прогресу
об'єктивні фактори виробництва самі по собі не є капіталом. Вони перетворюються на нього лише тоді, коли служать засобом отримання прибутку, матеріальним носієм певної суспільної форми, певного виробничого відношення. Так, засоби виробництва - це матеріальний носій постійного капіталу, і перетворюються на нього тому, що від них відчужені наймані робітники. - Виробничі відносини
об'єктивно складаються відносини, взаємозв'язки між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання життєвих благ. «У виробництві люди вступають у відносини не тільки до природи. Щоб виробляти, люди вступають у певні зв'язки і стосунки, і тільки в рамках цих суспільних зв'язків і відносин існує їхнє ставлення до природи, має місце виробництво »'. Думка