Головна
ГоловнаЕкономікаЗагальні роботи → 
« Попередня Наступна »
Т.С. Новашіна, В.І. Карпунін, В.А. Волнін. Фінансовий менеджмент, 2005 - перейти до змісту підручника

1. Формування необхідного рівня інтенсивності відновлення окремих груп необоротних активів організації.

Інтенсивність відновлення операційних необоротних активів визначається двома основними факторами - їх фізичним і моральним зносом. У процесі цих видів зносу необоротні активи поступово втрачають свої початкові функціональні властивості та їх подальше використання в операційному процесі організації стає або технічно неможливим, або економічно недоцільним. Функціональні властивості окремих видів необоротних активів, загублені у зв'язку з фізичним зносом, деякою мірою підлягають відновленню шляхом їх ремонту. Якщо ж відносна втрата цих властивостей (що виявляється в нездатності випускати продукцію з тією ж продуктивністю або сучасного рівня якості) пов'язана з моральним зносом, то за економічними критеріями відповідні види позаоборотних активів потребують заміни більш сучасними їх аналогами. Швидкість втрати позаоборотними активами своїх початкових функціональних властивостей під впливом фізичного і морального зносу, а відповідно і рівень інтенсивності їх оновлення, в чому визначаються індивідуальними умовами їх використання в процесі операційної діяльності організації. У відповідності з цими умовами індивідуалізуються (у певних межах) і норми амортизації різних видів операційних необоротних активів. Ця індивідуалізація норм амортизації, що визначає рівень інтенсивності відновлення окремих груп операційних необоротних активів, характеризує амортизаційну політику організації. Амортизаційна політика - складова частина загальної політики управління позаоборотних активів, що полягає в індивідуалізації рівня інтенсивності оновлення необоротних активів у відповідності зі специфікою їх експлуатації в процесі операційної діяльності. Амортизаційна політика організації в значній мірі відображає амортизаційну політику держави. Вона базується на встановлених державою принципах, методах і нормах амортизаційних відрахувань. Разом з тим, кожна організація має можливість вибудовувати свою амортизаційну політику, враховуючи конкретні фактори, що визначають її параметри. У процесі формування амортизаційної політики, що визначає рівень інтенсивності відновлення окремих груп операційних необоротних активів, враховуються такі основні фактори: - обсяг використовуваних операційних основних засобів і нематеріальних активів. Вплив амортизаційної політики на інтенсивність відновлення операційних позаоборотних активів і на кінцеві фінансові результати діяльності організації зростає пропорційно збільшенню обсягу власних основних засобів і нематеріальних активів; - методи відображення в обліку реальної вартості використовуваних основних засобів і нематеріальних активів. Здійснювана переоцінка цих видів операційних активів організації носить в сучасних умовах періодичний характер і не повною мірою відображає зростання цін на них. У зв'язку з цим, амортизаційні відрахування не характеризують повною мірою фактичний знос цих активів і втрачають своє реноваційного значення.
Заниження розміру реального зносу операційних необоротних активів призводить не тільки до зменшення швидкості їх відновлення, але і до формування фіктивної прибутку організації, а відповідно вилученню у нього додаткових фінансових коштів у вигляді сплачуваного податку на прибуток; - реальний термін використання організацією активів, що амортизуються. Встановлений у процесі розробки норм амортизації середній термін використання окремих видів основних засобів носить знеособлений характер і повинен конкретизуватися в кожній організації з урахуванням особливостей їх використання в операційній діяльності. Це відноситься і до використовуваних в операційному процесі окремими видами нематеріальних активів, термін служби яких організація встановлює самостійно (але не більше 10 років); - дозволені законодавством методи амортизації. Зарубіжний досвід свідчить про велику кількість дозволених до використання методів амортизації необоротних активів, що дозволяє організаціям формувати альтернативні варіанти амортизаційної політики в широкому діапазоні. Наше російське законодавство істотно обмежує використовувані методи амортизації; - склад і структура використовуваних основних засобів. Методи амортизації, дозволені до використання в нашій країні, диференціюються в розрізі рухомої і нерухомої (активної і пасивної) частин операційних основних засобів. Цю ж диференціацію визначають і встановлені норми амортизаційних відрахувань; - темпи інфляції. В умовах високої інфляції постійно занижуються база нарахування амортизації, а відповідно і розміри амортизаційних відрахувань. Крім того, інфляція робить негативний вплив на реальну вартість накопичених коштів амортизаційного фонду, що негативно позначається на фінансових можливостях збільшення швидкості відновлення операційних необоротних активів; - інвестиційна активність організації. Вибір методів амортизації значною мірою визначається рівнем поточної потреби в інвестиційних ресурсах, готовністю організації до реалізації окремих інвестиційних проектів, що забезпечують оновлення операційних необоротних активів. Облік перерахованих факторів дозволяє організації вибрати відповідні методи амортизації окремих груп операційних необоротних активів, найбільшою мірою відображають специфіку їх використання в операційному процесі. У сучасній вітчизняній практиці розрізняють два основних методи амортизації необоротних активів: - метод прямолінійної (лінійної) амортизації - заснований на прямолінійно пропорційному способі нарахування зносу активів, що амортизуються (основних засобів, нематеріальних активів), при якому норма амортизації для кожного року визначається за наступною формулою:


, де На - річна норма амортизації,%; ПІ - передбачуваний (або нормативно встановлений) період використання активу в роках. У практиці управління капіталом в нашій країні цей метод амортизації необоротних активів є основним.
- прискорена амортизація - дозволяє скорочувати період амортизації активів за рахунок використання підвищених норм амортизації. Чинним законодавством прискорена амортизація дозволена тільки за активної частини виробничих основних засобів (машин, механізмів, обладнання, що використовуються у виробничому процесі). Рішення про використання методу прискореної амортизації активної частини виробничих основних засобів організація приймає самостійно. Слід зазначити, що в реальній практиці метод прискореної амортизації може бути використаний і в процесі списання вартості нематеріальних активів. Така можливість визначається тим, що термін корисного використання цих активів (а відповідно і розмір норм амортизації) організація встановлює самостійно. Застосування методу прискореної амортизації дає безсумнівний ефект і повинно набути широкого поширення при формуванні амортизаційної політики організації. По-перше, прискорена амортизація сприяє прискоренню інноваційного процесу організації, оскільки дозволяє швидше оновлювати парк машин і механізмів, різних видів нематеріальних активів. По-друге, прискорена амортизація дозволяє суттєво прискорювати процес формування власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, тобто сприяє зростанню поворотного чистого грошового потоку в майбутніх періодах. По-третє, прискорена амортизація дозволяє знизити суму податку на прибуток, що сплачується організацією, тому що скорочує розмір балансового прибутку (тобто в певній мірі зменшує ту фіктивну частину прибутку, яка часто формується через занижену оцінки вартості основних засобів). По-четверте, прискорена амортизація активів є одним з ефективних способів протидії негативному впливу інфляції на реальну вартість накапливаемого амортизаційного фонду. Серед методів нарахування амортизації, що застосовуються в зарубіжній практиці, слід зазначити: - метод «знижується залишку» - заснований на використанні норм амортизації (або подвоєних норм амортизації) по відношенню не до первісної, а до залишкової вартості активів; - метод «суми років» - заснований на максимізації норм амортизаційних відрахувань в перший рік використання активів з подальшим їх зниженням і мінімізацією в останній рік; - метод «одиниць виробництва» - заснований на розрахунку суми зносу окремих видів основних фондів у розрахунку на одиницю продукції і його множенні на обсяг випуску продукції в окремих періодах. У цьому випадку амортизаційні відрахування з категорії постійних витрат переходять у категорію витрат змінних; - метод «лінійної дігрессівние амортизації» - заснований на продовженні загального періоду амортизації. При цьому методі сума амортизаційних відрахувань щорічно зменшується на постійну величину, звану «різницею». З урахуванням обраного методу амортизації організація формує систему норм амортизації окремих груп операційних необоротних активів, що характеризують необхідний рівень інтенсивності їх оновлення.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 1. Формування необхідного рівня інтенсивності відновлення окремих груп необоротних активів організації. "
  1. 4. Визначення вартості відновлення окремих груп операційних необоротних активів у розрізі різних його форм.
    Відновлення операційних необоротних активів диференціюються в розрізі окремих форм цього оновлення. - Вартість відновлення операційних необоротних активів, здійснюваного шляхом поточного або капітального ремонту, визначається на основі розробки планового бюджету (кошторису витрат) їх проведення. При підрядному способі здійснення ремонтних робіт основу розробки планового його бюджету
  2. 61. Майнового стану ПІДПРИЄМСТВА
    окремих видів майна на збільшення або зниження вартості всього майна, тобто проводиться «горизонтальний аналіз» майна. Слід мати на увазі, що при горизонтальному аналізі на зміну показників впливають результати переоцінки майна і інфляція. Більш високий темп приросту оборотних (мобільних) коштів порівняно з позаоборотних визначає тенденцію до прискорення оборотності
  3. Питання 67. Показники рентабельності підприємств і організацій
    формування активів загальна: {foto205} Даний показник характеризує ефективність використання всіх засобів підприємства, незалежно від джерел їх формування; 4) рентабельність (збитковість) джерел формування активів (за групами: власні і позикові) чистий: {foto206} Даний показник характеризує ефективність використання коштів підприємства в залежності від джерел
  4. Тема 7. Управління активами організації
    необхідного обсягу та структури активів; - забезпечення необхідної рентабельності активів. Як бачимо, завдання управління активами досить різноманітні і розрізняються як за ступенем складності, так і за важливістю конкретного завдання в конкретний момент функціонування організації. У контексті даної навчальної теми ми зупинимося на процедурах рішення тільки деяких з них в рамках прийнятої класифікації
  5. Необоротні активи
    позаоборотних активів відносять абстрактні кошти, поточні вилучення обігових коштів, основні кошти, передані філіям та підрозділам
  6. ГЛАВА Активи
    окремі категорії: «поточні» і «всі інші». Поточні активи складаються з грошових коштів та їх еквівалентів, короткострокових інвестицій, чистої дебіторської заборгованості, товарно-матеріальних запасів і безлічі інших статей. Ці активи можуть бути (або будуть) переведені в готівку в дуже короткі терміни (зазвичай протягом року). Як правило, поточні активи перераховуються у балансовому звіті в порядку
  7. 53. АНАЛІЗ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ активів і пасивів балансу
    формуватиметься за рахунок власного, а наполовину - за рахунок позикового капіталу, оскільки при цьому забезпечується гарантія погашення позикових коштів. Залежно від джерел формування загальну суму поточних активів (оборотного капіталу) прийнято ділити на дві частини: змінну, яка створена за рахунок короткострокових зобов'язань підприємства; постійний мінімум поточних активів (запасів і витрат),
  8. 1.1. Мета і завдання фінансового менеджменту
    формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів організації. Мета фінансового менеджменту - забезпечення сталого розвитку та капіталізації (зростання ринкової вартості) організації. Ця мета нерозривно пов'язана з основною метою управління організацією в цілому і реалізується з нею в єдиних процедурах. Основні завдання, які покликаний вирішувати фінансовий менеджмент: Завдання фінансового
  9. 13.3.1 Аналіз активів організації та оцінка ефективності їх використання.
    Необхідно з'ясувати причини виявлених змін. Збільшення оборотних активів може відбуватися за рахунок чистого прибутку, спрямованої на поповнення власних обігових коштів; короткострокових кредитів і кредиторської заборгованості та ін На зменшення оборотних активів можуть вплинути: - зростання капітальних вкладень за рахунок чистого прибутку, отже, менше організація спрямовує на поповнення
  10. 12.4. Угруповання статей в бухгалтерському балансі і їх зміст
    необхідність коригування валюти балансу при його аналізі. Правильніше, на наш погляд, надходять в Білорусі, відображаючи збитки в першому розділі пасиву балансу. Розділи пасиву балансу РФ незначно відрізняються за змістом і структурою від аналогічних розділів балансу РБ. Різниця полягає тільки в тому, що в РФ довгострокові фінансові зобов'язання розбиваються на групи по терміновості їх
  11. 8.2. Управління оборотними коштами в сучасних умовах.
    Формування з метою підвищення ефективності використання. Основні завдання управління оборотними засобами: 1. оптимізація обсягу і структури оборотних активів; 2. прискорення оборотності оборотних коштів; 3. аналіз стану та ефективності використання оборотних коштів; 4. оперативний облік і аналіз боргових зобов'язань; 5. нормування і планування оборотних коштів;
© 2014-2020  epi.cc.ua