| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
8.2. Управління оборотними коштами в сучасних умовах. |
||
|
Управління оборотними коштами полягає у впливі на їх обсяг і структуру і на джерела формування з метою підвищення ефективності використання. Основні завдання управління оборотними засобами: 1. оптимізація обсягу і структури оборотних активів; 2. прискорення оборотності оборотних коштів; 3. аналіз стану та ефективності використання оборотних коштів; 4. оперативний облік і аналіз боргових зобов'язань; 5. нормування і планування оборотних коштів; 6. планування руху грошових коштів у взаємозв'язку з товарними запасами і станом заборгованості. Система управління оборотним капіталом складається з керуючої та керованої підсистемою, які відповідно представлені суб'єктами та об'єктами управління. До об'єктів управління відносяться активи, що є об'єктом авансування оборотних коштів, джерела їх формування, а також економічні відносини, що виникають в процесі кругообігу оборотних коштів. Суб'єкти управління - служби та органи управління, які використовують специфічні методи цілеспрямованого впливу на оборотних кошти. У процесі управління оборотними коштами здійснюється вплив на їх величину і джерела формування, суму витрат з утримання запасів і залученню ресурсів, необхідних для забезпечення процесу та реалізації товарів. Безпосередній вплив на ефективність діяльності організації, надають забезпеченість оборотними засобами, тривалість їх обороту і витрати, що виникають у процесі їх функціонування. Непрямий вплив на ефективність діяльності роблять зміни в структурі оборотних коштів і джерела їх формування. Основними елементами механізму управління оборотними коштами є: 1. Створення інформаційної бази для прийняття управлінських рішень, пов'язаних з комерційними угодами по закупівлі товарів; 2. Аналіз стану і структури оборотних коштів в порівнянні з динамікою товарообігу та оцінка ефективності використання оборотних коштів; 3. Оптимізація обсягу оборотних коштів (за допомогою нормування періоду їх обороту та суми); 4. Оптимізація структури оборотних коштів з урахуванням ліквідності окремих їх видів; 5. Обгрунтування загальної потреби в оборотних коштах і визначення додаткових джерел фінансування оборотних активів або виявлення надлишку 6. Забезпечення своєчасного використання тимчасово вільного залишку грошових коштів для формування ефективного портфеля короткострокових фінансових вкладень; 7. Забезпечення мінімізації втрат оборотних коштів у процесі його використання Оборотні кошти схильні до ризику втрат: грошові кошти - ризику інфляційних втрат; короткострокові фінансові вкладення - до ризику втрати частини доходу у зв'язку з несприятливою кон'юнктурою фінансового ринку, а також ризику втрат від інфляції; дебіторська заборгованість - до ризику неповернення або несвоєчасного повернення, а також інфляційного; запаси товарно-матеріальних цінностей - втрат від природних втрат і т. 8. Оптимізація структури джерел фінансування оборотних коштів Визначення оптимального співвідношення джерел фінансування оборотних коштів має важливе практичне значення для кожного суб'єкта. Єдиної точки зору з цього питання серед економістів не існує. 1. Якщо підтримувати власні оборотні кошти в мінімальних межах на конкретну дату, то може завжди виникнути нестача коштів, що негативно відіб'ється на результатах діяльності. 2.Якщо підтримувати середню величину власних оборотних коштів, то в силу характеру середніх величин можуть виникнути ті чи інші негативні явища. 3. При формуванні оборотних коштів повністю за рахунок кредиту: - організація стає фінансово залежною від кредитора; - кредит стає джерелом формування обігових коштів. 4. Якщо формувати оборотні кошти за рахунок власних і позикових джерел виникає необхідність власними джерелами покривати встановлений мінімум, необхідний для поточної діяльності, а понад цього мінімуму - за рахунок кредиту. На думку прихильників цієї теорії, забезпечується нормальна фінансова база оперативно-господарської самостійності. Однак слід пам'ятати, що позикові джерела не можуть виконувати функції власних, так і власні джерела не можуть замінити позикові кошти в обороті. Основне призначення кредиту - бути тимчасовим джерелом формування обігових коштів. Формування оборотних коштів має відбуватися як за рахунок власних, так і позикових джерел, за умови, що залучені позикові кошти повинні забезпечувати високу ефективність. Вибір моделі управління оборотними коштами зумовлений господарської ідеологією організації з позиції прийнятного співвідношення рівня прибутковості і ризику фінансової діяльності. Суть будь-якої моделі управління полягає у визначенні достатнього рівня і раціональної структури оборотних активів (коштів) з урахуванням необхідної потреби в оборотних коштах. Розрізняють такі моделі управління оборотними коштами 1. Ідеальна (на практиці зустрічається вкрай рідко) означає, що поточні активи за величиною збігаються з поточними зобов'язаннями, тобто чистий оборотний капітал дорівнює нулю, а довгострокові пасиви відповідають рівню необоротних активів. Дана модель ризикована з точки зору ліквідності, тому що в екстремальній ситуації, коли необхідно буде розрахуватися з більшістю кредиторів) організація змушена буде продати частину основних засобів для покриття поточної кредиторської заборгованості. 2. Агресивна характеризується тим, що частка оборотних коштів вищий частки основних, а для поточних активів характерний тривалий період оборотності. Організація має великі запаси товарів, сировини, матеріалів, готової продукції, дебіторську заборгованість. 3. Консервативна. Характеризується низькою питомою вагою поточних активів у складі активів організації, невеликим періодом їх оборотності, а також повною відсутністю короткострокової кредиторської заборгованості в складі пасивів. Вся потреба в оборотних коштах покривається за рахунок довгострокових пасивів. Ця модель прийнятна за умови глибокого опрацювання обсягів продажів, чіткої організації взаєморозрахунків, налагоджених зв'язків з постачальниками сировини і матеріалів. Вона сприяє зростанню рентабельності активів. При цьому не виключаються елементи ризику у випадку виникнення непередбачених ситуацій в розрахунках або при реалізації товарів. 4. Помірна (компромісна) - являє собою компроміс між агресивною і консервативної моделями. У цьому випадку всі параметри (рентабельність, оборотність, ліквідність) є усередненими. Модель передбачає, що поточні активи становлять половину всіх активів організації. Необоротні активи, постійна частина оборотного капіталу і майже половина змінної частини оборотних активів покриваються довгостроковими пасивами. Чистий оборотний капітал дорівнює за величиною сумі постійної частини оборотного капіталу і половині його змінної частини. Дана модель найбільш реальна, тому забезпечує середню для реальних господарських умов співвідношення між рівнем ризику і рівнем ефективності використання фінансових ресурсів. Кожну модель управління оборотними коштами відображає коефіцієнт чистих оборотних активів (власного оборотних коштах). Мінімальне його значення характеризує застосування політики агресивного типу, а високе високе значення (що прагне до одиниці) - політики консервативного типу. Політика управління оборотними коштами отримує своє відображення в системі розроблених в організації нормативів, що забезпечують її нормальну фінансово-господарську діяльність, збалансованість товарних і грошових потоків. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 8.2. Управління оборотними коштами в сучасних умовах. " |
||
|
||