Головна
ГоловнаЕкономікаПідприємництво. Бізнес → 
« Попередня Наступна »
Р.П. Валевич, Г.А. Давидова. Економіка організації торгівлі, 2008 - перейти до змісту підручника

8.2. Управління оборотними коштами в сучасних умовах.


Управління оборотними коштами полягає у впливі на їх обсяг і структуру і на джерела формування з метою підвищення ефективності використання.
Основні завдання управління оборотними засобами:
1. оптимізація обсягу і структури оборотних активів;
2. прискорення оборотності оборотних коштів;
3. аналіз стану та ефективності використання оборотних коштів;
4. оперативний облік і аналіз боргових зобов'язань;
5. нормування і планування оборотних коштів;
6. планування руху грошових коштів у взаємозв'язку з товарними запасами і станом заборгованості.
Система управління оборотним капіталом складається з керуючої та керованої підсистемою, які відповідно представлені суб'єктами та об'єктами управління.
До об'єктів управління відносяться активи, що є об'єктом авансування оборотних коштів, джерела їх формування, а також економічні відносини, що виникають в процесі кругообігу оборотних коштів.
Суб'єкти управління - служби та органи управління, які використовують специфічні методи цілеспрямованого впливу на оборотних кошти.
У процесі управління оборотними коштами здійснюється вплив на їх величину і джерела формування, суму витрат з утримання запасів і залученню ресурсів, необхідних для забезпечення процесу та реалізації товарів.
Безпосередній вплив на ефективність діяльності організації, надають забезпеченість оборотними засобами, тривалість їх обороту і витрати, що виникають у процесі їх функціонування.
Непрямий вплив на ефективність діяльності роблять зміни в структурі оборотних коштів і джерела їх формування.
Основними елементами механізму управління оборотними коштами є:
1. Створення інформаційної бази для прийняття управлінських рішень, пов'язаних з комерційними угодами по закупівлі товарів;
2. Аналіз стану і структури оборотних коштів в порівнянні з динамікою товарообігу та оцінка ефективності використання оборотних коштів;
3. Оптимізація обсягу оборотних коштів (за допомогою нормування періоду їх обороту та суми);
4. Оптимізація структури оборотних коштів з урахуванням ліквідності окремих їх видів;
5. Обгрунтування загальної потреби в оборотних коштах і визначення додаткових джерел фінансування оборотних активів або виявлення надлишку
6. Забезпечення своєчасного використання тимчасово вільного залишку грошових коштів для формування ефективного портфеля короткострокових фінансових вкладень;
7. Забезпечення мінімізації втрат оборотних коштів у процесі його використання
Оборотні кошти схильні до ризику втрат: грошові кошти - ризику інфляційних втрат; короткострокові фінансові вкладення - до ризику втрати частини доходу у зв'язку з несприятливою кон'юнктурою фінансового ринку, а також ризику втрат від інфляції; дебіторська заборгованість - до ризику неповернення або несвоєчасного повернення, а також інфляційного; запаси товарно-матеріальних цінностей - втрат від природних втрат і т.
д.
8. Оптимізація структури джерел фінансування оборотних коштів
Визначення оптимального співвідношення джерел фінансування оборотних коштів має важливе практичне значення для кожного суб'єкта.
Єдиної точки зору з цього питання серед економістів не існує.
1. Якщо підтримувати власні оборотні кошти в мінімальних межах на конкретну дату, то може завжди виникнути нестача коштів, що негативно відіб'ється на результатах діяльності.
2.Якщо підтримувати середню величину власних оборотних коштів, то
в силу характеру середніх величин можуть виникнути ті чи інші негативні явища.
3. При формуванні оборотних коштів повністю за рахунок кредиту:
- організація стає фінансово залежною від кредитора;
- кредит стає джерелом формування обігових коштів.
4. Якщо формувати оборотні кошти за рахунок власних і позикових джерел виникає необхідність власними джерелами покривати встановлений мінімум, необхідний для поточної діяльності, а понад цього мінімуму - за рахунок кредиту. На думку прихильників цієї теорії, забезпечується нормальна фінансова база оперативно-господарської самостійності. Однак слід пам'ятати, що позикові джерела не можуть виконувати функції власних, так і власні джерела не можуть замінити позикові кошти в обороті. Основне призначення кредиту - бути тимчасовим джерелом формування обігових коштів.
Формування оборотних коштів має відбуватися як за рахунок власних, так і позикових джерел, за умови, що залучені позикові кошти повинні забезпечувати високу ефективність.
Вибір моделі управління оборотними коштами зумовлений господарської ідеологією організації з позиції прийнятного співвідношення рівня прибутковості і ризику фінансової діяльності.
Суть будь-якої моделі управління полягає у визначенні достатнього рівня і раціональної структури оборотних активів (коштів) з урахуванням необхідної потреби в оборотних коштах.
Розрізняють такі моделі управління оборотними коштами
1. Ідеальна (на практиці зустрічається вкрай рідко) означає, що поточні активи за величиною збігаються з поточними зобов'язаннями, тобто чистий оборотний капітал дорівнює нулю, а довгострокові пасиви відповідають рівню необоротних активів. Дана модель ризикована з точки зору ліквідності, тому що в екстремальній ситуації, коли необхідно буде розрахуватися з більшістю кредиторів) організація змушена буде продати частину основних засобів для покриття поточної кредиторської заборгованості.
2. Агресивна характеризується тим, що частка оборотних коштів вищий частки основних, а для поточних активів характерний тривалий період оборотності. Організація має великі запаси товарів, сировини, матеріалів, готової продукції, дебіторську заборгованість.
При цьому за рахунок власних коштів і довгострокових пасивів повністю фінансують необоротні активи і деякої частини (не більше половини) постійної частини оборотних коштів, тобто той мінімум, який необхідний для здійснення господарської діяльності. При використанні агресивної моделі виникають проблеми в забезпеченні поточної платоспроможності та фінансової стійкості організації, оскільки в реальному житті обмежитися лише мінімумом поточних активів неможливо. Разом з тим ця модель дозволяє здійснювати операційну діяльність з мінімальною потребою у власних коштах, і забезпечувати за інших рівних умов найбільш високий рівень рентабельності.
3. Консервативна. Характеризується низькою питомою вагою поточних активів у складі активів організації, невеликим періодом їх оборотності, а також повною відсутністю короткострокової кредиторської заборгованості в складі пасивів. Вся потреба в оборотних коштах покривається за рахунок довгострокових пасивів. Ця модель прийнятна за умови глибокого опрацювання обсягів продажів, чіткої організації взаєморозрахунків, налагоджених зв'язків з постачальниками сировини і матеріалів. Вона сприяє зростанню рентабельності активів. При цьому не виключаються елементи ризику у випадку виникнення непередбачених ситуацій в розрахунках або при реалізації товарів.
4. Помірна (компромісна) - являє собою компроміс між агресивною і консервативної моделями. У цьому випадку всі параметри (рентабельність, оборотність, ліквідність) є усередненими. Модель передбачає, що поточні активи становлять половину всіх активів організації. Необоротні активи, постійна частина оборотного капіталу і майже половина змінної частини оборотних активів покриваються довгостроковими пасивами. Чистий оборотний капітал дорівнює за величиною сумі постійної частини оборотного капіталу і половині його змінної частини. Дана модель найбільш реальна, тому забезпечує середню для реальних господарських умов співвідношення між рівнем ризику і рівнем ефективності використання фінансових ресурсів.
Кожну модель управління оборотними коштами відображає коефіцієнт чистих оборотних активів (власного оборотних коштах). Мінімальне його значення характеризує застосування політики агресивного типу, а високе високе значення (що прагне до одиниці) - політики консервативного типу.
Політика управління оборотними коштами отримує своє відображення в системі розроблених в організації нормативів, що забезпечують її нормальну фінансово-господарську діяльність, збалансованість товарних і грошових потоків.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 8.2. Управління оборотними коштами в сучасних умовах. "
  1. 9.5 Нормування оборотних коштів
    управління підприємством у цілому. Особливо актуальна ця проблема для середніх і великих
  2. 9.3 Показники рівня використання оборотних коштів
    управління оборотними коштами на підприємстві з метою їх мінімізації; вирішення проблеми зниження матеріаломісткості продукції; способу постачання та збуту продукції; структури оборотних коштів і
  3. 3. Оборотний капітал
    оборотному капіталу, якщо мати на увазі його економічне визначення, відносять сировину, паливо, енергію, матеріали, напівфабрикати, незавершене виробництво, запаси готової продукції, товари для перепродажу. Якщо брати бухгалтерське визначення оборотного капіталу, то до перерахованого слід додати кошти в розрахунках з постачальниками і покупцями, грошові кошти в касі підприємства та
  4. Аналіз оборотного капіталу
    оборотного капіталу застосовують та інші показники (коефіцієнти), у тому числі: - оборотності оборотного капіталу (оборотних коштів) {foto90}, (17.8) де Об-коефіцієнт оборотності оборотного капіталу (оборотних коштів), раз; Qр - обсяг реалізованої продукції; Коб - середньорічна вартість оборотного капіталу (оборотних коштів). Хоча цей показник сильно коливається в
  5. Економічна сутність основних і оборотних коштів
    оборотні кошти. Майновий стан об'єкта охорони здоров'я може бути охарактеризоване сумою оборотного і основного капіталів. Оборотний капітал медичного закладу включає грошові кошти, цінні папери, що належать даному медичному закладу, запаси сировини і матеріалів і дебіторську заборгованість. Сума основного капіталу об'єкта охорони здоров'я включає
  6. Питання 44. Показники статистики матеріальних оборотних коштів
    оборотних коштів у підприємства: {foto134} Для характеристики використання матеріальних оборотних коштів використовуються наступні статистичні показники: 1) коефіцієнт оборотності: {foto135} де РП - виручка від реалізації продукції за період ;? О - середній залишок матеріальних оборотних коштів: {foto136} Даний коефіцієнт характеризує число оборотів оборотних коштів за
  7. Оборотний капітал (оборотні активи) і собівартість
    оборотний капітал з основним, то в більшості фірм і галузей перший набагато менше другого. Проте оборотний капітал у відповідності зі своєю назвою обертається в господарському житті набагато швидше основного. У результаті його внесок у собівартість продукції звичайно набагато вище, ніж внесок основного капіталу. Адже основний капітал переносить свою вартість на виготовляється в
  8. 54. ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
    оборотних засобів власними джерелами фінансування - вона встановлюється порівнянням суми власного оборотного капіталу з загальною сумою матеріальних оборотних фондів. Виділяють такі типи стійкості: 1. Абсолютна стійкість фінансового стану, коли запаси і витрати (З) менше суми власного оборотного капіталу (скоба) і кредитів банку під товарно матеріальні цінності
  9. Науковість
    управління є дієвим засобом подолання волюнтаризму. Даний принцип передбачає, що кожен учасник процесу управління зобов'язаний в ході своєї діяльності вивчати і використовувати закономірності й об'єктивні тенденції соціального розвитку, застосовувати сучасні науково-технічні досягнення і науково обгрунтовані методики. Науковий підхід до управління, який випливає з даного
  10. Сутність і форми капіталу
    оборотний капітал (рис. 17.1). До основного капіталу зазвичай відносять майно, яке служить більше одного року. У Росії основний капітал називають основними фондами. До реального оборотному капіталу слід відносити тільки матеріальні оборотні кошти, тобто виробничі запаси, незавершене виробництво, запаси готової продукції і товари для перепродажу. Це економічне визначення
  11. Глава 8. Оборотні кошти організацій торгівлі
    кошти організацій
  12. 53. АНАЛІЗ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ активів і пасивів балансу
    оборотних коштів. Поточні активи утворюються за рахунок як власного капіталу, так і за рахунок короткострокових позикових коштів. Бажано, щоб вони наполовину були сформовані за рахунок власного, а наполовину - за рахунок позикового капіталу, оскільки при цьому забезпечується гарантія погашення позикових коштів. Залежно від джерел формування загальну суму поточних активів (оборотного
  13. 61. Майновомуположенню ПІДПРИЄМСТВА
    оборотні та оборотні активи, що знаходяться в розпорядженні підприємства. Актив бухгалтерського балансу підприємства дозволяє оцінити майно підприємства та його інвестиційну діяльність на звітну дату. Загальна вартість майна підприємства дорівнює підсумку активу балансу за вирахуванням підсумку за розділом III балансу «Збитки». Вартість необоротних активів (основний капітал) дорівнює підсумку розділу I активу
  14.  Синтетичні та аналітичні рахунки
      управління матеріальними запасами, для вирішення поточних питань керівництва. Питання для самоконтролю: 1. Дати поняття синтетичного рахунку і привести приклади. 2. Дати поняття аналітичного рахунку і привести приклади. 3. Назвати основні показники, що характеризують оборотні відомості за синтетичними та аналітичними