| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ВИКЛИК ЧАСУ |
||
|
Більшість країн, що стали на шлях глибоких соціально-економічних і політичних реформ, живуть сьогодні на початку третього тисячоліття далеко неоднаково. Але в глибині своїх сподівань народи, які пережили важкі втрати, руйнування і крах багатьох надій, зберігають мрію про подальшому - бажано швидкому - соціально-економічному підйомі, входження в число розвинених сучасних держав і в світовий ринок. Далеко не всі розуміють природу цього ринку, органічно властиві йому конкуренцію і боротьбу - величезну боротьбу за те, щоб досягти на ньому гідного місця (або не домогтися такого місця і залишитися на задвірках світової цивілізації). Ринок є ринок, і він розвивається за своїми суворим і невблаганним законам. Аж ніяк не всі країни мають сьогодні продуману програму вирішення накопичених проблем. Періодично загострюються політичні пристрасті заважають вибору продуманих рішень. По-різному бачиться і сам завтрашній день. Однак є червона нитка, що диктується не волею випадкового вибору, а відображає головну закономірність самого світового ринку, ігнорувати або недооцінювати яку неприпустимо. Йдеться про провідну роль міждержавних інтеграційних об'єднань чи транснаціональних корпорацій. Світовий ринок представляють сьогодні багато тисяч, навіть мільйони господарських структур - від дрібних підприємств до їх великих спілок, дрібні, середні і великі банки, інвестиційні та страхові компанії, біржі та торговельні союзи. Але якщо піднятися вгору над цією багатобарвної картиною, то стане ясно, що - за різними оцінками - від 2/3 до 80% всього обороту світової торгівлі здійснюється в рамках налагоджених і добре скоординованих міждержавних корпорацій. Тому виклик часу, в якому можуть втілитися надії і сподівання наших народів, лежить в послідовному, поступовому і аж ніяк не легкій створенні настільки ж ефективною системи міждержавних інтеграційних об'єднань. Підкреслимо ще раз: це не добре побажання, а жорсткий виклик часу, без якого ні у однієї країни немає (незважаючи на її масштаби) надій на гідне майбутнє. До розвалу Радянського Союзу країна володіла чималим потенціалом, в тому числі у військово-промисловому комплексі, для створення великих інтегрованих структур. Однак у силу ряду причин, про які навряд чи доречно говорити в цьому тексті, тенденції руйнування взяли верх над силами творення. І справа не в тому, щоб повернутися до старого, що просто нереально, а в тому, щоб, спираючись на ще збережені потужності і науково-технічний потенціал, вибудувати нову сучасну ринкову і дієздатну систему міжнародних інтегрованих комплексів. Тут наші країни - при відповідних політичних та інших передумовах - володіють ще досить значущими і поки вкрай погано використовуваними шансами для ривка на світовий ринок. Зрозуміло, поняття «ривок» має строго наукове значення, а не надію на якесь диво. В даний час ряд країн вже приступило до розробки довгострокової програми соціально-економічного розвитку на 10-15 років. З'явилися і перші проекти: погані або хороші - це питання часу і концентрації наукових сил. Саме в рамках їх і повинна скластися програма ривка на світовий ринок, яка і потребують саме такого терміну. Швидше можуть бути збудовані лише базові умови (створення сучасної інфраструктури ринку) і зроблені перші пілотні зразки. Створення сучасних міжнародних інтеграційних об'єднань вимагає чіткого та узгодженого вирішення цілого комплексу проблем: створення науково-технічних заділів, організації масового виробництва, транспортного обслуговування, концентрації фінансових, у тому числі кредитних ресурсів, інформаційного забезпечення, маркетингу та т.д. Причому вирішувати ці питання потрібно не поодинці кожною країною, а всією сукупністю зацікавлених у даному проекті країн. Природно, що це зажадає якісно іншого рівня роботи урядів і економічних відомств. Та й рівень інтеграційного мислення фахівців потрібно підняти на якісно новий щабель. Тут теж не повинно бути натяків і недомовок: якщо хочемо вийти гідно на світовий ринок - переучувати! Не можеш чи не хочеш - поступися місцем іншому. Розробка стратегічних програм на 10-15 років не означає повернення до директивному планом. У сьогоднішніх умовах це швидше за все «пугало» в руках малопрофесійних журналістів або людей, що працюють за вже провалився Вашингтонському консенсусу. Стратегічна програма - це чітко вибудувана система заходів інституційних перетворень, орієнтованих на відродження і подальший підйом економіки. Її складене ланка - формування міждержавних інтеграційних об'єднань. В рамках програми слід чітко прописати стратегічні цілі, вузлові питання науково-технічної політики, етапи та пріоритети промислової політики, розвиток внутрішнього попиту, в тому числі на товари агропромислового комплексу, фінансово-кредитні та податкові інструменти, заходи з регулювання зовнішньоекономічної діяльності та ін Програма має бути живим інструментом регулювання соціально-економічних процесів, чітко визначати законодавчі правила її коригування. Як показав досвід, потрібно чітко визначити нормативні основи наукової експертизи програми і за її здійснення. У пропонованій книзі буде висловлено багато конкретних, часом спірних пропозицій про вибір міждержавних інтеграційних програм. Тут навряд чи треба йти по якомусь шаблону - варіанти можуть бути різні і кінцеве рішення винесе саме життя. Можуть створюватися як однопродуктовие моделі, так і складні диференційовані комплекси, допустимо і підключення до інших, уже діючим транснаціональним компаніям. Все це - питання пошуку, погоджень, а часто і міждержавних угод. Однак кілька загальних міркувань з даного питання хотілося б викласти вже у вступі. На перше місце хотілося б поставити інтеграційні за своїм характером програми життєзабезпечення країн. В даний час багато з них (виробничі потужності, транспортні магістралі, у тому числі в енергетиці, в системі нафто-і газопроводів) знаходяться в критичному стані, стрімко наростає небезпека масових техногенних катастроф, парк сільськогосподарських машин у найближчі три-чотири роки не зможе забезпечити прибирання вирощеного врожаю. Якщо не вжити найенергійніших заходів, то виникнуть не лише великі економічні втрати, але і більшість країн опиниться в технологічної залежності від Заходу. Тут потрібно кілька програм, що охоплюють виробництво рейок, труб великих діаметрів і транспортних засобів з їх доставки і заміні, орієнтацію випуску металу на переробку відходів, підготовку широкого профілю фахівців з переобладнання магістралей, створення нового покоління тепловозів і електровозів, створення відповідної транспортної авіації. Можливості для вирішення всіх названих питань є в ряді країн, і їх успішне використання наполегливо вимагає створення міждержавних інтеграційних об'єднань. Близькі за характером питання існують у більшості галузей машинобудування (металообробка, енергетичне, в тому числі атомне, машинобудування, випуск широкого спектру сільськогосподарських машин, включаючи трактори і комбайни). Тут також потрібно створення мережі об'єднань, як диференційованих, так і досить спеціалізованих. До галузям, які забезпечують в широкому плані питання життєзабезпечення країн, належить і сфера агропромислового комплексу. Країни, що входять раніше до складу СРСР, мають досить широким і майже повною набором можливостей виробництва практично всіх продуктів харчування: зерна, молока, цукру, рослинної олії, бавовни, вовни, плодово-ягідної продукції, вина, чаю. Але не поодинці, а лише спільно вони можуть на основі створення міжнародних інтеграційних об'єднань забезпечити свою продовольчу безпеку, використовуючи, природно, і можливості раціонального обміну продуктами з іншими країнами. До теперішнього часу ці умови використовуються вкрай незадовільно на основі одиничних, часто бартерних обмінів. Тут виникає грунт для численних посередників і просто спекулянтів, що істотно здорожує обмін і робить його малоефективним. Конкретні пропозиції, накопичені за останній час вченими Інституту економіки РАН і їх українськими колегами, будуть викладені в даній книзі. При всій важливості цих першочергових завдань і їх ролі в забезпеченні продовольчої безпеки ключове значення в новому столітті набуває інтеграція в галузях, пов'язаних з розвитком сучасних галузей високих технологій. Від них залежить не тільки майбутнє окремих країн, але і їх місце на світовому ринку. Йдеться про комплекс галузей, пов'язаних з розвитком сучасної авіації (заділи тут досить істотні), з освоєнням космосу, з виходом на ринок високих технологій, у тому числі біотехнологій. Наявні можливості та перспективи інших країн могли б привести до створення міжнародних інтеграційних союзів, які включають і ряд інших, що не входять раніше до складу СРСР країн. З цим пов'язаний і ще один вкрай важливий аспект розглянутої проблеми. Високий і ще зберігся потенціал у вищій школі ряду країн дозволяє подумати і про створення складних структур, пов'язаних з інтеграцією в сфері освіти, з освоєнням сучасної техніки і технологій, а також їх подальшим практичним використанням. Тут можуть використовуватися інші за структурою та організації діяльності моделі міждержавних інтеграційних об'єднань, що, природно, пов'язано з додатковими дослідженнями. Програма створення системи міжнародних інтеграційних об'єднань навряд чи може стати окремим документом. Спираючись на цілий набір розрахунків, розробок і ступенів узгодження рішень вона як би підсумовує планові розрахунки, прогнози, фінансові ресурси та інші елементи стратегії. Це не виключає створення спеціальних груп для розробки окремих проектів або їх альтернатив. По-різному, мабуть, буде будуватися і розробка окремих програм: великих, диверсифікованих і однопродуктівних. У першому випадку окремі елементи - наука, організація виробництва, збут, фінансування, експортні поставки та ін - можуть бути виділені в окремі блоки або навіть стати самостійними програмами. У другому випадку бажано пов'язати в одному, досить тісно пов'язаному вузлі всі основні елементи: дослідження і виведення нових сортів, комплекс машин з догляду за рослинами та його переробки, організацію реклами, оптової та роздрібної торгівлі, фінансові потоки ресурсів та страхування. Однак у всіх випадках необхідно забезпечити створення єдиного правового, інформаційного та маркетингового простору, послідовну наукову експертизу проектів. У сучасних умовах найбільш складним, мабуть, є фінансове забезпечення проектів створення міжнародних інвестиційних об'єднань. Зрозуміло, при нульових інвестиціях подібних програм не створити. Однак швидка окупність Однопродуктовая програм гарантує високу віддачу ресурсів, що може бути підтверджено професійними розрахунками. Крім того треба врахувати, що вони забезпечують додаткове поповнення кадрів, відповідне зростання податкових надходжень, розширення збуту продукції, вимивання зайвих посередників і зниження цін. Залучені при цьому приватні інвестиції повинні мати державні гарантії та страхування від можливих ризиків. Більш складний фінансовий механізм повинні мати комплексні довгострокові програми. У всіх країнах фінансування таких програм забезпечується через створення потужних експортних банків - кораблі, літаки, космічна техніка, зброя ніде не продаються за готівку. Держава завжди надає покупцю кредит. Державні вкладення в подібні проекти - головний фактор створення сприятливого інвестиційного клімату в країні. Про це чомусь забувають багато з розробників стратегічних проектів, вважаючи, що іноземні інвестиції прийдуть як би самі собою. Коли пишуть про величезні зарубіжних вкладеннях в економіку КНР, то чомусь забувають, що вони знаходяться в строгій і прямій залежності від обсягу вітчизняних інвестицій. Коли уряд не вкладає грошей в свою економіку, то чому хтось з іноземців (ми не говоримо про спекулятивні проектах) повинен це робити? Виклик часу, пов'язаний зі створенням міжнародних інтеграційних об'єднань, зачіпає не тільки інтереси Росії, України та інших країн. Він продиктований сучасною епохою, процесом глобалізації світової економіки. З його рішенням пов'язаний один з небагатьох шансів перервати смугу невдач і увійти гідним партнером у світове співтовариство високорозвинених країн. Звідси потрібен новий підхід до нашого співдружності, до зміни, а часом і перегляду сформованих стереотипів мислення, до усвідомлення необхідності нового, інтеграційного типу мислення. Величезні зусилля слід докласти до зближення законодавства, до розв'язування вузлів, що перешкоджають взаєморозумінню. Автори цієї книги - вчені та практики, які сподіваються бути почутими і понятими тими, у кого в руках знаходиться влада і хто відповідає за завтрашній день наших народів. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " ВИКЛИК ЧАСУ " |
||
|
||