Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Східна модель рабовласництва |
||
Ранньому економічному розвитку в цих регіонах благопріятст-вовали теплий клімат, наявність родючих земель, можливість еже-гідного зрошення грунту. У розвитку структури економіки східної моделі рабовласництва можна виділити наступні характерні чер-ти. 1. Організаційно-економічний рівень структури економіки визначався функціонуванням двухсекторной моделі економіки, що включає державне (храмове) і общинно-приватне господарства. Держава була головним власником основного фактора вироб-ництва - землі. Існували три основні форми державного землеволодіння: царський (абсолютне), храмове і вельможне - услов-ве, тобто земля не могла бути предметом купівлі-продажу. Общинний сектор грунтувався на общинної власності на землю та приватної - на засоби виробництва. Необхідність колективної праці для збереження трудомістких іригаційних систем зумовила слабке роз-виток приватної власності і переважання патріархального (домаш-нього) рабства. Наприклад, общинний сектор у Вавилонії був достатній-але сильним і включав від 50 до 70% всієї оброблюваної площі. Разом з тим землеволодіння в основному носило умовний характер, у тому числі шляхом оренди (плата в сріблі або частці врожаю - 2/3 за па-Хвідн землю або сад і 1/3 за цілинні землі) або на умовах суб-оренди. У діяльності давньосхідних правителів відбилася боротьба між общинним і рабовласницьким свідомістю. Наприклад, в дер-жави Межиріччя аграрні проблеми неодноразово приводили до здійснення важливих реформ. Так в 2400 р. до н.е. правитель Лагаша Урукагина вживає низку заходів для розширення общинних земель, але при цьому він сприяє збільшенню рабства, в тому числі поверненню рабів з господарств аристократії в храмові. У 2369 до н.е. перемога Саргона (Шаррукін) в Аккаде, навпаки, призвела до скорочення об-щінного сектора при збільшенні рабства. Стародавній Китай також харак-терізовался сильним державним сектором з розвиненим чинів-нічиїм апаратом. Тут рано формується система умовного тримаючи-ня землі - "спадкові пожалування" за службу. Але до особливо-стям старокитайської економіки слід віднести швидке формуванні-ня приватної власності на землю, в тому числі "сильних будинків" - господарств аристократії. 2. Галузевий рівень структури східної моделі представлений великою різноманітністю видів господарської діяльності. Хоча ос-новних сектором економіки було аграрне (іригаційне землеробство, садівництво, скотарство), важливе значення мали ремесла: гончарство, будівництво, стеклоделие, металургія, ювелірна справа, судо-будова, текстильне справу, переробка очерету та інші. Разом з тим давньосхідна економіка характеризується деформованою структурою, що пов'язано з роздутим державним сектором, диктує-вавшейся виробництво не для ринку, а за замовленням, а в деяких країнах (особливо Ассирія) ще й надмірної мілітаризацією. У результаті внутрішня торгівля носить переважно нерозвинений, обмежений-ний характер (за винятком Китаю та Індії). Торгівля була предметом особливої турботи держави. У Вавилонії нею, наприклад, займалися особливі люди - тамкари, які вели круп-ную державну і власну торгівлю, притому часто здійснюва-додаючи її через дрібних посередників. Нерідко вони виступали як і великі орендарі землі, і як лихварі. Вважається, що найперші монети з'явилися в стародавньому Лидийском царстві і в Китаї в VII ст. до н.е., а звідти поширилися по всьому світу. Важливе значення для розвитку господарства зіграло і формування примітивних основ бух-галтерського обліку. 3. Територіальний рівень структури економіки східної мо-діли рабовласництва виражений сильніше на міждержавному рівні, що визначалося природно-кліматичними та політичними (напри-мер, у Ассирії - формування колоніальної системи) факторами і було пов'язане з необхідністю забезпечення природними ресурсами для потреб виробництва. 4. Відтворювальний рівень структури економіки. Для древ-невосточних держав була характерна багатоукладна економіка - співіснування елементів товарного господарства з елементами нату-рального, первісної економіки - з рабовласництвом. Основним вироб-водієм і тяглових населенням були вільні общинники, особисто вільні і мають певну власність, але за своїм по-додатком у державній системі мало відрізняються від рабів. Так, в Стародавньому Єгипті общинники були зобов'язані нести натуральну повин-ність на користь держави (будівництво доріг, зрошувальних систем та обробку землі). При земельних відробітках можливі були два шляхи: весь урожай на державному наділі здається державі, ко-лось виплачує забезпечення, або робота тільки на власному навчаючи-стке, але при виплаті високих прямих податків. Ще складнішою була система примусу в Вавилонському державі. Крім вільних (общинників) і рабів тут існувала особлива категорія - полусво-вільних - "мушкенум" (схиляються ниць), які могли володіти майном, у тому числі і рабами, але залежали від своїх господарів. Вони працювали у царському господарстві, виконуючи всі необхідні повинності, але мали обмежені цивільні права. Використання рабської праці не мало великого значення. Для нього було характерне збереження зв'язку між безпосереднім про-изводителей і його ділянкою землі, деяка частка господарської самостійності і гарантії проти зміни правового статусу (заборона обігу в рабство одноплемінників, кастові обмеження і т.д.), порівняно невелика частка експлуатації. Виробництво осуществля-лось в рамках простого відтворення. 5. Зовнішньоекономічний рівень структури економіки визначав-ся включенням давньосхідних держав в систему мірохозяйствен-них зв'язків. Особливу роль у розвитку середземноморської торгівлі в II-I тис. до н.е. зіграла Фінікія. У Південній і Південно-Східної Азії у зовнішньоекономічних зв'язках лідирував Стародавній Китай, що має, як і Індія, активний торговий баланс. Своєрідним було становище Єгипту. Опинившись на периферії торгового світу, він не міг стати його повноцінним учасником, зате це сприяло накопиченню в стра-не великих скарбів. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " Східна модель рабовласництва " |
||
|