| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Зовнішня торгівля |
||
|
Нерівномірність розвитку зовнішньої торгівлі приводила до зміни положення розвинених країн у світовому експорті та імпорті. Їх питома вага у світовому експорті характеризується наступними показниками: 1970 р. - 71%, 1981 р. - 61, 1990 р. - 75,7, 1999 р. - 78% (якщо рахувати ЄС як єдине ціле, то 60%). Для порівняння зазначимо, що в 1900 р. ця група країн зосереджувала 73% світового експорту, тобто вона утримує свої позиції протягом століття. Темпи зростання зовнішньої торгівлі розвинених країн у 80-90-ті роки кілька поступалися середньосвітових, складаючи в середньому 5,0, і 6,5% на рік. Найбільш високі темпи зростання експорту були у малих країн. Серед провідних країн виділялися США. Різка нерівномірність розвитку зовнішньої торгівлі сприяла збереженню значних відмінностей у рівнях зовнішньої торгівлі між країнами. Розрив в торгівлі на душу населення вища, ніж у ВВП: найбільший між Бельгією та Грецією - 19:1. Зрушення у виробничій базі і структурі попиту на світових ринках викликали значні зміни в структурі експорту та імпорту. Розширення сфери послуг в економіці цієї підсистеми зумовило збільшення третинної сфери у зовнішньоекономічних відносинах. Її частка піднялася до 21% всього експорту (1982 р. - 17,7%). Більш швидкими темпами зростав експорт підприємницьких послуг, а серед останніх - телекомунікаційних та послуг програмного забезпечення. На частку розвинених країн припадає майже 90% цього виду експорту. Серед найбільших експортерів підприємницьких послуг США, Британія, Франція і Нідерланди виступають як чисті експортери, Німеччина, Італія і Японія - як чисті імпортери. Основу зовнішньої торгівлі становить товарний обмін, де провідні позиції займають оброблені вироби. Розширення вивозу продукції обробної промисловості залежить від наделенности капіталом, технологією і кваліфікованою робочою силою, в яких індустріальні країни володіють конкурентними перевагами. Особливе місце серед промислових товарів займають вироби електроніки та інформаційної технології, до яких відносяться: устаткування для автоматичної обробки даних, деталі та приладдя, обладнання електрозв'язку та деталі, напівпровідникові прилади та електронні мікросхеми. Темпи зростання цих товарів були значними і перевищували аналогічні показники по інших основних груп експортних товарів. Їх частка в промисловому експорті різко виросла. Промислові країни в експорті цієї групи товарів зберігають лідируючі позиції. У 1997 р. на їх частку припадало 85% поставок конторського обладнання та інформаційної технології (1980 р. - 88,5%). Основними експортерами залишаються США і Японія. Таблиця 19.4 Частка промислово розвинених країн у світовому експорті за основними товарними групами,% Товарні групи 1980 1990 1998 Сировинні товари - 40,0 51,7 продовольство 64,4 63,0 60,0 сільськогосподарську сировину 61,2 62,2 60,4 паливо 18,3 23,0 32,3 руди 67,5 56,8 55,3 Оброблені товари - 73,3 70,6 текстиль 61,3 42,1 41,3 хімікати 87,1 81,0 81,1 машини і транспортні кошти 85, 0 79,7 75,3 метали 85,7 65,2 62,6 інші товари 80,1 74,6 70,0 І с т о ч н і до: World Economic Survey. 1993. UN.; World Economic and Social Survey. 2000. UN. Промислово розвинені країни збільшили свою частку на світових ринках сировинних і продовольчих товарів головним чином за рахунок палива, частка якого за 1980 - 1998 рр.. збільшилася з 18,3 до 32% (табл. 19.4). Успіхи в індустріалізації в ряді регіонів світу, що розвивається призвели до зменшення частки західних країн на ринках хімічних товарів і в експорті машин і устаткування. Зрушення в структурі виробництва і попиту під впливом НТП викликали суттєві зміни ролі розвинених країн у світових закупівлях. У 80-90-ті роки відбулося значне збільшення імпорту (більше 20%) в їх загальному споживанні. Стрімке зростання частки імпортної продукції в загальному споживанні дозволяє в багатьох випадках знижувати витрати виробництва і стримувати інфляцію. Він відбувається за рахунок як кінцевих товарів, так і особливо проміжної продукції. Незважаючи на збільшення ролі імпорту в споживанні, по окремих товарних групах відбулося скорочення частки західних країн у світовому імпорті ряду сировинних товарів (з 72 до 68% за 1985-1998 рр..), У першу чергу, палива та руд кольорових металів. У руслі загальної тенденції знаходиться зростання частки імпорту машин і устаткування, транспортних засобів і чорних металів (табл. 19.5). Таблиця 19.5 Частка промислово розвинених країн у світовому імпорті,% Товарні групи 1980 1990 1998 Сировинні товари - 68,6 68 , 2 продовольство 61,4 66,2 71,2 сільськогосподарську сировину 68,3 66,0 41,2 паливо 75,3 69,0 65,8 руди і метали 79,1 71,0 63,8 Оброблені товари - 68.0 68 , 8 текстиль 69,7 69,5 69,3 хімікати 63,8 61,6 66,6 машини і транспортні кошти 59,5 66,8 68,4 метали 56,3 63, 9 66,2 І с т о ч н і до: World Economic Survey. 1993. UN.; World Economic and Social Survey. 2000. UN. Одним з найважливіших чинників посилення позицій тієї чи іншої країни або підсистеми на світовому ринку є використання науково-технічних досягнень. Вони зміцнюють становище тих постачальників, які досягли найбільших успіхів у їх освоєнні. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Зовнішня торгівля " |
||
|
||