Головна
Економіка
Мікроекономіка / Історія економіки / Податки та оподаткування / Підприємництво. Бізнес / Економіка країн / Макроекономіка / Загальні роботи / Теорія економіки / Аналіз
ГоловнаЕкономікаЗагальні роботи → 
« Попередня Наступна »
А.С. Булатов. ЕКОНОМІКА, 2003 - перейти до змісту підручника

Зовнішньоекономічне регулювання


Зовнішньоекономічне держрегулювання впливає на всі найважливіші аспекти зовнішньоекономічної діяльності розвинених країн: їх участь у міжнародній торгівлі товарами та послугами, міграції капіталу і робочої сили, а також валютно-розрахункові відносини.
Зовнішньоторговельний режим розвинених країн характеризується найвищим ступенем лібералізації, що є закономірним наслідком високої міжнародної конкурентоспроможності їх національних економік. Після Другої світової війни процес лібералізації зовнішньої торгівлі цих країн, змінивши негативні тенденції до протекціонізму і автаркізму, прийняв поступальний характер. Так, величина їх митних (імпортних) мит зменшилася з 30-40% в 50-і рр.. до 7-10% в 70-і рр.., а в 1997 р. їх середньозважений показник знизився до рекордно низької позначки - всього 4%. Крім того, значно звузився коло квотуємих для ввезення товарів, а самі кількісні обмеження на кожен з них, як правило, стали менш жорсткими.
Зазначена ступінь лібералізації зовнішньої торгівлі розвинених країн досягнута насамперед за рахунок лібералізації товарообміну між ними. По відношенню до розвиваються і колишнім соціалістичним країнам (особливо до держав - членів СНД) застосовується менш ліберальний режим і нерідко пускаються в хід антидемпінгові процедури. За кількістю діючих антидемпінгових заходів в даний час лідирують США, ЄС і Канада.
Лібералізація аж ніяк не означає, що держава в країнах Заходу грає пасивну роль у зовнішній торгівлі, особливо в експорті. Навпаки, воно всіляко підтримує своїх експортерів, у тому числі за допомогою субсидування експорту і особливо гарантування експортних кредитів.
Такі заходи зовнішньоекономічного держрегулювання підривають рівність умов конкуренції для різних національних виробників на світовому ринку, тобто свободу торгівлі, і тому є вже протягом ряду років предметом обговорення в СОТ / ГАТТ. Були досягнуті принципові міжнародно-правові домовленості про поступове скорочення, а потім і припинення допомоги національним експортерам (у тому числі експортерам сільськогосподарської, суднобудівної та ряду інших видів продукції). Ці домовленості поступово втілюються в життя, проте допомога продовжує чинитися на стадіях НДДКР і виробництва, що передують збуту на внутрішньому ринку або експорту (див. гл.34).
Держави Заходу створили ліберальний - реєстраційний (а не дозвільно-заборонний, як це було в перші повоєнні роки) режим для іноземних інвестицій. Фірми, цілком належать іноземному капіталу або контрольовані ним, володіють такими ж юридичними та економічними правами і обов'язками, як і національні господарюючі суб'єкти. У ряді випадків держава для залучення особливо бажаних іноземних інвестицій стимулює останні різними способами, наприклад, створенням відповідної інфраструктури - дорожньої мережі, водопостачання, електроенергетичних мереж і т.д. (Докладніше див гол. 35).
У галузі міжнародної міграції робочої сили країни Заходу виступають як приймаюча сторона для більшої частини іноземних («гостьових») робочих (значне число таких найманих працівників припадає також на багаті нафтовидобувні країни Близького і Середнього Сходу, особливо на Саудівську Аравію). Легально перебувають на Заході іноземці (треба відзначити, що велика кількість їх працює там нелегально в сфері тіньової економіки) складають 5-10% самодіяльного населення Північної Америки та Західної Європи.
У Японії цей показник набагато нижче. Наплив іноземних робітників спонукав держави Заходу прийняти в останні роки жорсткі імміграційні закони (докладніше див гол. 36).
Як правило, щорічний приплив іноземної робочої сили квотується, причому в кожному конкретному випадку необхідно отримання дозволу на роботу. Будь-який підприємець, який має намір залучити іноземного робітника або службовця, повинен довести, що на дане робоче місце немає місцевих претендентів підходящої кваліфікації.
Дійсно вільна, без обмежень міграція робочої сили до справжнього моменту забезпечена тільки в країнах ЄС.
Всі країни Заходу в даний час володіють першокласними вільно конвертованими валютами, внаслідок чого для них характерна ліберальна валютна політика; будь валютні обмеження, до яких знову і знову змушені вдаватися розвиваються і колишні соціалістичні країни, на Заході застосовуються вкрай рідко, у виняткових випадках. Вплив на курс національної валюти в бік його підвищення або зниження здійснюється за допомогою валютних інтервенцій центральних банків, які скуповують або додатково пропонують свої валюти, а також засобів грошово-кредитної політики, особливо дисконтної. Підвищення облікової ставки (за інших рівних умов) сприяє збільшенню попиту на дану валюту та зростанню її обмінного курсу, зниження ставки дає зворотний ефект (докладніше див гол. 37).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " зовнішньоекономічне регулювання "
  1. 31.2. Етапи економічного розвитку
    зовнішньоекономічне регулювання. Була встановлена державна монополія на нафтовидобуток і нафтопереробку, а також на транспортування нафти і нафтопродуктів. Застійне стан експортної торгівлі стримувало ввезення промислового обладнання. У другій половині 50-х років посилився приплив іноземного капіталу. Частково це було пов'язано із завершенням структурної перебудови та повоєнного
  2. Рекомендована література
    регулювання договірних відносин, пов'язаних з іпотечним кредитуванням / / Право і економіка, 10/2008. 54. Шевчук Д. Ціноутворення: ціна як економічна категорія / / Фінансова газета, регіональний випуск, 47/2008. 55. Шевчук Д. Кредитування бізнесу в умовах фінансової нестабільності / / Фінансова газета, 1/2009. 56. Шевчук Д. Підтвердження окремих періодів трудового стажу
  3. 1. Суспільне відтворення та кругообіг доходів і продуктів
    зовнішньоекономічних зв'язків країни. На відміну від інших макроекономічних суб'єктів держава при здійсненні своєї економічної діяльності керується не власними, а загальнонаціональними інтересами; - іноземна сектор, під яким розуміється сукупність всіх економічних суб'єктів, що мають постійне місцезнаходження за межами країни. Взаємодія іноземного сектора з
  4. Зовнішньоторговельна політика
    зовнішньоекономічної діяльності можна проілюструвати на прикладі впливу мит на імпорт (рис. 18.1). Точка Е на рис. 18.1 і відповідні їй ціна Р і кількість Q - рівноважні ціна якогось товару і кількість його на внутрішньому ринку за відсутності зовнішньої торгівлі. Припустимо, що світова ціна на цей товар нижче внутрішньої - на нашому малюнку її рівень визначається точкою Р}. В
  5. Тіньова економіка
    зовнішньоекономічною та іншими видами політики), надавши цим діям попереджуючий стосовно назрілого посилення каральних заходів характер; - формувати нове ставлення до вітчизняним підприємцям, в тому числі проживають за кордоном, розробляти і реалізовувати програми репатріації капіталів і перетворення їх в інвестиційний ресурс Росії; - чітко розмежувати капітали
  6. Відкрита і закрита економіка
    зовнішньоекономічну діяльність. Підприємствам і організаціям будь-яких форм власності було надано право здійснювати експортно-імпортні операції, що призвело до різкого збільшення числа учасників зовнішньоекономічних зв'язків. Лібералізація зовнішньої торгівлі дала можливість за допомогою імпорту забезпечити господарство в цілому і населення необхідними товарами і подолати товарний дефіцит,
  7. Висновки
    зовнішньоекономічну діяльність, ліквідацію різних торгових бар'єрів і
  8. Місце держрегулювання в господарському механізмі
    зовнішньоекономічні аспекти держрегулювання тут повинні розглядатися в нерозривній єдності і з урахуванням того, що в Європейському союзі (ЄС) вже склалися форми наднаціонального держрегулювання. Таким чином, в ЄС складається чотирьохрівневий механізм регулювання. Рис. 26.1. Сукупні державні витрати в країнах -% ВВП - членах ОЕСР, При порівнянні трьох «центрів сили»
  9. Висновки
    зовнішньоекономічне держрегулювання тісно пов'язані і взаімопереплетени. 4. По об'єкту впливу з боку держави виділяються різні напрямки держрегулювання: інвестицій, збуту (включаючи регулювання цін), ринку праці, НДДКР, екологічне, соціальних відносин, зовнішньоекономічне і т.д. 5. За характером впливу на процес суспільного відтворення виділяються дві основні
  10. Бюджетні витрати
    зовнішньоекономічній політиці уряд інколи тимчасово жертвує інтересами вітчизняних виробників аграрних товарів, допускаючи іноземну сільськогосподарську продукцію на внутрішній ринок у відповідь на поступки торгових партнерів, воно, як правило, підтримує своє фермерство. Витрати на національну оборону, правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки, а також
© 2014-2022  epi.cc.ua