Головна
Економіка
Мікроекономіка / Історія економіки / Податки та оподаткування / Підприємництво. Бізнес / Економіка країн / Макроекономіка / Загальні роботи / Теорія економіки / Аналіз
ГоловнаЕкономікаТеорія економіки → 
« Попередня Наступна »
О.С. Белокрилова. Теорія перехідної економіки. Навчальний посібник, 2002 - перейти до змісту підручника

4. Соціально-економічна структура нагромадження в пе-перехідному економіці


Соціально-економічна структура нагромадження детермінована структурою форм власності з урахуванням пофазної приналежності капі-тала, його функціональної ролі у виробництві. Використовуючи такий методо-логічний підхід, у структурі накопичення можна виділити наступні елементи:
1.Государственная інвестиції.
Хоча для забезпечення економічного зростання вони повинні стати при-пріоритетним напрямок бюджетних витрат, в даний час центру-лізованних капітальні вкладення є незахищеною статтею дер-жавного бюджету і здійснюються за залишковим методом. У силу цього їх фінансування знизилося з 50% від планових призначень в рас-ходах державного бюджету в 1994р. до 28,5% в 1996р. Тео-скі це пояснюється тим, що фінансування дефіциту держбюджету через внутрішні позики (державні цінні папери) витісняє державного-во як інвестора з ринку капіталу. Для доказу наведемо фунда-ментальне умова рівноваги на ринку товарів в закритій економі-ці:
У=C + I + G (1),
де У - сукупний попит, що відповідає пропозицією;
С - попит на споживчі товари;
I - інвестиційний попит приватних фірм;
G - урядові витрати на послуги (освіта, здравоохра-ня та ін.) або товари (військові і цивільні).
З обох частин рівності (1) віднімемо (Т + С), де Т - чистий податок, тобто податкові надходження мінус субсидії і трансфертні платежі. То-гда S=I + G - Т, тобто заощадження населення і юридичних осіб дорівнюють сумі, яку підприємства і уряд хотіли б взяти в борг через ринок капіталу, що акумулює і розміщує їх допомогою бан-ков, фондового ринку так, щоб задовольнити попит на кредити під-приємств для фінансування інвестицій і попит уряду для фі -нансування бюджетного дефіциту.
Зростання урядових поточних витрат збільшує реальну ставку відсотка (r) за умови, що ставлення М / Р, тобто кількість ре-альних грошей і швидкість їх обігу залишаються постійними. Але при зростанні відсотка інвестиції зменшуються на суму збільшення правитель-дарських витрат (при незмінному випуску продукції в короткостроковому періоді), тобто збільшення G скорочує інвестиції на приріст споживчого попиту. На рис.33 і рис.34 графічно представлено збільшення урядових витрат і витіснення інвестицій. Крива LM відпрацьовано-жает стан грошового ринку, в короткостроковому періоді являє собою пряму, паралельну осі 0r.

Рис. 33. Збільшення урядових витрат
З IG -1 +1 Рис. 34. Витіснення інвестицій державними витратами
Витісняючи поточними витратами свої довготривалі інвестиції, держава водночас фінансує державні витрати зовн-ними кредитами. Так, дефіцит бюджету 1997 р. в розмірі 95400000000000. руб. на 60% був покритий за рахунок джерел зовнішнього фінансування. Тим самим держава хоча б частково йде з внутрішнього ринку капіталу, що значною мірою забезпечило зниження процентної ставки, ак-тівізірующее інвестиційну діяльність приватного сектора.
Знижує обсяг державних інвестицій також приватизація державної власності, оскільки поряд із зменшенням державних централізованих бюджетних нагромаджень скорочуються на-копления в державних підприємствах за рахунок їх власних коштів.
Звідси випливає, що державна підтримка підприємств у сфері-ре інвестування буде незначна, держава зможе здійснювати інвестиції лише в невиробничу сферу і конверсію. Тому в перспективі державні інвестиції отримають державні під-приємства федерального значення.
2.Частно-корпоративне накопичення.
Частка корпоративних інвестицій склала в 1996 р. 48,5% в освоєння-енних капітальних вкладеннях (у 1993 р. - 29%, в 1992 р. - 6,7%). У 1999р. 83% інвестицій в основний капітал здійснили підприємства, бо-леї половини цих вкладень припадає на федеральні природні паливно-енергетичні монополії. Складається в російській економіці континентальна модель акціонерної власності, харак-терни ознакою якої є приналежність 70-80% акціонерно-го капіталу постійним акціонерам (на стадії первинної приватизації - трудовим колективам), за своєю соціально-економічною природою являє собою робочу акціонерну власність. Ця модель, як показує практика її використання в різних країнах, ускладнює інве-стіціонного процеси, оскільки іллірійські (уордовскіе) фірми схильні до недоінвестування, до використання доходу через заработ-ную плату, а прибутку через дивіденди на споживання. Але зниження кон-ності продукції, її застарівання і падіння попиту можуть за-ставити постійних акціонерів інвестувати прибуток. Крім того, пе-реход до другого етапу приватизації (від чекової до грошової), а також розвиток фондового ринку забезпечують поступову концентрацію контрольного пакета акцій у аутсайдерів, що свідчить про перехід до більш ефективної підприємницької моделі акціонерної власності, до так званої рекомбинированного власності.
3.Партнерскіе накопичення.
В рамках партнерств, якими є більшість товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з невеликим числом устано-уря (2-4 людини), що функціонують у різних сферах россий-ської економіки, але представляють собою, як правило , торгово-посередницькі купецькі структури, накопичені значні кошти. Однак вкладаються вони в основному в товарно-матеріальні цінності і являють собою, по визначення К. Маркса, що не продуктивний, а скоріше купецький капітал. Разом з тим, у зв'язку із зростанням банківських відсотків за депозитами, комерційні структури вкладають вільні кошти в банки або купують цінні папери, т.
е. підвищується їх інве-стіціонного активність, але не безпосередня, а через діяльність раз-особистих фінансових інститутів. Це пояснюється тим, що для здійснюва-лення інвестиційних проектів комерційним структурам не вистачає власних коштів, а високі процентні ставки не дозволяють їм ис-користувати довгострокові кредити.
Аналізовані процеси свідчать також про необхідність зменшення податкового тягаря. Частка витрат держави в обсязі ВВП, яка становила 1996 р. 45%, перевищує всі найвищі від-мітки в розвинених країнах. В силу цього однією з найбільш виразних реакцій російської економіки на ринкові перетворення є еф-фект Танзи-Олівера (рис.35), теоретично обгрунтовує зменшено-ня частки податкових надходжень в бюджетну систему з 27% в 1993 р. до 19% ВНП в 1994 р. і 20,5% у першому півріччі 1997р. Створення здоро-виття економічного середовища дозволить спрямувати активність підприємств (а їх тільки в Первомайському районі м.Ростова-на-Дону понад 3000) на осу-ществление НЕ купецького, а виробничого накопичення і інвестування-вання.
4.Частние інвестиції.
Вони склали в 1996 р. 18,5% загального обсягу інвестицій. Збережемо-ня населення, селянських (фермерських) господарств, а також у сфері підприємницької діяльності без утворення юридичної особи вкла-дивает в невиробничі основні фонди (житлове будівельник-ство, дачі, машини, комп'ютери), в кращому випадку - в оборотний капітал і фінансові спекуляції з найвищим ступенем ризику. Як правило, вони використовують кредитні кошти, забезпечивши в 1993 р. «розквіт» страхового бізнесу. Але сверхріскованность найдрібніших приватних фірм, їх розорення в умовах найменшого порушення встановлених контрактів призвела до відмови банків страхувати кредити, і як наслідок - до істотного со-ності економічної активності індивідуального підприємець-ства. Визначальну роль у названому процесі зіграло совершенствова ня діяльності податкових інспекцій та податкової поліції, практично забезпечують відповідальність всіх економічних суб'єктів за регу-лярность і своєчасність податкових платежів державі. Відсутність у багатьох індивідуалів економічної культури, бухгалтерських знань зумовило їх неувага до цієї сфери діяльності, внаслідок чого їх заборгованість державі перевищує фінансові можливості.

Рис. 35. Ефект Танзи-Олівера
5.Теневое накопичення.
Специфічною структурою російської економіки є тіньовий сектор. Якщо в здорової ринкової економіки доходи тіньового бізнесу з-ставляют 3-5% ВНП, то в Росії частка тіньової економіки зросла удвічі і досягла 40% і зберігається на цьому рівні. Це обумовлено інфля-ційних зростанням доходів тіньового сектора, політичної та економіч-ської нестабільністю, суперечливістю господарського права, підсиленням податкового пресингу, які змушують підприємців усіх секто-рів економіки використовувати нелегітимні форми отримання доходів, відводити «в тінь» частину обороту. Тому необхідно перенесення еконо-вів пріоритетів - з інтересів позичкового, грошово-товарного капита-ла на інтереси виробничого капіталу через зміну на користь то-товаровиробників потоків фінансових і матеріальних ресурсів, пере-розподіл жорсткості податкового пресингу, блокування тіньового капіталу. Поки ж наш ринок на 80% - тіньовий, а у великому бізнесі - на 100%.
6.Мелкотоварное накопичення
Джерелом первинного капіталу в рамках дрібнотоварного ук-лада («човникарі», вулична торгівля) найчастіше є кошти, за-імствованние у родичів або друзів. Близько 70% недорогий одежі-ди, 30% відео-та аудіотехніки, 50% шкіряних виробів ввозилося в Рос-сю фізичними особами, що рівносильно роботі цілої галузі. Але цей бізнес був практично виведений з оподаткування. У структурі чел-нічного бізнесу виділяються великі стани: 3% туристів ввозять до Росії стільки ж, скільки решта 97%. Однак зменшення з 1 лютого 1994 суми безмитного ввезення з 5 до 2 тис. дол, а в 1996 р. - до 1 тис. дол і особливо фінансова криза 1998р. знизили на 45% обсяг товарообігу у «човників». Такий захід суттєво підірвала човниковий бізнес і бізнес пов'язаних з ним компліментарних послуг - ту-ристических. В даний час сума оборотного капіталу становить у сфері дрібнотоварного сектора 10 тис. дол, кожна поїздка приносить прибутку до 100%. Однак насиченість споживчих ринків, уве-личение часу обороту капіталу, зниження доходів населення призводять до залеживанием товару.
Таким чином, соціально-економічна структура нагромадження в перехідній економіці відповідає формується структурі форм власності, але має особливості в тих чи інших галузях бизне-са.
Аналіз соціально-економічної структури накопичення в перехід-ної економіці показує, що в даний час спостерігаються сущест-ються зміни в структурі стратегічних і поточних джерел ін-вестицій. До традиційних джерел інвестицій (амортизаційний фонд, власні фонди нагромадження підприємства, кредити, централізованого-ванні капітальні вкладення) додалися нові - облігаційні позики, надходження коштів від акціонерів, іноземний капітал, субсидії та інші залучені кошти.
Перехід до ринку якісно змінив і розширив структуру источ-ників накопичення та склад інвесторів; крім банків з'явився так званих масовий інвестор - громадяни та юридичні особи, які мають ін-вестиционного ресурси. Їх інституційне оформлення дозволяє визна-чити структуру інвесторів в перехідній економіці таким обра-зом:
? банки;
? інвестиційні пайові фонди;
? державні та приватні лізингові компанії;
? інтенсивні фонди;
? страхові кампанії;
? федеральний і місцеві бюджети;
? власні кошти підприємств.

Таким чином, джерелами інвестицій в російській економіці є заощадження економічних суб'єктів - власні і позикові (фізичних або юридичних осіб). Однак фінансові кошти перед-ставляют собою, як уже зазначалося, лише потенційні інвестиції. Під інвестиціями розуміється «новостворений капітал, призначений-ний для використання у виробництві». У структуру інвестиційних товарів входять будівлі, споруди, машини, обладнання та ін засоби виробництва. У російській економіці поки переважають чисто фінансовим-ші спекуляції, однак до інвестиційних накопичень не відноситься придбання фінансових активів, акцій, облігацій і т. п. У макроек-номіці інвестиції означають покупку новоствореного капіталу, а не широко поширений в даний час в Росії обмін вже існуючими активами.
До інвестицій відноситься також зміна запасів товарів в еконо-Міці, наростаюче у зв'язку з звужується попитом населення і знаходячи-трудящих в близькому до стану банкрутства виробників. Так, якщо запас непроданих «Жигулів» зростає, то це означає зростання інвестицій «Ав-товаза» або його посередників. Якщо ж запаси скорочуються, то це означа-ет негативні інвестиції. Однак зростаючі в Росії інвестиції в запаси непродаваемих товарів являють собою заморожені інве-стіціі. Досягнення високої ефективності інвестування в перехід-ної економіці грунтується на реалізації наступних базових принци-пов інвестування:
- граничної ефективності інвестування, що вимагає прекраще-ня інвестування при досягненні рівності граничного продукту до виконавчої одиниці вкладається капіталу граничним його издерж-кам у зв'язку зі зниженням ефекту (прибутковості) кожної наступної одиниці вкладень, МРК=МСК;
- принципу «замазки», що показує, що інвестування подібно роботі з замазкою: свобода прийняття рішень змінюється все Більше не-свободою;
- поєднання матеріальних і грошових оцінок ефективності інве-стіцій,
- адаптаційних витрат, які вимірюються випуском, втрачений-ним від реорганізації виробництва та перепідготовки кадрів, коли нове обладнання встановлено, але його треба переналагодити під змінився попит;
  - Принципу мультиплікатора, відповідно до якого ефект від інвестування в цілому в економіці вище, ніж збільшення виробництва в даній галузі, оскільки зміни в генеруючої галузі через мультиплікатор інвестицій позначаються на всіх взаємопов'язаних отрас-лях;
  - Q - принципу, що відображає залежність між оцінкою на фондо-вої біржі і реальною відновною вартістю активу:

  Відновлювальна (внутрішня) вартість активів фірми покази-кість витрати відшкодування устаткування в даний момент з урахуванням ізно-са для даного способу застосування ресурсів. Ринкова (зовнішня) вартість залежить від рівня фактичної і очікуваного прибутку, зіставивши-мій з прибутковістю інших фірм. Якщо Q-індекс Тобіна> I, то інвестування-вання вигідно. Для розрахунку ефективності інвестування необхідні наступні дані:
  - Термін окупності,
  - Контрольний рік,
  - Відсоток доходу або метод «інвестора»,
  - Розрахунок внутрішньої норми окупності,
  - Проста норма прибутку,
  - Компаудінг (розширення),
  - Дисконтування (метод приведення майбутніх доходів до чистої те-Кучок вартості).
  Перспективи розвитку нових форм господарювання визначаються їх здатністю до самовідтворення, тобто до розширення виробництва, інвестування. Очевидно, що розвиток підприємництва буде здійснюватися на розширеній основі лише за умови воспроізводст-ва себе підприємцями як реальних власників, предполагающе-го, насамперед, відтворення їх власності - майна і не-рухомості (землі, будівель). Розвиток цих процесів на розширеній основі передбачає здійснення інвестицій у власне виробниц-тво. Однак інвестиційні ресурси не можуть бути накопичені госпо-вующим підприємцем в умовах високих темпів інфляції і не-стабільності економічної і політичної системи.
  Необхідне вдосконалення системи оподаткування підприємництва, скорочення податкового пресингу. В умовах же пів-ного відсутність фінансових коштів для щоденного підтримки виробництва товаровиробники звертаються до найбільш поширеною-ненному джерела первісного нагромадження - торгівлі.
  КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ.
  1. Що розуміється під капіталом в широкому і вузькому сенсі сло-ва?
  2. Чому крива пропозиції позикових коштів має вигляд загинаю-щейся у зворотному напрямку кривої?
  3. Які основні тенденції, що складаються в сфері інвестірова-ня в перехідній економіці?
  4. Які шляхи виходу з інвестиційної кризи?
  5. Назвіть основні принципи інвестування.
  СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.
  1. Белокрилова О.С. Методичні вказівки з вивчення інвестицій-онной політики в курсі теорії перехідної економіки. Ростов-на-Дону, 1996.
  2. Борисов Е.Ф. Економічна теорія. М., 1997. Гл.15. Пар.3.
  3. Курс перехідної економіки. / Под ред. Абалкін А.І. М., 1997. Раз-справ 4, 7.2.
  4. Основи теорії перехідної економіки / За ред. Кисельової Е.А., Чепуріна М.Н. Кіров, 1996. Гл.10.
  5. Економіка перехідного періоду / Под ред. Радаева В.В., Бузгалін А.В. МГУ, 1995.Гл.10. Пар.5.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "4. Соціально-економічна структура нагромадження в пе-перехідному економіці"
  1. 2. Закономірності та етапи перехідної економіки
      соціальних факторів і сил, які формували дану щабель раз-розвитку суспільства в ході найгостріших економічних, соціальних і полі-тичних конфліктів і зіткнень. Тому на відміну від аналізу целост-них економічних систем, де панує структурно-функціональний аналіз і синтез, що враховує відносну стійкість утворень, в теорії перехідної економіки головну роль грає
  2. 4. Визначення купівельної спроможності грошей
      соціальні умови, роблячи одних людей багатшими, інших біднішими, в різний час і в різній мірі надаючи вплив на ціни різних товарів і послуг. Дійсно, зростання цін на деякі товари, викликаний одним з цих процесів, зрештою може бути компенсований падінням, викликаним іншим процесом. Може статися, що в результаті деякі або багато ціни повернуться до попереднього рівня.
  3. 6. Заробітна плата та засоби існування
      соціального мінімуму. Вони більше не говорили про мінімум необхідних засобів існування працівника і недопущення зменшення пропозиції праці. Замість цього вони говорили про мінімум, необхідному для збереження рівня життя, освяченого історичними традиціями і успадкованими звичками і звичаями. У той час як щоденний досвід вражаюче демонструє, що при капіталізмі реальна
  4. 7. Вплив негативної корисності праці на пропозицію праці
      соціальні досягнення, тобто як подарунки, для отримання яких працівники не повинні йти ні на які жертви. Прийнято вважати, що правильність цієї доктрини в достатній мірі підтверджується тим, що окремі наймані працівники володіють нікчемним впливом на умови трудового договору. Рішення, що стосуються тривалості робочого дня, роботи в неділю і свята, обідніх перерв і
  5. 3. Конфіскаційному оподаткування
      соціальні мотиви вирівнювання багатства і доходів або на першому місці стоїть збір державних доходів. Враховується тільки кінцевий результат. Середня людина дивиться на всі пов'язані з цим проблеми з неприхованою заздрістю. Чому хтось повинен бути багатшими, ніж він? Зарозумілий мораліст ховає свою образу в філософських міркуваннях. Він стверджує, що людини, що володіє 10 млн, не можна
  6. 3. Нерівність
      соціальній структурі Сходу. У тих неясних повідомленнях, які вони отримували, гідним похвали вони порахували відсутність спадкової аристократії і великого землеволодіння. Вони уявили собі, що ці країни більше досягли успіху у встановленні рівності, ніж їх власні країни. Пізніше, в XIX в. ці домагання були відновлені націоналістами вищезгаданих країн. На чолі всіх йшов
  7. Коментарі
      соціальної психології. Аналізу індивідуальних дій економічних агентів (методології індивідуалізму) вони протиставляли розгляд колективних дій і колективних інститутів корпорацій, профспілок, політичних партій. Сам термін інституціоналізм походить від слова інститут, під яким малися на увазі певний звичай, порядок, прийнятий у суспільстві, а також закріплення звичаїв
  8. ЕКОНОМІЧНА МАГМА
      соціальну дисципліну, що дозволила їм вкладати в майбутнє більше капіталу, ніж у будь-якому суспільстві після них. Фараони жили в глиняних палацах, але ховали їх у монументальних кам'яних спорудах. Частка часу і ресурсів, що пішла на будівництво пірамід, при технологіях, які застосовували єгиптяни, для нас просто незбагненна (26). Коли нільська долина була під водою під час розливу, вся робоча
  9. ДЕМОКРАТІЯ ПРОТИ РИНКУ
      соціальне забезпечення; вдови та сироти отримали фінансову допомогу (AFDC). Після Другої світової війни був придуманий закон про допомогу військовослужбовцям, що надав безкоштовну освіту цілому поколінню американських чоловіків. У 60-і рр.. були цивільні права, війна з бідністю і система соціальних квот (affirmative action) на користь меншин. У 70-і рр.. були програми медичного страхування для
  10. 1. Суспільне відтворення та кругообіг доходів і продуктів
      соціальні виплати, перерозподіляє національний дохід країни між окремими секторами економіки, забезпечує надходження грошей у національну економіку і проводить той чи інший комплекс заходів з регулювання зовнішньоекономічних зв'язків країни. На відміну від інших макроекономічних суб'єктів держава при здійсненні своєї економічної діяльності керується не власними, а
© 2014-2022  epi.cc.ua