| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4. Соціально-економічна структура нагромадження в пе-перехідному економіці |
||
|
Соціально-економічна структура нагромадження детермінована структурою форм власності з урахуванням пофазної приналежності капі-тала, його функціональної ролі у виробництві. Використовуючи такий методо-логічний підхід, у структурі накопичення можна виділити наступні елементи: 1.Государственная інвестиції. Хоча для забезпечення економічного зростання вони повинні стати при-пріоритетним напрямок бюджетних витрат, в даний час центру-лізованних капітальні вкладення є незахищеною статтею дер-жавного бюджету і здійснюються за залишковим методом. У силу цього їх фінансування знизилося з 50% від планових призначень в рас-ходах державного бюджету в 1994р. до 28,5% в 1996р. Тео-скі це пояснюється тим, що фінансування дефіциту держбюджету через внутрішні позики (державні цінні папери) витісняє державного-во як інвестора з ринку капіталу. Для доказу наведемо фунда-ментальне умова рівноваги на ринку товарів в закритій економі-ці: У=C + I + G (1), де У - сукупний попит, що відповідає пропозицією; С - попит на споживчі товари; I - інвестиційний попит приватних фірм; G - урядові витрати на послуги (освіта, здравоохра-ня та ін.) або товари (військові і цивільні). З обох частин рівності (1) віднімемо (Т + С), де Т - чистий податок, тобто податкові надходження мінус субсидії і трансфертні платежі. То-гда S=I + G - Т, тобто заощадження населення і юридичних осіб дорівнюють сумі, яку підприємства і уряд хотіли б взяти в борг через ринок капіталу, що акумулює і розміщує їх допомогою бан-ков, фондового ринку так, щоб задовольнити попит на кредити під-приємств для фінансування інвестицій і попит уряду для фі -нансування бюджетного дефіциту. Зростання урядових поточних витрат збільшує реальну ставку відсотка (r) за умови, що ставлення М / Р, тобто кількість ре-альних грошей і швидкість їх обігу залишаються постійними. Але при зростанні відсотка інвестиції зменшуються на суму збільшення правитель-дарських витрат (при незмінному випуску продукції в короткостроковому періоді), тобто збільшення G скорочує інвестиції на приріст споживчого попиту. На рис.33 і рис.34 графічно представлено збільшення урядових витрат і витіснення інвестицій. Крива LM відпрацьовано-жает стан грошового ринку, в короткостроковому періоді являє собою пряму, паралельну осі 0r. Рис. 33. Збільшення урядових витрат З IG -1 +1 Рис. 34. Витіснення інвестицій державними витратами Витісняючи поточними витратами свої довготривалі інвестиції, держава водночас фінансує державні витрати зовн-ними кредитами. Так, дефіцит бюджету 1997 р. в розмірі 95400000000000. руб. на 60% був покритий за рахунок джерел зовнішнього фінансування. Тим самим держава хоча б частково йде з внутрішнього ринку капіталу, що значною мірою забезпечило зниження процентної ставки, ак-тівізірующее інвестиційну діяльність приватного сектора. Знижує обсяг державних інвестицій також приватизація державної власності, оскільки поряд із зменшенням державних централізованих бюджетних нагромаджень скорочуються на-копления в державних підприємствах за рахунок їх власних коштів. Звідси випливає, що державна підтримка підприємств у сфері-ре інвестування буде незначна, держава зможе здійснювати інвестиції лише в невиробничу сферу і конверсію. Тому в перспективі державні інвестиції отримають державні під-приємства федерального значення. 2.Частно-корпоративне накопичення. Частка корпоративних інвестицій склала в 1996 р. 48,5% в освоєння-енних капітальних вкладеннях (у 1993 р. - 29%, в 1992 р. - 6,7%). У 1999р. 83% інвестицій в основний капітал здійснили підприємства, бо-леї половини цих вкладень припадає на федеральні природні паливно-енергетичні монополії. Складається в російській економіці континентальна модель акціонерної власності, харак-терни ознакою якої є приналежність 70-80% акціонерно-го капіталу постійним акціонерам (на стадії первинної приватизації - трудовим колективам), за своєю соціально-економічною природою являє собою робочу акціонерну власність. Ця модель, як показує практика її використання в різних країнах, ускладнює інве-стіціонного процеси, оскільки іллірійські (уордовскіе) фірми схильні до недоінвестування, до використання доходу через заработ-ную плату, а прибутку через дивіденди на споживання. Але зниження кон-ності продукції, її застарівання і падіння попиту можуть за-ставити постійних акціонерів інвестувати прибуток. Крім того, пе-реход до другого етапу приватизації (від чекової до грошової), а також розвиток фондового ринку забезпечують поступову концентрацію контрольного пакета акцій у аутсайдерів, що свідчить про перехід до більш ефективної підприємницької моделі акціонерної власності, до так званої рекомбинированного власності. 3.Партнерскіе накопичення. В рамках партнерств, якими є більшість товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з невеликим числом устано-уря (2-4 людини), що функціонують у різних сферах россий-ської економіки, але представляють собою, як правило , торгово-посередницькі купецькі структури, накопичені значні кошти. Однак вкладаються вони в основному в товарно-матеріальні цінності і являють собою, по визначення К. Маркса, що не продуктивний, а скоріше купецький капітал. Разом з тим, у зв'язку із зростанням банківських відсотків за депозитами, комерційні структури вкладають вільні кошти в банки або купують цінні папери, т. Аналізовані процеси свідчать також про необхідність зменшення податкового тягаря. Частка витрат держави в обсязі ВВП, яка становила 1996 р. 45%, перевищує всі найвищі від-мітки в розвинених країнах. В силу цього однією з найбільш виразних реакцій російської економіки на ринкові перетворення є еф-фект Танзи-Олівера (рис.35), теоретично обгрунтовує зменшено-ня частки податкових надходжень в бюджетну систему з 27% в 1993 р. до 19% ВНП в 1994 р. і 20,5% у першому півріччі 1997р. Створення здоро-виття економічного середовища дозволить спрямувати активність підприємств (а їх тільки в Первомайському районі м.Ростова-на-Дону понад 3000) на осу-ществление НЕ купецького, а виробничого накопичення і інвестування-вання. 4.Частние інвестиції. Вони склали в 1996 р. 18,5% загального обсягу інвестицій. Збережемо-ня населення, селянських (фермерських) господарств, а також у сфері підприємницької діяльності без утворення юридичної особи вкла-дивает в невиробничі основні фонди (житлове будівельник-ство, дачі, машини, комп'ютери), в кращому випадку - в оборотний капітал і фінансові спекуляції з найвищим ступенем ризику. Як правило, вони використовують кредитні кошти, забезпечивши в 1993 р. «розквіт» страхового бізнесу. Але сверхріскованность найдрібніших приватних фірм, їх розорення в умовах найменшого порушення встановлених контрактів призвела до відмови банків страхувати кредити, і як наслідок - до істотного со-ності економічної активності індивідуального підприємець-ства. Визначальну роль у названому процесі зіграло совершенствова ня діяльності податкових інспекцій та податкової поліції, практично забезпечують відповідальність всіх економічних суб'єктів за регу-лярность і своєчасність податкових платежів державі. Відсутність у багатьох індивідуалів економічної культури, бухгалтерських знань зумовило їх неувага до цієї сфери діяльності, внаслідок чого їх заборгованість державі перевищує фінансові можливості. Рис. 35. Ефект Танзи-Олівера 5.Теневое накопичення. Специфічною структурою російської економіки є тіньовий сектор. Якщо в здорової ринкової економіки доходи тіньового бізнесу з-ставляют 3-5% ВНП, то в Росії частка тіньової економіки зросла удвічі і досягла 40% і зберігається на цьому рівні. Це обумовлено інфля-ційних зростанням доходів тіньового сектора, політичної та економіч-ської нестабільністю, суперечливістю господарського права, підсиленням податкового пресингу, які змушують підприємців усіх секто-рів економіки використовувати нелегітимні форми отримання доходів, відводити «в тінь» частину обороту. Тому необхідно перенесення еконо-вів пріоритетів - з інтересів позичкового, грошово-товарного капита-ла на інтереси виробничого капіталу через зміну на користь то-товаровиробників потоків фінансових і матеріальних ресурсів, пере-розподіл жорсткості податкового пресингу, блокування тіньового капіталу. Поки ж наш ринок на 80% - тіньовий, а у великому бізнесі - на 100%. 6.Мелкотоварное накопичення Джерелом первинного капіталу в рамках дрібнотоварного ук-лада («човникарі», вулична торгівля) найчастіше є кошти, за-імствованние у родичів або друзів. Близько 70% недорогий одежі-ди, 30% відео-та аудіотехніки, 50% шкіряних виробів ввозилося в Рос-сю фізичними особами, що рівносильно роботі цілої галузі. Але цей бізнес був практично виведений з оподаткування. У структурі чел-нічного бізнесу виділяються великі стани: 3% туристів ввозять до Росії стільки ж, скільки решта 97%. Однак зменшення з 1 лютого 1994 суми безмитного ввезення з 5 до 2 тис. дол, а в 1996 р. - до 1 тис. дол і особливо фінансова криза 1998р. знизили на 45% обсяг товарообігу у «човників». Такий захід суттєво підірвала човниковий бізнес і бізнес пов'язаних з ним компліментарних послуг - ту-ристических. В даний час сума оборотного капіталу становить у сфері дрібнотоварного сектора 10 тис. дол, кожна поїздка приносить прибутку до 100%. Однак насиченість споживчих ринків, уве-личение часу обороту капіталу, зниження доходів населення призводять до залеживанием товару. Таким чином, соціально-економічна структура нагромадження в перехідній економіці відповідає формується структурі форм власності, але має особливості в тих чи інших галузях бизне-са. Аналіз соціально-економічної структури накопичення в перехід-ної економіці показує, що в даний час спостерігаються сущест-ються зміни в структурі стратегічних і поточних джерел ін-вестицій. До традиційних джерел інвестицій (амортизаційний фонд, власні фонди нагромадження підприємства, кредити, централізованого-ванні капітальні вкладення) додалися нові - облігаційні позики, надходження коштів від акціонерів, іноземний капітал, субсидії та інші залучені кошти. Перехід до ринку якісно змінив і розширив структуру источ-ників накопичення та склад інвесторів; крім банків з'явився так званих масовий інвестор - громадяни та юридичні особи, які мають ін-вестиционного ресурси. Їх інституційне оформлення дозволяє визна-чити структуру інвесторів в перехідній економіці таким обра-зом: ? банки; ? інвестиційні пайові фонди; ? державні та приватні лізингові компанії; ? інтенсивні фонди; ? страхові кампанії; ? федеральний і місцеві бюджети; ? власні кошти підприємств. Таким чином, джерелами інвестицій в російській економіці є заощадження економічних суб'єктів - власні і позикові (фізичних або юридичних осіб). Однак фінансові кошти перед-ставляют собою, як уже зазначалося, лише потенційні інвестиції. Під інвестиціями розуміється «новостворений капітал, призначений-ний для використання у виробництві». У структуру інвестиційних товарів входять будівлі, споруди, машини, обладнання та ін засоби виробництва. У російській економіці поки переважають чисто фінансовим-ші спекуляції, однак до інвестиційних накопичень не відноситься придбання фінансових активів, акцій, облігацій і т. п. У макроек-номіці інвестиції означають покупку новоствореного капіталу, а не широко поширений в даний час в Росії обмін вже існуючими активами. До інвестицій відноситься також зміна запасів товарів в еконо-Міці, наростаюче у зв'язку з звужується попитом населення і знаходячи-трудящих в близькому до стану банкрутства виробників. Так, якщо запас непроданих «Жигулів» зростає, то це означає зростання інвестицій «Ав-товаза» або його посередників. Якщо ж запаси скорочуються, то це означа-ет негативні інвестиції. Однак зростаючі в Росії інвестиції в запаси непродаваемих товарів являють собою заморожені інве-стіціі. Досягнення високої ефективності інвестування в перехід-ної економіці грунтується на реалізації наступних базових принци-пов інвестування: - граничної ефективності інвестування, що вимагає прекраще-ня інвестування при досягненні рівності граничного продукту до виконавчої одиниці вкладається капіталу граничним його издерж-кам у зв'язку зі зниженням ефекту (прибутковості) кожної наступної одиниці вкладень, МРК=МСК; - принципу «замазки», що показує, що інвестування подібно роботі з замазкою: свобода прийняття рішень змінюється все Більше не-свободою; - поєднання матеріальних і грошових оцінок ефективності інве-стіцій, - адаптаційних витрат, які вимірюються випуском, втрачений-ним від реорганізації виробництва та перепідготовки кадрів, коли нове обладнання встановлено, але його треба переналагодити під змінився попит; - Принципу мультиплікатора, відповідно до якого ефект від інвестування в цілому в економіці вище, ніж збільшення виробництва в даній галузі, оскільки зміни в генеруючої галузі через мультиплікатор інвестицій позначаються на всіх взаємопов'язаних отрас-лях; - Q - принципу, що відображає залежність між оцінкою на фондо-вої біржі і реальною відновною вартістю активу: Відновлювальна (внутрішня) вартість активів фірми покази-кість витрати відшкодування устаткування в даний момент з урахуванням ізно-са для даного способу застосування ресурсів. Ринкова (зовнішня) вартість залежить від рівня фактичної і очікуваного прибутку, зіставивши-мій з прибутковістю інших фірм. Якщо Q-індекс Тобіна> I, то інвестування-вання вигідно. Для розрахунку ефективності інвестування необхідні наступні дані: - Термін окупності, - Контрольний рік, - Відсоток доходу або метод «інвестора», - Розрахунок внутрішньої норми окупності, - Проста норма прибутку, - Компаудінг (розширення), - Дисконтування (метод приведення майбутніх доходів до чистої те-Кучок вартості). Перспективи розвитку нових форм господарювання визначаються їх здатністю до самовідтворення, тобто до розширення виробництва, інвестування. Очевидно, що розвиток підприємництва буде здійснюватися на розширеній основі лише за умови воспроізводст-ва себе підприємцями як реальних власників, предполагающе-го, насамперед, відтворення їх власності - майна і не-рухомості (землі, будівель). Розвиток цих процесів на розширеній основі передбачає здійснення інвестицій у власне виробниц-тво. Однак інвестиційні ресурси не можуть бути накопичені госпо-вующим підприємцем в умовах високих темпів інфляції і не-стабільності економічної і політичної системи. Необхідне вдосконалення системи оподаткування підприємництва, скорочення податкового пресингу. В умовах же пів-ного відсутність фінансових коштів для щоденного підтримки виробництва товаровиробники звертаються до найбільш поширеною-ненному джерела первісного нагромадження - торгівлі. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ. 1. Що розуміється під капіталом в широкому і вузькому сенсі сло-ва? 2. Чому крива пропозиції позикових коштів має вигляд загинаю-щейся у зворотному напрямку кривої? 3. Які основні тенденції, що складаються в сфері інвестірова-ня в перехідній економіці? 4. Які шляхи виходу з інвестиційної кризи? 5. Назвіть основні принципи інвестування. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ. 1. Белокрилова О.С. Методичні вказівки з вивчення інвестицій-онной політики в курсі теорії перехідної економіки. Ростов-на-Дону, 1996. 2. Борисов Е.Ф. Економічна теорія. М., 1997. Гл.15. Пар.3. 3. Курс перехідної економіки. / Под ред. Абалкін А.І. М., 1997. Раз-справ 4, 7.2. 4. Основи теорії перехідної економіки / За ред. Кисельової Е.А., Чепуріна М.Н. Кіров, 1996. Гл.10. 5. Економіка перехідного періоду / Под ред. Радаева В.В., Бузгалін А.В. МГУ, 1995.Гл.10. Пар.5. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "4. Соціально-економічна структура нагромадження в пе-перехідному економіці" |
||
|
||