Ринок праці.
Основними причинами, які викликають приховане безробіття, є: збереження дотацій з держбюджету деяких галузей і підприємств; стримування структурної перебудови через різке зменшення масштабів інвестиційної активності; повільніші темпи, ніж передбачалося, здійснення перебудови. Правда, приховане безробіття не можна оцінювати лише як негативне явище. У ряді випадків надання працівникам вимушених відпусток дозволяє подолати підприємствам тимчасові труднощі і зберегти кадровий потенціал.
При подальшому падінні виробництва прихована на підприємствах безробіття невблаганно буде переходити у відкриту. Інтенсивність цього процесу тим вище, ніж більше банкрутств, ліквідацій підприємств під впливом заходів з фінансової збалансованості. Інтенсивність вивільнення також буде залежати від зміни форм власності, ліквідації нерентабельних і неконкурентоспроможних підприємств.
Державний сектор все ще займає домінуюче положення в економіці, але значно знизився в останні роки. Про це говорить загальна структура фондів за формами власності. У той же час значно зростає кількість населення, яке знаходить собі застосування в альтернативному державному секторі економіки. Їх частка на 01.01.98 становила близько 80%. Цей показник є однією з характеристик ринкової економіки, але тут слід враховувати, що процес зміни складу зайнятих за формами власності в чому викликаний своєрідним "втечею" населення з державних підприємств і організацій з низькою заробітною платою в альтернативний недержавний сектор з високою заробітною платою.
Частково послабити застосування альтернативної форми зайнятості дозволить тиск на ринок праці. До альтернативних сьогодні можна віднести ті форми зайнятості, які пов'язані з трудовою діяльністю поза державним сектором економіки, а також на умовах гнучкого використання робочого часу в рамках робочого дня, тижня, всього періоду трудової діяльності людини. Більшість альтернативних форм зайнятості широко відомо у нас. В даний час, наприклад, не існує особливих законодавчих перешкод для того, щоб застосовувати деякі режими гнучкою зайнятості для жінок, які мають дітей, та деяких інших категорій населення. Однак ці правила поширюються не на всі категорії працівників. Тому сьогодні необхідно законодавчо поширити це право на все працездатне населення. Це дозволить працівнику самому вирішувати, як використовувати свій робочий час.
Часткова і тимчасова зайнятість дозволяють підвищувати гнучкість використання сукупного фонду робочого часу. Навіть при широкому поширенні цих форм зайнятості праця на виробництві все одно залишиться основною сферою суспільно корисної діяльності. Але робочий час тепер вже розглядається не в якості фіксованої домінанти в шкалі системи інтересів і цінностей людини, а як змінна величина, яка може змінюватися в бік і збільшення, і зменшення. Для людини в наш час може бути більш вигідною тимчасова добровільна незайнятість, ніж особлива форма зайнятості в суспільному виробництві.
Крім того, для зростання заробітної плати і доходів населення, що призвело б до зниження напруженості на ринку праці, важливе значення має розширення сфери надомної праці (ВТД). Істотне зростання ИТД відбудеться по багатьом факторам. Це і реакція на відсутність інших можливостей працевлаштування, і ефект цілеспрямованої державної політики, стимулюючої ініціативу в сфері індивідуальної трудової діяльності для скорочення безробіття.
Особливий інтерес представляє питання впливу приватизації на ситуацію, що складається на ринку праці. У результаті приватизації невелике державне підприємство перетворюється на підприємство малого приватного бізнесу, у тому числі індивідуального та сімейного. Цей процес, як правило, супроводжується раціоналізацією виробництва і, отже, веде до скорочення чисельності зайнятих. Що стосується акціонування, що зачіпає насамперед великі підприємства, то більшість трудових колективів вибрали другий варіант приватизації. Ці підприємства за своїм правовим статусом відносяться до приватного сектору економіки, але по реальному економічному стану вони ближче до державних підприємств, адміністрація яких далеко не вільна у вирішенні питань звільнення працівників.
Монополізм в промисловості, коли величезні підприємства практично панували в промисловості й впливали на ринок праці, особливо в районних центрах і малих містах, у наш час привів до напруженості на ринку праці. В даний час ці підприємства опинилися перед обличчям безперервних труднощів: розвалу існуючої системи зв'язків з постачальниками сировини, втрати зовнішнього і внутрішнього попиту на їх продукцію, наростаючого дефіциту фінансового капіталу, необхідного як для отримання кредиту, так і для виплати заробітної плати. Ці та інші причини призвели до різкого зниження виробництва та обсягу реалізованої продукції, скорочення використання виробничих потужностей, значного збільшення бартеру.
Уряд республіки вживає всіх заходів, щоб стабілізувати економіку, але труднощі перехідного періоду заважають цьому.
В умовах переходу до ринкових відносин і перенасичення галузей народного господарства робочою силою буде активізуватися процес вивільнення працівників. Розрізняють відносне і абсолютне вивільнення робочої сили. Відносне вивільнення виникає як при випереджаючому, так і при однаковому зростанні продуктивності праці порівняно із збільшенням обсягу виробництва. Абсолютне вивільнення - це реальне скорочення числа працівників, однак розміри вивільнення не можуть збігатися з розмірами скорочення, так як частина вивільнених може бути переведена на вакантні робочі місця в межах даного підприємства. Сенс вивільнення кадрів полягає в тому, щоб різко підвищити продуктивність праці. Проблема вивільнення полягає ще і в тому, що в ній переплітаються економічні, соціальні та моральні аспекти.
Як і раніше, багато підприємств воліють не вивільняти, не звільняти, а притримувати свій персонал, вирішуючи виникаючі при цьому економічні проблеми головним чином шляхом надання неоплачуваних відпусток і недоплати вчасно зарплати.
Таким чином, з урахуванням величезних розмірів прихованого безробіття, а також різкого спаду виробництва можна було очікувати значного збільшення безробіття, але на практиці, як видно з наведених даних, масового вивільнення в народному господарстві не сталося. Причому переважно приховане безробіття охоплює представників масових професій галузей матеріального виробництва, таких, як верстатники, слюсарі, текстильники, швейники, будівельники, транспортники. Дана обставина пов'язана з інфляційними процесами, дотаційним фінансуванням і низькою ціною робочої сили. Необхідність вдаватися до масових недоплачують відпустках найбільшою мірою торкнулася підприємств державного і проміжного сектора економіки, хоча в приватному секторі це явище і зустрічалося, але в меншому ступені.
В цілому по Чувашії з 1992 р. примусові відпустки без збереження змісту або з частковою оплатою набули масового характеру. Вони не передбачені ні законодавством, ні тарифними угодами і фактично є проявом прихованого безробіття. Подібні відпустки є засобом тиску на працівників з метою звільнення за власним бажанням. Це дає можливість піти від необхідності виплат, пов'язаних зі звільненням за скороченням штатів.
В умовах економічної кризи одні й ті ж макроекономічні чинники надають різноспрямований вплив (хоча б за ступенем інтенсивності) на зміну попиту і пропозицій робочої сили. У кризовій ситуації, коли різко знижується рівень життя більшості населення, добровільна відмова від робочих місць малоймовірний. Хоча вимушена зайнятість працівників, незважаючи на надані їм компенсаційні виплати, тягне за собою різке погіршення матеріального становища більшості населення, але боязнь залишитися без роботи і без засобів існування змушує більшість людей цінувати своє робоче місце.
У професійному розрізі, як показали результати опитування, проведеного в березні 1995 р., серед вивільнених переважають робітники, які складають 69,1%. Соціальний портрет вивільненого сьогодні виглядає так: це трохи ближче до середнього віку жінка з середньою освітою, робоча. Основними причинами, які спровокували вивільнення, респонденти назвали згортання виробництва через відсутність сировини (36,6%) і відсутність попиту на продукцію (31%).
В даний час матеріальні стимули є потужним прискорювачем зростання ефективності праці. Але їх дія може бути недовготривалим при відсутності умов для вільного вибору режимів і сфер зайнятості, бо підтримувати постійний інтерес у сфері праці можуть не тільки великі заробітки, а й можливість їх реалізувати в сфері споживання. Для цих цілей необхідно розробити комплекс економічних, соціальних і організаційних заходів, які повинні бути націлені на реалізацію потреб людини в різноманітних суспільно корисних сферах діяльності. Це супроводжуватиметься зростанням ефективності праці, і з'явиться можливість знизити ступінь зайнятості професійною працею жінок, учнівської молоді та інших категорій населення.
У сучасних умовах найважливіше значення має найбільш повне використання всіх необхідних умов інтенсивного відтворення. У фазі споживання робочої сили особливе місце займають такі проблеми, як усунення цілоденних і внутрізмінних втрат робочого часу, зниження ефективності використання фонду робочого часу і, в першу чергу, скорочення його втрат. Економія робочого часу є не тільки результатом, але і важливою умовою підвищення продуктивності праці.
У загальній структурі вибулих більше половини складають працівники машинобудування. Основними причинами плинності кадрів є: зміст праці; умови і організація процесу виробництва; труднощі в підвищенні культурно-технічного рівня; недостатній культурно-технічний рівень керівників суспільного виробництва; низький рівень заробітної плати; слабка професійна орієнтація; вплив батьків і громадської думки. За чисельністю і питомою вагою повністю безробітних, які потрапили під скорочення штатів, Чувашія відноситься до найбільш неблагополучних регіонах Російської Федерації.
На динаміку числа і структуру робочих місць, а значить, і на структуру зайнятості, впливає також зміна коефіцієнта змінності. Його збільшення веде до зростання інтенсивності використання основних виробничих фондів, що рівносильно збільшенню їх обсягу. При цьому з'являються можливість і необхідність залучення в галузь додаткових працівників, що позитивно впливає на структуру зайнятості населення. В даний час відбулося істотне зниження коефіцієнта змінності. Основними причинами скорочення кількості змін є нестача сировини, відсутність збуту продукції.
Спостерігається тісний взаємозв'язок зайнятості та інвестиційної кризи в економіці, обумовленого як високими темпами інфляції, так і фінансовою кризою в країні. Інвестиційний потенціал Росії, а значить і Чувашії, в останні роки значно скоротився, що спричинило за собою скорочення базової сукупності робочих місць. Скорочення інвестиційного потенціалу означає, що найближчим часом не слід очікувати введення нових робочих місць, компенсуючого вибуття з організаційно-технічних і економічних причин.
Особливу заклопотаність у сфері зайнятості викликає розвиток аграрного сектора. Його положення в народногосподарському комплексі республіки досить суперечливо. Воно обумовлене складним переплетінням екстенсивних та інтенсивних факторів у сільськогосподарському виробництві. Сільське господарство республіки як галузь в результаті лібералізації цін поставлено на межу фінансового банкрутства. Перетворення структури сільської зайнятості відноситься до числа актуальних завдань щодо усунення несприятливих тенденцій в економіці. Галузева структура зайнятості трудових ресурсів села є фактором, що робить вирішальний вплив на їх формування і використання.
У структурі зайнятості населення в сільській місцевості на відміну від міста є свої особливості. Вони знаходять вираження в існуючих розбіжностях в галузевому і соціальному розподілі зайнятих, їх професійному та половозрастном складі, умови праці та її організації. За останні роки зайнятість у суспільному виробництві села зазнала не тільки кількісні, а й якісні зміни. Це насамперед стосується співвідношення між галузями матеріального і нематеріального виробництва, сільським господарством і несільськогосподарськими галузями матеріального виробництва.
Те, що сталося зниження числа зайнятих у сільському господарстві стало слідством не зменшення потреби галузі в них, а відтоку з села не задоволених умовами праці і життя людей. Збереження в сільському господарстві численних ручних робіт обумовлює високу потребу в сезонній робочій силі, задовольнити яку за рахунок власних трудових ресурсів практично неможливо. У республіці низька ефективність використання трудових ресурсів, зайнятих у сільському господарстві, а також фондоозброєність.
Радикальні зміни, що відбуваються в країні в останні роки, викликали до життя нову форму господарювання на селі - селянські фермерські господарства.
Питома вага молоді в загальній чисельності працюючих в Чувашії становить трохи більше 30%. Однак слід зазначити, що саме молодь виявляється найменш захищеної, потрапляючи на ринок праці. Питома вага незайнятих молодих людей у віці 16-29 років становить близько 50% загального числа безробітних громадян.
За віковим складом ринок праці молоді доцільно розділити на 5 вікових груп: 14-16 років; 16-18; 18-22; 22-25; 25-29 років, так як саме ці групи різняться за рівнем освіти, наявності професійних навичок і спеціальних знань, за характером пропонованих вимог і мотивації при виборі напрямку зайнятості, за ступенем адаптації на ринку праці. Для молоді 14-22 років вихід на ринок праці часто пов'язаний з проблемою "першого робочого місця". Це і випускники 9-х класів загальноосвітніх шкіл, які не бажають продовжувати навчання, і випускники професійних училищ, технікумів, вищих навчальних закладів, які отримали за час навчання певні теоретичні знання і спеціальності, але не мають досвіду роботи (табл.17).
Таблиця 17
Випускники загальноосвітніх шкіл
Більш активно на ринку праці діють молоді люди 22-29 років, які вже мають певний досвід роботи з якої-небудь спеціальності і бажає (не бажають) продовжити трудову діяльність за цією ж спеціальністю. Кожна вікова група істотно відрізняється від іншої за характером пропонованих вимог при виборі сфери діяльності.
За межами республіки мають попит фахівці будівельних професій, але їх навчання суттєво ускладнено проблемою проходження практики.
На основі опитування самих учнів та їх батьків визначені нові перспективні спеціальності: продавець - власник приватного магазину, швачка - власник приватного ательє, комерсант оптової та роздрібної торгівлі, господиня садиби, секретар-референт зі знанням англійської мови, радіотелемеханіки, столяр. Значні складнощі з відкриттям нових спеціальностей полягають у відсутності коштів на придбання навчально-виробничого обладнання. З цієї ж причини виникають серйозні проблеми самого існування цієї системи освіти. Її фінансування здійснюється за рахунок коштів федерального бюджету, які часто надходять з великою затримкою і не в повному обсязі.
Так, наприклад, надійшли цільовим призначенням на харчування учнів грошові кошти були повністю зняті на погашення боргу за комунальні послуги. Якщо врахувати, що стипендія учнів до цих пір дуже мала, то проблема їх змісту та навчання в системі професійних училищ стоїть дуже гостро. Коефіцієнт вибуття з професійно-технічних училищ з різних причин за останні 3 роки становить у середньому 0,12. Середня професійна освіта на базі 27 технікумів за 80 спеціальностями отримують 19624 людини. У 1995 р. розпочато прийом і підготовка студентів за 7 нових спеціальностей, зорієнтованим на ринковий попит і перспективу розвитку економіки республіки. Це спеціальності за національною прикладному мистецтву (вишивання, різьба по дереву, плетіння і інш.); По геології і розвідки корисних копалин; з ремонту та обслуговування радіоапаратури; з перепідготовки майстрів початкового професійного навчання.
Слід відзначити збільшення питомої ваги навчаються за напрямами: економіка і право, транспорт і зв'язок, зниження за напрямками: сільське господарство, охорона здоров'я, мистецтво. Питома вага зарахованих в середні спеціальні навчальні заклади після закінчення середньої школи складає в середньому 60%, закінчили неповну середню школу - 32, закінчили ПТУ - 8. Середній коефіцієнт вибуття за останні 3 роки по цьому рівню освіти становить 0,2.
Як вже зазначалося, найбільшою популярністю користуються спеціальності економіко-правового напрямку і спостерігається подальший спад популярності інженерних спеціальностей та спеціальностей сільського та рибного господарства. Судячи з профорієнтації школярів, учнів ПТУ і середніх спеціальних закладів ця тенденція на найближчі три роки в основному збережеться.
Природно, що загальний стан ринку праці в умовах розвитку безробіття не може не позначитися і на стані ринку попиту молоді на робочі місця. Якщо в 1991-1993 рр.. частка учнів, які пішли з загальноосвітніх шкіл після 9 класу, становила в середньому 40%, то з 1994 р. спостерігається тенденція подальшого навчання в 10 і 11-му класах.
Серед учнів 9-11-х класів користується популярністю додаткове більш глибоке вивчення предметів, що дозволяє отримати початкову професійну підготовку в стінах школи. Так, на найближчі 2-3 роки слід очікувати підвищеного інтересу до поглибленої підготовки за такими напрямами, як основи прикладної економіки, машинопис і діловодство, оператор ЕОМ, основи швейного виробництва, і деяким іншим. Однак згідно з опитуванням, тільки близько 20% учнів, що пройшли таку підготовку, знаходять подальший реальне застосування отриманим додатковим знанням. Через недостатню конкурентоспроможності молодих людей на ринку праці, відсутність законодавчих актів, що захищають цю категорію населення, питома вага непрацюючої молоді не має поки тенденції до зниження.
Сучасний стан ринку праці, безумовно, в першу чергу позначається на найменш захищених верствах населення, до яких відноситься молодь, особливо та її частина, яка вперше вийшла на ринок праці. Молоді люди, в силу специфіки віку та освіти, проявляють часто надмірну активність, прагнучи не так адаптуватися до зовнішнього середовища, скільки впливати на неї, виходячи з власних уявлень про навколишній, про добро і зло, з власної самооцінки, вимог і очікувань, які формуються в їх свідомості до моменту виходу в самостійне трудове життя.
Необхідно установа спеціального фонду підтримки професійної освіти молоді, що створюється за рахунок частини коштів, що спрямовуються у фонд підтримки освітніх установ, до фонду боротьби зі злочинністю, що перераховуються підприємствами до бюджету у вигляді податків на прибуток, фонд зайнятості, профспілкового бюджету, а також добровільних відрахувань юридичних і фізичних осіб та інших джерел. Для ефективного використання коштів цього фонду важливою є чітка професійна орієнтація відповідно до вимог ринку праці.
Професійна орієнтація є важливим елементом програми зайнятості молоді. За даними ФСЗ Росії, в профорієнтаційних послуг потребують 130 тисяч молодих жителів Чувашії. У цьому питанні слід виділити декілька важливих напрямів. Насамперед необхідна вичерпна і доступна інформація про ринок праці, що містить відомості про вакантні місця, кваліфікаційних вимогах, заробітну плату, умови праці, умови прийому на роботу і пр. Повинно бути передбачено регулярне широке її тиражування в засобах масової інформації, що, безумовно, вимагає великих витрат, але є необхідним для створення умов найбільш повної професійної орієнтованості молоді. За оцінкою соціологів, близько 90% молодих людей абсолютно не орієнтуються в потребах і стан ринку праці.
Професійна орієнтація повинна носити, безсумнівно, довготривалий характер. Між підприємствами і СЗ повинен укладатися договір, відповідно до якого, з одного боку, підприємства, враховуючи перспективу свого розвитку, зобов'язані повідомляти СЗ відомості про потребу в працівниках певних професій і кваліфікації з подальшим їх працевлаштуванням, а з іншого - СЗ зобов'язана підготувати відповідних працівників або запропонувати їх з числа перебувають на навчанні безробітних для роботи на цьому підприємстві. Для зацікавленості підприємств в укладенні договору з СЗ необхідно в законодавчому порядку передбачити систему податкових пільг (наприклад, часткове або повне зняття обмежень на фонд оплати праці таких підприємств). Така міра необхідна, так як в даний час тільки 30% підприємств повідомляють у СЗ відомості про вакансії на робочі місця. У зв'язку з цим відсутня повна картина про стан ринку праці в республіці.
В даний час профорієнтаційна робота ведеться в основному зі школярами. Що стосується роботи з дорослим населенням, у тому числі з випускниками середніх спеціальних навчальних закладів і вузів, демобілізованих з лав ЗС, то вона перебуває явно не на задовільному рівні. Позначаються недостатня підготовленість кадрів профконсультантов і відсутність професійно складених методичних розробок.
Важливим є створення розгалуженої інфраструктури з профорієнтації та психологічної підтримки населення, в тому числі створення модельного центру, основними завданнями якого відповідно до "Положення ФСЗ про модельний центрі" є науково-методичне та інформаційне забезпечення профорієнтації, професійного консультування та психологічна підтримка безробітних громадян і незайнятого населення, включаючи молодь як найбільш вразливу категорію.
Профорієнтаційна робота повинна проводитися з обов'язковим включенням в структуру СЗ груп психологічної підтримки. У силу психологічних особливостей молоді люди оптимістичніші, ніж люди старшого покоління, легше адаптуються до перебудови економічних і соціальних умов у суспільстві, набагато частіше готові ризикувати з метою отримання високого заробітку, нехай і без подальших гарантій; у них досить висока потенційна трудова мобільність. Однак через низький рівень трудової мотивації ("праця - лише джерело засобів до існування") і через прагнення знайти роботу з високим заробітком саме ця категорія громадян найчастіше виявляється в числі безробітних. Особливо це стосується осіб, вперше з'являються на ринку праці з метою відшукання для себе "першого робочого місця".
Соціологічні дослідження показують, що майже 90% випускників середніх шкіл збираються продовжити освіту, однак менш 50% з них упевнені в правильності вибору професії, трохи більше 6% висловлюють сумніви з приводу своїх здібностей і тільки 5% психологічно готові йти працювати. У результаті багато молоді люди виявляються не підготовленими до дійсності і після "звалилися надій" не можуть знайти свою нішу на ринку праці. У цьому і можуть допомогти молодим людям психологи-професіонали.
Створення координаційної ради з профорієнтаційної роботи з молоддю, до складу якого увійдуть працівники СЗ, міністерств народної освіти, промисловості, сільського господарства, праці та зайнятості, представники банківських структур, промислових підприємств, підприємці, повинно сприяти найбільш повному і обгрунтованого співвіднесенню попиту і пропозиції на ринку праці. Робота з профорієнтації повинна носити цілеспрямований, систематичний характер, для цього необхідне об'єднання фінансових, організаційних, наукових і методичних зусиль, міністерств, СЗ, громадських організацій, підприємств, навчальних закладів, міських та районних адміністрацій.
Єдиний центр профорієнтації, що виконує роль методичного центру, дозволить координувати роботу районних, професійно-консультаційних відділень (пунктів), проводити навчання консультантів цих відділень із застосуванням спеціальних методик для роботи з молоддю.
Студенти-старшокурсники, майбутні педагоги, психологи, можуть допомогти в роботі з профорієнтації, тестування молоді, і ця робота може зараховуватися як виробнича практика. Брак інформації про стан і потреби ринку праці, часто поверхнева профорієнтаційна робота не дозволяють молодим людям вірно зорієнтуватися у виборі майбутньої професії. Наприклад, на рівні початкової професійної освіти великою популярністю користуються спеціальності барменів, кухарів, продавців, кравців. Але працевлаштуватися людям, які не мають досвіду роботи, практично неможливо. Останнім часом явно спостерігається перенасичення ринку трудових ресурсів фахівцями економічного профілю, інженерних спеціальностей. Ситуацію може пом'якшити перепідготовка за спеціальностями, що користуються попитом. Професійне навчання, підготовка та перепідготовка незайнятої молоді з метою підвищення трудового потенціалу та конкурентоспроможності на ринку робочої сили є важливим напрямком у формуванні ринку праці. Професійне навчання має сприяти тому, щоб молода людина, що прийшов на ринок праці, вже мав певний багаж теоретичних знань і деякі професійні навички з обраної спеціальності. Особам же, який вважається в силу обмежених розумових можливостей нездатними до висококваліфікованої і інтелектуальному праці, необхідно забезпечити умови отримання елементарних професійних навичок, що дозволяють їм знайти своє місце в суспільстві і відкривають подальшу життєву перспективу. Ця робота повинна проводитися в кілька етапів і по різних напрямах.
У системі середньої освітнього комплексу доцільно відродити позитивно зарекомендували себе в минулому навчально-виробничі комбінати (КПК), що дають початкові професійні навички з певної спеціальності. Учням, що успішно склали кваліфікаційні іспити з обраної спеціальності, повинен видаватися відповідний документ. Фінансування КПК може здійснюватися з кількох джерел: за рахунок базових підприємств, для яких готуються відповідні кадри; за рахунок зборів на потреби освітніх установ з бюджетів різних рівнів і пр.
Перш за все необхідно створити мережу освітніх установ, що працюють за договором зі службою зайнятості: державні освітні установи (СЗ Чувашії вже має певний досвід роботи з навчальними закладами республіки, викладачі яких за договорами, укладеними з СЗ, проводять заняття з групами учнів, сформованими СЗ); навчальні підрозділи підприємств з можливістю подальшого працевлаштування молодих людей на цих підприємствах (за договорами); приватні та комерційні освітні установи, що отримали ліцензії.
При цьому в законодавчому порядку необхідно передбачити відповідальність освітніх установ за якість підготовки фахівців. Навчальні та соціально-ділові центри служби зайнятості для підтримки молодих людей, охочих організувати власну справу, не тільки допоможуть адаптуватися до ринкових умов, а й сприятимуть пошуку інвесторів, які здійснюють навчання, консультування з питань правового, економічного характеру, що надають бухгалтерську, юридичну допомогу, проводять експертизи проектів, бізнес-планів; тут же може проводитися стажування починаючого підприємця і т.д.
Організація виїзних (мобільних) навчальних центрів у сільську місцевість, якщо немає можливості створення навчальних центрів на місцях, наблизить місця навчання до місця проживання. Це важлива проблема, яка пов'язана, в першу чергу, з тим, що через фінансові труднощі молоді люди часто не можуть дозволити собі навчатися далеко від дому. Виїзні центри, безсумнівно, будуть сприяти залученню більшого числа безробітних молодих людей, охочих отримати додаткові професійні навички і знання. Проблема професійного навчання сільської молоді пов'язана з національними особливостями економічного розвитку Чувашії на сучасному етапі. Гостро стоїть питання підготовки фахівців для розвитку хмелярства, грибівництва, рибного господарства, національних ремесел. Однією з форм організації профнавчання молоді в сільській місцевості можуть бути навчальні сільськогосподарські виробничі комбінати, в яких навчання буде поєднуватися з виробничою діяльністю.
Важливим елементом професійного навчання є організація випереджаючого навчання осіб, які не є ще безробітними. Так, наприклад, старшокурсникам вищих і середніх спеціальних навчальних закладів можна запропонувати паралельне додаткове навчання з економічних (бухоблік, маркетинг, менеджмент, оподаткування тощо), юридичним, художнім, культурно-просвітницьким та іншим дисциплінам, що дає право на отримання другого диплома, посвідчення про отримання ними певних теоретичних знань з обраної спеціальності (наприклад, інженер-економіст, зоотехнік-менеджер). Ця робота повинна проводитися на базі навчальних закладів та координуватися Республіканської СЗ і створеним координаційною радою. Організація профосвіти може бути ефективною тільки при чіткому формуванні службою зайнятості соціального замовлення для системи професійного навчання, заснованого на потреби ринку праці.
Професійне навчання залежно від характеру передбачуваної діяльності та від рівня підготовленості молодої людини може тривати від 2 тижнів до 1 року, відповідно і витрати на навчання різні. Проте не можна не зрозуміти, що витрати, пов'язані з професійним навчанням, не може осилити лише Фонд зайнятості, цю ношу зі Службою зайнятості повинні розділити місцева адміністрація, банки, підприємства, підприємці і самі навчаються.
З відміною обов'язкового розподілу випускників навчальних закладів молодий спеціаліст виявляється абсолютно беззахисним перед загрозою безробіття. Підприємства не зацікавлені в співробітниках без стажу і досвіду роботи. Саме для підтримки молодих фахівців і пропонується проведення "молодіжної практики", суть якої полягає в тимчасовому (терміном на 6 місяців) працевлаштуванні молодих спеціалістів за договорами з підприємствами, установами, організаціями. Молодий спеціаліст-практикант приймається на роботу на підставі 6-місячного договору-контракту, про що робиться запис у його трудовій книжці. За час практики виплачується заробітна плата за рахунок коштів Фонду зайнятості. На підприємстві складається індивідуальний план молодого фахівця на період практики (при невиконанні його контракт може бути перерваний). "Молодіжна практика" дає можливість молодим спеціалістам набути професійні знання і досвід роботи за обраною спеціальністю (що, безумовно, підвищить їх конкурентоспроможність на ринку праці), можливість отримання постійного місця роботи на підприємстві після завершення практики або навіть достроково. За заявками на участь у "молодіжної практиці" формується банк даних. При появі відповідної вакансії молода людина направляється на практику.
Критерієм відбору підприємств повинні бути економічна стабільність, перспективність розвитку, наявність умов для проведення повноцінного теоретичного і практичного навчання, згода після закінчення практики прийняти практикантів на постійну роботу. Наприклад, у такому експерименті можуть взяти участь майбутні педагоги, працюючи в школах вчителями-асистентами, вихователями груп продовженого дня, центрів дитячої та юнацької творчості. Тут вирішується відразу кілька завдань. Крім проходження власної практики молодий чоловік виконує велику соціальну роботу - зайнятість неповнолітніх активної, корисною діяльністю. В "молодіжну практику" можуть залучатися і випускники загальноосвітніх шкіл.
Витрати на подібні заходи високі, але за відносно короткий період трудової адаптації молодий фахівець може стати цілком конкурентоспроможними, що відповідає вимогам підприємства фахівцем (а не потенційним утриманцем). Для координації цієї роботи мають бути об'єднані зусилля та фінанси Фонду зайнятості, Міністерства освіти, профспілок, міської та районних адміністрацій, громадських організацій, у тому числі студентських об'єднань, молодіжної біржі праці.
Молодіжні кооперативи повинні переважно створюватися на пільгових умовах з числа випускників та старшокурсників вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, які могли б виконувати роботи за договорами з підприємствами та окремими громадянами. Наприклад, надання медичних послуг, послуг педагогічного характеру (репетиторство, робота в дитячих секціях, гуртках, догляд за дітьми), соціальне обслуговування, ремонт побутової техніки та техніки виробничого призначення та інші послуги. Створення таких кооперативів, крім організації додаткових робочих місць, допомогло б молодим фахівцям в якійсь мірі не тільки зберегти, але й придбати додаткові навички отриманої ними спеціальності.
Створення спеціалізованої молодіжної біржі праці було б корисним в організації зайнятості молоді. Її завдання: інформація про вакансії, підбір тимчасових робочих місць, організація "молодіжної практики", проведення ярмарків-вакансій, організація клубів зайнятості тощо, тобто приведення в рівновагу ринку праці. Ініціативу у створенні такої біржі насамперед має проявити сама учнівська молодь. Безсумнівно, це знайде підтримку служби зайнятості, Міністерства освіти, міських та районних адміністрацій, підприємців, банківських структур, підприємств, які цілком можуть бути засновниками цих бірж.
На ярмарках-вакансіях робітників і навчальних місць роботодавці могли б пропонувати вакантні робочі та навчальні місця. Тут же можуть бути організовані експрес-консультації фахівців з профорієнтації, психологів, юристів, відразу оформлені заявки на підготовку потрібних фахівців, можуть укладатися договори про взаємовигідну профорієнтаційній роботі.
Створення тимчасових та громадських робіт має передбачати тимчасову зайнятість молодих людей всіх вікових груп і рівнів професійної підготовленості. Наприклад, для учнів загальноосвітніх шкіл можуть створюватися тимчасові робочі місця за договорами з підприємствами та організаціями на час канікул або на базі шкільних майстерень, де хлопці зможуть не тільки заробити якусь суму, а й отримувати певний багаж знань і навичок з конкретного виду діяльності.
Учні професійних училищ також мають можливість тимчасово працевлаштуватися: працювати або в навчальних майстернях, або за місцем проходження практики. На період канікул договори можуть бути укладені з ЖКГ, із прилеглими сільськими та лісовими господарствами, з Міністерством культури і так далі. Фінансування в розмірі мінімальної заробітної плати може бути поділено порівну між Фондом зайнятості та роботодавцем.
Доцільно поєднувати створення тимчасових робочих місць з тимчасовим проходженням виробничої (переддипломної) практики. Можливо широке залучення молоді до роботи по соціальному обслуговуванню одиноких престарілих громадян та інвалідів з оплатою їх праці за договором за рахунок коштів Фонду зайнятості та Міністерства соціальної політики. Ця акція, безсумнівно, буде мати позитивний ефект: по-перше, для підвищення рівня соціальної підтримки інвалідів та престарілих, по-друге, матеріальної підтримки молоді, по-третє, вона носить виховний характер.
Тимчасові громадські роботи не вимагають виплат допомоги при звільненні, при цьому не передбачаються соціальні пільги тимчасовим працівникам (на відміну від постійних). Організація вторинної зайнятості зручна при формуванні нових робочих колективів, для бажаючих працювати у вільний від основної роботи чи навчання час, для сумісників, а новостворювані організаційно-виробничі структури отримують можливість ретельного відбору кадрів та підготовки їх до роботи в конкретних виробництвах. Організація вторинної зайнятості допомагає в забезпеченні умов для самостійної зайнятості, задоволенні потреб швидко зростаючого приватного сектора економіки, сфери підприємництва. До вирішення цієї проблеми повинні залучатися структури СЗ (координаційні, психологічні, профорієнтаційні центри), молодіжні організації (в тому числі молодіжна біржа праці), так як при відкритті власної справи люди зазвичай відчувають не тільки фінансові та матеріальні труднощі, а й труднощі організаційного характеру. Безумовно, для організації самозайнятості молоді, яка не має навіть стартового капіталу, має бути розроблена система субсидування та пільгування, фінансової підтримки.
Необхідно створення навчально-виробничих центрів (комбінатів) на базі початкової професійної освіти, в яких учні під керівництвом викладачів - майстрів зможуть виробляти продукцію (роботи, послуги) для населення з подальшою їх реалізацією. У цих навчальних центрах могли б працювати і випускники ПТУ протягом 6 місяців після закінчення навчання. При створенні навчально-виробничих центрів, комбінатів як у міській, так і в сільській місцевості необхідно в законодавчому порядку передбачити деякі фінансові пільги таких виробництв. Так як абсолютно ясно, що продукція (робота, послуги) учнів буде реалізуватися за цінами набагато нижче ринкових, підтримання фінансової бази КПК (УПЦ) є досить складною проблемою. Не можна розглядати навчальні виробництва як звичайні виробництва або підприємницькі структури. В якості фінансових пільг можуть бути запропоновані пільгове оподаткування, пільгова орендна плата за виробничі площі, пільгова плата за комунальні послуги та ін
Квотування робочих місць - встановлення мінімальної кількості робочих місць на даному підприємстві для прийому на роботу молоді, особливо потребують соціального захисту. Роботодавці відповідно до встановленої квоти зобов'язані створити заново або виділити з наявних необхідну кількість робочих місць для працевлаштування. Вирішення цього питання повинно носити законодавчий характер (наприклад, в даний час квота для інвалідів - 3% середньооблікової чисельності працівників з урахуванням прийнятих інвалідів), оскільки очевидно, що зростання безробіття серед молоді буде мати самі негативні соціальні наслідки: зліт злочинності, наркоманія та пр ., до того ж країна не настільки багата, щоб даремно витрачати гроші, спрямовані на освіту і, відповідно, підготовку фахівця. А незатребуваність отриманих знань, не підкріплених навичками професійної практики, через два-три роки призведе до їх втрати, практично безповоротно будуть втрачені і багато мільйонів рублів, витрачені на освіту, а народне господарство недоотримає необхідних грамотних фахівців.
Фінансова підтримка створення нових і збереження існуючих робочих місць визначається характером субсидування: а) пряме державне субсидування - виплата певних сум підприємствам, які прийняли на роботу молодих людей з числа офіційно зареєстрованих безробітних, однак така міра може виявитися занадто важкою для державного бюджету. Але якщо вона все-таки обрана, субсидії доцільніше виділяти не у вигляді кредитів підприємству, а у вигляді посібників та інших аналогічних виплат; б) непряме субсидування пов'язано з наданням підприємству певних фінансових пільг. Наприклад, пільгове оподаткування частини прибутку, спрямованої на створення нових робочих місць для молоді, або зниження відрахувань до фонду боротьби зі злочинністю, так як зайнятість молодих людей корисним продуктивною працею, різними формами навчання є не що інше, як суттєвий внесок у справу боротьби зі злочинністю ; можуть бути передбачені й інші форми субсидій.
Можливість виходу на пенсію людей у передпенсійному віці повинна сприяти працевлаштуванню працездатною молоді. Служба зайнятості може взяти на себе часткове або повне фінансування цієї акції, виплачуючи особам, достроково вийшли на пенсію, певну суму за умови, що на вакантні місця будуть прийняті молоді люди, зареєстровані в СЗ. У цьому випадку СЗ замість допомоги з безробіття виплачує пенсію до моменту офіційного виходу людей на пенсію за віком. Підприємства можуть, у свою чергу, виплачувати особам, добровільно вийшли на дострокову пенсію, одноразові допомоги або доплачувати певну суму до пенсії, що виплачується СЗ.
З метою стимулювання участі підприємств у фінансуванні заходів, пом'якшувальних напруженість на ринку праці молоді, доцільно в законодавчому порядку передбачити, наприклад, зменшення оподатковуваної бази цих підприємств при обчисленні податку на прибуток на суму, спрямовану на фінансування цих заходів.
Інформація, релевантна "Ринок праці."
- 6. Монопольні ціни
ринок з високовитратною продукцією дрібних неповноцінних заводиків. Сучасній прядильної фабриці нічого боятися конкуренції з застарілими ручними прядками. Її суперниками є інші більш-менш адекватно обладнані фабрики. Але це не означає, що вона має можливість встановлювати монопольні ціни. Між великими підприємствами також існує конкуренція. Якщо при продажу - 3. Заробітна плата
ринок праці приводиться в рух підприємцями, спраглими отримати прибуток. Кожен підприємець прагне купити всі види конкретної праці, необхідні йому для здійснення своїх планів, за найнижчою ціною. Але пропонована їм заробітна плата повинна бути достатня висока, щоб відвести працівників від конкуруючих підприємців. Верхня межа пропозиції визначається ціною, - 9. Ринок праці
праці. Аналогічно всім іншим цінами на компліментарні чинники виробництва в кінцевому рахунку вона визначається цінами на вироблену продукцію, очікуваними в момент купівлі та продажу праці. Не важливо, чи продає безпосередній виконавець роботи свої послуги роботодавцю, який з'єднує їх з матеріальними факторами виробництва і з послугами інших людей, або він сам на свій страх і ризик - 3. Мінімальні ставки заробітної плати
ринок праці не відчуває втручання ні держави, ні профспілок, існує тільки добровільна, або каталлактіческая безробіття. Але як тільки зовнішній тиск або примус, будь то з боку держави чи з боку профспілок, намагається зафіксувати ставки заробітної плати на більш високому рівні, виникає інституційна безробіття. У той час як на вільному ринку праці - Коментарі
ринок, 375, 523, 511; властивості, 441;? швидкість обігу?, 399; попит на, 375-382; засобу обміну, 41, 198, 373, 376, 431-434, 732; стабілізація, 207; теорема регресії, 383-384, 397, 570; товарні, 399; збільшення кількості, 385; фактичний стандарт, 440; цінність, 329, 382-385, 400-402; ціни, 191, 194, 204; чеканка, 732; чекова книжка, 416 ; економічний розрахунок і, 203, 211 Депресія: - Класична модель
ринок відсутній, а реальний сектор складається з трьох ринків: ринку праці, ринку капіталу (позикових коштів або кредиту) та товарного ринку. 3. Оскільки на всіх цих ринках діє досконала конкуренція, то всі ціни (тобто номінальні показники) є гнучкими. Це відноситься і до ціни праці - номінальної ставки заробітної плати, і до ціни капіталу (позикових коштів) - номінальній ставці - Глава 8. Ринок праці. Заробітна плата. Проблема зайнятості
ринок праці характеризується високим ступенем невизначеності, особливістю функціонування, оскільки має справу зі специфічним товаром. У цьому зв'язку дослідження процесів формування ринку праці та розробка адекватної системи його регулювання є для Росії одним із пріоритетних завдань, що потребують вирішення найближчим - 1. Загальна характеристика ринку праці та його механізму. Рівновага ринку праці
ринок праці »і« ринок робочої сили »використовують як тотожні. У строго науковому плані працю і робоча сила як поняття не тотожні, але взаємопов'язані. Під робочою силою розуміють потенційні здібності людини до праці, а під працею - доцільну людську де-ятельность (або функціональну здатність людини до праці). Праця не може бути здійснений без здатності до праці, а - Функції ринку праці
праці визначаються роллю праці в житті суспільства, коли праця виступає найважливішим джерелом доходу і добробуту. З економічної точки зору праця - найважливіший виробничий ресурс. Відповідно до цього виділяють головні функції ринку праці. Соціальна функція полягає у забезпеченні нормального рівня доходів і добробуту людей, нормального рівня відтворення продуктивних - Класифікація ринків праці
ринок праці, ринки праці міждержавних регіонів (Європейський, латиноамериканський, середньоазіатський, країн СНД). За критерієм часових параметрів виділяються перспективний, прогнозний та поточний ринки праці. За ступенем еластичності - гнучкий і жорсткий ринки праці. У загальній чисельності населення виділяють дві великі групи: люди, здатні і не здатні працювати за наймом. Сьогодні в