Розвиток феодального землеволодіння, ремесла і торгівлі в

Головна

Економіка

Мікроекономіка / Історія економіки / Податки та оподаткування / Підприємництво. Бізнес / Економіка країн / Макроекономіка / Загальні роботи / Теорія економіки / Аналіз

Головна → Економіка → Історія економіки →

« Попередня		Наступна »

П.Д. Агарков, Г.Г. Балабанова, Л.Г. Галкін, Т.А. Давиденко, Л.І. Журавльова. Історія економіки, 2004 - перейти до змісту підручника
Розвиток феодального землеволодіння, ремесла і торгівлі в Північно-Східній Русі
У XII - XV століттях центр економічного і політичного життя Удільної Русі перемістився у Володимиро-Суздальське князівство. При Андрія Богалюбском (1157 - 1174 р.р.) і Всеволода Велике Гніздо (1176 - 1212 р.р) воно стало найбільш могутнім з російських князівств. Велике значення для економічного підйому Північно-Східної Русі мало масове пе-реселеніе сільського і міського люду з районів, які найбільш сильно постраждали від монголо-татарської навали. На нових землях селяни закладали поселення на основі общинних звичаїв. У результаті на нових місцях виникли численні селянські про Київщини, які утворили цілі округи (волості), що знаходилися безпосередньо під владою тих князів, яким належали території. Громади платили на користь князя податі і відбувши-ли різні повинності. Поступово селянські громади захоплювалися окремими феодала-ми або лунали останніми князям. Слідами селянства на неосвоєні території спрямовувалися князі та бояри. Але вони не стільки заселяли вільні землі, скільки захоплюючи-ли землі, вже освоєні селянами. Таку ж, якщо не більшу, тягу до захоплення нових зе-мель проявляли і монастирі. Троїцько-Сергієвський, Соловецький, Иосифо-Волоцький Монастир-ри перетворилися на найбільших землевласників, захоплювали селянські землі і превраща-ли в феодально-залежних місцевих селян. Монголо-татари, зацікавлені в підтримці церкви, зберегли монастирське землеволодіння. Колонізація відіграла видатну роль у поширенні землеробства на величезні про-стору Східно-Європейської рівнини. Одночасно збільшувалися посівні площі в старих, вже освоєних місцевостях, удосконалювалася техніка землеробства. Помітно роз-рілісь землі, де встановилася трипільна система. При трипілля відбувається більш пра-вильное чергування озимих, ярих та пара, що сприяє підвищенню врожайності. У період феодальної роздробленості основною формою феодального землеволодіння була вотчина. Вона передавалася у спадщину, могла відчужуватися і дробитися. Поряд з вотчиною починає з'являтися умовне, помісне землеволодіння. Князь, боярин, або монастир давав ділянку землі окремим своїм дружинникам чи представникам адміністрації. Такий навчаючи-стік, маєток - надавався за умови служби, найчастіше військової, на користь влас-ника землі. При припиненні служби маєток могло бути відібрано. Особа, яка отримала маєток, набувало права феодала по відношенню до населення, що жив на території маєтку. Господарство вотчини й маєтки носило натуральний характер і грунтувалося на праці хо-лопов і селян. Холопов часто садили на відведені ділянки, дозволяючи обзавестися госпо-вом. Поступово вони зливалися з селянами. Основним продуктивним класом було феодально-залежне селянство, Делів-шееся на кілька груп. Одну групу становили Старожільци. Так називалися селяни, які протягом кількох поколінь жили на належала феодалу землі і були міцно пов'язані з ним економічними узами. Таким селянам важко було залишити свого пана, щоб перейти на інше місце. У другу групу входили новопріходци, недавно прийшли з інших місць в дану вотчину. Новопріходци часто залучалися різними обіцянками з боку власника і користувалися різними пільгами. Власники намагалися закріпачити селян, обплутаний їх різноманітними зобов'язаннями. Часто селянам давалася допомога у вигляді худоби, насіння, грошей. Селяни не могли піти, не віддавши борг, і потрапляли в залежність. Але в період феодальної роздробленості селяни ще не були повністю юридично закріпачені. Вони могли піти до іншого феодалу, який залучав їх пільгами. При відсутність про-наслідком центральної влади неможливо було встановити єдиний правовий режим для селянин ян. Основними формами повинностей були натуральний оброк, панщина, грошовий об-рок. У XIV - XV столітті відроджуються старі і виникають нові ремесла: виплавка металу, чи-Тейн і збройові виробництва, гончарне виробництво, солеваріння. Навколо російських міст формувалися місцеві ринки. У XIII - XIV століттях розвивається обмін, але йому перешкоджають відсутність хороших торгових шляхів сполучення і феодальна раз-дроблення. Руські князівства вели жваву торгівлю, як зі Сходом, так і з західно-європейськими державами. У період феодальної роздробленості основними центрами господарського розвитку були Володимиро-Суздальське князівство, Галицько-Волинське князівство і Великий Новгород. У XII столітті центр економічного і політичного життя Русі перемістився у Володимиро-Суздальське князівство. Важливими передумовами економічного підйому північно-східних земель стало наявність великих масивів Чорнозем'я, подальший розвиток старих міст (Володимир, Суздаль, Ростов) і виникнення нових (Москва в 1147г., Нижній Новгород в 1221г. Та ін), масовий приплив населення на території, захищені від ворогів річками і ліси-ми, вигідне географічне положення. Міста робили великий вплив на економічне та політичне життя Володимиро-Суздальського князівства. Серед російських міст розрізняють «своеземскіе», що виникли до обра-тання Київської Русі на вільній землі, «князівські», побудовані князями як фортеці, а також міста, що виникли на території феодальних вотчин і монастирських землях. Напри-заходів, Москва виникла на території вотчини боярина Кучі, а Суздаль (1024г.), Володимир (1108г.), Ярославль (1025г.) були засновані як фортеці. Російські південно-західні землі менше страждали від набігів кочівників. Вони були густо населені і розташовували багатими запасами корисних копалин. Особливе значення мали соляні копальні у Галицькій Землі, вони постачали сіллю населення не тільки своїх, а й сусідніх територій. Родючі південно-західні землі давали можливість вивозити сільськогосподарську продукцію в сусідні країни. Серед земель, що входили до складу Давньоруської держави, особливими рисами відзначені Новгородська земля, яка з другої половини XII століття перетворюється на самостійну політичну одиницю - «Пан Великий Новгород». Новгородські землі охоплювали величезну територію - весь північ європейської частини Росії від Фінської затоки до Уралу. Новгород був найбільшим у країні центром ремесла. Особливе значення в житті Новгорода мала зовнішня торгівля. Новгород перебував на великому шляху «із варяг у греки». Після того, як Росія втратила південну частину цього шляху, Новгород перетворився на єдині зовнішні ворота нашої країни. Новгород вів жваву торгівлю зі Швецією, Данією та Ганзой (союзом северогерманских торгових міст). З Новгорода вивозилися хутра, сало, риба, мед, віск та інші продукти промислового господарства. Ввозилися ж сукна, східні прянощі, вина, предмети розкоші. Наприкінці XIII століття відбувається піднесення Москви, яке було обумовлено багатьма факторами економічного і політичного порядку. Рівень економіки Московського князівства був значно вище рівня інших російських князівств. Москва займала вигідне географічне положення. Вона була оточена лісами, що захищало її від монголо-татарської кінноти. Ліси захищали Москву від набігів литовських військ і німецьких лицарів. Москва очолила боротьбу російського народу проти монголо-татарського ярма, що сприяти-вало перетворенню її в політичний центр держави.
« Попередня		Наступна »
= Перейти до змісту підручника =

Інформація, релевантна " Розвиток феодального землеволодіння, ремесла і торгівлі в Північно-Східній Русі "
3. Особливості феодальної економіки країн Західної Європи (V - XV століття) розвитку, не знала класового ладу. У Франції, Іспанії, Італії, перебували під впливом Древнього Риму, феодалізм прийшов на зміну рабовладению. Але частіше феодальний лад приходив на зміну первіснообщинному. У Скандинавських країнах, Англії, Німеччини, Русі становлення феодального господарства відбувалося на основі розкладу первісної общини і зародження в її надрах приватної власності. Це Феодальна економіка Німеччини розвинена інтенсивна агрикультура, на основі якої зазвичай відбувалася диференціація общинників і з'являлася приватна власність; 3) у Німеччині набагато довше, ніж в інших країнах, зберігався значний шар вільних общинників, і селяни вперто чинили опір наступу феодалів на общину, що знаходило вираження у численних повстаннях саксонських селян у IX-X ст. До того ж 4.1. Організація феодального господарства в Київській Ру-сі розвитку, обумовлена географічними умо-виями (відкритість кордонів, відсутність природних бар'єрів у боротьбі з кочівниками) і політичними факторами (домінування проблем оборони і безпеки, необхідність утримання військового аппара -та); - формування держави не знизу вгору, а зверху вниз. Браку-ка коштів для утримання дружини привела до збору своєрідних на-логів з підлеглих 4.2. Господарство руських земель в період феодальної роздробленості (XII-пер. підлогу. XV ст.) Розвитку Західної Європи і Росії. Воно супро-чекали небувалим матеріальним виснаженням економіки країни, порушенням господарських зв'язків і ізоляцією від Європи. {Foto14} Одним з негативних економічних наслідків татаро-монгольської навали був вимушений перенесення центру економіч-ської, а потім і політичного життя держави з Наддніпрянщини на північний схід, у Волго-Окського межиріччя. Феодальна економіка Франції розвитку феодальних відносин з'явилися: - поєднання общинного землеволодіння з приватним селянським господарством; - земля перетворювалася на алод (приватну власність на земельний наділ). Селяни при-привласнювати отриманий від громади наділ. Багато розчищали лісові ділянки. Поява алло-так призвело до майнової та соціальної диференціації, і стало передумовою форму-вання великої феодальної Економіка російських князівств в період феодальної роздробленості (XII - XV століття) розвиток продуктивних сил, про що говорять поширення в сільському господарстві трехполья, високий рівень сільського і міського ремесла, розширення торгівлі. Росли російські міста. У період феодальної роздробленості утвердилася ієрархічна структура землевладе-ня і система васальних відносин. На чолі князівства стояв найстаріший князь. У князівстві жили феодали, безпосередньо залежали 3.2. Особливості еволюції форм господарство-вання та структури економіки в макромоделі феодалізму розвитку феодалізму у різних народів були значні особливості, які визначалися конкретними історичними умо-виями життя, природно-географічним середовищем і культурними традиціями. Модифікація загальних закономірностей процесу під впливом екзогенних та ендогенних факторів, що виявилася в асинхронности тимчасових рамок подій, розбіжності рівнів розвитку окремих регіонів, 4.3. Економічний розвиток Російського централізованого-ванного держави в сер. XV - сер. XVII вв. Розвитку країни. У цей час завершився процес внутрішньої ко-лонізаціі, в результаті якої в шість разів збільшилася територія країни. Сталося державне об'єднання російських земель під владою Москви, що дозволило ліквідувати феодальну раздроб-ленность і повалити татаро-монгольське іго, а також створити систему централізованого управління. Територіальне розширення земель Передумови розвитку Західної Європи розвитку. Такі природні зрушення супроводжувалися соціальними змінами. Общинне землеволодіння було підірвано. У результаті аграрної і військової реформ VIII в. в імперії франків більшість селян потрапило в особисту залежність від королівських воїнів, що перетворилися на спадкових власників землі - феодалів. Особливо важливе значення мало розвиток ремісничого виробництва, яке до XI ст. Економічний розвиток Стародавнього Риму розвитку. Невелика родова громада на річці Тибр перетворилася на могутню державу, що підкорило собі величезні території від Іспанії на заході до Персії на сході, від Англії на півночі до Єгипту на півдні. Цьому сприяли різні фактори: гарний клімат, багатоводні річки, родючі грунти, безліч корисних копалин та ін Перший період історії Стародавнього Риму - з VIII по VI в. до н.е. -

© 2014-2022 epi.cc.ua