|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Психологія найманої праці
|
|
Разом з тим капіталістичний спосіб виробництва по ряду напрямків ставить перепони реалізації найвищої трудової мотивації. Обмеження накладає насамперед психологія найманого працівника, яка формується внаслідок його відчуження від засобів виробництва, прийняття рішень і результатів праці. Трудова психологія? ключовий фактор розвитку не тільки капіталістичного, але взагалі будь-якого способу виробництва.
Капіталіст, сплативши вартість робочої сили, прагне до підвищення інтенсив-ності праці. Найманий працівник, навпаки, не зацікавлений в інтенсифікації трудового процесу, так як вона веде лише до збільшення неоплачуваної додаткової частини його праці, результати якої присвоюються не їм, а капіталістом. Тому в загальному випадку він прагне не виходити за межі тієї інтенсивності робочого процесу, яка, на його думку, відповідає оплаті. Це стосується як фізичного, так і интеллектуаль-ного праці.
Але ефективність сучасного виробництва залежить не тільки від інтенсивності праці, а й від ініціативи, відповідального ставлення до справи, ступеня творчої само-віддачі працівника, від прийнятих (або не прийнятих) ім самостійних рішень. Особливості психології найманого працівника являють собою серйозну перешкоду прояву цих якостей.
Капіталістичне підприємство виступає стосовно трудящим як чуж-дая їм машина експлуатації. Цей факт особливо явно проявляється в моменти трудових конфліктів. В силу відчуження працівників від результатів їхньої праці вони недостатньо зацікавлені в ефективності роботи всього підприємства в цілому.
Вони не ототожнив-ляють свої інтереси з інтересами фірми. Ця обставина додатково обмежуються ет прояви будь-якої ініціативи з їхнього боку і тим самим служить фактором, стримай-вающим розвиток капіталістичного виробництва. Недарма настільки величезні зусилля, особливо в Японії, спрямовуються на формування корпоративного свідомості у персона-ла фірми.
За часів К. Маркса основна маса найманих працівників була зайнята важкою фізичною працею. Переважно розумова діяльність залишалася привілеєм вузького шару фахівців і службовців, що входили в адміністративну еліту, тісно свя-занную з панівним класом. Тому відмінності між фізичною та розумовою працею носили класовий характер. В даний час колишня протилежність між фізичною та розумовою діяльністю переходить в нову протилежність, також носить класовий характер - між підвищується складністю і інтеллектуаліза-цією праці найманих працівників і відчуженням їх від функції прийняття рішень по ос-новних виробничим вопросам16. З підвищенням рівня освіти і кваліфікує-ції поступово формується новий тип трудівника, для якого має значення не толь-ко оплата праці, а й усвідомлення його сенсу і мети. Разом з тим рядовий працівник капіталістичного підприємства є не суб'єктом, а об'єктом виробничого про-процесу, цілі якого залишаються чужими для нього.
Між найманим працівником та його роботодавцем існують відносини залежністьмости. Підпорядковане і безправне становище найманого трудівника не дозволяє йому по-відчувати справжню свободу, відчути себе повноправним учасником процесу про-виробництва.
На даний момент протиріччя між економічною свободою підпри-приємець і несвободою найманого персоналу, визначальне відмінність в системі їх трудової мотивації, виступає в якості фактора, що негативно впливає на розвиток загально-жавного виробництва. Причому будь-які спроби роботодавців вплинути на ставлення робітників і службовців до своєї праці можуть призвести лише до вкрай обмеженому ре-док, оскільки особливості психології найманого працівника відображають специфиче-ські риси капіталістичного способу виробництва і тому носять об'єктивний харак-тер.
Це положення є наслідком основного протиріччя капіталізму і пото-му непереборно в умовах буржуазного суспільства. При збереженні приватної власне-сти на засоби виробництва і найманої характеру праці неможливо повною мірою за-діяти ініціативу, творчий та інтелектуальний потенціал людини. У резуль-Таті трудові ресурси суспільства використовуються не повністю і неефективно. Саме в цьому полягає гальмівний вплив капіталістичних виробничих відносин на розвиток суспільних продуктивних сил. І значення цього фактора буде толь-ко посилюватися у міру інтелектуалізації праці.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " Психологія найманої праці " |
- Коментарі
психології. Аналізу індивідуальних дій економічних агентів (методології індивідуалізму) вони протиставляли розгляд колективних дій і колективних інститутів корпорацій, профспілок, політичних партій. Сам термін інституціоналізм походить від слова інститут, під яким малися на увазі певний звичай, порядок, прийнятий у суспільстві, а також закріплення звичаїв у вигляді
- Лекція 12-я Неокантіанство і «соціальний напрям»
психологію. Економісти «соціального напрашшнія» враховували, що такий метод не дає достатнього ефекту, ускладнює боротьбу з марксизмом, оскільки виходить занадто кричуще проти-речіе між економічною теорією і практикою капіталізму. Адже австрійська школа повністю замовчує, ігнорує класові суперечності. Неспроможність австрійської шко-ли стала особливо очевидною в
- Лекція 17-я Реформістські ілюзії і зрадницька роль лейборизму
психології та поведінці капіталістичних підприємців. Кросленд захоплено описує, як «традиційна безжалісність ка-піталіста значною мірою зникла» 2, «агресивний інді-відуалізм поступається місцем чемною ^ і позбавленою наївності товариськості ... Приватна індустрія "стає нарешті чоло-вічної» 3. Погоня за максимальною прибутком втратила, по Кросленду, своє колишнє значення.
- Розподіл доходів
психологія
- § 5. Виникнення і еволюція політичної економії до кінця XIX в. Марксизм і сучасність. Історична школа і маржиналізм
психологічні та історичні чинники не менш важливі, ніж економічні, обстоювали доцільність широкого підходу до вивченню економічного та соціального життя. В. Зомбарт приділяв велику увагу організаційним і технологічним факторам, але змішував економічні та юридичні аспекти досліджуваних явищ. Зіставляючи індивідуума і суспільство, прихильники історичної школи віддавали перевагу
- § 10. Розвиток сутнісних сил людини - вирішальний фактор соціально-економічного прогресу
психологічного здоров'я суспільства. Разом з тим ставлення людини до природи - основа його відтворення як соціальної істоти. В діалектичному взаємодії природного і соціального сторін людини складається глибинна сутність людини як біосоціальної істоти. Поряд з цим виділяють також економічну сутність людини (те, що зараз в літературі називають «Hom economicus», говорячи про
- § 35. Основні форми і методи управління підприємством
психологічні, що відображають біологічну і соціальну сторони сутності людини, її поведінку в колективі, суспільстві, а також міжособистісні, міжгрупові та інші відносини у процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних і духовних благ. Таким чином, управлінські знання є комплексними, універсальними, мають теоретичний і прикладний, раціональний і
- 1. Дихотомії Т. Веблена
психологію Амеріканс * багатіїв так, як який-небудь антрополог досліджував би обряд!) ритуали примітивного племені в Новій Гвінеї / '. Проголосивши i обходимость застосування до економіки підходу, подібного не м> механічної статиці (рівновага), а біологічної динаміці (ен'> Люція), Веблен надав соціал-дарвінізму іншу тональність, т Желі ідеологи економічного індивідуалізму. Еволюція спільне: м
- § 2. ТИПИ І ФОРМИ ПРИСВОЄННЯ
психології власників. Розглянемо всі класи присвоєння в їх історичній і логічній послідовності. Клас спільної неподільної власності. Спочатку виник клас загальної нероздільної власності, яка існувала в первісній общині протягом найтривалішого періоду людської історії (приблизно 1 млн. років). 0бще нероздільне привласнення означає, що всі
- § 2. УПРАВЛІННЯ ФІРМОЮ
психології та соціології, вони виробили цінні практичні рекомендації по широкому залученню працівників в управління підприємством, щодо поліпшення змісту і якості трудового життя, більш повному використанню кожної людини відповідно до його потенціалом. Менеджмент творчо збагатився за рахунок інших наукових напрямів: а) кількісний підхід (використання математики і статистики
|