| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1.3 Процес наукового пізнання і методи дослідження |
||
|
Питання до розгляду 1. Наукові методи пізнання та їх класифікації. 2. Метод, методика та методологія: загальне і специфічне. 3. Процес наукового пізнання і його стадії. Основні поняття і категорії: метод, методика, методологія; загальнонаукових, частнонаучние і специфічні, емпіричні і теоретичні, евристичні та алгоритмічні методи пізнання; спостереження, опис, порівняння, аналогія, вимірювання, узагальнення, класифікація, індукція, екстраполяція, систематизація, аналіз, абстрагування, ідеалізація, синтез, конкретизація, дедукція, моделювання, експермента. Будь пізнавальна діяльність здійснюється за допомогою певних прийомів, відібраних або інтуїтивно, або у відповідності зі сформованими традиціями. У науці такі прийоми отримали назви «методи». Поняття «метод» (походить від грец. Methodos - спосіб, шлях) - це спосіб теоретичного і практичного освоєння дійсності. Методи, що використовуються в науково-пізнавальному процесі, отримали назву «наукові методи пізнання». Наукові методи пізнання взаємопов'язані. На основі одних методів з'являються інші, які, в свою чергу, є підставою для побудови нових методів і т.д. Один і той же метод може включати в себе певний набір інших методів. Таким чином, можна відзначити, що сукупність методів, що використовуються в тому чи іншому пізнавальному процесі, являє собою «виряджену матрьошку», в оборках сукні якою може ховатися ще один, і ще один метод, і ще. У зв'язку з цим у науковому пізнанні прийнято використовувати методи комплексно. Правильний вибір методів пізнання і вміння їх використання роблять дослідний процес більш результативним і плідним. Класифікувати методи можна за різними підставами. До найбільш традиційним і найчастіше зустрічається в навчальній літературі можна віднести наступні класифікації: за широтою і рівнем застосування, по сфері застосування, а також по «механізму» отримання знань. Отже, розглянемо дані класифікації. Класифікація перший: з точки зору широти застосування прийнято виділяти загальнонаукові, частнонаучние і спеціальні методи дослідження. Загально методи дослідження мають найбільш широке поширення, є досить доступними і використовуються одночасно в різних (якщо не сказати - у всіх) науках. Подання про загальнонаукових методах дослідження дає формальна логіка - наука про побудову наукового знання, засновником якої був давньогрецький вчений Аристотель. До загальнонаукових методів дослідження можуть бути віднесені: аналіз, синтез, порівняння, аналогія та ін Частнонаучние методи дослідження характерні для певної, конкретної науки і, як правило, їх використання носить обмежений характер. До частнонаучние методам можуть бути віднесені: методи математичного аналізу, статистичного аналізу, соціологічних досліджень тощо Ці методи, однак, часто запозичуються іншими науками і використовуються междисциплинарно. Так, математичні методи в економіці мають широке поширення, особливо в мікроаналізі економічних проблем. Економічна статистика є базою для вивчення економічних явищ. А для вивчення макроекономічних явищ, наприклад, безробіття часто використовують соціологічні опитування. У міру розвитку будь-якої науки в ній все більшу і більшу роль починає набувати міждисциплінарний підхід. Спеціальні методи розробляються і застосовуються для окремих досліджень або груп досліджень, фактично без повторення надалі. Ці методи найчастіше застосовуються в емпіричних, прикладних роботах. Класифікація друге: з точки зору сфери застосування можна виділити емпіричні (лат. емпірію - досвід) і теоретичні методи дослідження. Емпіричні методи служать для впливу на дійсність з метою її освоєння. До них можуть бути віднесені такі методи, як спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент і ін Емпіричні методи дослідження спираються на чуттєве сприйняття дійсності. Теоретичні методи служать для висунення, вивчення та тестування теоретичних конструктів. До теоретичних методів дослідження відносяться: узагальнення, ідеалізація, формалізація та ін В основі теоретичних методів дослідження лежить раціональне, тобто розумне (засноване тільки на розумових процесах) освоєння дійсності. Однак розподіл методів на емпіричні та теоретичні є дещо умовним. З більшою точністю можна було б говорити про «переважно» теоретичних і про «переважно» емпіричних методах дослідження. Так, моделювання може припускати створення образу об'єкта як у логічно-формальних схемах розуму, так і в експериментальних умовах. Водночас науковий експеримент зазвичай починається з формулювання гіпотези. Такі методи, як абстрагування, аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, можна також віднести до умовно-теоретичним. Деякі дослідники називають їх змішаними. Третя класифікація: з точки зору «механізму» отримання інформації методи наукового пізнання можуть бути поділені на евристичні (грец. еврика - знахідка) і алгоритмічні. Під евристичними методами увазі ті, які дозволяють отримати знання з певним допуском ймовірності істинності, в основному в процесі «інтуїтивного прозріння». Такі методи складають, мабуть, більшість, і для отримання більш точного результату повинні застосовуватися разом з іншими методами. До них можуть бути віднесені: індукція, аналогія, статистичні методи та ін Алгоритмічні методи дозволяють отримати більш точне знання, сформоване в результаті виконання певного усталеного і відпрацьованого алгоритму. До них можуть бути віднесені методи: аналізу, порівняння, вимірювання та ін Кожен метод має певні інструменти пізнання, тобто засоби, що використовуються для здійснення поставленої мети дослідження. На вибір інструментів дослідження можгут вплинути: ступінь розвиненості наукового знання, доступність інструменту, особливості досліджуваного об'єкта, період вивчення, особливості обробки інформації, зовнішні умови. Конкретизація методу дослідження веде до конкретизації інструменту. Якщо графік, що розглядається як інструмент аналізу, може використовуватися як в статистичному, так і в макро-і мікроекономічному аналізі, то, наприклад, графік кривої Лоренца - тільки в макроекономіці при аналізі нерівності в розподілі доходів населення, а графік кривої байдужості (лінія рівної корисності) - у мікроекономіці в розділі «теорія споживчої поведінки». Так само як і методи, інструменти знаходяться в постійному розвитку і вдосконалення. Причому розвиток інструментів дослідження йде, очевидно, дорогою їх уніфікації. Так, крива Лоренца або коефіцієнт Джинні (інструмент вимірювання нерівності доходів населення) можуть використовуватися і при оцінці конвергенції між країнами, і при оцінці ступеня концентрації ринку і т.п., а крива байдужості - в теорії виробництва (лінія рівного випуску). Одночасно з методами в пізнавальному процесі використовуються методика і методологія. Будучи однокорінними, ці поняття («методика» і «методологія»), проте, створюють певну полярність (рис.1). Під поняттям «методика» прийнято розуміти сукупність і послідовність методів і прийомів, вироблених емпіричним шляхом і використовуваних для досягнення поставленої мети дослідження. Іншими словами, методика виступає в ролі практики застосування та використання наукових методів. Вибір методики залежить від уподобань дослідника, технічних можливостей і часто носить індивідуальний характер. З розвитком науки і техніки деякі методи застарівають і з'являються нові, більш прогресивні. Відбувається зміна методик. Поняття «методологія науки» більш широке і ємне, воно включає в себе не тільки методи і способи дослідження, взяті з більш загальних теорій, їх послідовність, а й принципи і форми пізнання. Іншими словами, методологія є теорією методів і методик. Вибір методології дослідження включає в себе ряд обов'язкових етапів: постановка і вибір мети дослідження, визначення принципів дослідження, розробку методики дослідження, в тому числі вибір методів, способів і інструментів дослідження, вирішення питання про способи перевірки результатів дослідження. Кожна наукова, в тому числі і економічна, школа (протягом) розробляли свою методологію дослідження, тоді як методика дослідження, використовувана в різних школах (течіях), може мати досить схожі риси. Так, марксизм вивчав економічну систему з точки зору класового підходу, історична (інституційна) школа - з точки зору історичного розвитку (історичного розвитку інститутів), неокласична школа - з точки зору маржинального аналізу і т.п ., а й ті, й інші, і треті застосовували методики, наприклад, досягнення оптимального результату. Методологія, методики, методи та інструменти дослідження є найважливішими елементами пізнавального процесу. Пізнавальний процес умовно можна поділити на кілька стадій (рис.2). Першу стадію процесу ми назвемо «від практики до конкретного знання». Вона має на увазі перехід від чуттєвого сприйняття дійсності і формування уявлень про неї до вироблення суджень і умовиводів. Методи, що використовуються на даній стадії дослідження, досить зрозумілі й прості. Вони включають в себе: спостереження, порівняння, яке, в свою чергу, може здійснюватися за допомогою таких методів, як вимірювання і аналогія, а також узагальнення, що створює основу для класифікації явища. Розглянемо більш детально методи, застосовувані на першій стадії дослідження. Спостереження - саме з нього, як правило, починається наукове дослідження. Спостереження використовується для отримання та накопичення первинної емпіричної інформації щодо досліджуваного об'єкта, а також для перевірки і обгрунтування істинності висунутих гіпотез. Спостереження як загальнонаукових метод дослідження Це спрямоване і планомірне, систематичне відстеження найбільш значущих фактів, явищ, процесів, їх реєстрацію, опис, систематизацію, виявлення особливостей і закономірностей. Відмінною рисою наукового спостереження є первинний вибір мети дослідження, завдань, процедури здійснення, а також його регулярність. Спостереження відноситься до емпіричних методів дослідження і найчастіше здійснюється в польових (природних) умовах, рідше - в лабораторних. Воно містить такі обов'язкові елементи: об'єкт, суб'єкт, засоби, умови, мета, виходячи з яких формулюють завдання спостереження та інтерпретують його результати. Важливим є «відсторонення» спостерігача, його «не вплив» на результати дослідження. Додатково спостереження може включати в себе вимір і експеримент. Теоретичні методи пізнання Формалізація (аксиоматизация) (теорія, концепція) Синтез Ідеалізація Абстрагування Аналіз Конкретизація Систематизація (гіпотеза) (Гіпотеза) Індукція (екстраполяція) (Проблема) Дедукція (вирішення проблеми) Узагальнення (поняття) Класифікація (умовивід) Моделювання Аналогія Порівняння (судження) Вимірювання Опис (судження) Спостереження (сприйняття, уявлення) Експеримент (перевірка рішення) Емпіричні методи пізнання Рис. Хоча існує різноманітність способів проведення спостереження, його прийнято відносити до найбільш елементарним методам дослідження. До достоїнств даного методу дослідження можна віднести можливість відстеження фактів, явищ, процесів у часі, вивчення їх розвитку та динаміки. Результати спостереження інтерпретують за допомогою якісних, порівняльних та кількісних показників. Шляхом спостереження були відкриті багато економічні закономірності і закони. В економіці праці, наприклад, спостереження використовується як спеціальний метод дослідження (метод хронометражу робочого часу) для обгрунтування норм виробітку працівника. Спостереження відіграє важливу роль при вивченні динаміки і розвитку економічних явищ. На основі спостережень будуються «павутиноподібні» моделі динаміки попиту в мікроекономіці, динамічні моделі економічного зростання в макроекономіці, вивчаються нові економічні явища. Незважаючи на те, що опис нерозривно пов'язане з науковим спостереженням, його можна розглядати як окремий метод дослідження. Опис - це загальнонауковий емпіричний метод дослідження, заснований на спостереженні і представляє собою мовну (знакову) фіксацію емпіричних даних про об'єкт дослідження, тобто його мовну модель. За допомогою опису систематизуються дані про об'єкт дослідження, його специфіка і поведінка «переводяться» в певну мовну конструкцію, інтерпретуються в певній теоретичній системі, що часто призводить до досить серйозних перекручувань отриманої в результаті спостереження інформації та науковим дискусіям. Ретельність і регулярність опису характеристик об'єкта дозволяють зібрати більш достовірну інформацію і отримати більш точне уявлення, а значить, судження про дійсність. На основі опису будується, наприклад, так звана позитивна економіка. Ще один широко поширений метод дослідження - порівняння. Недарма кажуть, що "все пізнається в порівнянні". Порівняння - це загальнонауковий метод дослідження, заснований на зіставленні емпіричних фактів з метою виявлення спільних та відмінних рис явищ (процесів). При цьому в єдину групу виділяють факти, що мають загальні сутнісні характеристики. Виявлення загального, повторюваного у явищах, служить сходинкою на шляху до пізнання законів і закономірностей. При цьому уявлення про об'єкт порівнюють з минулими знаннями та уявленнями про ньому, з його минулим і з іншими, як правило, аналогічними, об'єктами. Для того щоб порівняння було ефективним, воно повинно задовольняти двом основним вимогам. По-перше, порівнюватися повинні лише такі явища, між якими може існувати певна об'єктивна і суттєва спільність характеристик. По-друге, для пізнання об'єктів їх порівняння має здійснюватися за найбільш важливим, суттєвим (з точки зору поставленого завдання дослідження) ознаками. Крім того, порівняння може включати в себе ще й такі методи наукового пізнання, як аналогія і вимір. Аналогія виступає більш конкретним методом дослідження. Можна відзначити, що аналогія - це загальнонауковий емпіричний метод дослідження, заснований на приписуванні яких те характеристик об'єкту на основі того, що у нього є спільні з уже вивченим іншим об'єктом характеристики. Так як не всі явища піддаються спостереженню, то можна зробити деякі припущення з приводу аналогічних явищ і тим самим розширити сферу дослідження. Факт широкого застосування аналогії в економіці підтверджують поняття, запозичені з інших наук («благо» - з теології, «ліквідність» - з фізики, «інфляція» - з медицини тощо). Багато відкриття в економічній теорії були зроблені завдяки аналогії. Так, Ф. Кене запропонував аналогію між кровообігом в людському організмі і рухом товарних і грошових потоків у національній економіці. Вивчення механічної рівноваги дозволило французькому економісту О. Курно висунути ідею про економічну рівновагу. Аналогія, таким чином, відіграє важливу роль в народженні нових ідей і формулюванні нових гіпотез. Вимірювання відноситься до загальнонаукових емпіричним методам дослідження і являє собою процедуру визначення чисельного значення деякої величини об'єкта за допомогою її зіставлення з одиницею виміру. Цінність цієї процедури в тому, що вона дає точні, кількісно визначені відомості про навколишню дійсність. Найважливішим показником якості вимірювання, його наукової цінності є точність, яка залежить від знань і умінь дослідників, обраної методології і методів дослідження, а також від наявних можливостей і вимірювальних приладів. Порівняння, пошук аналогій і вимір роблять судження про зібрані факти більш адресними і достовірними. На цьому етапі емпіричні методи дослідження поступаються дорогою теоретичним методам. Отже, зібрані на емпіричному етапі дослідження факти потребують насамперед в узагальненні. Узагальнення - загальнонаукових теоретичний метод дослідження, заснований на виділенні і об'єднанні явищ або процесів, що мають подібні характеристики. Важливу роль у виділенні загального серед спостережуваних явищ грає інтуїція. Вона дозволяє на основі виявлення особливостей і закономірностей процесів, що відбуваються висунути нову гіпотезу, сформулювати нове судження і т.п. Узагальнення знаходить широке застосування в економічній теорії при вивченні економічних явищ і процесів. Практично всі гіпотези економічної теорії збудовані на основі узагальнення наявних емпіричних фактів. На основі узагальнення проводиться класифікація явищ і здійснення їх угруповань (ранжування). Класифікація - це загальнонауковий теоретичний метод дослідження, що припускає поділ усіх досліджуваних предметів на окремі групи відповідно до будь-яким важливим для дослідника ознакою. Класифікація особливо часто використовується в описових науках. Групування та ранжування вимагають виявлення критеріїв (підстав для класифікацій та ранжування). Наявність різнобічних критеріїв робить дослідницький процес комплексним і достовірним. Рознесення на угруповання і ранжування факторів дозволяє провести більш ефективний фактологічний аналіз. Розробка понять, їх класифікація, створення гіпотетичних умовиводів також можуть розглядатися як результат даної стадії дослідження. Її результативність залежить в першу чергу від ефективності методик використання методів пізнання, досвіду та інструментів, необхідних для проведення спостереження, порівняння та вимірювання. Узагальнення та класифікація явищ приводять дослідника до наступної стадії вивчення, яку ми назвемо «від конкретного до абстрактного». На даній стадії проробляється дуже велика робота по «формалізації» фактологічного матеріалу, в результаті якої з емпіричних уявлень, знань про об'єкт складається ціла теорія або навіть концепція. Дана стадія дослідження починається з індукції. Індукція - це загальнонауковий теоретичний метод дослідження, що базується на умовиводах від приватного до загального. Іноді даний метод ототожнюють з методом сходження від простого до складного. Індукція (або «наведення» на думку) буває повна і часткова. Повна індукція полягає в дослідженні кожного випадку, що входить до класу явищ, з приводу якого робляться висновки. Подібна можливість представляється рідко, оскільки окремих випадків безліч. У зв'язку з цим, індукція зазвичай застосовується на основі вивчення типових випадків, що дозволяє економити кошти і час. Але індукція на основі обмеженого обсягу даних не призводить до універсальних, або широко застосовним, принциповим ув'язнень. Метод індукції активно використовується і в економічній теорії. Наприклад, відомо, що корисність блага для конкретного споживача знижується з споживанням кожної додаткової його одиниці (закон знижується граничної корисності), значить, можна зробити висновок, що всі споживачі даного товару будуть продовжувати здійснювати покупки товару за умови зниження його ціни. Природно, в даному випадку ми маємо справу з частковою індукцією, тому поняття «все» для нас буде сполучатися з поняттями «теоретично», «мабуть», «швидше за все», тобто «Все» в рамках дії певних принципів економічної теорії і з відомою часткою умовності. На практиці ж може зустрітися «нераціональний» споживач, який своєю поведінкою спростує дію даного закону в реальному житті, але загальна тенденція, проте, збережеться. Індукція також припускає екстраполяцію знань. Екстраполяція - це загальнонауковий теоретичний метод дослідження, заснований на поширенні висновків, отриманих зі спостережень над однією частиною явища в минулому на іншу його частину в майбутньому. Екстраполяція дозволяє розширити знання, збагативши їх минулим досвідом. При вивченні соціально-економічних явищ часто використовується просторова екстраполяція у вигляді перенесення інформації з частково обстеженого населення на все в сукупності, не підданих спостереженню. Прикладом такої екстраполяції можуть служити обстеження населення на предмет зайнятості, проводяться за методикою МОП. Використання індукції та екстраполяції веде до систематизації наукового знання. Під поняттям систематизація прийнято на увазі загальнонаукових теоретичний метод дослідження, що дозволяє визначити відносини між різними групами факторів і об'єднати їх на основі цього в єдине ціле - теорію. Природно, істинність даної теорії залежить від багатьох обставин: вибору об'єкта спостереження, періоду часу, методик, інструментів тощо, у зв'язку з чим результатом даного процесу спочатку виступає «передбачувана теорія», тобто гіпотетична теоретична конструкція, на основі якої формулюється подальший напрямок вивчення або підтверджується колишнє, якщо воно було раніше сформульовано. Порівняння «передбачуваної теорії» і теорії з фактами може виявити деякі суперечності, для зняття яких потрібно аналіз теорії. Аналіз - це загальнонауковий теоретичний метод дослідження, який передбачає уявне або фактичне поділ цілого на частини з метою вивчення кожної з цих частин окремо (послідовно). В економічній теорії такий прийом зустрічається досить часто. Так, при вивченні ринкової рівноваги спочатку окремо розглядають попит і його фактори, без урахування кількості виробленої продукції, потім окремо - пропозиція і його чинники, без урахування потреб у виробництві даного товару, потім окремо механізми ціноутворення і т.д. Для вивчення кожної частини окремо потрібно абстракція. Абстрагування носить у розумовій діяльності універсальний характер, бо кожен крок думки пов'язаний з цим процесом або з використанням її результату. Абстракція - це загальнонауковий теоретичний метод дослідження, заснований на відволіканні в процесі пізнання від «зовнішніх» явищ, які є несуттєвими, випадковими, нетиповими, другорядними, на їх ігноруванні та акцентанціі уваги тільки на суттєві характеристики. Саме абстрагування дозволяє зосередитися на найбільш важливих рисах явища, зрозуміти його глибоке вміст, виявити його суть. На основі абстрагування будується категоріальний апарат науки. В економічній теорії метод абстракції використовується при побудові економічних моделей, аналізу конкурентних ринкових структур, автаркії, мікроекономічних теорій міжнародної торгівлі і т.д. Так, побудова громадської кривої байдужості грунтується на двох дуже важливих, але вельми абстрактних припущеннях: переваги споживачів ідентичні (у всього населення країни!) І однорідні (тобто не змінюються з ростом доходу). Незважаючи на велику сумнівність даних припущень, подальше побудова мікроекономічної теорії міжнародної торгівлі дозволяє робити досить важливі висновки, що стосуються функціонування «відкритих» національних економік. Для того, щоб вивчити суть явища, потрібно розглянути його в «екстремальній ситуації». Для цього використовується ідеалізація. Ідеалізація - це загальнонауковий теоретичний метод дослідження, що представляє собою уявне конструювання еталонних умов, тобто обмежених від випадкових, нетипових, другорядних явищ, яке стає передумовою прояви найбільш істотних властивостей досліджуваного об'єкта. Ідеалізація широко поширена в теоретичних науках. В економічній теорії ідеалізація необхідна для побудови економічних моделей на основі закономірностей. Наприклад, моделі «досконалої конкуренції» або «чистої монополії» є ідеальними образами, що не є кандидатами на різноманіття дійсності. Абстрагування і ідеалізація є основою для методу формалізації. Формалізація - це загальнонауковий теоретичний метод дослідження, заснований на представленні якого процесу або явища у вигляді формальної, знакової системи або числового обчислення (у вигляді формул). Формалізація виступає якоюсь вершиною теоретичного дослідження, коли впорядкована безліч фактів набуває форму закону, закономірності, правила, а вивчена закономірність, в свою чергу, - форму рівняння, вирази, рівності тощо На основі формалізації в економічній теорії будуються економічні моделі, виводяться функціональні залежності, робляться розрахунки. Формалізація лежить в основі застосування економіко-математичних методів дослідження. Паралельно з формалізацією завершенням процесу сходження від конкретного до абстрактного може виступити ще один метод наукового дослідження - аксиоматизация. Аксіоматизації - це загальнонауковий теоретичний метод дослідження, заснований на висуненні гіпотез, тобто положень не вимагають доказів. Так, аксиоматизация використовується для формування початкових передумов теорій, створення основних теоретичних принципів. Результативність даній стадії дослідження виявляється у висуванні теорій і концепцій і залежить в першу чергу від знань і інтуїції дослідника. Ця стадія дослідження має значення для формування теоретичних наук, службовців інструментарієм для практичних дій. Третя стадія дослідження - «від абстрактного до конкретного» - починається з синтезу абстракцій і ідеалізованих уявлень. Синтез - це загальнонауковий теоретичний метод дослідження, що представляє собою об'єднання частин в єдине ціле. Таким чином, синтез може бути розглянутий як парний метод аналізу. Завдяки синтезу відбувається виявлення нових суттєвих характеристик, нової якості знання, складається комплексне уявлення про об'єкт. Так, в економічній теорії на основі отриманих подань про попит та пропозицію виводять поняття «ринкова рівновага». Такий підхід дозволяє провести поетапне, логічно вибудуване дослідження і зрозуміти сутність явища. Для того щоб теорія знайшла практичне застосування необхідно провести конкретизацію. Конкретизація - це загальнонауковий теоретичний метод дослідження, заснований на виділенні із загального теоретичного знання про об'єкт групи проблем, що вимагають практичного вирішення. Надалі висувається нова гіпотеза, що представляє собою передумову вирішення конкретної проблеми. Гіпотеза також може бути розглянута і як передбачувана теорія (як нами було помічено раніше), і як певний загальнонаукових метод дослідження, заснований на висуненні принципово нового, ще не апробованого знання. Висунуту гіпотезу перевіряють на фактах методом дедукції. Дедукція - це загальнонауковий теоретичний метод дослідження, що базується на умовиводах від загального до приватного і представляюет собою логічно суворе виведення наслідків із загальних положень (гіпотез) з метою вирішення конкретної проблеми. Іноді даний метод ототожнюють з методом сходження від складного до простого. В економічній теорії, як і в голові знаменитого детектива Шерлока Холмса, багато конкретні завдання вирішуються на основі даного методу. Так, виходячи з маржинального правила максимізації прибутку, знаходять параметри рівноваги конкретної фірми, при яких її граничний дохід буде дорівнювати її граничним витратам. Результативність даній стадії дослідження визначається зрілістю висунутих теорій і стабільністю умов, в яких відбувається вивчення досліджуваного об'єкта. Слабо апробовані на практиці теорії можуть призвести до появи деяких парадоксів, а кардинальна зміна умов може призвести до отримання принципово нового, відмінного від передбачуваного, результату. В економічній теорії прикладами таких парадоксів можуть служити «парадокс Гіффена» і «парадокс Леонтьєва». Четверта стадія дослідження - «від конкретного до практики»-необхідна для перевірки пропонованого рішення проблеми шляхом розгляду його в реальних умовах або умовах, наближених до реальних. У разі, коли експериментування неможливо або є занадто дорогим або тривалим, звертаються до моделювання. Моделювання - загальнонаукових метод дослідження, що представляє формальний опис процесів або явищ, форма і структура яких визначається як об'єктивними властивостями, так і суб'єктивними завданнями дослідження. Даний метод дослідження може бути віднесений як до теоретичних, так і, за певних обставин, до емпіричних. Модель являє собою штучне відтворення об'єкта, що цікавить в спеціально створених умовах. При цьому може бути відтворений механізм даного явища, виведена функціональна залежність або причинно-наслідкові зв'язки, а сама модель представлена у вигляді схеми. Природно, що створення моделі пов'язане з частковою втратою інформації, що є з точки зору дослідника несуттєвою і утрудняє виділення основної, глибинної сутності досліджуваного об'єкта. Моделювання широко поширене в теоретичних науках, що мають справу зі складними, багатофакторними явищами і процесами. Моделювання має широке поширення і в економічній теорії. У мікроекономке розглядаються моделі споживчої поведінки, виробництва, ринків досконалої та недосконалої конкуренції тощо У макроекономіці - модель сукупного попиту та сукупної пропозиції (AD-AS), модель рівноваги на ринках благ і грошей (IS-LM), моделі економічного зростання і т.п. Найпростішим видом математичного моделювання є моделювання в двомірному просторі - за допомогою графіків, більш складним - комп'ютерне моделювання. Іншим методом дослідження, використовуваним для перевірки пропонованого рішення проблеми, є експеримент. Експеримент - метод наукового пізнання, що представляє собою безпосередній вплив на реальний об'єкт або оточуючі його умови, вироблене в цілях його пізнання і що відноситься до загальнонаукових емпіричним методам. Він відноситься до найбільш поширених науковим методам, службовцям для визначення істинності отриманого знання. Експеримент зазвичай включає в себе спостереження і вимір, а також безпосередній фізичний вплив на досліджувані об'єкти. В експерименті можна виділити такі обов'язкові елементи: мета експерименту; об'єкт експериментування; умови, в яких знаходиться або поміщається об'єкт; кошти експерименту; матеріальний вплив на об'єкт. При проведенні експерименту можуть переслідуватися дві мети: встановлення будь-яких закономірностей або виявлення фактів або перевірка деякої гіпотези чи теорії. Перший варіант експериментів називають «пошуковими». Результатом пошукового експерименту є нова інформація про досліджуваної області. Однак найчастіше має місце другий варіант експерименту. Такий експеримент називається «перевірочним». Експериментальне вивчення об'єктів порівняно із спостереженням має ряд переваг: у процесі експерименту стає можливим вивчення того чи іншого явища в "чистому вигляді", тобто без впливу другорядних чинників, при необхідності можна повторити експеримент. По думці Ф. Бекона, природа речей краще виявляє себе в стані штучної обмеженості, ніж у природній волі. Прикладом експерименту в економіці є знаменитий «Хартонскій експермента» щодо підвищення продуктивності праці на підприємстві однієї з англійських компаній, що тривав 13 років, однак має дуже важливе значення для розвитку сучасного менеджменту. В результаті даного експерименту професором кембриджського університету Е. Мейо був зроблений висновок про можливість впливу на продуктивність праці через створення сприятливого мікроклімату в малому виробничому колективі. На жаль, в економіці експериментування є досить складним і витратним заняттям, часом вимагають тривалого періоду часу спостереження. До того ж на результат експерименту може вплинути соціальний і психологічний фактори, тому що в подібних експериментах зазвичай об'єктами дослідження виступають люди. Процес наукового пізнання носить перманентний (безперервний і обов'язковий) характер. Наука не має меж. Експеримент повинен проходити під спостереженням, його результати потребують описі, порівнянні та узагальненні і т.д. А стара гіпотеза є основою для появи нової, що вимагає нового докази, нових сил і сміливих ідей. Питання для самоконтролю 1. Дайте визначення таких понять, як «метод», «методика» і «методологія». 2. Які методи наукового пізнання виділяють з точки зору широти їх застосування? Наведіть приклади. 3. У чому відмінність загальнонаукових, специфічних і частнонаучних методів пізнання? 4. Назвіть відмінні риси теоретичних, емпіричних і умовно теоретичних методів дослідження. 5. Опишіть класифікацію методів наукового пізнання з точки зору «механізму» отримання інформації? 6. Назвіть основні фактори, що впливають на вибір інструментів і методів пізнання. 7. Назвіть і опишіть основні стадії наукового пізнання. 1.4. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "1.3 Процес наукового пізнання і методи дослідження" |
||
|
||