| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 8.7. Поняття податкової ставки. Види податкових ставок |
||
|
1. Ставка податку (норма податкового обкладання) - розмір податку, який припадає на одиницю оподаткування. При обчисленні податку ставка, як правило, - це те, на що множиться (помножувач). За конкретних податках ставки можуть встановлюватися не тільки в однині (наприклад, загальна ставка по ПДВ - 20%, пільгова - 10%), але і в множині, за методом так званих податкових тарифів - у вигляді систематизованого переліку (у твердих сумах або відсотках), - за якими обкладаються різні товари, надані послуги і т. д. Найбільш типовим прикладом податкових тарифів виступають митні тарифи. Встановлення податкових ставок є універсальним інструментом державного регулювання економіки. Не випадково ставки деяких податків, що мають велике значення для господарюючих суб'єктів (акцизи, мита), оперативно встановлюються Урядом залежно від економічних умов і цілей. 2. У теорії оподаткування виділяються такі види податкових ставок: - рівні; - тотожні (тверді); - процентні (часткові) . Рівні податкові ставки відповідають рівному методу оподаткування, при якому для кожного платника податків встановлюється рівна сума податку. Фактично в даному випадку сума податку (податковий оклад) і податкова ставка збігаються. Прикладом рівного оподаткування виступає подушне оподаткування, при якому кожен платник податків сплачує податок в певній сумі, причому майновий стан платника в даному випадку практично не враховується. Прикладом рівного оподаткування служать деякі місцеві податки, передбачені подп. «Ж» п. 1 ст. 21 Закону про основи податкової системи, - податок на утримання міліції, податок на благоустрій та ін Ставка по цих податках встановлюється у розмірі, що не перевищує 3% встановленого законом мінімального розміру оплати праці. При встановленому в 1997 році мінімумі 83490 руб. для кожного громадянина-платника податків цей податок може бути встановлений в сумі, що не перевищує 2505 руб. на рік. При застосуванні твердих ставок на кожну одиницю податку визначено абсолютний розмір податку, зафіксований в грошовому вираженні. Процентні ставки встановлюються у відсотках від одиниці оподаткування, наприклад 12% з кожного рубля доходу фізичної особи. Процентні ставки встановлені для податку на прибуток, ПДВ, акцизів і т-д. Податки, ставки яких встановлюються у відсотках від одиниці оподаткування, називаються квотатівнимі. 3. Залежно від зміни розміру оподатковуваної бази податкові ставки можуть змінюватися або залишатися незмінними. У цій підставі розрізняють ставки пропорційні, прогресивні і регресивні. Пропорційні ставки не змінюються при зміні розміру оподатковуваної бази, тобто відсоток ставки фіксований. Прикладом пропорційної ставки служить ставка податку на майно фізичних осіб - 0,1% оціночної вартості майна. Прогресивні ставки різко (нелінійно) збільшуються з ростом бази податку. Прогресивні ставки засновані на використанні принципу дискреційного доходу. Дискреційний дохід визначається як різниця між сукупним доходом і доходом, який витрачається на задоволення необхідних першочергових потреб. Оскільки із зростанням доходу частка життєво необхідних витрат зменшується, частка дискреційного доходу, тобто доходу, який використовується для власних потреб, зростає. Отже, має зростати і податковий тягар. При прогресивною ставкою оподаткування можуть застосовуватися дві шкали: проста і складна. У результаті простий прогресії збільшується ставка застосовується до всієї оподатковуваної базі. Так відбувається, зокрема, з податку з власників автотранспортних засобів, коли, згідно з п. 29 Інструкції Державної податкової служби РФ від 15 травня 1995 р. № 30 «Про порядок обчислення і сплати податків, що у дорожні фонди», за легкові автомобілі з потужністю двигуна до 100 л. с. включно сплачували податок за ставкою 50 коп. за кожну кінську силу, а з потужності двигуна більше 100 л. Складна (розкладна) прогресія передбачає поділ оподатковуваної бази на частини, кожна з яких оподатковується за своєю, вищою ставкою. У цьому випадку податковий оклад визначається як сума декількох складових. Прикладом складної прогресії є ставка прибуткового податку, що збільшується в міру зростання сукупного доходу фізичної особи. Регресивні (дегрессние) ставки зменшуються в міру збільшення оподатковуваної бази. Прикладом регресивної ставки є ставка державного мита за звернення до суду або арбітражного суду. Так, з позовних заяв майнового характеру, що подаються до арбітражного суду, при ціні позову до 10 млн. руб. держмито становить 5% ціни позову; від 50 до 100 млн. руб. - 2 млн. 100 тис. руб. + 3% суми понад 50 млн. руб.; Від 100 до 500 млн. руб. - 3 млн. 600 тис. руб. + 2% суми понад 100 млн. руб.; При ціні позову понад 1 млрд. руб. держмито становить 16 млн. 600 тис. руб. + 0,5% суми понад 1 млрд. руб., Але не більше тисячократного мінімального розміру оплати праці. Застосування декількох видів ставок при оподаткуванні яких об'єктів податком одного виду носить найменування змішаного методу обкладення. 4. Залежно від ступеня змінності виділяють загальні, підвищені та знижені (пільгові, преференційні) ставки податку. Відповідно до ст. 10 Закону про основи податкової системи пільги можуть встановлюватися у вигляді пониження податкових ставок. По податку на додану вартість для окремих видів товарів (продукти харчування, дитячий одяг) передбачена знижена ставка в розмірі 10% при загальній ставці 20%. По податку на прибуток підприємств і організацій поряд із загальною ставкою (як правило) 35% встановлена підвищена ставка оподаткування прибутку, отриманого від посередницьких операцій, в розмірі (як правило) 43% і знижена для підприємств, які використовують працю інвалідів. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 8.7. Поняття податкової ставки. Види податкових ставок " |
||
|
||