| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3.3 Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів в умовах переходу до ринкової економіки |
||
|
Система охоплювала підготовку робочих кадрів та підвищення їх кваліфікації. Аналіз показує, що основна переважна форма підготовки робітників була на підприємстві. Тут здійснюється підготовка робітників за спеціальностями, які не вимагають тривалого терміну навчання, а також потреба в яких не забезпечується професійно-технічними училищами. Підготовку на виробництві в обсязі вимог кваліфікаційної характеристики початкового рівня зобов'язані пройти всі знову прийняті на підприємства робітники, що не мають виробничої спеціальності або міняють спеціальність. Термін навчання на виробництві встановлюється не більше 6 місяців. Основними формами навчання нових робітників на виробництві є: індивідуальне, бригадне, курсове. При індивідуальній підготовці кожен навчається прикріплюється до висококваліфікованої робітникові, майстру або інструктору виробничого навчання, або включається до складу бригади, де його навчає бригадир або висококваліфікований робітник. Індивідуальне навчання - найбільш масова форма підготовки нових робітників. Переваги індивідуальної форми навчання: ? дозволяє одночасно навчати велике число нових робочих; ? забезпечує порівняно швидку підготовку робітників; ? не вимагає великих витрат на навчання, так як підготовка робітників здійснюється на діючому обладнанні. Бригадне навчання передбачає об'єднання учнів у спеціальні бригади, де під керівництвом досвідчених інструкторів вони виконують роботи відповідно до навчальних планів і програм. Воно може здійснюватися у виробничих бригадах, в які включають невеликі ланки учнів. Переваги бригадної форми навчання: ? учні освоюють трудові прийоми з переходом від простих до більш складних; ? використовуються різні методи навчання; ? вивчаються узагальнені передові прийоми роботи і організації праці. Курсове навчання використовується для навчання робітників складним спеціальностями і відрізняється значним обсягом теоретичних занять та необхідністю створення спеціальної навчальної бази для виробничого навчання. Теоретичне навчання здійснюється в групах постійного складу, виробниче - на виробництві або на навчально-виробничій базі. Курсове навчання може бути з відривом і без відриву від основної роботи. Виробничо-технічне навчання закінчується випускними кваліфікаційними іспитами Іспити передбачають виконання кваліфікаційної роботи та усне опитування учня в межах навчальної програми та вимог тарифно-кваліфікаційного довідника. Іспити приймає спеціальна комісія на чолі з головним інженером або його заступником. Результати іспитів заносяться до протоколу, на підставі якого керівник підприємства або цеху при узгодженні з профспілковим комітетом встановлюють робочому тарифний розряд або звання за фахом. В умовах структурної перебудови народного господарства багато підприємств різко знизили випуск продукції, інші змінили виробничий профіль, треті - збанкрутували. Все це призвело до небувалого скорочення робочих місць, звільненню кваліфікованих кадрів. Особливість як українського ринку праці, так і в Росії, і в інших країнах колишнього СРСР, полягає в тому, що поряд із звільненням працівників, які не мають достатньої професійної підготовки, вивільняються також кваліфіковані робітники і фахівці. У 1992-1999 рр.. було вивільнено значне число працівників розумової праці - фахівців інформаційно-обчислювальних центрів, наукових і проектних організацій, планово-економічних та редакційно-видавничих підрозділів, а також кваліфікованих і малокваліфікованих робітників масових професій машинобудування, текстильної та швейної промисловості, транспорту, сфери обслуговування населення, працівників управлінських структур. Підготовка нових робочих масових професій на підприємствах машинобудування здійснюється повільними темпами. Різко зменшилася кількість навчаються цими професіями і в ПТУ. У той же час не задовольняються потреби української економіки у фахівцях з приватизації, оподаткуванню, аудиторського контролю, управління фінансами, екології, у висококваліфікованих будівельників, майстрів по деревообробці та переробці сільгосппродукції, в соціальних працівниках та ін Основний тягар з підготовки нових і перепідготовки вивільнюваних працівників лягла в цей період на центри зайнятості. Змінилися і підходи до системи підготовки та перепідготовки кадрів. Професійне навчання вивільнюваних працівників і незайнятого населення здійснюється, як правило, за професіями (спеціальностями), які користуються підвищеним попитом на ринку праці. Право бути направленим на навчання через центри зайнятості в пріоритетному порядку мають безробітні громадяни після закінчення терміну виплати допомоги. Професійне навчання включає в себе: ? підготовку (початкове навчання) робітників - для осіб, які не мають професій, бажаючих придбати професії й трудитися за цими професіями; ? перепідготовку (перенавчання) робітників і спеціалістів з метою навчання нових професій, якщо їм службою зайнятості не може бути запропонована підходяща робота за наявними у них спеціальностями; ? навчання робітників другим професій, що проводиться в разі, якщо працевлаштування на новому робочому місці вимагає від них уміння працювати за кількома професіями; ? підвищення кваліфікації робітників і фахівців з метою вдосконалення знань, умінь і навичок за наявними професіями, підвищення зростання професіоналізму та компетентності, освоєння нових обов'язків, вивчення ринкових економічних відносин, підприємництва та інших питань. Професійне навчання вивільнюваних працівників і незайнятого населення здійснюється: ? в державних навчальних закладах професійно-технічної, середньої спеціальної та вищої освіти, навчальних закладах системи підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, навчальних підрозділах підприємств (у навчально-курсових комбінатах, навчальних пунктах, школах, на постійно діючих курсах); ? в державних навчальних центрах, створюваних службою зайнятості; ? в недержавних навчальних закладах. Діяльність недержавних навчальних закладів щодо здійснення професійного навчання допускається за ліцензіями. Територіальні служби зайнятості можуть при необхідності створювати госпрозрахункові навчальні центри. При районних, міжрайонних, міських центрах (бюро) зайнятості можна створювати тимчасові навчальні пункти, школи, навчально-виробничі майстерні та дільниці, робочі місця, зорієнтовані, насамперед, на навчання соціально слабо захищених категорій громадян (молоді, осіб з обмеженою працездатністю, багатодітних батьків та ін.) Згідно з Державною програмою сприяння зайнятості навчальні заклади, що здійснюють навчання і перепідготовку громадян за договорами зі службою зайнятості, звільняються від сплати податків на прибуток, а також державних і митних зборів. Професійне навчання працівників можна проводити як в курсовій, так і в індивідуальній формах. В індивідуальній формі навчання можна здійснювати на підприємствах, що мають необхідну навчальну базу. Особи, які мають досвід роботи за фахом, для отримання документа про присвоєння по ній кваліфікації можуть бути спрямовані на експертно-кваліфікаційну комісію навчальних закладів для здачі іспитів екстерном. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації включають в себе теоретичне і виробниче навчання. Порядок проведення навчання встановлюють навчальні заклади, підприємства, на базі яких воно проводиться, за погодженням зі службою зайнятості. Теоретичне навчання проводять у групах в навчальному закладі, а виробниче, щодо встановлення навчального закладу, - як у навчальному закладі, так і на підприємствах. Навчають повинні придбавати й удосконалювати професійні знання та навички в процесі виготовлення продукції або виконання робіт з дотриманням відповідних вимог до їх якості. У цих цілях кожному, кого навчають з початку виробничого навчання виділяють робоче місце, оснащене необхідним обладнанням, інструментом, матеріалами. Особам, що успішно закінчили професійне навчання і склали іспити в навчальному закладі, видається документ державного зразка. Період навчання зараховують до трудового стажу. Підготовка та підвищення кваліфікації керівних працівників і фахівців включає наступні ланки: державні міжгалузеві центри підготовки керівників, інститути підвищення кваліфікації керівних працівників і фахівців, спеціальні факультети і курси при вузах, курси на підприємствах і в установах. Створюється система безперервної освіти керівних кадрів. У його структуру входять дві основні групи навчальних закладів, першого забезпечує підготовку фахівців базової освіти, друга - послебазового. Важливою складовою частиною підготовки кадрів шляхом безперервної освіти є самоосвіта. Система послебазового освіти повинна бути гнучкою, чуйною до змін в економіці народного господарства в цілому, в галузі, регіоні, на підприємстві. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 3.3 Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів в умовах переходу до ринкової економіки " |
||
|
||