| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4. Особливості ринку праці в перехідній економіці |
||
|
Проблема зайнятості - це одна з найбільш злободенних соціально-економічних проблем перехідної економіки. Чисельність населення, не зайнятого в економіці і шукає роботу в Росії на кінець 2000 р. со-ставила 7,45 млн. чоловік, або понад 10,2% усього економічно активного населення відповідно до методології Міжнародної організації, з них 1млн. - Офіційно зареєстровані як безробітні. Діаграма 1. Структура ринку праці області у 2000 році (оцінка) Якісні зміни в структурі ринку праці характеризуються зникненням державного примусу до праці і практично су-ществовать державної монополії на робочі місця. Безробіття в перехідній економіці - не результат вивільнення працівників у ході вдосконалення виробництва (як у ринковій економіці), а в основ-ном наслідок економічної кризи. Особливості сучасного етапу розвитку ринку праці в Росії: 1. Зростання безробіття. В даний час в Росії з 145 млн. насе-лення 72,4 млн. осіб або близько 50% загальної чисельності населення країни становить економічно активне населення, 18,8 млн. зайняті у сфері так званої тіньової зайнятості (вулична торгівля, послуги насе- лению з будівництва, ремонту, пошиття, приватні послуги (прибирання, запро-товление їжі), репетиторство) (тому офіційна статистика визна-ляєт чисельність зайнятих на рівні 64 млн. або 88,2% економічно ак-тивного населення) і 1млн. (2,6%) - офіційно зареєстрованих без-робітних. Відповідно до методології оцінки безробіття в Феде-рального законі «Про зайнятість населення в Російській Федерації» офі-альний (за даними Держкомстату) рівень безробіття складає всього 10,2%, проте оцінки, наприклад, англійських транзитології визначають його в межах 30%. Але якщо врахувати приховане безробіття (вимушені відпустки, непол-ний робочий день, невиплати заробітної плати), то за оцінками експертів-тов масштаби безробіття наближаються до 20% економічно активного населення. Кількість незайнятих неухильно підвищувався приблизно на 1,5 млн. на рік, але ці темпи зниження зайнятості непорівнянні зі зниженням виробниц-ства: на 18% в 1992р., 16% у 1993р., 20% в 1994р., 4% в 1995р., 6% в 1996р., 5% у 1998р. Таблиця 7. Зміна чисельності зайнятих і ВВП Росії в 1992-1999рр. ВВП у порівнянних цінах,% до попе-щему році Чисельність зайнятих, у% до попереднього року Коефіцієнт еластичний-ності зменшення чисельності зайнятих щодо зниження ВВП: 1992 86 98 0,14 1993 91 98 0, 22 1994 87 97 0,25 1995 96 98 0,50 1996 95 98 0,33 1997 100,4 99 - 2,5 1998 95,4 98 0,43 1999 101,8 99 - 2,8 1992 -1999 54, 4 серпня 0,38 Серед вивільнюваних працівників з різних причин намети-лась збільшення незайнятості серед випускників вищих навчальних закла-дів 2. 3.Появленіе 2 млн. біженців і вимушених переселенців, нужденних у працевлаштуванні. 4.Трудовой потенціал суспільства використовується все менш ефективно: обсяг виробництва зменшився, як зазначалося, в набагато більшому ступеня-ні, ніж чисельність зайнятих, що існував і раніше на багатьох підприемствах надлишок робочої сили став ще більш очевидний. Якщо раніше її так звані внутрішньовиробничі резерви оцінювалися в середньому по промисловості в 15-25%, то тепер ця цифра зросла до 50%. 5.Неполная зайнятість, обумовлена не її гнучкістю, а простоями підприємств: 3,7 млн. чол. (8,6% працюючих) мають неповний робочий день (тиждень), 4,2 млн. (9,7%) - перебували у вимушених отпус-ках. 6.Глубокая територіальна диференціація зайнятості - до 10 разів різниться рівень безробіття в економічно активних і депресивні-них регіонах. Така диференціація в рівнях безробіття по регіонах зумовлена ступенем ділової активності в регіонах, збереженими у населення навичками самостійного господарювання, зокрема, на землі. 7.Особенності зайнятості в постсоціалістичних країнах є формування так званого притримують типу (моделі) зайнято-сті - робоча сила не використовується у виробництві, але й не вивільняючи-ється в інші сфери. 8.Нізкій рівень допомоги з безробіття також виступає відрізни-котельної рисою російського ринку праці. 9.Размиваніе кордонів між офіційною і тіньовою зайнятістю, розширення тіньової зайнятості. Найбільш поширені її форми - самозайнятість населення, різні підробітки, які не реєструються, здійснюються без патенту та декларування доходів, - вулична торгівля, послуги населенню з будівництва, ремонту, пошиття, приватні послуги (прибирання, готування -ня їжі), репетиторство. Причому, більшість поєднує легальні і тіньові форми зайнятості, тільки таким чином забезпечуючи собі прийнятний рівень добробуту. Зниження життєвого рівня спонукає зайнятих у невиробничій сфері з відносно вільним режимом роботи продлять трудову діяльність у тіньовій економіці, в якій трудиться в даний час, за оцінками, близько 25 млн. 10.Существенние відмінності між загальною чисельністю і офіційні-але реєстрованої чисельністю безробітних. Таблиця 8. Загальна і офіційно реєструється чисельність безробітних Червень 1999р. Грудень 2000р. Загальна чисель-ність безробітних, млн. осіб 10,4 7,35 Чисельність офіційно зареєстрованих рова безробітних, млн. осіб 1,6 1,0 Причини притримують типу зайнятості зводяться до Наст-му: ? соціальна відповідальність керівництва підприємств, ? переконаність менеджерів, що попит на продукцію підпри-ємства незабаром зросте і «простоювати» робоча сила буде затре-вана; ? небажання провокувати конфлікти з трудовим колективом, ? високі організаційні й фінансові витрати, пов'язаний-ні з позбавленням від «зайвих» працівників; ? прагнення зберегти статус підприємства (влада, вплив, престиж директора найчастіше безпосередньо визначаються розмірами підприємства, яким він керує); ? технологічна жорсткість, побоювання збоїв у ході виробництв-венного процесу, які можуть послідувати при різкому «скиданні» ра-бочей сили; ? заборони на вивільнення персоналу, які виходять від місцевих, регіональних або центральних властей; ? протидія профспілок; ? опозиція працівників-акціонерів; ? втеча від податку на перевищення нормованого рівня оплати праці (в період його існування) шляхом переведення «зайвих людей» на мінімальну заробітну плату замість їх звільнення, ? можливість чинити тиск на владу; ? відсутність скільки-небудь помітних витрат, які порож-дало б існування на підприємстві недовикористовуваних трудових ресурсів. Схема 10. Причини притримують типу зайнятості Найбільш рельєфно виступають дві головні причини надлишкової за-нятості: патерналізм і очікування зростання попиту свою продук-цію. До того ж, поведінка підприємств на ринку праці визначається со-відношенням між «витратами нерівноваги» (притримування зайвих працівників) і «витратами пристосування» (звільнення з цих пра-цівників), яке визначає швидкість розсмоктування надлишкової зайнято-сті: в середньому наслідок пристосування , пов'язані з скороченням визна-діленого числа працівників протягом якогось періоду часу, в 4-8 разів перевершують витрати нерівноваги, пов'язані з притримуванням в тече-ня того ж періоду еквівалентної кількості «зайвих» працівників. Схема 11. Риси транзитивної моделі ринку праці |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "4. Особливості ринку праці в перехідній економіці" |
||
|
||