| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Основні риси світового господарства |
||
|
Світове господарство характеризується наявністю розвиненої ринкової інфраструктури, яку утворюють світові ринки: товарів і послуг, факторів виробництва, капіталів; а також світова валютна та фінансова системи. В даний час чітко проглядається наступна структура світового господарства: 1) світовий ринок товарів і послуг; 2) світовий ринок капіталів ; 3) світовий ринок робочої сили; 4) міжнародна валютна система; 5) міжнародна кредитно-фінансова система. Крім того, інтернаціоналізація інтенсивно розвивається у сфері інформації, НДДКР, культури. Формується єдиний науково-інформаційний простір. Основними суб'єктами світового господарства є: - держави з їх народно-господарськими комплексами; - транснаціональні корпорації; - міжнародні організації та інститути; - фірми всіх секторів господарства, що вийшли за національні кордони. Світове господарство характеризується нерівномірністю розвитку. Економічні відмінності між частинами полягають в ступені розвитку ринків товарів, праці, капіталів та інформації, глибині поділу праці всередині країн і характері їх включеності у світовий ринок, рівні і формах соціального захисту населення. Різноманітність сполучень показників економічного розвитку різних країн не дозволяє оцінювати рівень економічного розвитку з якоїсь однієї точки зору. - абсолютний і відносний ВВП (ВНП); - НД і дохід на душу населення; - галузева структура національної економіки; - структура експорту та імпорту країни; - рівень і якість життя населення і деякі інші. Існує кілька підходів до визначення місця країни у світовому господарстві. Найпростіший з них - поділ світової економіки на групи країн за рівнем доходу на душу населення. Такий підхід використовується в ООН, ВМФ, МБРР (абсолютні показники доходу на душу населення по країнах обчислюються щорічно). Наприклад, МБРР розрізняє три групи країн відповідно до рівня доходу. У 1995 р. було визначено такі граничні значення річного доходу на душу населення: низький рівень доходів - не більше 765 дол (49 країн), середній рівень доходів - від 766 до 9385 дол (58 країн), високий рівень доходів - 9386 дол і вище (26 країн). Додаткова межа доходу на душу населення 3035 дол вводиться між рівнем доходів незначно вище і незначно нижче середнього. Світ за своєю соціально-економічною природою вкрай неоднорідний. В даний час можна виділити три групи країн: промислово розвинені країни з ринковою економікою, що утворюють як би каркас світового господарства; країни Азії, Африки, Латинської Америки та Океанії (або країни «третього світу»); країни з перехідною економікою, представлені в основному державами Східної Європи, а також Росією, що знаходяться на шляху розвитку нових форм господарювання. У структурі світового господарства можна виділити центр і периферію. До центру відносяться високорозвинені промислові країни, на частку яких припадає три чверті сукупного обсягу світового валового національного продукту, потоків капіталу і світової торгівлі. Ці країни (багато з них входять в Організацію економічного співробітництва та розвитку) є піонерами науково-технічного прогресу, застосування високих технологій і наукових відкриттів, володіють величезним військово-промисловим комплексом і найбільш дієздатної військовою організацією (НАТО). Відносини між промислово розвиненими країнами характеризуються боротьбою двох тенденцій - співробітництва та суперництва (конкуренції). Серед економічно розвинених країн найбільшою міццю володіють США, які спільно з Канадою та Мексикою будують обширне економічний простір, країни Західної Європи (ЄС і ЄАВТ), Японія, нові індустріальні держави Азіатського регіону (Гонконг, Сінгапур, Тайвань, Південна Корея). До периферії належать всі інші держави. Їх також називають «третій світ» або «розвиваються» країни. Багато з них мають однобоку сировинну або напівфабрикатну спеціалізацію економіки, застарілу матеріальну базу виробництва, низький рівень розвитку товарно-грошових відносин. Центр і периферія знаходяться в постійному зв'язку і взаємовпливі, незважаючи на те що перед державами стоять різні проблеми. Для багатьох країн центру на перше місце висуваються екологічні та гуманітарні критерії розвитку, формування якісно нової структури виробництва і споживання. Для розвиваються - перехід до стійкого зростання, вирішення соціальних проблем; в ряді країн - забезпечення населення продовольством. Світове господарство відрізняється від національного наявністю єдиного світового ринку. На його функціонування істотний вплив робить економічна політика розвинених держав. Відмінною особливістю світового ринку виступає функціонування системи світових цін та міжнародної конкуренції. Остання зводить різні національні вартості до єдиної інтернаціональної. Світова ціна визначається умовами в тих країнах, які постачають на світовий ринок основний обсяг благ. Між країнами ведеться запекла конкуренція за ринки збуту. Вона нерідко протікає в ціновій формі: текстильних, автомобільних, комп'ютерних, торгових воєн. Широке поширення одержали різні види нецінової конкуренції, пов'язані з ефективністю використання досягнень НТР та організаційно-управлінських заходів. Світове господарство характеризується все більш широкою і глибокою інтеграцією і інтернаціоналізацією. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Основні риси світового господарства " |
||
|
||