Головна |
« Попередня | Наступна » | |
5. Формування інститутів ринку праці в перехідній економіці: проблеми і протиріччя |
||
Трансформація російської економіки, пов'язана з переходом від командно-адміністративної до ринкової економічної системі, припускає-лага корінну ломку або радикальна зміна сформованої системи норм і правил, регулюють діяльність людей у суспільстві, зміну мно-гих принципів і світоглядів, а також створення і привнесення велико-го кількості нововведень. Інакше кажучи, вона передбачає глибокі ін-стітуціональние зміни в економіці та суспільстві в цілому. Це необ-дний і абсолютно природний процес, що має місце в усіх під-Вергал реформування економічних системах. Інституційні зміни спрямовані на створення нових або оновлення наявних інститутів, що забезпечують певні «пра-вила гри». На основі цих правил і механізмів, що забезпечують їх ви-конання, формуються взаємини людей в економічній, загально-жавної, політичної та інших сферах. Тому проблема формуванні-ня інституційного середовища або інституціоналізація економіки є-ється найважливішою сферою діяльності держави, в т.ч. і на ринку праці. Ринок праці в даний час, незважаючи на досить жорстке регулюються-вання, є найменш институциализированного елементом у струк-турі сучасної вітчизняної економіки. Старих інститутів немає. Но-ші інститути або не створені, або функціонують з низькою ефек-ністю (інститут захисту прав найманих працівників, біржі праці). По-цьому інституціональні перетворення на ринку праці знаходяться тільки на початковому етапі, і завдання держави полягає у прискоренні целенаправ-ленного процесу становлення формальних інститутів ринку праці. Поки-зателем ступеня недосконалості ринку праці в перехідній економіці служать невиплати допомоги з безробіття. Відповідно до методології інституціональної економіки всі структурні підрозділи ринку праці є ні що інше, як інститути. Основоположник інституціоналізму Т. Веблен стверджував, що сутність будь-якого економічного інституту складають засвоєні широкими шару-ми населення системи цінностей, стійкі сукупності соціальних норм і стандартів поведінки, установки і схеми світосприйняття. Сучасні неоінституціоналісти визначають інститут як стійкої комплекс формальних і неформальних правил, принципів, норм і установок, що регулюють ті чи інші сфери людської діяльності. Тому становлення ринкових відносин у сфері зайнятості - це, перш, за все створення інститутів, що забезпечують функціонування ринку праці. Формування ринкових інститутів у сфері зайнятості в умо-вах перехідній економіці - це, конкретизуючи відоме визначення Д. Норта стосовно ринку праці, становлення правил, механізмів, що забезпечують їх виконання, і норм поведінки, які структури-руют повторювані взаємодії між людьми, що включає раз витие інститутів першого порядку (визначення та розподіл прав власності на послуги праці, трудове законодавство) і інститути другого порядку (засоби масової інформації, корпоративні і не-формальні зв'язки, контакти, канали інформації, рекомендації). З дру-гой боку, інституціоналізація ринку праці, тобто становлення його інститутів у вузькому сенсі, - це формування установ, забезпечую-щих безпосереднє функціонування інститутів першого і другого порядків, - інститути пошуку контрагента, структури трудового посеред-ництва, інститути укладення контракту, держконтролю. Інститути ринку праці включають такі типи: - інститути визначення та розподілу прав власності на послуги праці (норми, традиції, цінності, що визначають трудове пове-дення, практика укладання і зміст формальних і неформальних трудових контрактів, трудове законодавство, що відображає модифікує-цію цих норм); - інститути пошуку контрагента (роботи або працівника) та збору інформації, відбору (формальні державні та недержавні структури трудового посередництва , засоби масової інформації, корпоративні та неформальні зв'язки, контакти, канали інформації, ре-комендації, репутація); - інститути укладення контракту, ведення переговорів (проф-спілки); - інститути контролю за дотриманням контрактів, захисту прав власності (трудова інспекція, трудовий арбітраж, профспілки); - інститути, які визначають мобільність і трансакційні бар'є-ри на ринку праці (норми дискримінації, установки на територіальну мобільність, законодавчі обмеження на мобільність, норми пре-стіжності і статусу робочих місць і т. - інститути внутрішньофірмового, адміністративного розподілу ресурсів (норми та адміністративні правила і процедури функционир-вання внутрішнього ринку праці); - інститути державного регулювання ринку праці, компен-сірующіе "провали" ринку в сфері праці (служби зайнятості, системи страхування по безробіттю, органи контролю за умовами праці і т.д.). Схема 12.Тіпологія інститутів ринку праці У перехідній економіці з розвитком ринкових механізмів коор-динації у сфері праці необхідно забезпечити прискорення процесу ста-новлення цих інститутів ринку праці. Саме відсутністю інституційних структур, необхідних для повноцінного функціонування ринку праці обумовлені його суттєві особливості в перехідній економіці, які об'єктивно вимагають: - формування ринку послуг з працевлаштування, тобто з надання трансакційних послуг (комерційні організації трудового посреднич-ства, засоби масової інформації тощо); - становлення інститутів, спрямованих на компенсацію "прова-лов" ринку в сфері праці (служба зайнятості , страхування по безработ-це); - становлення інститутів захисту прав власності в трудовій сфері (трудовий арбітраж); - трансформації профспілок в інститут проведення перегово-рів про умовах трудового контракту, зайнятості та заробітної плати. Схема 13. Інституційна структура ринку праці |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "5. Формування інститутів ринку праці в перехідній економіці: проблеми і протиріччя" |
||
|