| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Основне правило попиту на фактори |
||
|
Зрозуміло, для довгострокового періоду фірма дол-жна вирішити, яка кількість капіталу вона будетпріменять. І вона приймає це рішення абсо-лютно тим же способом, який вона іспользовалапрі виборі рівня зайнятості, а саме: путемсравненія граничної прибутковості капіталу з з-Держко від використання однієї дополнітельнойедініци капіталу Гранична прибутковість капіталаравна граничному продукту капіталу (величиною, наяку зростає сукупний випуск при викорис -зовании однієї додаткової одиниці капіталу), помноженому на величину граничного доходу фір- Зайнятість РІС. 15-2. Зрушення кривої попиту на працю. Збільшення основ-ного капіталу фірми призводить до зростання граничного продуктатруда для кожного з рівнів найму і, таким чином, сдвігаеткрівую попиту фірми на працю (яка, власне, являетсякрівой граничної прибутковості праці для цієї фірми) вгору, ізMSPL в MRPV ми (приросту доходу на кожну наступну едини-цу випуску). Що стосується витрат, викликаних ис-користуванням додаткової одиниці капіталу, то вони рівні рентної оцінці капіталу (Уяви-ті в якості типового прикладу вартість арендигрузовіка за день.) 4 Якщо ми розглядаємо поведінку фірми в дол- довгостроковій періоді, ми бачимо, що фірма коректив-рует величину свого основного капіталу таким об-разом, щоб гранична прибутковість капіталу биларавна рентної оцінці капіталу Чим нижче велічінапоследней, тим більший обсяг капіталу іспользуетфірма, точно так само як зниження рівня зар-плати призведе до розширення попиту фірми на трудВ разі існування та інших факторів, напри-мер землі, енергії або сировини, фірма вирішує по-прос про кількість кожного з них, яке вона хо-чет використовувати у виробничому процесі, темже самим способом Про Щоб максимізувати прибуток, об'еміспользованія кожного ресурсу повинен битьскорректірован таким чином, щоб величи-на граничної прибутковості цього фактора рівнялася витратам використання його додаткового-котельної одиниці. [Зрозуміло, як ми вказували в гол. 9, фірма такжедолжна вирішувати, чи варто їй скоротити обсяги випу-ска (з точки зору короткострокового періоду) ілісовсем покинути дану галузь (з точки зреніядолгосрочной перспективи). З метою спрощення миопустім тут обговорення цього другого кроку у прийнятті рішення фірми щодо свого спросана фактори та пропозиції своєї продукції.] Щоб показати застосування цього правила, перед-покладемо, що ми маємо справу з трьома факторами: працею, капіталом і землею. Фірма максімізіруетпрібиль, збільшуючи застосування кожного з факто-рів до тієї точки, в якій гранична доходностьравна витратам на залучення цього фактора Обо-значущий ставку зарплати символом w, величину рент-ної оцінки капіталу - гк і рентну оцінку землі-ГТ5. Якщо фірма намагається максимізувати при-бувальщина, то, як ми тільки що бачили, повинні битьвиполнени наступні три умови: (2) (3) (4) 4 У гол. покупку одиниці капіталу і на її аренду.3 Оскільки слова «земля» (land) і «праця» (labor) починаються з однієї і тієї ж букви (L), для позначення землі прийнято використовувати символ T (terra - «земля» пс-латині). 276 Частина 4: Ринки факторів виробництва і розподіл доходів де MPL, MPK і AiPT - величини граничного про-продукту відповідно праці, капіталу і землі. Есліринок, на якому реалізується продукція фірми, є абсолютно конкурентним, MR дорівнює ценевипуска і твір, що стоїть в лівій частікаждого з рівнянь, дорівнює величині предельнойщнності продукту кожного з трьох факторів. Розділивши обидві частини рівняння (2) на MR, а затемна w, отримуємо: Аналогічно поступово з рівняннями (3) і (4), миувідім, що всі три рівняння можуть бути приведе-ни до того ж виду; (6) Рівняння (6) є основним правилом, кото-рим керується фірма при виборі об'емовзатрат факторів . Це правило застосовується до лю-бому з факторів, склад яких може Варіюйте-тися. Отже, воно застосовується на тривалого-ном проміжку часу до праці, матеріалами, ка-піталу і землі. У короткостроковому періоді воно при-менімо до будь-якого з тих факторів, обсяги затраткоторих можуть варіюватися. Щоб інтерпретувати рівняння (6), припускає-ложим, що фірма має намір витратити 1 долл. на залучення додаткової кількості якого-небудь фактора6. Якщо фірма наймає працю на1 дол, вона отримує кількість одиниць праці, рав-ве 1 / w. (Якщо, наприклад, ставка зарплати дорівнює 2долл. На годину, то на 1 дол можна придбати полчасатруда.) Кожна додаткова одиниця праці уве-лічівает випуск на величину MPL. Отже, MPL / w - обсяг додаткового випуску, вироблена-денного в результаті використання додатково-го долара на залучення праці. Таким же образомМРК / гк - обсяг додаткового випуску, вироблена-денного в результаті використання додатково-го долара на збільшення капіталу. Наведемо числовий приклад, що пояснює, почім-му основне правило, тобто рівняння (6), повинно ви-конуватися. Припустимо, наприклад, що MPL / w=2и МРК / гк=1. Таким чином, додатковий дол-лар, витрачений на працю, принесе приріст випу-ска в розмірі двох одиниць, тоді як якби він 6 Подальша логіка абсолютно ідентична використаної в гол. 6, гдеми показували, що результат ділення величини граничної полезностіна піну повинен бути однаковим для всіх споживаних товарів, з темчтоби максимізувати корисність. Був витрачений на капітал, то приніс би лише однуедініцу приросту У цій ситуації, якщо фірмаувелічівает зайнятість на 1 дол і скорочує на тугіше суму витрати капіталу, її випуск збільшує-ся на одну одиницю. Оскільки все це не тягне засобою збільшення витрат, можна зробити висновок, що до цих пір фірма ще не прагнула мінімі-зировать витрати свого попереднього випу-ска. Коли варіюється кількість факторів большедвух, ми застосовуємо загальне правило, виражене валгебраіческой формі в рівнянні (6): щоб міні-мізіровать витрати, відношення величини граничного продукту до витрат має бути оди-наково для всіх факторів. Але як ми можемо інтерпретувати роль MR в даному рівнянні? Що-б відповісти на це питання, зауважимо спочатку, чтопрірост обсягу випуску на одну одиницю требуетдополнітельно 1/MPL одиниць праці (Якщо, напри-мер, MPL дорівнює двом, половина одиниці праці при-носить одну одиницю приросту випуску) Звідси ве-личина витрат на працю, необхідних для увеліченіяоб'ема випуску на одну одиницю, дорівнює w / MPL.Точно так само гк / МРК і ГТ / МРТ представляють собойіздержкі в термінах відповідно капіталу іземля, які тягне за собою збільшення об'емавипуска на одну одиницю. Оскільки ми вже бачили, що ці три нормидолжни бути рівні між собою, щоб задовольняти вимогам мінімізації витрат, ми може-мо зробити висновок, що, якщо фірма мінімізіруетіздержкі, збільшення випуску на одну едініцудолжно спричинити за собою приріст витрат на ве-личину, не залежну від того, застосування какогоіменно види факторів вирішено розширити. Але з-тримки збільшення випуску на одну одиницю поопределенію дорівнюють величині граничних іздержекфірми (MC). «Перевернувши догори ногами» дробіуравненія (6) і ввівши в отриманий результат етоуравненіе, отримаємо основне правило для вибораоб'емов всіх факторів: (7) Таким чином, MR в рівнянні (6) відображає той факт, що фірма, що максимізує прибуток, дол-жна орієнтуватися на такий обсяг випуску, приякому граничні витрати дорівнюють предельномудоходу (що ми і бачили в гл. 11 /. Ми можемо сформулювати отримані результа-ти таким чином: Про Для мінімізації витрат проізводствапрі будь-якому обсязі випуску ставлення іздер-жек використання фактора до величини егопредельного продукту має бути однаковий-вим для всіх факторів. Це відношення такжеравно величиною граничних витрат фірми, яка в свою чергу повинна знаходитися науровне, рівному граничному доходу, з темчтоби максимізувати масу прибутку. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Основне правило попиту на чинники" |
||
|
||