Головна |
« Попередня | Наступна » | |
§ 5. ВИЗНАЧЕННЯ ЧИСЕЛЬНОСТІ І СКЛАДУ ЗАЙНЯТИХ ОСІБ |
||
Зайняті особи відповідно з основним видом діяльності підприємств та організацій, а для індивідуального сектора - відповідно з основним видом їх занять включаються до сукупність зайнятих осіб у певній галузі економіки згідно з діючими класифікаторами. Всі особи, зайняті в економіці, в залежності від виду виконуваної роботи або заняття кожного працівника, а також його кваліфікації розподіляються за видами занять відповідно до Класифікація занять (ОКЗ). Класифікація занять розроблявся на базі Міжнародної стандартної класифікації занять (МСКЗ-88), останній переглянутий варіант якої діє в якості міжнародного стандарту з 1988 р. ОКЗ складається з 9 укрупнених груп, які поділяються на підгрупи, складові групи і базові групи занять. Перелік укрупнених груп ОКЗ 1. Керівники (представники) органів влади і управління всіх рівнів, включаючи керівників установ, організацій і підприємств. 2. Фахівці вищого рівня кваліфікації. 3. Фахівці середнього рівня кваліфікації. 4. Службовці, зайняті підготовкою інформації, оформленням документації, обліком і обслуговуванням. 5. Працівники сфери обслуговування, житлово-комунального господарства, торгівлі та споріднених видів діяльності. 6. Кваліфіковані працівники сільського, лісового, мисливського господарств, рибництва і рибальства. 7. Кваліфіковані працівники великих і дрібних промислових підприємств, художніх промислів, будівництва, транспорту, зв'язку, геології і розвідки надр. 8. Оператори, апаратники, машиністи установок і машин та слюсарі-складальники. 9. Некваліфіковані робітники. На відміну від МСКЗ-88, який містить 10 укрупнених груп, в ОКЗ відсутня укрупненная група «Збройні Сили», тобто в ньому - класифікується за видами занять тільки громадянська робоча сила. На основі даних ОКЗ можна отримати інформацію про зайнятість, яка використовується для міжнародних зіставлень в галузі зайнятості. На відміну від Загальноросійського класифікатора професій, посад службовців і тарифних розрядів (ОКПДТР), який охоплює тільки осіб, що працюють за наймом, ОКЗ містить інформацію про всіх зайнятих і повністю відображає структуру національного ринку праці ОКЗ доцільно використовувати для аналізу як економіки в цілому, так і на галузевому та регіональному рівнях. ОКЗ є важливим інструментом для розробки політики в області зайнятості, галузевих та загальнонаціональних угод про оплату праці окремих професійних груп працівників, професійного відбору та навчання працівників, аналізу професійних захворювань і смертності. На рівні підприємств та організацій в даний час виділяються наступні категорії персоналу: керівники, фахівці, службовці та робітники. Персонал розподіляється на основі чинного ОКПДТР. До керівників відносяться працівники, які виконують посади керівників підприємств та їх структурних підрозділів, до фахівців - особи, зайняті інженерно-технічними, економічними та аналогічними роботами, до службовців - працівники, зайняті оформленням документації, підготовкою інформації, обліком, контролем та господарським обслуговуванням, до робітників - працівники, зайняті безпосередньо виробництвом товарів і послуг, управлінням, наглядом і доглядом за машинами та обладнанням, виробництвом ремонтних робіт, переміщенням вантажів, підтриманням певних умов, без яких процес виробництва не може протікати нормально (прибирання, опалення приміщень і т. д.) . В окремих галузях ті чи інші категорії персоналу розробляються більш докладно. Особливо це відноситься до категорії робітників. Залежно від тривалості роботи робочі поділяються на постійних, тимчасових і сезонних робітників, в залежності від характеру, виконуваної роботи - на основних робочих, зайнятих у технологічному процесі виробництва основної продукції підприємства, і на допоміжних робітників, зайнятих усіма видами обслуговування трудових процесів, виконуваних основними робітниками (ремонтники, наладчики устаткування, складські робітники і т. д.). Робочі розподіляються також за рівнем класифікації. Для цього використовуються угруповання робочих нетарифним розрядами. Зведеним показником оцінки кваліфікації робітників підприємств є показник середнього тарифного розряду робітників. Для визначення загальної чисельності зайнятих на підприємствах і в організаціях необхідно мати дані про чисельність зайнятих на кожному підприємстві та в організації: дані, отримані на певну дату (на початок і кінець місяця чи року, на дату проведення спеціального обстеження), або середню чисельність за відповідний період. Для обчислення чисельності працівників на певну дату використовується показник, який називається обліковим складом працівників. У обліковий склад працівників включаються всі постійні, тимчасові і сезонні працівники даного підприємства (їх трудові книжки повинні бути здані у відділ кадрів). В окремому списку відображаються сумісники, в наказі про зарахування на роботу яких має бути зазначено, що тривалість їх робочого дня не повинна перевищувати 50% встановленої законом для даної категорії працівників (трудові книжки сумісників повинні знаходитися за місцем їх основної роботи). У обліковий склад не включаються працівники, які працюють за договорами підряду, а також особи, які залучаються для виконання випадкових разових робіт, учні профтехучилищ, особи, які проходять виробничу практику та стажування без зарахування на штатні посади з відповідною виплатою зарплати, та ін Обліковий склад працівників встановлюється на кожний календарний день періоду. При цьому на кожен день враховується кількість явок і неявок на роботу. Чисельність працівників, які перебувають у списках у святкові та вихідні дні, приймається рівною даними за попередній день. Середньооблікова чисельність визначається як сума облікової чисельності працівників за всі дні місяця, поділена на кількість календарних днів місяця. Ця ж величина може бути отримана, якщо розділити кількість явок і неявок за весь місяць на число календарних днів у місяці. У тому випадку, якщо підприємства працюють неповний місяць (тобто починають або припиняють свою діяльність протягом цього місяця), то середньооблікова чисельність визначається аналогічно, тобто як сума облікової чисельності працівників за всі календарні дні роботи підприємства, поділена на кількість календарних днів у місяці. Якщо дані про обліковому складі за всі дні місяця відсутні, середньооблікова чисельність за місяць може бути визначена як сума облікової чисельності працівників на початок і кінець місяця, поділена на два. Середньооблікова чисельність працівників за періоди більше одного місяця (квартал, півріччя та рік) визначається за формулою середньоарифметичної з місячних даних. Приклад. Визначимо середньоспискову чисельність працівників, якщо за червень спискова чисельність склала: з 1 по 8 - 350 осіб, з 9 по 16 - 368, з 17 по 28 - 372, з 29 по 30 - 390 чоловік. Середньооблікова чисельність працівників підприємства в квітні склала 346 чоловік і в травні - 356 осіб. Середньооблікова чисельність працівників у червні буде дорівнювати:
Отже, середньооблікова чисельність за червень склала 366 осіб (результати таких розрахунків прийнято округляти до цілих чисел). Якщо середньооблікова чисельність розраховувати як полусумму облікової чисельності працівників на початок і кінець періоду, то отримаємо:
Як видно, результати виходять різні. Перший метод розрахунку дає більш точний результат, тому що в ньому використовуються дані за всі дні-місяці. Визначимо середньоспискову чисельність працівників за II квартал:
Середньооблікова чисельність працівників по групі підприємств, галузі та економіці в цілому визначається як сума середньооблікової чисельності окремих підприємств. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " § 5. ВИЗНАЧЕННЯ ЧИСЕЛЬНОСТІ І СКЛАДУ ЗАЙНЯТИХ ОСІБ " |
||
|