Обсяг випуску та реалізації в умовах досконалої конкуренції
Який обсяг виробництва повинен бути досягнутий, щоб забезпечити фірмі максимальний прибуток при обмеженнях у прийнятті рішень, накладених динамікою витрат фірми і попитом на продукцію?
Відповідаючи на це питання, перш за все слід провести відмінності в розглянутих тимчасових інтервалах. Короткостроковим назвемо період, недостатній для входження нових виробників в галузь або виходу з неї. Довгостроковий період, навпаки, є достатнім для вступу нових фірм у галузь, якщо надають можливість отримання більш високого прибутку, і виходу з галузі, якщо фірма починає нести збитки.
Як фірма визначає обсяг виробництва в короткостроковому тимчасовому інтервалі? Для цього існує два шляхи. Перший полягає в тому, що фірма порівнює одержуваний нею валовий дохід при різних обсягах випуску з валовими витратами, відповідними кожному з можливих обсягів. Фірма вибере варіант, коли різниця між валовим доходом і валовими витратами буде максимальною, іншими словами, буде досягнутий максимальний обсяг прибутку (рис. 11.3, а).
Рис. 11.3. Вибір обсягу виробництва фірмою шляхом зіставлення валових (а) і граничних (б) доходів і витрат: ТС - валові витрати; TR - валовий дохід; МС - граничні витрати; MR - граничний дохід
Однак на практиці , коли фірма вже займається виробництвом, перед нею постає питання: що їй дасть виробництво ще однієї додаткової одиниці продукції? У якій пропорції розширення виробництва збільшить дохід і витрати? Фірма буде порівнювати граничний дохід і граничні витрати. До тих пір, поки розширення виробництва буде забезпечувати більш швидке зростання доходу в порівнянні із зростанням витрат, фірма буде нарощувати виробництво. Коли ж додаткова продукція буде більше додавати до витрат, ніж до доходу, фірма припинить збільшувати обсяг випуску. Переломною точкою стане момент, коли буде досягнуто рівність граничного доходу та граничних витрат. Та кількість продукції, при якому забезпечується це рівність, і буде вибрано фірмою (рис. 11.3, б).
Обсяг виробництва, при якому граничний дохід дорівнює граничним витратам, називається точкою оптимального випуску.
Використовуючи або перший підхід (порівняння валових доходу і витрат), або другий (порівняння граничних доходу і витрат), фірма вибере обсяг виробництва Q0, який забезпечить їй максимальний прибуток.
Будь-який обсяг виробництва від Q1, до Q2 принесе фірмі прибуток (див. рис. 11.3, а), однак лише в точці Q0 цей прибуток буде максимальною. Саме при Q0 граничний дохід дорівнюватиме граничним витратам (див. рис. 11.3,6). На ділянці Q1-Q0 фірма недоодержуватимуть можливий прибуток, а на ділянці Q0-Q2 граничні витрати перевищать граничний дохід і прибуток знизиться.
Вище ми припустили, що фірма працює успішно, отримуючи прибуток, і вирішує питання, скільки продукції треба виробити, щоб ця прибуток була максимальною. Однак у короткостроковому періоді, як зазначалось раніше, фірма може зіткнутися з ситуацією збитків, наприклад при зниженні ринкової ціни. У цих умовах поведінка фірми може бути двояким: або вона продовжить виробництво, незважаючи на збитки, або припинить свою діяльність і закриється.
Ми виходимо з того, що фірма віддасть перевагу виробляти продукцію навіть у випадку виникнення тимчасових збитків, при цьому її завданням стане їх мінімізація. Закриття - вкрай небажаний варіант. Можливі три ситуації, з якими стикається фірма в умовах досконалої конкуренції. Виробляючи продукцію в кількості Q0, при якому забезпечується рівність ціни (граничного доходу) та граничних витрат, фірма отримує прибуток, оскільки склалася на ринку ціна Р0 перевищує мінімальні середні валові витрати. (Мал. 11.4)
Рис. 11.4. Максимізація прибутку фірмою в умовах досконалої конкуренції
Припустимо, що з якихось причин ринкова ціна продукції знизилася до рівня Р1) і стала нижче мінімуму середніх валових витрат фірми, однак вище мінімуму середніх змінних витрат.
Рис. 11.5. Мінімізація збитків фірмою в умовах досконалої конкуренції
Що станеться, якщо ринкова ціна знизиться до рівня Р2 і виявиться нижче мінімальних середніх змінних витрат. У цьому випадку фірма не зможе компенсувати навіть частини своїх постійних витрат і єдиним прийнятним виходом для не стане припинення виробництва. Подібна ситуація відображений на рис. 11.6.
Рис. 11.6. Співвідношення ціни і витрат, коли єдиним виходом для фірми є припинення діяльності
З вищевикладеного можна зробити висновки:
1. Обсяг виробництва фірма буде визначати, порівнюючи валовий дохід та валові витрати або граничний дохід і граничні витрати. В умовах досконалої конкуренції граничний доход дорівнює ціні одиниці продукції, і фірма буде нарощувати виробництво до того моменту, коли граничні витрати стануть рівні граничному доходу (ціною).
2. У короткостроковому періоді фірма продовжить виробництво навіть у тому випадку, коли вона не зможе отримувати прибуток, за умови, що ціна виявиться вище мінімальних середніх змінних витрат. У такій ситуації завданням фірми стане мінімізація збитків, що виникли через зниження ринкової ціни. Якщо ціна виявиться нижче мінімальних середніх змінних витрат, фірма віддасть перевагу зупинити виробництво і закритися.
Слід звернути увагу, що на рис. 11.4 і 11.5 при більш високій ринковій ціні рівність граничного доходу (ціни) і граничних витрат буде досягатися при більшому обсязі виробництва даної фірми. Враховуючи цю обставину, можна побудувати графік пропозиції конкурентної фірми при всіх можливих варіантах ринкових цін (рис. 11.7).
Звернімося до прикладу з фірмою (див. гл. 10) і розглянемо її дії в кожному з наведених трьох варіантів (табл. 11.1) . Оскільки в умовах досконалої конкуренції граничний дохід дорівнює ціні продукції, для фірми він становить відповідно 500 (варіант I), 400 (варіант II) і 300 (варіант III). Вирівнюючи граничний дохід і граничні витрати, фірма буде робити 16 тис. од. продукції при ціні 500 руб. за одиницю і максимізувати прибуток, 13 тис. од. при ціні 400 руб. і мінімізувати збитки, а при ціні 300 руб. відмовиться від виробництва.
Прибуток фірми розрахована як різниця між виручкою і валовими витратами (дані про недоліки см. в табл. 10.3). При ціні 500 руб. прибуток буде максимальною при виробництві 16 тис. од. продукції і складе 960 тис. руб. При ціні 400 руб. мінімальні збитки складуть 480 тис. руб. при випуску 13 тис. од. продукції. При ціні 300 руб. не існує варіанту, коли збитки менше суми постійних витрат фірми (постійні витрати прийняті 1000 тис. руб.). Якщо ринкова ціна вища 436 руб. (Мінімальних валових витрат), фірма максимізує прибуток. Якщо ціна в інтервалі 353,3-436 руб. - Мінімізує збитки, нижче 353,3 руб. - Припиняє діяльність.
У короткостроковому періоді, як зазначалося вище, за певних умов фірма може продовжувати виробництво в разі його збитковості. Стабільні збитки протягом тривалого часу швидше змусять фірму відмовитися від випуску даної продукції і перенести свою діяльність в інші, більш вигідні сфери.
У довгостроковому періоді, коли можуть мінятися всі види витрат (у тому числі й ті, які в короткостроковому періоді були постійними), рішення фірми про обсяг випуску продукції буде прийматися інакше, оскільки можна змінювати всі виробничі фактори , в тому числі і розміри підприємства.
Якщо при існуючій ринковій, ціною кілька фірм зазнають збитків і припиняють виробництво, пропозиція на ринку скорочується. Результатом скорочення пропозиції (при постійному попиті) є підвищення ціни. Зросла ціна дозволить фірмам, які залишилися в галузі, отримувати економічний прибуток. В умовах досконалої конкуренції, коли немає обмежень для доступу на ринок, з'являться нові фірми, залучені зрослої прибутковістю справи В результаті пропозиція зросте, а ціна знизиться; при досконалої конкуренції такі коливання носять постійний характер.
Рівновага на ринку буде досягнуто, коли у фірм не буде стимулів як для входу в галузь, так і для виходу з неї. Це досягається за умови, якщо ринкова ціна встановиться на рівні мінімуму середніх валових витрат і економічний прибуток, таким чином, зникне.
Графічне рішення представлене на рис. 11.8. При ціні Р0 обсяг виробництва фірми складе Q0. При такому обсязі граничний дохід дорівнює граничним витратам, а мінімальні середні валові витрати дорівнюють ринковій ціні, економічна прибуток дорівнює нулю. За таких умов фірма задоволена обсягом виробництва і розмірами підприємства.
Рис. 11.8. Довгострокове рівновагу фірми в умовах досконалої конкуренції
Як змінюватиметься пропозиція в конкурентній галузі за умови зміни попиту?
Припустимо, що до зміни попиту на ринку існувало рівновагу. Графік S на рис. 11.9 являє собою криву пропозиції всіх фірм, що виробляють дану продукцію, іншими словами, криву пропозиції галузі; D - криву ринкового попиту на взятий нами як приклад товар; Р0 - рівноважну ринкову ціну; Q0 - рівноважний обсяг виробництва галузі.
Рис. 11.9. Крива пропозиції галузі в довгостроковому періоді:
D, D1 - галузевий попит до і після зміни; S, S1 - галузеве пропозицію до і після зміни; Sдолг - довгострокова пропозиція галузі
Що станеться, якщо з якихось причин (наприклад, при зміні переваг споживачів або збільшенні їх доходів) попит на дану продукцію зросте? Крива попиту зрушиться вправо до рівня D1. Ринок відреагує на збільшення попиту підвищенням ціни. Ціна зросте до Р1. Для окремих фірм і галузі це означатиме, що ціна виявиться вище мінімуму середніх валових витрат, а рівність ціни і граничних витрат буде досягатися при більшому обсязі виробництва. Фірми почнуть отримувати економічний прибуток, що створить стимули для розширення виробництва і вступу нових виробників в галузь.
Вступ нових фірм, залучених можливістю отримання економічного прибутку, зрушить криву пропозиції галузі до S1. У результаті ціна знизиться і виникне нова рівновага при ціні P2 і обсязі виробництва Q2. Якщо припустити, що збільшення обсягу виробництва в галузі не призведе до зростання витрат, то крива довгострокового пропозиції буде горизонтальною. Однак в умовах обмеженості ресурсів залучення в виробничий процес все більшого і більшого їх кількості викличе зростання цін на них, тому Р2> Р1 і крива довгострокового пропозиції буде висхідній.
Інформація, релевантна " Обсяг випуску та реалізації в умовах досконалої конкуренції "
- 4. Облік витрат виробництва
обсягу виробництва. З іншого боку, і це є відхиленням від другої умови збільшення фізичного випуску не завжди вимагає пропорційного збільшення витрат, а іноді взагалі не потребує будь-яких додаткових витрат. Може статися так, що витрати взагалі не виростуть або збільшення випуску буде непропорційно великим, оскільки багато засоби виробництва також - 6. Монопольні ціни
обсяг продажів, ніж розширювати продажу до рівня конкурентного ринку. Вони є наслідком обдуманого задуму, спрямованого на обмеження торгівлі. 4. Припущення про те, що існує третя категорія цін, які не є ні монопольними, ні конкурентними, являє собою фундаментальну помилку. Якщо ми поки не будемо зачіпати проблему цінової дискримінації, яка буде обговорюватися - Економічне зростання
обсягу виробництва). Тому важливим показником економічного зростання виступає показник величини реального ВВП. Головна мета економічного зростання - зростання добробуту і збільшення національного багатства. Чим більше виробничий потенціал країни і чим вищі темпи економічного зростання, тим вище рівень і якість життя. Як зауважив відомий американський економіст, лауреат Нобелівської - Методи і засоби ведення конкурентної боротьби монополій наступні
обсягу виробництва, монопсонист - шляхом зміни обсягу закупівель. Монополіст розширює своє виробництво до тих пір, поки кожна додаткова одиниця продукції буде приносити прибуток більший, ніж витрати на її виробництво. Монополія і монопсонія - це крайні випадки недосконалої конкуренції. Частіше зустрічається олігополія (від грец. «Олігос» - деякий, «поле» - продаю) - основна маса - 2. Теорія монополістичної конкуренції Е. Чемберліна
обсяг попиту і його еластичність виступають як щось споконвічно дане, у моделі Чемберліна вони виступають як параметри, на які монополіст може вплив через формування наших смаків і переваг. Тут знаходить підтвердження теза, що практично всі наші потреби соціальні, тобто породжені суспільною думкою. У цьому зв'язку Чемберлін зробив висновок, що ціни - не Так каш прибуток від реалізації одиниці продукції - це різниця між ціною (котортм ми знаходимо на кривій попиту) і - обсяг випуску Обсяг випуску P=ATC Глава 17. Монополістична конкуренція 377 - Як і на конкурентному ринку, ціна дорівнює середнім сукупним витратам, так як вільний вхід і вихід фірм з ринку веде до встановлення нульової економічного прибутку. Друга властивість показує нам відмінність ринку монополістичної конкурен-ції від монополії. Так як монополія - єдиний
Глосарій - обсягу товарів і послуг у всіх сферах економіки країни незалежно від національної належності підприємств, розташованих на території даної країни Валовий дохід - добуток ціни на кількість продукції Валовий національний продукт (ВНП) - додана вартість всього обсягу продукції і послуг у всіх сферах національної економіки незалежно від територіального місцеположення
§ 18. Сутність і структура ринку - обсяги та умови роботи, величина заробітної плати, тривалість оплачуваних відпусток та ін При тривалій роботі на підприємстві виникають нові обставини, які можуть бути відображені в подальшому контракті під час переукладання договору. У цьому випадку продаж робочої сили на новий строк (для вже зайнятих працівників) здійснюється у сфері виробництва. Оскільки на утримання
§ 21. Еластичність попиту і пропозиції та їх основні види - обсяг і структуру пропозиції, надаючи при цьому вплив на виробництво. Сенс закону попиту і пропозиції повніше розкривається у певній сукупності економічних категорій, які групуються навколо нього. До таких категорій відносяться платоспроможний і сукупний попит, ціни пропозиції, попиту, рівноваги, пропозиція та ін Платоспроможний попит - це частина (хоча і найбільш важлива)
§ 2. МОНОПОЛІЯ: МІСЦЕ І РОЛЬ НА РИНКУ - обсяг виробництва благ. Тому при визначенні динаміки цін на продукцію монополій взагалі відсутня крива пропозиції. Ці організації маніпулюють (управляють) законом попиту: за своїм уподобанням впливають на ціну й обсяг попиту в своїх інтересах. Панівні на ринку фірми використовують в якості свого основного інструменту маніпулювання монопольну ціну. Монопольна ціна -
объем производства благ. Поэтому при определении динамики цен на продукцию монополий вообще отсутствует кривая предложения. Эти организации манипулируют (управляют) законом спроса: по своему произволу воздействуют на цену и объем спроса в своих интересах. Господствующие на рынке фирмы используют в качестве своего основного инструмента манипулирования монопольную цену. Монопольная цена -