|
В основі ринкової ціни лежатиме та вартість, або ті витрати праці, які будуть визнані покупцями як необхідні для суспільства, тобто визнані суспільством за допомогою акту купівлі-продажу. Такі витрати праці називаються суспільно необхідними (ОНЗТ).
Тепер необхідно встановити в першому наближенні витрати праці тих товаровиробників, які визнаються як ОНЗТ. Отже, одні товаровиробники виробляють товари в гірших умовах і відповідно з великими витратами, інші - за середніх умов, треті - при найкращих умовах і відповідно з найменшими витратами праці. ОНЗТ будуть дуже близькі до індивідуальних витрат праці тих виробників, які поставляють найбільшу частину загальної маси даного товару. Наприклад, якщо з 100 костюмів, зшитих десятьма кравцями, 70 або 80 зшиті за середніх умов, то ОНЗТ будуть дуже близькі до індивідуальних затратам товаровиробників, що працюють у цих умовах.
Як правило, суспільна вартість, субстанцією якої є ОНЗТ, відповідає середнім умовам виробництва при даному рівні розвитку техніки і технології, продуктивності та інтенсивності праці.
Процес утворення ринкової вартості товару показано на умовному прикладі в табл. 6.1., В якій представлені три групи товаровиробників, для яких характерні різні умови виробництва, а отже, і витрати на виготовлення одиниці продукції. Показаний процес формування громадської ринкової вартості товару, відповідно до якої реалізують свою продукцію товаровиробники всіх груп, зіставляючи її зі своїми індивідуальними вартостями.
Таблиця 6.1. Освіта суспільної вартості товару
| Група товаро-вироб-ників |
Кількість одиниць виготовлений-
них това-
рів, шт.
|
Індивідуальна вартість, руб. |
Ринкова вартість, руб. |
Відхилення ринкової вартості всієї маси товарів від їх індивідуальної вартості |
| одиниці товару |
всієї маси товару |
одиниці товару |
всієї маси товару |
I
II
III |
100 |
50 |
332 5000 |
40 |
432 4000 |
+1 Збігається
-1000 |
| Сума |
1000 |
|
40000 |
|
40 000 |
|
|
- Витрати суспільства
суспільних витрат на виробництво товару. Ці витрати складаються з витрат на засоби виробництва і робочу силу, а також витрат на створення додаткової вартості, бо в останній також міститься працю. Тому можна сказати, що суспільні витрати виробництва являють собою ту величину витрат праці, яка потрібна для створення вартості того чи іншого товару. Це те, у що
- Висновки
суспільно необхідних витрат праці (ОНЗТ), що містяться в кожному товарі, тобто на основі тих витрат, які суспільство (покупець) визнає для себе прийнятними. ОНЗТ є субстанцією, змістом вартості товару, яка, виражена в грошах, стає ціною. 3.В акті купівлі-продажу споживча вартість набуває суспільну форму як цінність, або суспільну значимість для
- Абстрактна праця: фізіологічна та соціальна трактування
суспільну форму. В даному випадку витрати праці розуміються не у фізіологічному сенсі, як його витрати в певних трудогодин на кожен окремо взятий продукт, а як трудова діяльність суспільства в цілому, необхідна для задоволення його потреб у всій сукупності благ. І цей сукупний, «зв'язний», «спільний» працю розподіляється на всю гаму продуктів, що випускаються, що вступають у
- Громадська форма продукту праці
суспільне визнання за допомогою задоволення потреби суспільства то Чи в своєї натурально-речової, чи то в опосередкованій формі, коли його визнання здійснюється через обмін. В останньому випадку продукт праці набуває форми товару. При товарному виробництві споживча вартість набуває суспільну форму тільки через обмін. Суспільна форма споживчої вартості
- 5. Вартість, цінність і ціна
громадські витрати праці розподіляються відповідно з обсягом і структурою сукупних суспільних потреб. Необхідно звернути увагу на дане положення з тим, щоб при розгляді альтернативних витрат можна було б їх зіставити між собою. Згідно теорії витрат альтернативних можливостей виробництва, дійсні витрати даного товару рівні найвищої корисності тих
- 3. ВАРТІСТЬ, споживча вартість, ЗАКОН ВАРТОСТІ
суспільну потребу, бути корисною людям - це споживча вартість. Людина працює заради задоволення потреб, тому споживча вартість - вічна категорія, але вона теж розвивається і змінюється. Як споживчі вартості всі товари різні, і, щоб обміняти одну річ на іншу, потрібно, щоб вони володіли спільною рисою - мали вартість. Кожен товар носить двоїстий
- Вартість як громадська та індивідуальна категорія
громадський, а не індивідуальний характер вартості. Це положення можна розуміти двояко. По-перше, вартість проявляється тільки в сфері обміну, тобто, громадській сфері. Вона породжується економічними відносинами між людьми і поза їх не існує. З цієї точки зору вартість та в синтетичної концепції носить суспільний характер. Однак трудова теорія не обмежується цим. Вона
- Надлишкова додаткова вартість
суспільний рівень. Індивідуальна вартість одиниці товару стає нижче її суспільного рівня, тоді як товар продається за суспільної вартості. Надлишкова додаткова вартість є надлишок додаткової вартості понад звичайну норму, одержуваний окремими підприємцями. Підвищення індивідуальної продуктивності праці і зниження індивідуальної вартості товару може мати
- 85. ФУНКЦІЇ ЗАКОНУ ВАРТОСТІ
суспільного виробництва, розподіл засобів виробництва і праці між галузями. Відбувається це регулювання через відхилення цін від вартості товарів на ринку. Рівність попиту і пропозиції при даному рівні цін дозволяє зберігати і стабільний обсяг виробництва. Якщо ж попит на товар буде менше, ніж його пропозиція, то ціна буде нижчою вартістю. Виробництво даного товару стане
- Витрати і прибуток
суспільних витрат виробництва в марксової трудової теорії вартості з одним лише застереженням - включенням у вартість витрат на постійний
- Абсолютна додаткова вартість
необхідного робочого часу, протягом якого праця робітника створює еквівалент вартості своєї робочої сили. Додаткова вартість, отримана внаслідок подовження робочого дня за рамки необхідного робочого часу, називається абсолютною додатковою вартістю. Прихованою формою подовження робочого дня є підвищення інтенсивності праці. Справа в тому, що при підвищеній інтенсивності праці
- Витрати капіталіста
суспільні витрати виробництва. Як відомо, витрати підприємця складаються з витрат на фактори виробництва, або ресурси (засоби виробництва і робоча сила). Отже, вони являють собою тільки частина вартості, хоча й більшу її частину, так як додаткова вартість (m), прибуток (Р) являють собою витрати, які нічого «не варті» підприємцю і
- Валовий суспільний продукт
суспільний продукт (ВОП) - це сума вартості товарів і послуг, вироблених усіма господарськими суб'єктами і надійшли через економічний оборот в сферу споживання. ВОП складається з продукції окремих підприємств, тому він неминуче включає повторний рахунок проміжного продукту. Такий метод розрахунку отримав назву заводського, так як суть його полягала в підсумовуванні всієї
- 4. ВАРТІСТЬ, ЇЇ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК З ЦІНОЮ
суспільно необхідними затратами праці і добиватися їх зниження, регулює розподіл суспільної праці і засобів виробництва між галузями народного господарства. Діє в обстановці конкурентної боротьби. За теорією попиту і пропозиції вартість товару може виявитися лише в ціні, тобто в грошовому вираженні, ціна визначається співвідношенням попиту і пропозиції. За теорією граничної
- Трудова теорія
суспільної праці і визна-ляєт вартість товару. Таким чином, мінова вартість (здатність до обміну і міра товару в обмінному відношенні) є лише зовнішнім проявом вартості - внутрішньою сутності товарів як продуктів людської праці. Двоїстий характер товару - як споживної і мінової вартості - відповідає двоїстий (конкретний і абстрактний) характер праці.
- 1. ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО, ТОВАР І ГРОШІ
суспільного виробництва, при якій продукти виготовляються для обміну. Просте товарне виробництво, виникає з появою суспільної праці. Мета товарного виробництва - отримання прибутку. При товарному виробництві діють товарно-грошові відносини, це відносини між людьми в процесі виробництва та обміну товарів. Товар - це кінцевий продукт діяльності підприємства, який
- Вимірювання ефективності виробництва і споживання благ
витрати одного або всіх факторів з отриманої вигодою (благом). Вже звідси ясно, що показників ефективності виробництв може бути багато. Так, вимірюють продуктивність праці (ділячи вартість всієї виробленої продукції на чисельність працівників або на вартість витрат праці), матеріаломісткість (ділячи вартість витрачених природних ресурсів, у тому числі минулих первинну переробку -
- Споживання власника робочої сили
суспільного виробництва, частиною якого є сам працівник. Ні про яке паразитичному споживанні мови в даному випадку бути не може. Та й взагалі, метою суспільного виробництва є не воно саме, а удовле-творіння потреб людей. З цієї точки зору споживання найманого працівника, що перевищує дійсний рівень його витрат, повинно розглядатися в якості основи для все
|