« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
5. Вартість, цінність і ціна
|
З введенням поняття витрат праці в соціальному сенсі вдалося подолати фізіологічну трактування витрат праці (вартості), коли частина ціни товару виявлялася без трудової субстанції, а значить, без вартості. Це з найбільшою силою проявляється в умовах незадоволеного попиту і недостатньої пропозиції. Суспільно необхідні витрати праці на виробництво тих чи інших товарів у фізіологічному і соціальному їх утриманні збігаються між собою, якщо сукупні суспільні витрати праці розподіляються відповідно з обсягом і структурою сукупних суспільних потреб. Необхідно звернути увагу на дане положення з тим, щоб при розгляді альтернативних витрат можна було б їх зіставити між собою. Згідно теорії витрат альтернативних можливостей виробництва, дійсні витрати даного товару рівні найвищої корисності тих благ, які суспільство могло б отримати, якби по-іншому використало затрачені виробничі ресурси. Отже, і в тому, і іншому випадку витрати на виробництво товарів визначаються найкращим, оптимальним способом задоволення суспільних потреб, найвищою корисністю вироблених благ, відповідно до яких необхідно розподіляти сукупний суспільна праця (у трудовій теорії) або виробничі ресурси (в теорії витрат альтернативних можливостей виробництва).
Знову звернімося в споживної вартості з метою подолання стереотипів щодо нібито відсутності взаємозв'язків між споживчою вартістю і вартістю. Раніше було встановлено взаємозв'язок конкретного й абстрактного праці як носіїв відповідно споживної вартості і вартості. Тепер звернемося до громадської споживної вартості. Отже, ми знаємо, що товар як споживча вартість призначений для продажу з метою задоволення потреб не товаровиробника даного товару, а інших членів суспільства. Покупці, зустрічаючись з продавцями товарів, оцінюють доцільність покупки того чи іншого товару, керуючись не тільки тим, скільки він коштує, але і тим, наскільки його споживчі властивості відповідають потребам і смакам споживачів. Придбання товару означає визнання його суспільної значимості, або цінності для суспільства. Тому сам термін «суспільна споживча вартість» вказує на корисність, цінність того чи іншого товару або послуг для суспільства. Надання товару суспільної корисності, цінності означає визнання витрат праці товаровиробника на те чи інше благо як суспільно необхідних витрат праці.
Причому і вартість, і цінність знаходять своє суспільне, соціальне прояв в ціні. Тому ціну можна вважати формою прояву вартості і цінності. У той же час вартість і цінність як самостійні категорії існують відособлено один від одного лише в рамках аналізу економічних відносин. У реальній дійсності і вартість, і цінність - це дві сторони однієї і тієї ж сутності. Вартість служить рушійним мотивом для товаровиробників, тоді як цінність є рушійним мотивом для споживачів. Образно кажучи, зіткнення протилежних сторін однієї і тієї ж сутності (трудовий субстанції товару) породжує ціну, в якій вже закладено в потенції прояв інтересів і продавців, і покупців.
|
« Попередня |
|
Наступна » |
= Перейти до змісту підручника = |
|
Інформація, релевантна " 5. Вартість, цінність і ціна " |
- Терміни і поняття
вартість) Парадокс цінності Ціна Двухфакторная модель ціноутворення Попит Закон попиту Пропозиція Закон пропозиції Рівноважна (ринкова) ціна Ціни« статі »і
- Терміни і поняття
цінність Вартість Корисність Парадокс цінності« Ножиці цін »А.
- Терміни і поняття
цінність Вартість Корисність Парадокс цінності «Ножиці цін» А.
- Цінність (вартість)
вартість. Обидва терміни взаємозамінні. Але в радянській політичній економії термін «вартість» мав інше значення, ніж термін «цінність» в класичної та сучасної економічної теорії. На думку радянських політекономії, термін «вартість» означав, що споживач визначає цінність товару (як кажуть марксисти, споживчу вартість товару) в кінцевому рахунку на основі витраченого на
- Джерела РСС і додаткової вартості
вартостей інші, ніж у вартості, тобто, фактори виробництва і здатність індивіда до суб'єктів-тивной оцінці цінності блага. Як наслідок, синтетична концепція зобов'язана визнати формальне равнопра-віє всіх факторів виробництва при створенні РСС, жоден з них не може претендувати на «особливість». Всі фактори виробництва разом також не можуть розглядатися в якос-стве єдиних
- Поняття і сутність ціни
вартості, що визначає, що головний фактор - це праця, була розвинена іншим класиком - Давидом Рікардо (1772-1823). Маржиналистская концепція вважає, що в основі вартості (цінності) товару лежить його корисність для споживача, точніше, гранична корисність. Ще Карл Менгер (1840-1921) висунув, а Євген Бем-Баверк (1851-1914) розвинув положення, що саме співвідношення граничних корисностей
- 4. ВАРТІСТЬ, ЇЇ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК З ЦІНОЮ
вартості (К. Маркс) вартість товару являє матеріалізований у ньому праця товаровиробників, тобто вартість визначається кількістю праці, необхідної для виробництва товару. Кількість що міститься в товарі праці визначає споживчу цінність товару, а процес обміну трансформує споживчу вартість у мінову. Ставлення вартостей різних товарів відображає ставлення
- Запитання для самоперевірки
вартості, корисності та економічної цінності? 6. Назвіть основні види цін. 7. Що таке ціна і як різні школи економічної думки визначають базу (основу) ціни? 8. У чому специфіка ринкового механізму? 9. Як утворюється рановесная ціна на ринку? 10. Яка роль ціни в
- Запитання для самоперевірки
вартості, корисності та економічної цінності? 6. Назвіть основні види цін. 7. Що таке ціна і як різні школи економічної думки визначають базу (основу) ціни? 8. У чому специфіка ринкового механізму? 9. Як утворюється рановесная ціна на ринку? 10. Яка роль ціни в
- 1. ЦІНА. ЦІНОУТВОРЕННЯ
вартості товару. Існує кілька визначень ціни: - це форма вираження цінності благ, що виявляється в процесі їх обміну; - грошова сума, що стягується за конкретний товар, тобто сума грошей, за яку покупець готовий купити товар, а продавець - продати його. Товарна ціна товару - кількісне вираження вартості даного товару в одиницях іншого товару. Ринкова ціна товару -
- 1. Корисність, цінність (вартість) і ціна товару
Відчуваючи потреби в тих чи інших благах, споживачі змушені постійно визначати корисність цих благ, так як в умовах їх обмеженості доводиться робити вибір. Для цього споживачі постійно порівнюють корисність тих благ, які їм необхідні і
|