| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
III.2.3. Світовий агропромисловий комплекс і світова продовольча проблема |
||
|
Сільське господарство - головна ланка АПК і головне джерело виробництва продовольства. У цій сфері в 1995 р. було зайнято більше 47% економічно активного населення світу. Великі відмінності простежуються по групах країн - якщо в промислово-розвинених країнах у сільському господарстві зайнято близько 5%, то в країнах, що розвиваються - близько 60% працездатного населення, а в країнах Азії та Африки - понад 60%. В даний час склався світової продовольчий ринок, де головна тенденція - визначальне розвиток торгівлі готовою продукцією в порівнянні з сільськогосподарською сировиною. Така тенденція посилилася в 90-і рр.. Розвинені країни з ринковою економікою (РСРЕ) займають домінуюче становище у світовій продовольчій системі, на їх частку припадає 2/3 світового виробництва продовольства, хоча в них проживає менше 15% населення світу. Інакше їх питома вага у світовому експорті продовольства становить близько 64%, у тому числі 65% готових продуктів і 61% сільськогосподарської сировини. У першій половині 90-х рр.. намітилася тененція до скорочення на 4-5% частки розвинених країн у світовій продовольчій системі, реальна причина цього процесу - збільшення темпів економічного зростання країн. Країни, що розвиваються, де проживає майже 4/5 всього населення планети, виробляють близько 1/3 всього продовольства, їх питома вага у світовому експорті продовольства становить близько 32%. В цілому, за період 1991-2000 рр.. світове виробництво основної сільськогосподарської продукції стабільно зростала: зерна - на 9%, м'яса - на 18% і т. д. Незважаючи на те, що в більшості країн, що розвиваються головної (провідною) галуззю народного господарства є сільське господарство, продовольча проблема має найбільш виражений характер, причинами чого є відстала агротехніка, примітивні методи ведення сільського господарства, низька продуктивність праці. Для порівняння - один фермер в США в середньому може забезпечити потреби в сільськогосподарській продукції 59 чол., В Західній Європі - 19,2, в Японії - 13,7, а в країнах, що розвиваються (у своїй більшості) - тільки-но себе і свою сім'ю . За прогнозами вчених ця проблема буде зберігатися і посилюватися, в першу чергу, в країнах, що розвиваються, де спостерігається не тільки найбільший приріст чисельності населення, а й сконцентровано більше 70% населення світу. Питання про можливість задоволення потреб населення у продовольстві та інших сільськогосподарських товарах за рахунок наявних ресурсів при нинішньому рівні розвитку технології сьогодні залишається відкритим. Згідно з прогнозами, попит на продовольство в світі зросте до 2000 р. на 50% і в 3 рази - до 2050 р. * 1. ___ * 1 Хасбулатов Р.І. Світова економіка. - М.: Інса. - 1994. - С. 708. Продовольча проблема займає важливе місце у діяльності міжнародних організацій, таких як ООН, ФАО, Міжнародний валютний фонд, Світовий продовольчий рада та ін В даний час цієї проблеми належить особливе місце в діяльності СОТ, де 2 / 3 членів є країнами, що розвиваються. Всесвітня торгова організація надає таким країнам безліч пільг і поступок, як в плані державної підтримки сільського господарства, так і заходами щодо регламентації торгівлі продовольством, а також наданню технічної та продовольчої допомоги. Згідно з прогнозами до 2020 країни, що розвиваються, збільшать свою частку у виробництві зерна з 55 до 59%, м'яса - з 54 до 61%. Середньодушове споживання зерна збільшиться на 1/3, м'яса - в 2 рази * 1. ___ * 1 Рилька Д., Дем'яненко В. Проблеми і протиріччя розвитку світової агропродовольчої системи / / МЕ і МО. -2000. - N 8. - С. 52. Якщо за 1997-2000 рр.. світове виробництво зерна скоротилося з 1879 до 1856 млн т, в країнах, що розвиваються воно продовжувало зростати і досягло 1021 млн т, тобто зросла на 2,3% в загальносвітовому виробництві. Досить високі темпи виробництва продовольчих культур мають нові індустріальні країни - Аргентина, Бразилія, Південна Корея. За 1995-1999 рр.. завдяки розвитку ринкової інфраструктури і новим виробничим технологіям виробництво зернових та сої зросло відповідно на 45 і 26%. Китай за цей же період різко скоротив закупівлі пшениці, країна перетворилася з нетто-імпортера в нетто-експортера зернових, зокрема кукурудзи та рису. Проте в групі найменш розвинених країн зберігається вкрай незадовільний продовольче забезпечення. Загальний рівень споживання в багатьох з них вкрай низький і відповідає 2100 кал (середній раціон в розвинених країнах містить 3500 кал). Росія, в недавньому минулому займала 6-7 місце у світі за рівнем споживання основних продуктів харчування на душу населення, до середини 90-х рр.. за цим показником скотилася на 40-е місце. Відмінною особливістю сільськогосподарського виробництва Росії є низька продуктивність праці. На початку 90-х рр.. за рівнем доданої вартості, створеної в розрахунку на одного зайнятого в сільському господарстві, Росія займала 37-е місце у світі. В абсолютних цифрах (476 дол) цей показник був майже в 100 разів нижче, ніж у провідних промислово розвинених країнах (Нідерланди - 41 338 долл.; Швеція - 40734; Фінляндія - 37803 дол.) У 1999-2000 рр.. сільське господарство в цілому стало прибутковим, а частка збиткових господарств істотно скоротилася. Першочерговими для нашої країни залишаються завдання докорінного реформування організаційних структур АПК, методів управління, вдосконалення сільськогосподарської структури через запровадження нових технологій, використання досягнень біотехнологій. Дуже важливо при цьому поліпшити матеріально-технічну та фінансову бази АПК, підвищити інвестиційну привабливість сільського господарства. В умовах глобалізації сільськогосподарських ринків вирішальну роль стали грати міжнародні виробничі компанії (МПК). Вони сприяють утворенню нового міжнародного ринкового простору, одночасно посилюючи ефективність національних продовольчих систем. Провідні позиції займають компанії агробізнесу США та Західної Європи. Зростає міжнародне співробітництво і кооперація - генна інженерія та біотехнологія. З другої половини 90-х рр.. почалося масове комерційне освоєння насіння, виведених за допомогою генної інженерії. Це насіння сої та бавовни, стійкі до масових хвороб, очікується вихід на комерційний ринок насіння картоплі, стійких до колорадського жука. У сучасному розвитку агропромислового комплексу можна виділити ряд наступних характерних тенденцій: - швидкий розвиток міжгалузевої кооперації; - зростання ролі великих об'єднань в сільському господарстві; - зростання виробництва продукції сільського господарства в розрахунку на душу населення; - поступове скорочення використовуваних сільськогосподарських земель, збільшення обсягів виробництва продукції за рахунок інтенсифікації виробництва під впливом НТП; - впровадження штучно створених високоврожайних сортів і ефективних порід худоби. Контрольні питання 1. Паливно-енергетичний комплекс в системі світового господарства. 2. Роль ОПЕК у розвитку світового паливно-енергетичного комплексу. 3. Сучасні тенденції циклічного розвитку ПЕК. 4. Основні тенденції розвитку світової металургії. 5. Роль АПК у вирішенні глобальних проблем світу. Терміни і поняття ПЕК - паливно-енергетичний комплекс. ОПЕК - Організація країн - експортерів нафти. ПЕР - первинні енергоресурси. АПК - агропромисловий комплекс. МПК - міжнародні виробничі компанії. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " III.2.3. Світовий агропромисловий комплекс і світова продовольча проблема " |
||
|
||