| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Продовольче забезпечення населення планет |
||
|
Судити про справжні масштаби та гостроту продовольчої проблеми можна на основі даних досліджень, що приводяться Продовольчої і сільськогосподарської організацією ООН (ФАО). За статистикою ФАО, чисельність голодуючих на планеті складає нині близько 500 млн. осіб, з яких приблизно 240 млн. чоловік приречені в результаті голоду на хвороби і смерть. Проте прямий голод не вичерпує всієї картини. Від різних форм і стадій недоїдання у світі сьогодні страждає понад 1 млрд. осіб. При цьому недоїдання часто зовні малопомітний. Згідно з існуючими оцінками, так зване «невидиме голодування» в даний час охоплює до 1/4 дитячого населення світу, що розвивається. Нині різні форми недоїдання в багатьох країнах, що розвиваються є досить поширеним явищем для широких мас населення. Це пояснюється тим, що традиційні раціони можуть забезпечувати достатню кількість калорій, але не містять необхідного мінімуму білків, жирів і мікроелементів. Показово, що брак цих найважливіших поживних компонентів негативно позначається на здоров'я людей і має своїм наслідком відносно низька якість робочої сили, яка часто малопридатна для використання в сучасному секторі господарства країн, що розвиваються. Як і раніше часто спостережуваний недолік життєво важливих компонентів в раціоні багатьох жителів країн, що розвиваються призводить до цілого ряду серйозних захворювань, яким найбільшою мірою схильні діти та молодь (наприклад, харчова дистрофія). Можливі й такі важкі захворювання, які призводять до серйозного ураження тканин організму. Дослідження авторитетних експертів свідчать, що найбільшою мірою страждає від нестачі білків, жирів і навіть калорій в їжі населення найменш просунулися по шляху розвитку країн, до яких відносяться багато країн Африки (особливо Судано-Сахельской зони) . Як відомо, і голод, і недоїдання існують давно, від самих витоків історії людства. І протягом довгого часу головним фактором, який їх обумовлював, було недостатній розвиток сільськогосподарського виробництва. Однак на сучасному етапі, в епоху науково-технічної революції, продуктивні сили людства, в тому числі й у сфері сільського господарства, досягли такого рівня розвитку, що в принципі вони здатні забезпечити продовольством в кілька разів більше людей, ніж в даний час проживає на нашій планеті. Так, згідно з розрахунками англійських експертів, навіть при нинішніх методах обробки землі можна забезпечити продовольством понад 10 млрд. чоловік. Але людство вкрай непродуктивно використовує оброблювані землі. За деякими оцінками, з 149 млн. кв. км суші придатними для сільськогосподарської обробки вважаються тільки 45 млн. кв. км, при цьому обробляється менш 1/3 таких земель. Згідно з оцінками фахівців, сьогодні для вирощування сільськогосподарських культур, що експортуються в індустріально розвинені країни, в Азії, Африці та Латинській Америці використовується до 1/4 всіх орних, причому кращих земель. У ряді випадків практично весь урожай тієї чи іншої культури направляється до країни, капітал якої був вкладений в дане сільськогосподарське підприємство. Не випадково тому, що залученість країн, що розвиваються в систему світового господарства, їх спеціалізація на виробництві тропічних і технічних культур можуть знижувати їх продовольче забезпечення, його автономність, ставлячи його в залежність від їх експортної виручки. Недовиробництво продовольства в країнах, що розвиваються супроводжується надвиробництвом у них тропічних культур, що несприятливо позначається на цінах останніх і зменшує кількість продовольства, для придбання якого використовується виручка від їх реалізації на зовнішньому ринку. При цьому важливо мати на увазі, що до тих же результатів призводить і торговельна політика країн розвиненої зони, часто довільно встановлюють квоти поставок тропічних культур, тарифи, що перешкоджають ввозу обробленої на місці виробництва сільськогосподарської продукції, жорсткі стандарти та санітарні норми для імпортованої сировини. Цілком очевидно, що в обширних районах, складових периферію світового господарства, як і раніше відчувається нестача коштів, що надходять на розвиток землеробства цих держав, а панування застарілих виробничих відносин на селі нерідко робить неможливим надання імпульсу розвитку сільськогосподарського виробництва й ефективному освоєнню навіть одержуваних обмежених ресурсів. Продовжує зберігатися перевагу розвинених країн над країнами, що розвиваються в області виробництва продовольства досягається, серед інших факторів, багато в чому за рахунок державних (і міждержавних) субсидій. Не секрет, що в ряді країн, що розвиваються такі капіталовкладення могли б принести істотно більший результат. Тому субсидування сільськогосподарського виробництва в провідних промислово розвинених країнах поряд з більш високим тут розвитком продуктивних сил в сільському господарстві в порівнянні з країнами, що розвиваються робить для останніх важкодосяжним завдання підвищити інтенсивність і продуктивність свого землеробства в доступному для огляду майбутньому. Однак це могло б сприяти позбавленню широких мас населення світу, що розвивається від голоду і недоїдання. Оскільки продовольча проблема набула глобальних масштабів і характер, її радикальне рішення зв'язується з перспективами раціонального розподілу виробничих ресурсів на всій планеті. Людство створило досить потужні продуктивні сили сільського господарства: у другій половині XX століття в світовому землеробстві відбулися такі якісні зрушення, як перехід до системи машин у сільському господарстві на базі використання високоврожайних, гібридного насіння («зелена революція»), широкий розвиток агропромислової інтеграції та становлення агропромислового комплексу, біотехнологічна революція. Використання всіх цих досягнень цивілізації для забезпечення населення країн, що розвиваються необхідним для нормального життя продовольством допомогло б вирішити цю глобальну проблему сучасності. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Продовольче забезпечення населення планет " |
||
|
||