| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Паливно-сировинна ситуація в сучасному світ |
||
|
Це не може не викликати збільшення витрат на боротьбу із забрудненням навколишнього середовища. Як наслідок, нині суспільство має постійно підвищувати відому частку національного доходу, яка компенсує витрати на вилучення природних ресурсів і охорону середовища проживання людини. Це, в свою чергу, призводить до обмеження темпів економічного зростання. Дослідження причин наростання низки настільки негативних тенденцій вимагає розгляду в першу чергу питання про дефіцитності різних природних ресурсів, які має сучасна цивілізація. На нинішньому етапі розвитку в світі дійсно існує ряд природних обмежень. Так, на основі оцінки кількості палива за трьома базовим категоріям - розвідані, можливі, ймовірні - слід припустити, що світових запасів вугілля «вистачить» приблизно на 600 років, нафти - на 90, природного газу - на 50 та урану - на 27 років. Іншими словами, всі види палива по всіх категоріях можуть бути вичерпані за 800 років. Але якщо виробництво різних видів енергії зростатиме сьогоднішніми темпами, то всі види використовуваного зараз палива будуть витрачені через 130 років, тобто на початку XXII століття. І все ж прогнозується, що вже до 2000 року попит на мінеральну сировину у світі збільшиться в 3 рази в порівнянні з рівнем останніх десятиліть минає XX століття. Однак навіть зараз у ряді країн багаті родовища практично вироблені до кінця або близькі до виснаження. Не секрет, що аналогічна ситуація спостерігається і по ряду інших видів корисних копалин. Проте навряд чи доцільно стверджувати про існування дефіциту природних ресурсів на планеті. Нині людство втягнуло в господарський оборот меншу частину ресурсів Землі: глибина розрізів не перевищує 700 м, шахт - 2,5 км, свердловин -10 тис. м. Нарешті, основні резерви заощадження ресурсів містяться в найчастіше відсталих технологіях, що не дозволяють використовувати значну частину природних ресурсів. Так, використовувані нині технології витягують не більше 2/5 потенційних запасів нафти, а коефіцієнт корисного використання добутих енергетичних ресурсів обмежений 30-35%. Крім того, розподіл природних запасів сировини та енергії по регіонах і країнах світу вкрай нерівномірно. Це також сприяє загостренню паливно-сировинної проблеми. Як відомо, значна частина існуючих і перспективних світових запасів корисних копалин зосереджена в зоні, що розвивається. Нині питома вага країн, що розвиваються в запасах найважливіших видів сировини серед держав з ринковою економікою становить, за оцінкою, від 30-40% (залізна руда, молібден, уран та ін.) до 60-90% (кобальт, нафта, нікель, олово, природний газ, фосфати та ін.) Вже до середини 80-х років у цих країнах було зосереджено більше 2/3 промислових запасів 8 з 17 найважливіших видів сировини. Слід також мати на увазі, що їх надра все ще порівняно мало вивчені. Ще до початку 80-х рр.. доведені запаси мінеральної сировини на одиницю площі в колишніх колоніях і залежних країнах були приблизно в 2 рази менше, ніж у центрах світового господарства. Важливо й більш високу якість корисних копалин в країнах, що розвиваються. Так, в США мідна руда розробляється при вмісті міді 0,7%, тоді як у Чилі - 1,1%, в Замбії - 3,0%, в Заїрі - 3,9% (і це характерно не тільки для медьсодержащіх руд) . Більш висока якість руд в цих країнах визначає їх конкурентоспроможність в умовах науково-технічної відсталості і слабкості фінансової бази. Перераховані факти наочно свідчать про те, що сучасний паливно-сировинний потенціал розвивається світу досить високий з погляду як кількості, так і його якості. Проте за високим в цілому рівнем «забезпеченості» розвивається зони різноманітними корисними копалинами ховаються істотні відмінності між окремими країнами і регіонами. Переважна частина розвіданих запасів палива та сировини зосереджена приблизно в 45 з 130 держав і територій світу, що розвивається. Проте лише в 10 з цих 45 країн виявлено більше 3 видів корисних копалин, а в інших - тільки один-два види. Тому лише деякі, самі великі країни можуть використовувати власний більш-менш диверсифікований видобувний комплекс як матеріальну бази створення багатогалузевої обробної промисловості. У їх число входять Аргентина, Бразилія, Венесуела, Індія, Мексика, Перу, а також почасти Болівія, Заїр, Іран. Але і для цих країн проблема забезпечення паливом і сировиною в процесі індустріалізації стає все більш гострою. Не випадково навіть Бразилія, що володіє найбільш диверсифікованим сировинним господарством, останнім часом змушена була у всезростаючих масштабах звертатися до імпорту сировини. Експлуатація природних ресурсів країн, що розвиваються має вельми тривалу історію. Вже в XVII столітті Ост-Індської компанії вивозили мідь Катанги до Європи. Освоєння паливно-сировинного потенціалу в цій зоні здійснювалося переважно сировинними монополіями промислово розвинених країн і носило чітко виражений грабіжницький характер. Так, наприклад, всі податки, виплачені американською компанією «Кеннекот» уряду Чилі в 1913-1924 рр.., Склали менше 1,0% її продажів. Крім того, довгий час виробнича спеціалізація деяких з колоній асоціювалася з що діяли на їх територіях компаніями: Чилі була, по суті, вотчиною американської «Анаконда», Заїр - бельгійської «Юніон Міньері», а «Ріо Тінто зінк» практично безконтрольно діяла в мають запасами мінеральної сировини британських колоніях. Як відомо, становлення і розвиток гірничодобувної промисловості сприяло створенню певних передумов до економічного зростання цих країн. Але такий розвиток деформувало місцеві господарські структури, надавши їм однобокий характер, де провідні позиції зайняли «анклави», повністю залежні від іноземних компаній та світового ринку. З набуттям суверенітету країни, що розвиваються отримали відомі можливості для експлуатації своїх природних багатств, керуючись перш за все власними національними інтересами. Нині поряд з перебудовою та інтеграцією роз'єднаних економічних структур, підвищенням ступеня включеності добувної промисловості в народногосподарський комплекс країни, що розвиваються повинні приділяти серйозну увагу розвитку самого паливно-сировинного сектора, який, виступаючи джерелом іноземної валюти, мабуть, ще довгий час буде неабиякою мірою визначати можливості їх економічного зростання. Таким чином, шляхи пом'якшення і перспективи вирішення паливно-сировинної проблеми зв'язуються нині з підвищенням потенціалу країн у сфері гірничодобувного комплексу (що передбачає і розширення геологорозвідувальних робіт у цій зоні), диверсифікації продукції обробної промисловості, переходу до використання нових технологій. Крім того, існують також і невичерпні ресурси - такі, як енергія вітру і сонця, морських припливів і ін Проте людство поки використовує переважно традиційні, обмежені ресурси і не звертається до нових можливостей. Серед основних причин ситуації, що склалася знаходиться насамперед недостатній рівень розвитку науки і техніки, який не дозволяє, наприклад, утилізувати енергію морських течій і припливів. По-друге, досить істотними представляються витрати по створенню і впровадженню нових технологій. Багато проектів, технічно здійсненних вже зараз, проте не реалізуються через нестачу коштів у кожної окремої країни. Так, підготовлений в недавньому минулому проект зрошення Африки та Австралії допомогою транспортування до їх узбережжю айсбергів, технічно цілком доступний вже зараз, вимагає об'єднання зусиль світової спільноти. Нарешті, слабка економічна зацікавленість в застосуванні нових технологій призводить до консервації застарілих методів. Підводячи деякі підсумки розгляду причин виникнення й загострення на сучасному етапі такої глобальної проблеми, як паливно-сировинна, цілком можна стверджувати, що проявився в недавньому минулому дефіцит природних ресурсів пов'язаний значною мірою з відносною слабкістю їх розвідки , неефективною видобутком, переробкою та використанням цих джерел. Але проте людство має цілком реальні потенційні можливості для подолання «дефіциту ресурсів» на основі новітніх досягнень науки і техніки, раціонального їх використання. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Паливно-сировинна ситуація в сучасному світ " |
||
|
||