| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Глобальний капіталізм і справедливість |
||
|
Джун Арунга Мій досвід говорить про те, що переважна більшість - можливо до 90% - розбіжностей викликано відсутністю ін-формації в однієї зі сторін. Особливо важливе значення цей факт набуває, коли люди переміщуються з одного культурного простору в інший. Сьогодні ми спостерігаємо різке зростання торгівлі в Африці, між африканцями, - і це після довгого періоду їх ізоляції один від одного через протекціонізму, націоналізму і нерозуміння. Думаю, розвитку торгівлі можна тільки порадіти. Дехто сприймає зростання товарообігу з побоюванням; мені здається, їм просто не вистачає інформації. Глобалізація - це реальність, і, на мій погляд, її слід вітати. Вона забезпечує передачу нави-ков, доступ до технологій з усіх країн світу і багато дру-гое. Однак багато хто залишається за бортом цього процесу. Мож-ника питання: чому? У 2002 році мені довелося зустрітися з шведським економістом Юханом Норберга, автором книги «На захист глобального капіталізму», і мене вразило, як він працює з інформацією. Норберг відкидав з ходу доводи опонентів вільної торгівлі. Він вислуховував їх, аналізував їх точки зору і перевіряв їх дані. Саме інтерес до реальних фактів зробив його прихильником капіталізму. Вразив мене і його непідробний інтерес до положенню найбільш незахищених людей-бідняків. Норберг шляхо-простує по світу і ставить запитання. Він не вказує людям, що ті повинні думати. Розпитуючи будинків, які отримали можливість займатися торгівлею-як коммерсан-тов або співробітників підприємств, що беруть участь в міжна-рідний торгівлі, - він отримував відомості, які упускали з уваги чиновники і можновладці. Стала ваше життя краще або гірше після того, як ви вчинили на цю нову фабрику? Допомагає вам перший у вашому житті мобільний телефон? Збільшилися або зменшилися ваші доходи? Як ви пересуваєтеся: пішки, на велосипеді, на мотоциклі або на машині? Що вам більше подобається: їздити на мотоциклі або ходити пішки? Норберг наполегливо шукає факти з нашого повсякденного життя. Він запитує людей, безпосередньо пов'язаних з вільною торгівлею, що вони про неї думають і чи змінила вона їх життя на краще. Його цікавлять не узагальнення, а особисті думки. Нам варто задатися питанням не тільки про те, що наша держава робить для нас, але і що воно робить з нами. Наші уряди завдають нам зло: грабують нас, не дають займатися комерцією, не дозволяють біднякам вибитися зі злиднів. Через відсутність верховенства закону в країнах з низькими середньодушовими доходами місцевим інвесторам не дозволено брати участь у конкурентній боротьбі. Уряди багатьох бідних країн намагаються при-тягти «іноземних інвесторів», але не допускають на ринок власних громадян. Забезпечення співвітчизникам до-ступа до ринку і конкуренції не входить в їх плани. У місць-них жителів є розуміння специфіки власної стра-ни, те, що називається «місцевим знанням». Але уряди наших африканських країн не дають їм брати участь в ринковій діяльності, віддаючи перевагу іноземним і вітчизняним групам інтересів. Наприклад, жорсткі обмеження, душать конкуренцію в секторах послуг африканських країн - зокрема, у банківській справі і водопостачанні, - ігнорують здатність їх громадян з користю застосовувати «місцеве знання» відповідних технологій, переваг споживачів і існуючої інфраструктури. Коли особливі привілеї надаються «іноземним інвесторам», а місцеве на-селище усувають від участі в конкуренції, це не має нічого спільного зі справжньою глобалізацією. Якщо «особливі економічні зони», створювані урядами наших країн для залучення «іноземних інвесторів» так хоро-ши, чому переважній більшості африканців вони не приносять ніякої вигоди? Чому вони вважаються «особи-ми», привілейованими зонами, а не частиною системи вільною торгівлі, доступною для всіх? Свобода торгівлі - це свобода участі в конкурентній боротьбі за обслуговування людей, а не особливі привілеї для місцевих еліт, Чурай конкуренції, та іноземних інвесторів, для яких завжди відкриті двері в міністерські кабінети. Коли транснаціональні корпорації користуються особливою прихильністю наших урядів, а місцевим фірмам власні влади блокують доступ на ринок, це ніяка не «свобода торгівлі». Свобода торгівлі передбачає рівність усіх перед законом і право всіх безперешкодно брати участь у самому природному із занять: добровільному обміні. Процвітання африканцям принесе не іноземна допомога або незароблені гроші. Цього ми в Африці вже нахлебталися досита, і на тяжку долю бідняків це ніяк не вплинуло. Подібна «допомогу» породжує корупцію і підриває верховенство закону. Вона прив'язується до придбання послуг у певних фірм з країн, що надають допомогу, що спотворює комерційні від-носіння. Але найгірше інше - «допомога» відриває уряду від власних народів, оскільки ті, хто оплачує їх рахунки, живуть не в Африці, а в Парижі, Вашингтоні чи Брюсселі. Процес торгівлі може спотворюватися і сковуватися місцевими елітами, які мають «доступ до тіла» міністрів - ну, ви знаєте, як це робиться. Він може спотворюватися наданням монопольних прав, відсіканням конкурентів - вітчизняних і закордонних. Крім того, процес торгівлі спотворюється і стає невільним, коли іноземні еліти отримують від наших урядів монопольні права за рахунок угод про «прив'язці» допомоги, що укладаються при співучасті іноземних урядів: угод, що носять фіксований характер, а значить, відтинають місцевих і зарубіжних конкурентів. Всі ці форми регулювання обмежують наш ринок і нашу свободу. Оскільки у нас немає свободи вибору, ми змушені купувати товари та послуги не найвищої якості і не по самій вигод-ної ціною. Несвобода заважає нам піднятися з колін і закріплює злидні. Але нас не просто позбавляють якісних і дешевих товарів. Нас позбавляють можливості винаходити щось нове, користуватися плодами нашої думки, поліпшувати своє положе-ня за рахунок нашої енергії та інтелекту. У довгостроковому плані це ще більш тяжкий злочин, скоєне проти нас. Протекціонізм і привілеї не просто закріплюють банкрутство економіки - вони паралізують наш розум, відвагу, силу характеру, волю, рішучість і віру в себе. Що нам потрібно-так це інформація. Треба говорити з простими людьми. Треба перевіряти факти. У більшості випадків вони не секретні, але мало хто дає собі працю з ними ознайомитися. Переважна більшість даних свідчить про те, що ринкова капіталістична економіка, свобода торгівлі та рівноправність в рамках верховенства закону забезпечують процвітання більшості людей. Нам потрібен ринковий капіталізм, що створює прос-тор для реалізації нашого потенціалу. У своїй книзі «За-гадка капіталу» перуанський економіст Ернандо де Сото по-показувала, як бідняки можуть перетворити «мертвий капітал» у «живий» і тим самим поліпшити своє становище. Відсут-ність капіталу не можна вважати непереборною перешкодою-ем. У нас в Африці капіталу хоч відбавляй, але більшу його частину не можна використовувати, щоб покращити наше життя. Він «мертвий». Щоб оживити його і використовувати на благо, нам слід вдосконалювати наші права власності. Нам потрібна власність, тобто повагу до наших прав. Нам потрібно рівність усіх перед законом. Нам потрібен вільний ринковий капіталізм. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Глобальний капіталізм і справедливість " |
||
|
||