| Головна |
| « Попередня | ЗМІСТ | Наступна » |
|---|
Якщо на початку 1970-х рр. кредитні ринки були відносно стійкими, то фондові ринки були підвищено нестійкими. Півстоліття тому вважалося, що такий стан ринків збережеться в майбутньому, оскільки фондову нестійкість відносили до довгострокового тренду (по крайней мере, такий прогноз був представлений в доповіді «Римського клубу»).
У 1970-х рр. нове економічне мислення було представлено так званим Римським клубом - групою макроекономістів, які підготували в 1972 р широко відомий доповідь «Ліміти зростання», який розійшовся в 30 млн примірниках і був перезнавств на 37 мов. В даний час оцінки клубу ніхто всерйоз не сприймає. Проте сам клуб зберігся і продовжує роботу.
В середньострокових умовах прогноз виправдався: в 1982 р фінансові ринки досягли дна, і саме їх подальше існуванням було неоднозначним. У той час передбачалося, що в Європі будуть переважати не біржовим, як в США, а банківські інвестиційні та кредитні механізми. Була підготовлена концепція двох типів фінансового зростання: біржовий, що відповідав Північній Америці, і банківський - континентальної Західної Європі і Японії. Однак в подальшому розвиток фондових ринків повсюдно прискорився і стабілізувався. В подальшому спостерігався тривалий період позитивної динаміки і щодо підвищеної стабільності. Періодичні кризи охоплювали тільки його сегменти: окремі регіони (ряд країн Південно-Східної Азії) і галузі (в основному, високотехнологічні ринки). Восени 2008 року був відзначений 70-річний максимум, за яким послідувало падіння. Однак воно було нетривалим, і після березня 2009 року ринок перейшов до зростання.
згідно з оцінками McKinsey Global Institute, підготовленим до нафтової кризи 2014-2016 рр. і китайського фондового кризи 2015 року, наступні 15 років розвиток фінансових ринків намічалося в основному благополучним. Передбачалося, що вони забезпечать інвестиційними ресурсами майбутнє економічне зростання. Можливо, що оцінками інституту щодо розвитку уготована доля прогнозів Римського клубу і тенденції буде іншими, відмінними від передбачуваних. Справа в тому, що на розвиток ринків поряд з виникаючими кризами впливають і інші обставини, серед яких, наприклад, виділяються зниження темпів зростання населення і підвищення частки пенсіонерів. Під їх впливом станеться як скорочення темпів приросту заощаджень населення, що здатне послабити дію тенденції до зростання фондових ринків, так і стиснення попиту, що викличе скорочення потреби в інвестиціях і поміняє їх структуру. Тим самим інвестиційний цикл може виглядати інакше, ніж попередньо передбачалося.
В ході спаду 2008-2010 рр. відбулися істотні зрушення в державному регулюванні грошово-кредитної, інвестиційної та фіскальної сфер: отримало розвиток податково-бюджетне стимулювання; відбулося пом'якшення грошово-кредитної політики, намітилася її переорієнтація від рішення короткострокових до вирішення як короткострокових, так і довгострокових завдань; змінилося ставлення центральних банків до питання підтримки ліквідності - в сферу їх інтересів увійшли не тільки питання підтримки ліквідності на грошово-кредитному ринках, а й на фондових ринках, а також в цілому в економіці. Дані зміни також надають і будуть надавати важливе вплив на сучасний і майбутній кредитний цикл.
Різка зміна цін на нафту в 2014-2016 рр. вплинуло на розвиток фондового ринку як в секторальному, так і в загальному плані. Незважаючи на обвал цін на нафту, фінансове становище багатьох компаній на першому етапі було відносно спокійним. Наприклад, не було зафіксовано екстраординарних банкрутств, злиттів і поглинань серед найбільших нафтових монополій. Проте на ринку зареєстровані найбільші за останні чверть століття розбіжності між цінами попиту та пропозиції. При торгівлі нафтою відхилення частково пом'якшували за допомогою нарощування складських запасів і хеджуванням; у випадках з акціями нафтових компаній таке «пом'якшення» не відбувалося. Багато продавців, а також покупці зайняли вичікувальну позицію: чекали «свою ціну». У 2015 р продавці очікували відскоку до рівня першої половини 2014 р а покупці - приведення цін акцій у відповідність з ринковими цінами на нафту. З 2016 року ринок став очікувати відскоку вже до нової цінової «нормі», яка була істотно нижче цін першої половини 2014 г. Однак у міру стабілізації цін на новому рівні відбувалося зближення ціни попиту і ціни пропозиції не тільки на нафту, але і на активи компаній (в тому числі акцій). В результаті стався перехід до двох типів цін: 1) ціни мегаугод (мегацени) - ціни великих угод за участю таких гігантів, як, наприклад, ExxonMobil, 2) ціни звичайних угод (звичайні ціни) - злиття з метою використання ефекту синергії або при поглинаннях різними інвесторами активів нафтових компаній в надії на майбутні зміни цінової кон'юнктури на ринку. Два типу цін надали протилежний вплив на фондовий ринок. Причому на першому етапі (2014-2015) мегацени зайняли особливе місце і в більшості випадків не впливали на загальний індекс акцій нафтового сектора; що ж стосується звичайних злиттів, то ажіотаж при скупці акцій супроводжувався загальним підйомом цін на нафтові активи і діяв в сторону підвищення як галузевого, так і загального фондового індексу, т. е. сприяв роздування фондового міхура - не тільки секторального, але і агрегованого. Ситуація змінилася в другій половині 2015 і особливо в 2016 р Під впливом тривалого падіння цін на нафту ринок не тільки нафтового сектора, але потім і всіх акцій просів. В результаті завершився тривалий цикл його зростання (більш докладно дані проблеми розглядаються в параграфі 21.4).
Наступною особливістю сучасного циклу є перерозподіл інтересу підприємців з кредитного на фондовий. Так, високотехнологічні і нові компанії навіть при низьких процентних ставках і доступному банківському кредиті при рефінансуванні перейшли на фондовий ринок, в той час як старі корпорації воліли спиратися на кредитний ринок і продовжували нарощувати заборгованість на грошовому ринку. Таким чином, відбувалося паралельне роздування двох бульбашок: фондового - відповідальність за перегрів ринку перейшов до високотехнологічних компаній і інвесторам в ризикові активи; кредитного - різке нарощування заборгованості у традиційних компаній.
Особливе ставлення до роздування бульбашок мали компанії, зайняті в вуглеводневому секторі, на який припадає третина всієї заборгованості світу і третина капіталізації фондового ринку США. Якщо невеликі і нові компанії, зайняті видобутком сланцевої (фракційної) нафти, вважали за краще фінансування на фондовому ринку, то великі компанії більше розраховували на кредит.
Нові підприємства, зайняті в інноваційній нафтовій сфері, протистоять падінню цін за допомогою додаткових маніпуляцій на фондовому і кредитному ринку. В результаті з'явилися нові кредитні і біржові продукти, які дозволяють продовжити ціновий демпінг на багато років. Компанії проводять надзвичайно ускладнену реструктуризацію корпоративної заборгованості і підвищують інвестиційну привабливість, що покращує їх позиції як на борговому, так і на фондовому ринках. Крім того, за допомогою хеджування багато інноваційні нафтові компанії підтримували ціни на більш високому рівні - нерідко на 50% вище ринкових цін. Однак даний інструментарій має тимчасові рамки. Після завершення термінів ф'ючерсних контрактів (в 2014 р багато контрактів завершувалися в 2016 р) компанії стикаються з поточними цінами.
Отже, ринок відгукнувся на зміни і запропонував нові схеми, продукти і фінансові технології для технологічно передових нафтових компаній. Фінансові посередники відкрили сучасний компенсаційний механізм, який дозволив зберігати позиції багатьом компаніям при низьких цінах.
При зміні параметрів товарних ринків (наприклад, при падінні цін на нафту) відбуваються структурні перебудови на кредитних, фондових і ф'ючерсних ринках. Кредитний ринок починає виконувати роль «грошового мішка» для збору капіталів з метою скупки слабких і обтяжених боргами, але з потенційними можливостями (наприклад, великі запаси нафтових сланців) компаній, т. Е. Бере участь в процесі перерозподілу власності від невдалих підприємців до більш успішним.
Наступним обставиною розвитку кредиту є переважне нарощування заборгованості в інноваційних секторах. Здатність капіталу фондирувати нетрадиційне є провідною умовою поширення нововведень. Якщо потік капіталу в нові компанії, технології і продукти підтримується на високому рівні, то з часом вони набирають силу і переходять в розряд традиційних. Кредитний цикл в цілому збігається з рухом технологічних інновацій і установою нових компаній - на стадії кредитної експансії відбувається зростання останніх. У міру переходу нового в розряд буденного і заміни традиційних виробництв новими ринок насичується кредитом і інвестиціями. При таких обставинах кредитна ліквідність сприяє роздування кредитного та фондового міхура, що в кінцевому рахунку переростає в кризу. Під час кризи відбувається підготовка до наступного етапу інноваційного розвитку. У міру відновлення господарства намічається перехід до нової кредитної циклу.
У 2015 р стан фондового циклу характеризувалося, з одного боку, надмірним оптимізмом інвесторів при уповільненні зростання економіки, а з іншого - посилюється їх настороженістю і невпевненістю в умовах підвищення нестабільності світового господарства. При загальному уповільненні економічного зростання на фондових ринках спостерігався різноспрямований рух: зростання розвинених і спад ринків, що розвиваються. Таке різноспрямований рух основних фондових ринків порушує дію раніше пануючої тенденції до синхронізації біржового циклу. Ситуація змінилася в 2016 р, коли намітився загальний спад фондового ринку. Багато економістів стали вважати, що завершився черговий тривалий (восьмирічний) циклу зростання фондового ринку.
* * *
Панівною тенденцій розвитку кредиту є постійна інноваційність. Дія даної тенденції істотно посилився за останні три десятиліття. Особливістю сучасного кредиту є те, що він знаходяться йод впливом нових технологій, інновацій та знань, що істотно підсилює кредитну експансію і підвищує крихкість всієї фінансової системи. Кредитні інновації є основною причиною зростання нестійкості кредитної системи, що веде до криз. Циклічні коливання кредитних інновацій поряд із зовнішніми впливами на кредит визначають кредитні цикли.